Цікава ситуація, чи не так? І доволі часто зустрічається на практиці. Тож відкриваємо КЗпП, Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) та шукаємо її рішення.
Що говорить Закон?
Статтею 1821 КЗпП та ст. 19 Закону про відпустки передбачене надання соціальної додаткової відпустки на дітей:
— одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину;
— матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
— одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
— одному з прийомних батьків.
Крім того, відповідно до ст. 1861 КЗпП відпустка на дітей надається піклувальникам та одному з батьків-вихователів.
Така відпустка надається щорічно. Її тривалість в загальному випадку 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Проте за наявності декількох підстав для надання цієї відпустки загальна тривалість такої відпустки не може перевищувати 17 календарних днів.
Водночас у разі звільнення працівника, який має право на соцвідпустку на дітей, але не скористався ним, йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні такої відпустки. Це вимога ст. 24 Закону про відпустки. Не виконати її роботодавець не має права, інакше матиме місце порушення трудового законодавства.
Тобто навіть якщо працівник відмовляється від отримання компенсації, його роботодавець все одно зобов’язаний її нарахувати та виплати такому працівнику в день звільнення (ст. 116 КЗпП). До того ж роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день виплати про суми, що були йому нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства).
Декілька рекомендацій від Мінекономіки щодо ситуації, що розглядається.
Рекомендації від Мінекономіки
У листі від 09.12.2021 № 4712-06/57931-07 Мінекономіки звертає увагу на те, що з 09.05.2021 ст. 19 Закону про відпустки перебачено надання відпустки на дітей одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років.
Тож грошова компенсація такої відпустки при звільненні за календарні роки, починаючи з 2021 року, виплачується у разі підтвердження, що інший з батьків не скористався правом на додаткову соціальну відпустку та не отримав компенсацію за відповідний період.
Законодавством не визначено конкретного переліку документів, які підтверджують, що один з батьків не скористався правом на таку відпустку та не отримав компенсацію за неї в поточному році.
Тому, на думку Мінекономіки, роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей така соціальна відпустка не надавалася, компенсація за неї не виплачувалася.
Висновки
- Якщо працівник, який звільняється, надав документи, які підтверджують, що його дружина (чоловік):
— скористалася(вся) соцвідпусткою на дітей, як «один з батьків…», то роботодавець не нараховує такому працівнику компенсацію за невикористані дні такої відпустки;
— не скористалася(вся) соцвідпусткою на дітей, як «один з батьків…», то роботодавець зобов’язаний нарахувати такому працівнику компенсацію за невикористані дні такої відпустки. - Якщо працівник нічого не надав, то, на наш погляд, для роботодавця безпечніше виплатити компенсацію за невикористану відпустку на дітей, оскільки працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав. Адже чинне законодавство не тільки не визначає перелік документів, які б підтверджували, що інший з подружжя не скористався правом на соцвідпустку на дітей, але й не встановлює обов’язку такого підтвердження.
