Щоб відповісти на запитання, треба зазирнути до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.10 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Так, базою нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають:
— основну та додаткову заробітну плату;
— інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
Зауважимо: ця вимога розповсюджується й на установи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
На даний момент є чинним Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Нагадаємо: цей Перелік затверджено постановою КМУ від 22.12.10 р. № 1170.
У ньому чітко прописано, на що саме не нараховують єдиний внесок. Серед них вказані й виплати, що здійснюються у грошовій формі, зокрема:
— витрати на відрядження (добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення);
— компенсаційні виплати та добові, які виплачуються у разі переїзду на роботу в іншу місцевість згідно із законодавством.
До речі, такі виплати не належать до фонду оплати праці. Це підтверджує наказ Держкомстату від 13.01.04 р. № 5 «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати». Відповідно вони не є базою для нарахування єдиного внеску.
З цієї причини не потрібно нараховувати єдиний внесок й на суми коштів, які витратив працівник вашої установи на відрядження понад встановлені законодавством норми та не повернув у встановлені строки.
