Теми статей
Обрати теми

Карпатські мольфари: хто вони?

Ковшова О., економіст-аналітик ВБ «Фактор»
Під час спілкування з читачем промайнуло незнайоме слово «мольфар». Хто вони? — міркували ми всією редакцією. А ви знаєте? Для тих, хто також уперше чує це чудернацьке слово, наша стаття стане у нагоді. Поповнювати свій словарний запас ніколи не пізно і навіть корисно. Перейдемо до справи.

Хто такі мольфари?

З давніх давен існує легенда, за якою в Карпатах живуть люди, які одержали від Бога дар бачити та відчувати Всесвіт по-особливому. Такі люди підтримують закони природи, навчаються володіти досконалими знаннями про людину, спілкуватись із душами померлих, зцілювати навіть від найтяжчих хвороб, пророкувати майбутні та фатальні події. Крім усіх цих умінь, вони могли керувати природними стихіями, наділяти предмети та речі магічними властивостями.

Народ називав таких людей по-різному: відунами, чаклунами, ворожбитами, шаманами, віщунами, чарівниками, цілителями, відьмарами, примівниками, інопланетянами та мольфарами.

Слово «мольфар» здебільшого використовували гуцули, які ділились з іншими народами різноманітними легендами щодо карпатських чаклунів. Як свідчить історія, вперше про мольфар стало відомо після виходу роману видатного українського письменника Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Сталося це у 1911 році.

Найбільшого розголосу розмови про мольфар отримали у 1964 році, коли було знято український художній фільм за цим романом. Його режисером став Сергій Параджанов. Зйомки відбувались у Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Цікаво, що зйомки фільму проводились у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня. Це Верховинський район Івано-Франківської області. Чому? Тому що саме тут Михайло Коцюбинський і створив свій дивовижний твір.

Як вони жили?

Мольфари оселялися переважно на околицях сіл, десь високо в горах, аби до них було важко підступитись. Щоб побачити мольфара або звернутись по його допомогу, необхідно було подолати великі дистанції, переходити бурхливі річки Тиси, Черемоши або Прута, йти камінням та гірськими стежками угору. Саме тут за неприступними стінами природи ховались великі господарські подвір’я — мольфарські гражди.

Чомусь багато істориків описують мольфарів як відлюдників. Насправді це не зовсім так. Мольфари жили в родинах, не сторонились звичайного люду та допомогали їм у вирішенні побутових та сімейних справ.

Горці-мольфари боролись проти демонів, темних сил та інших міфічних істот, які поселяли в людське серце зраду, горе, сумніви та злість. Їх вважали охоронцями, переможцями над темними духами.

Як виглядали?

Серед мольфар зустрічались і молоді шамани, і в літах. Однак майже кожен з них виглядав однаково: дужі, вусаті, з бородою, чорним густим волоссям, у косматій гуні та з важким поглядом. У кожного мольфара був кіт, частіше чорного кольору.

Кіт для мольфар виступав провідником космічної енергії, оберегом оселі та провідником до паралельного світу. Тому присутність кота на магічних обрядах у багатьох випадках є необхідною — це гарантує успішність ритуалу. Але борони боже бити чи знущатися над котом! За це на людину чекала неминуча кара.

До речі, коти дуже добре відчувають біополе людини, її енергетику, наміри. Ці створіння завжди захищають господаря від напастей.

Чи були мольфари насправді чарівниками? Однозначно сказати важко. Точно можна лише визначити факт їх існування, який засвідчено в історичних документах.

Теги мольфар
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі