Плату за землю віднесено до місцевих податків та включено до складу податку на майно. Про це зазначено у Законі України від 28.12.14 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Нагадаємо: цей документ набрав чинності з 01.01.15 р.
Зауважимо: сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень мають приймати рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, далі — ПК). При цьому до 25 грудня року, що передує звітному, вони обов’язково подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.
Податкова пільга — передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПК. Коли платник має право її використовувати? Тільки з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку дії (п. 3 ст. 30 ПК).
Пункт 284.1 ст. 284 ПК зазначає: органи місцевого самоврядування (далі — ОМС) встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Тож якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то його звільняють від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право. Такі вимоги передбачені п. 284.2 ст. 284 ПК.
Тобто якщо рішення про надання пільги щодо земельного податку прийнято ОМС у поточному році, то платник земельного податку звільнений від сплати земельного податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.
