Адмінкомісії: перевірка на відповідність (частина 2)

В обраному У обране
Друк
Мельник О., юрист-аналітик ВБ «Фактор»
Місцеве самоврядування Квітень, 2015/№ 4
В попередньому номері1 вам було запропоновано перевірити, чи відповідає діяльність адміністративних комісій, утворених при виконавчих комітетах ваших рад, вимогам діючого законодавства. Погодьтеся, аби притягати будь-кого до адміністративної відповідальності, необхідно володіти певними знаннями, вивчати правову базу та вміти її використовувати. Особливо важливо, щоб члени адмінкомісій розуміли: з чого треба починати розгляд адмінсправи, на що звертати увагу, які норми законодавства застосовувати тощо. Тому в цій статті ми продовжимо висвітлення окремих моментів в діяльності комісій.

1 Див. № 3 газети «Місцеве самоврядування» за березень 2015 року, с. 35.

Аз, Буки, Веді...

Говорячи про діяльність адмінкомісії, слід нагадати про основи Кодексу України про адміністративні правопорушення2, якими мають керуватися її члени, розглядаючи будь-яку адміністративну справу.

2 Далі за текстом — КпАП.

Так, наприклад, важливим є розуміння того, що ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 7 КпАП). У цій же статті зазначається, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу має провадитися в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Так, зокрема, адмінкомісії можуть розглядати лише ті справи, які їм підвідомчі відповідно до ст. 218 КпАП (перелік наводився у частині 1 цієї статті).

Як зрозуміло, застосуванню заходів адміністративного впливу передує вчинення адміністративного правопорушення. Тому важливо розуміти, що ж підпадає під це визначення.

Цитата

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У цьому визначенні можна виділити характерні юридичні ознаки правопорушення (проступку): протиправність, винність, адміністративна караність та суспільна шкідливість.

При цьому суспільна шкідливість адміністративного правопорушення означає, що ним заподіюється шкода певним суспільним відносинам, які охороняються правовими нормами (державному і громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління). Ця шкода може бути як матеріальною, так й іншою, наприклад, моральною.

Протиправність проступку — це порушення загальнообов’язкових правил, встановлених державою. Так, під протиправністю проступку необхідно розуміти заборону дій, яка передбачена конкретною адміністративною нормою. Адміністративне правопорушення може виражатися як у протиправній дії, так і в протиправній бездіяльності. У першому випадку вчиняється дія, заборонена законом, у другому — правопорушник не діє, хоча закон вимагає активних дій.

Водночас під винністю адміністративного правопорушення розуміється психічне ставлення особи до вчиненої дії (бездіяльності). Тобто винність означає, що адміністративним проступком може бути тільки дія, яка вчиняється в межах порушеної норми. Вина може бути умисною або необережною.

Цитата

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (ст. 10, 11 КпАП).

А от адміністративна караність проступку виражається в тому, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Інакше кажучи — можливість застосування до порушника адміністративного стягнення. Зверніть увагу, що адміністративне стягнення може й не накладатися (зокрема, у випадку звільнення від адміністративної відповідальності).

Увага! Наявність зазначених чотирьох ознак і складає фактичні підстави адміністративної відповідальності.

Водночас від ознак адміністративного правопорушення необхідно відрізняти склад адміністративного правопорушення. Так, за наявності всіх ознак адміністративного правопорушення (їх чотири) може бути відсутнім склад адміністративного правопорушення, що тягне за собою протизаконність притягнення до адміністративної відповідальності.

Довідка

Склад адміністративного правопорушення — це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він включає: об’єкт; об’єктивну сторону; суб’єкт; суб’єктивну сторону.

Ми вже неодноразово в наших статтях говорили про складові адмінпорушення, тим не менш нагадаємо ще раз.

Об’єкт адміністративного проступку – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом у сфері адміністративно-організаційної діяльності, порядок управління, здоров’я, честь і гідність людини, власність тощо.

Об’єктивна сторона адміністративного проступку — це сукупність зовнішніх ознак даного проступку, що включає саме протиправне діяння (дію чи бездіяльність), його наслідки, причинний зв’язок між діянням та наслідками, місце, час, обстановку, обставини, спосіб скоєння адміністративного проступку.

Суб’єктом адміністративного проступку є фізична осудна особа, що досягла віку 16 років. Особа у віці від 16 до 18 років, яка скоїла адміністративне правопорушення, притягається до адміністративної відповідальності, як правило, в особливому порядку, а за окремі, визначені законом, правопорушення – на загальних підставах.

Суб’єктивна сторона адміністративного проступку полягає у вині, мотивах та меті, яку ставив перед собою правопорушник.

Адміністративна відповідальність

Тепер зосередимося трішечки на деяких моментах відповідальності за адміністративні правопорушення, адже це основний кінцевий результат, заради якого і здійснюється адміністративне провадження. У разі його застосування помилок не повинно бути. Отже, про що необхідно пам’ятати членам адмінкомісій у разі розгляду питання притягнення до відповідальності? Відповідь проста — все про ті ж вимоги КпАП.

Як вже зазначалося, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку (ст. 12 КпАП). Пам’ятаємо про це.

Особи у віці від 16 до 18 років, які скоїли адміністративне правопорушення, притягаються до адміністративної відповідальності, як правило, в особливому порядку, а за окремі, визначені законом, правопорушення – на загальних підставах (ст. 13 КпАП).

Звертаємо увагу, що особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх є розгляд справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх у районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах (суддями) (ст. 221 КпАП).

Окремо КпАП виділив таку категорію суб’єктів адміністративних правопорушень, як посадові особи. Вони підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків (ст. 14 КпАП).

Інша суб’єктна категорія — це іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України. Вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України (передбачених КпАП), окрім тих, що користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції (ст. 16 КпАП).

Важливо

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану (ст. 17 – 20 КпАП).

Також для кращого розуміння членами адмінкомісій, що таке крайня необхідність та необхідна оборона, наведемо їх визначення.

Довідка

Крайня необхідність – дія, вчинена для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (ст. 18 КпАП).

Необхідна оборона – дія, вчинена при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається явна невідповідність захисту характеру і суспільній шкідливості посягання (ст. 19 КпАП).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу (ст. 21 КпАП).

Увага! Необхідно звернути увагу на відмінності вказаної підстави (щодо звільнення від адмінвідповідальності із застосуванням заходів громадського впливу) від загальних підстав, що виключають адміністративну відповідальність як таку (крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність).

Тепер декілька слів про особливості звільнення від адмінвідповідальності та передачі матеріалів для застосування заходів громадського впливу. Така постанова приймається адмінкомісією після того, як вона встановить наявність в діянні особи складу адмінпроступку. Крім того є важливим для комісії з’ясувати: чи згоден сам порушник на застосування такої підстави для звільнення від адмінвідповідальності. Як вважають деякі фахівці, у разі відсутності такої згоди не варто застосовувати вказану підставу (передбачену ст. 21 КпАП) для звільнення від адмінвідповідальності. Враховуйте, що постанова адмінкомісії може бути оскаржена тим же порушником (це малоймовірно, але...).

Довідка

Постанова адмінкомісії про закриття справи щодо особи, яка вчинила адмінпорушення, шляхом передачі матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу відповідно до ст. 280, 284 КпАП приймається на стадії розгляду матеріалів про вчинене адміністративне правопорушення.

Так, зокрема, ст. 280 КпАП передбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення (в нашому випадку це адмінкомісія) в тому числі зобов’язаний з’ясувати: чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу в ст. 284 КпАП зазначається, що постанова про закриття справи виноситься при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу.

Крім іншого КпАП передбачає, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адмінвідповідальності і обмежитись усним зауваженням (ст. 22 КпАП).

Зверніть увагу, що КпАП не дає визначення малозначності вчиненого адмінпорушення. Натомість стосовно цієї прогалини є роз’яснення Міністерства юстиції України, надане в листі від 02.08.13 р. № 6802-0-4-13/11 (ср. 025069200). В ньому, зокрема, зазначається:

Цитата

<...> Стосовно малозначності вчиненого адміністративного правопорушення слід зазначити, що відповідно до статті 22 КпАП ця обставина може бути підставою для звільнення порушника від адміністративної відповідальності. При цьому в КпАП відсутні визначення поняття «малозначність правопорушення» та його ознаки. У кожному конкретному випадку орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, самостійно вирішує питання про визнання діяння малозначним. <...>

Тобто, виходячи з наведеного роз’яснення, можна дійти висновку, що адмінкомісія самостійно повинна вирішувати питання про малозначність діяння. Якщо ж комісія визначиться з тим, що вчинене діяння є малозначним, вона може застосувати до порушника такий захід впливу, як усне зауваження. Це, власне, передбачається самою ст. 22 КпАП.

Увага! Зазначений метод впливу не пов’язаний ні з адміністративним стягненням, ні з заходом громадського впливу.

Прикладом звільнення від адмінвідповідальності може служити роз’яснення громадянинові, що порушення ним, наприклад, тих же правил експлуатації жилих будинків (порушення, передбачене ст. 150 КпАП) носить протиправний характер і може призвести до шкідливих наслідків як для нього, так і для суспільства. Адміністративне стягнення у такому випадку не накладається. Його, скажімо так, замінює усне зауваження. Погодьтеся, порушник же повинен усвідомити протиправність своєї поведінки? Саме в цьому і призначення усного зауваження: для того, щоб порушник не допускав подібного в майбутньому.

Увага! Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення.

Законодавство, знову ж таки, не містить переліку малозначних правопорушень або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність діяння. Скоріше за все, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інте- ресам або безпосередньо громадянам.

Довідка

Кодекс чітко розмежовує усне зауваження й попередження: усне зауваження не міститься у переліку видів адміністративних стягнень (ст. 24 КпАП). Попередження є мірою стягнення, тоді як усне зауваження — ні. Саме тому попередження наявне серед видів стягнення в п. 1 ч. 1 ст. 24, у ст. 26 і в санкціях статей КпАП. Попередження, будучи мірою стягнення, виноситься в письмовій формі або фіксується іншим установленим способом.

Зауважте, що для застосування усного зауваження і звільнення від відповідальності не потрібно спеціального зазначення про таку можливість у відповідній статті КпАП. Наприклад, якщо в ст. 150 КпАП не вказується на можливості застосування усного зауваження, це не значить, що комісія не може зробити усного зауваження порушникові. Враховуйте це у своїй роботі.

Ще декілька моментів про усне зауваження, які можуть стати вам у нагоді. Як вже зазначалося, призначення усного зауваження здійснюється на розсуд комісії, що вирішує справу. Стаття 22 КпАП не передбачає обов’язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а надає тільки право прийняти таке рішення. Тепер декілька рекомендацій комісіям, які все ж таки мають намір застосовувати усне зауваження.

Комісія має:

1

розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки

2

переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству

3

дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що зм’якшують і обтяжують відповідальність тощо

Саме аналіз та правова оцінка зазначених даних дозволяють вирішити питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності й можливість обмежитися усним зауваженням.

Адміністративне стягнення

Про звільнення від адміністративної відповідальності ми поговорили. Тепер настав час зосередитися власне на адміністративних стягненнях, які є згідно зі ст. 23 КпАП власне мірою відповідальності. Відповідно до цієї норми адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Увага! Адміністративні комісії мають право накладати на винних осіб адміністративні стягнення у вигляді штрафу та попередження.

Довідка

Основний перелік адміністративних стягнень наведений в ст. 24 КпАП. Він, зокрема, включає: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскацію: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; адміністративний арешт.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Всі інші види адмінстягнень (крім попередження та штрафу) застосовуються відповідно до КпАП лише судами.

Нагадаємо, що ж являють собою попередження та штраф і які особливості їх застосування?

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі (ст. 26 КпАП). Це найменш суворе адміністративне стягнення, яке застосовується, як правило, за незначні адміністративні проступки. Його основна мета: інформування правопорушника, що його поведінка засуджується нормами адміністративного права та носить антигромадський характер. Це свого роду вказування на те, що порушнику слід припинити вчинення подібних проступків, в протилежному випадку він буде притягнутий до більш суворого покарання, наприклад, того ж штрафу. Інакше кажучи це — офіційне попередження правопорушника про недопустимість таких діянь у майбутньому.

Увага! Попередження виконує свою виховну роль тоді, коли застосовується не заочно, а у присутності правопорушника. Попередження вважається тільки тоді адміністративним стягненням, якщо воно оформлене у належному порядку письмовою постановою.

Зауважте, що попередження як адміністративне стягнення відрізняється від усного зауваження. Так:

1

попередження є заходом адміністративного стягнення, а усне зауваження — заходом громадського осудження

2

попередження як захід адміністративного стягнення виноситься у письмовій формі (ст. 26 КпАП), а зауваження — в усній формі

3

попередження виконується компетентним органом (у нашому випадку адмінкомісією), а усне зауваження може застосовуватися на розсуд особи, яка виявила правопорушення

4

попередження як захід стягнення призначається за проступок більш серйозний, ніж той, за який можна обмежитись усним зауваженням (при малозначності правопорушення)

5

попередження є заходом адмінвідповідальності, а усне зауваження застосовується як захід громадського впливу, який взагалі звільняє особу від адмінвідповідальності (ст. 21 КпАП)

Ще раз повторюємо, що в обох випадках адмінкомісія при вирішенні питання про притягнення до відповідальності особи повинна зважити не тільки усі обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність. Комісія повинна визначитися: чи доцільно обмежитись тільки усним зауваженням відносно даного правопорушника, чи все ж таки необхідно застосувати попередження?

Тепер щодо іншого виду адміністративного стягнення. Йдеться про штраф, який є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративне правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КпАП та іншими законами України (ст. 27 КпАП).

Довідка

Адміністративні штрафи можуть встановлюватись відповідною статтею КпАП у відносно визначеному розмірі (за наявності лише верхньої межі, тобто «в розмірі до...») або з визначенням верхнього та нижчого рівнів (тобто «від» і «до»).

Такий підхід законодавця створює умови для накладення стягнень, виходячи з виду правопорушення, з урахуванням особи, майнового стану винного тощо.

Зауважуємо, що ст. 33 КпАП визначені основні вимоги до накладення адмінстягнень, яких мають, в тому числі, дотримуватися й адмінкомісії. Так, передбачається, що стягнення за адміністративні правопорушення накладаються у межах санкції статті. Наприклад, відповідно до ст. 150 КпАП порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян3. Отже, граничні межі тих же штрафних санкцій не можуть перевищувати трьох нмдг.

3 Далі за текстом — нмдг.

Крім іншого при накладенні стягнення мають бути враховані характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначені в ст. 34 КпАП. До них належать:

1

щире розкаяння винного

2

відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди

3

вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин

4

вчинення правопорушення неповнолітнім

5

вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Крім іншого, адмінкомісія може визнати пом’якшуючими і обставини, не зазначені в законі (ст. 34 КпАП).

Увага! Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. У той час як закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають (ст.8 КпАП). Враховуйте це при розгляді кожної окремої справи.

Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, перелічені в ст. 35 КпАП. Ними є:

1

продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її

2

повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин

3

втягнення неповнолітнього в правопорушення

4

вчинення правопорушення групою осіб

5

вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин

6

вчинення правопорушення в стані сп’яніння (орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати цю обставину обтяжуючою)

Наприкінці наведемо ще декілька вимог КпАП, про які необхідно завжди пам’ятати.

По-перше. При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо ж особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (в нашому випадку адмінкомісією), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ст. 36 КпАП).

По-друге. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (ст. 39 КпАП).

По-третє. Якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох нмдг (ч. 1 ст. 40 КпАП).

В наступних номерах ми розглянемо питання провадження адміністративних справ та виконання постанов про накладення стягнень.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити