1 Див. «Місцеве самоврядування» № 2 за лютий 2015 року, с. 12.
2 Далі за текстом — ПК.
Місцезнаходження юрособи — квартира/житловий будинок засновника/директора
Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено: місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце провадження діяльності або розташування офісу, з якого проводиться щоденне управління діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) і здійснення управління та обліку. Статтею 1 Закону України від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців» визначено: місцезнаходження юридичної особи — це адреса органу або особи, які згідно з установчими документами юридичної особи або закону виступають від її імені.
Також у п. 63.3 ст. 63 ПК зазначено, що платники податків з метою проведення податкового контролю підлягають реєстрації або взяттю на облік в контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 ПК).
Податковою адресою юридичної особи (окремого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яке містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців (п. 45.2 ст. 45 ПК).
Крім цього, згідно зі ст. 14 ПК орендою житлових приміщень є операція, яка передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частин, власником у користування орендарю на певний строк для цільового використання за орендну плату. У разі надання власником в оренду житлових приміщень пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з абз. 6 п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК на таку житлову нерухомість не надаються.
Якщо власником квартири є не юридична особа, а її директор або засновник (тобто фізична особа), правовідносини з використання такою юридичною особою квартири як офісу мають бути оформлені (наприклад, договором оренди або іншим договором між юридичною особою та фізичною особою — власником).
Отже, фізична особа — засновник юридичної особи не може застосувати пільгу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до об’єкта житлової нерухомості, за адресою якого зареєстрована ця юридична особа.
Адреса фізичної особи — підприємця — власна житлова нерухомість
Підприємці для цілей проведення податкового контролю відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем знаходження (реєстрації) об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
У реєстрі платників єдиного податку згідно з п. 299.7 ПК зазначається, зокрема, місце провадження господарської діяльності.
Таким чином, пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовується до житлової нерухомості, зазначеної в реєстрі платника єдиного податку, якщо видом діяльності фізичної особи — підприємця відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 є 68.20 Надання в оренду та експлуатацію власного або орендованого нерухомого майна, у тому числі житлової нерухомості.
Водночас, якщо фізичні особи фактично провадять діяльність за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) та є власниками об’єктів житлової нерухомості, про що зазначається у графі «Місце провадження господарської діяльності» реєстру платників єдиного податку, а для платників на загальній системі оподаткування — у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб — підприємців, то при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на такі об’єкти житлової нерухомості пільга не застосовується.
Житлова нерухомість, яка зазначена як місце провадження діяльності приватним нотаріусом
Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, яка провадиться суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.
Згідно зі ст. 3 Закону України від 02.09.93 р. № 3425-XII «Про нотаріат»3 нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка провадить нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, і вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не може займатися підприємницькою діяльністю.
3 Далі по тексту — Закон № 3425.
Водночас приватні нотаріуси мають право мати контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках (ст. 24 Закону № 3425). За вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або юридичною особою (ст. 31 Закону № 3425). Зазначене вище зумовлює те, що приватний нотаріус за власний рахунок виплачує заробітну плату персоналу, орендує приміщення, придбаває обладнання та меблі тощо.
Таким чином, пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не застосовується до житлової нерухомості, яка в реєстраційному посвідченні фізичної особи — приватного нотаріуса зазначена як місце провадження діяльності та є його власністю.
Приклад. Фізична особа має у власності 2 квартири. Одна загальною площею 80 кв. м, де вона проживає, а друга загальною площею 37 кв. м. використовується для провадження діяльності (для прикладу — нотаріальна контора).
1. Визначається база оподаткування об’єкта виходячи із сумарної площі двох об’єктів:
(80 кв. м + 37 кв. м) - 60 кв. м = 57 кв. м
2. Визначається питома вага кожного об’єкта та розраховується податок:
(37 кв. м : 117 кв. м) х 57 кв. м = 18 кв. м — питома площа об’єкта під контору в базі оподаткування;
57 кв. м - 18 кв. м = 39 кв. м — питома площа об’єкта оподаткування, де фізична особа проживає;
розраховується податок на квартиру 37 кв. м повністю (використання з метою отримання доходів) і на квартиру, в якій особа проживає, але на 39 кв. м (питома площа в базі оподаткування).
Податок на квартиру під контору: 37 кв. м х 12,18 грн. х 2 (ставка) = 901,32 грн.
Податок квартиру, де проживає: 39 кв. м х 12,18 грн. х 2 (ставка) = 950,04 грн.
