Теми статей
Обрати теми

Актуальні запитання. Про набуття прав, одержання (нарахування) доходів у розрізі антикорупційного декларування

Хряпинська С., адвокат
Чимало запитань, що виникли у вас, шановні читачі, під час заповнення «антикорупційних» декларацій, пов’язані із датою, з якої дохід вважається одержаним (нарахованим), та з тим, коли до декларанта чи члена його сім’ї переходить право власності (користування) на майно.
Відповіді на ці запитання тісно пов’язані не тільки з нормами Цивільного, Сімейного та Земельного кодексів України, а ще й з нормами процесуального законодавства, особливостями виконання тих чи інших судових рішень.
Тому ми запросили досвідченого адвоката Світлану Хряпинську пояснити окремі аспекти набуття тих чи інших прав, одержання (нарахування) тих чи інших видів доходів у розрізі антикорупційного декларування.

Є рішення суду про стягнення з особи на користь суб’єкта декларування моральної та матеріальної шкоди. З якого моменту ці кошти відображувати в «антикорупційній» декларації — з дати набуття чинності відповідним рішенням суду, дати видачі судового наказу на виконання рішення суду чи з дати фактичного одержання цих коштів суб’єктом декларування?

Моральна та матеріальна шкода відшкодовується на підставі рішення суду, яке набуло законної сили, у добровільному або примусовому порядку.

Але навіть рішення суду, яке набрало законної сили, може бути скасоване чи змінене судом вищої інстанції. Тоді може бути змінений розмір шкоди, що підлягає стягненню.

Однак це ще не все. Цивільним процесуальним законодавством передбачена можливість зміни порядку виконання рішення про стягнення шкоди: можливі відстрочка, розстрочка виконання, зміна способу виконання рішення суду (ст. 373 Цивільного процесуального кодексу України1).

1 Далі за текстом — ЦПК.

До того ж сторони виконавчого провадження у будь-який час до моменту виконання рішення можуть укласти мирову угоду, змінивши розмір та порядок відшкодування шкоди. Також стягувач має право відмовитись від примусового виконання судового рішення (ст. 372 ЦПК).

Тому виходити з поняття «нарахування» при визначенні розміру моральної чи матеріальної шкоди для цілей відображення у «антикорупційній» декларації, на мою думку, некоректно. Тут треба виходити з факту стягнення, тобто надходження реального відшкодування на рахунки стягувача чи передачі йому особисто відповідних коштів (майна).

 

Подружжя у 2014 році розлучилося, однак станом на 31.12.14 р. поділ майна не завершений. Як відображувати це у декларації — за рішенням суду про поділ майна чи за даними відповідних майнових реєстрів?

Поділ майна подружжя вважається фактично завершеним з моменту внесення відповідної інформації до Реєстру прав (щодо нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки), Державного земельного кадастру (щодо земельних ділянок), перереєстрації права власності на ТЗ тощо.

Це передбачено ст. 210 Цивільного кодексу України2, згідно з якою правочин, для якого передбачена особлива форма реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

2 Далі за текстом — ЦК.

Перевірити стан перереєстрації права власності на таке майно дуже просто — подається запит до держателя відповідного реєстру (бази даних).

Тому, як і у випадку з моральною та матеріальною шкодою, не можна говорити про зміну власника майна чи його поділ, якщо у вас на руках є тільки рішення суду та/або виконавчий лист, а фактично майно ще не перереєстроване.

Поясню це більш наочно на кількох прикладах.

За рішенням суду кожному з подружжя належить 1/2 квартири. Однак сторони можуть змінити порядок виконання рішення. Наприклад, один з подружжя може викупити відповідну частку квартири в іншого, сторони можуть примиритися до моменту здійснення перереєстрації прав власності на майно тощо.

Або ще один приклад. Є рішення суду про поділ майна, за яким також вирішено подальшу долю колись спільної машини. Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК транспортний засіб — це неподільна річ, якою неможливо спільно користуватись. А отже, відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Так, у нашому прикладі, автомобіль має перейти до чоловіка в обмін на сплату колишній дружині певної суми коштів. До цього часу автомобіль переданий на відповідальне зберігання дружині.

Чоловік вніс визначену судом суму на депозит. Суд постановив відповідне рішення, і воно набрало чинності. Однак дружина не хоче забирати кошти з депозиту, не вчиняє дій з передачі майна чоловіку та перереєстрації ТЗ. Починаються досить тривалі процедури примусового виконання.

Або ж навпаки, колишня дружина хоче прискорити процес поділу майна. Тоді вона може у будь-який час з моменту набрання чинності рішенням суду зняти кошти з депозиту через банк, не залучаючи до процедури стягнення виконавчу службу. У такому випадку кошти стануть її доходом з моменту їх фактичного одержання готівкою (або перерахування на її особистий рахунок).

Знову ж таки колишнє подружжя може примиритися або змінити порядок виконання рішення. Наприклад, визначити черговість користування машиною, чого суд не може зробити без згоди обох членів подружжя.

Тому в описаному випадку також неможливо відштовхуватись лише від факту винесення рішення суду про поділ майна, і у декларації треба показувати дані виходячи з фактів здійснення державної реєстрації відповідного майна. Тобто, якщо рішення суду про поділ набуло чинності, скажімо у жовтні 2014 року, але станом на 1 січня 2015 року майно ще не було перереєстроване, ми показуємо право власності так, як це відображено у відповідних реєстрах (базах даних).

Трохи простіше у цьому сенсі, коли поділ майна здійснюється подружжям добровільно шляхом укладення у нотаріуса відповідного договору. У цьому випадку, одночасно із посвідченням договору, нотаріус вносить необхідні зміни до Реєстру прав (це щодо нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки). Тоді право власності переходить від одного з членів колишнього подружжя до іншого у день посвідчення договору.

 

У вересні 2014 року відкрилася спадщина. Однак станом на 2015 рік декларант ще її не оформив. Як показувати права на спадкове майно?

Відкриття спадщини, вступ у спадкування та оформлення спадкового майна — це різні процедури, які не слід плутати, оскільки вони мають різні правові наслідки.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК). Часом відкриттям спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК).

Тобто, як бачимо, відкриття спадщини надає можливість взяти участь у процедурі одержання спадкового майна. Але участь у цій процедурі ще не означає, що потенційний учасник щось отримає.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

І вже з цього моменту — з дати волевиявлення на прийняття спадщини, можуть виникати численні варіанти.

Так, наприклад, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК). Але можуть бути інші спадкоємці за законом чи заповітом, які будуть вступати у процедуру по-іншому. Більш того, на практиці справи про спадкування можуть розглядатися у судовому порядку роками та на різних стадіях розгляду позиції судів можуть докорінно змінюватись. Тому у випадку із спадкуванням також некоректно виходити із наявності судового рішення, що набуло чинності, а потрібно відштовхуватись від реального факту одержання спадкового майна та перереєстрації прав на нього.

Скажімо, спадкоємець за законом проживав спільно зі спадкодавцем на момент смерті останнього та продовжує проживати у цьому ж будинку. Тобто фактично він прийняв спадщину. Однак хтось ще оскаржує цю процедуру прийняття спадщини та заявляє своє право на частку будинку. Що показувати спадкоємцю, якщо він є суб’єктом декларування?

У позиції 14 декларації — поки що нічого, оскільки факт спадкування оскаржується, і яка частка перейде до нашого декларанта, поки що невідомо. Однак оскільки він фактично вже користується будинком, йому треба відобразити це майно у ІІІ розділі декларації, позиції 24. Оскільки витрат на придбання цього майна у власність у зв’язку зі спадкуванням поки що немає, то у графах «сума витрат» має стояти прочерк.

Тому в описаному випадку, так само як і з майном під час поділу, при спадкуванні ми відштовхуємося від дати реєстрації переходу права власності у відповідному реєстрі. Але не плутайте перехід права власності (який нам потрібно відобразити у позиції 14 декларації) із правом користування (це можуть бути різні позиції декларації — залежно від категорії майна). Якщо ви фактично користуєтесь майном, право власності на яке ще не переоформлене, — ви показуєте це майно як таке, що знаходиться у користуванні.

 

Квартира, будинок придбані подружжям у шлюбі, тобто є їх спільною сумісною власністю. Що показувати у графі «квадратні метри» та чи показувати це майно обом членам подружжя?

Форма «антикорупційної» декларації дійсно вимагає показувати «метри», а не частку у власності. Вже кілька років поспіль запитання, як же правильно відображувати площу майна, що перебуває у спільній власності, не дає спокою суб’єктам декларування.

Одразу вас розчарую — чіткої відповіді немає й у юристів. Більш того, судді, з якими ми радилися, також притримуються іноді діаметрально протилежної позиції. Тому без внесення офіційних змін до тексту декларації або до видання однозначного офіційного роз’яснення з цього приводу питання буде залишатися спірним.

Та у цьому є й позитивний момент: який би варіант відповіді ви не обрали, неможливо буде довести, що він неправильний. Головне — визначтеся із аргументацією своєї правової позиції та чітко притримуйтесь її, якщо з цього приводу виникнуть запитання.

Обґрунтування позиції, за якою потрібно показати «усю» площу. Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України3майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

3 Далі за текстом — СК.

Відповідно до ст. 63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Тому, хоча у разі поділу майна можуть бути встановлені певні частки у спільній власності, поки що кожен з подружжя володіє та користується єдиним спільним об’єктом нерухомості. За такого підходу логічно показати кожному з подружжя «усі» метри, адже складно говорити, що хтось користується лише чітко половиною кухні чи ванної кімнати та ніколи не заходить на «половину» іншого члена подружжя.

Водночас якщо ви прихильник показувати лише частку, то її можна умовно виділити шляхом добутку загальної площі та частки, яка може потенційно належати одному з подружжя у разі поділу майна.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі