Форми участі в управлінні місцевими справами
Нагадаємо, що місцеве самоврядування є формою залучення громадян до участі в управлінні місцевими справами. Тобто мешканці того чи іншого населеного пункту (члени територіальної громади) є безпосередніми учасниками місцевого самоврядування.
У ст. 2 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»1 зазначається, що місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. При цьому передбачається, що місцеве самоврядування може здійснюватись територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Як правило, місцеве самоврядування здійснюється через ради та їх виконавчі органи, але це не позбавляє права пересічних громадян (членів територіальної громади) брати участь у вирішенні нагальних питань місцевого значення.
1 Далі за текстом — Закон № 280.
Слід також констатувати, що сьогодні (у період реформування місцевого самоврядування) все більшої ролі набуває залучення населення до прийняття управлінських рішень та сприяння розвитку форм демократії участі на місцях. Метою такого залучення є формування свідомої громади, яка самостійно за власною ініціативою буде ставити питання розвитку громади, знаходити шляхи їх вирішення. Інструментарій для цього на законодавчому рівні вже передбачений. Так, зокрема, Закон № 280 визначає основні інструменти (форми участі громадян), за допомогою яких громада може брати безпосередню участь у вирішенні місцевих питань, а саме:
| 1 | місцевий референдум |
| 2 | місцеві вибори (депутатів відповідної місцевої ради, передбачених законом посадових осіб місцевого самоврядування) |
| 3 | загальні збори (конференції) громадян за місцем проживання |
| 4 | місцеві ініціативи |
| 5 | громадські слухання |
| 6 | участь у роботі органів самоорганізації населення |
На практиці (як показує аналіз) найчастіше використовуються такі інструменти, як загальні збори, громадські слухання та участь у роботі органів самоорганізації населення. Менше задіяно таку форму, як місцеві ініціативи. В той же час слід відзначити, що жодна з наведених форм не використовується достатньо активно. Для цього існують щонайменше дві причини:
— часто необізнаність громадян щодо їх можливостей брати участь у місцевому самоврядуванні та про форми такої участі;
— відсутність відповідних порядків (механізмів) впровадження на практиці форм участі громадян у місцевому самоврядуванні, їх забюрократизованість та складність процедур.
Довідка
Станом на сьогодні, наприклад, Закон № 280 не дає відповіді щодо того, яким чином має впроваджуватися в життя хоча б одна із наведених вище в таблиці форма участі громадян у місцевому самоврядуванні. Щоправда, деякі форми врегульовуються іншими законодавчими актами: це стосується, зокрема, загальних зборів та участі у роботі органів самоорганізації населення. А от, наприклад, щодо таких форм, як громадські слухання та місцеві ініціативи, ви, на жаль, не знайдете жодного нормативно-правового акта, який би містив процедуру їх застосування.
Більше того, Закон № 280 вказує на те, що відповідні порядки мають бути закріплені у статутах територіальних громад.
Отже, органи місцевого самоврядування2 мають забезпечити можливість громадянам брати участь у місцевому самоврядуванні шляхом щонайменше закріплення у статуті територіальної громади або окремих порядках (які можуть бути як окремими додатками до статуту, так і самостійними локальними документами) відповідних механізмів впровадження окремих форм участі громадян у місцевому самоврядуванні. Це у першу чергу стосується місцевих ініціатив, громадських слухань та зборів громадян.
2 Далі за текстом — ОМС.
Зважайте, що неприйняття означених документів або їх прийняття лише «заради галочки» (без належного визначення процедури впровадження тієї чи іншої форми участі громадян) позбавляє закріпленого в Законі № 280 права громадян на участь у місцевому самоврядуванні та може підірвати довіру населення до ОМС.
Також пам’ятайте, що довіру населення місцева влада може отримати здебільшого через співпрацю з громадськістю, і вона повинна докладати до цього максимум зусиль. Важливим елементом успішності місцевого самоврядування має стати залучення самих громадян — членів територіальної громади до розвитку території, містобудування, залучення громадянського суспільства до розробки, ухвалення управлінських рішень та контролю за їх виконанням.
А тепер, як і обіцяли, більш детально поговоримо про місцеві ініціативи.
Місцеві ініціативи
Це, як вже було зазначено, одна з форм участі громадян у місцевому самоврядуванні. Можливість її застосування прямо передбачена ст. 9 Закону № 280. В ній йдеться про те, що члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
Отже, місцеві ініціативи — це форма волевиявлення членів територіальної громади, що полягає в ініціюванні розгляду сільською, селищною радою будь-якого питання місцевого значення.
Увага! Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається місцевою радою або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України від 11.09.03 р. № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (ч. 2 ст. 9 Закону № 280). Тобто ця норма передбачає, що кожна місцева рада самостійно вирішує, в якому порядку мають вноситися місцеві ініціативи. Як показує практика, ідентичних порядків не існує, всі вони різні.
Візьміть ще раз до уваги, що місцевій раді дозволено закріплювати у різних формах механізм місцевого ініціювання: це може бути окремий локальний документ (положення, порядок) чи відповідний розділ у статуті територіальної громади (додаток до нього). Якщо ж у вашій раді такий порядок відсутній, рекомендуємо поставити питання про його розробку та подальше затвердження на сесії ради. Нижче наведено перелік основних складових, які мають віднайти своє закріплення у подібному документі:
| 1 | поняття, предмет та нормативно-правове регулювання всіх етапів процесу реалізації громадянами права місцевої ініціативи |
| 2 | перелік суб’єктів місцевої ініціативи Примітка. Право ініціювати внесення місцевої ініціативи на розгляд ради надається, як правило, безпосередньо членам територіальної громади. Крім того, таким правом можуть наділятися члени громади, які об’єднані в окремі інститути громадянського суспільства — громадські об’єднання, благодійні організації, органи самоорганізації населення, організації співвласників багатоквартирних будинків тощо. |
| 3 | послідовність процедури подання та розгляду місцевої ініціативи Примітка. Механізм внесення місцевої ініціативи в більшості випадків складається з утворення ініціативної групи, збору підписів на підтримку місцевої ініціативи, оформлення ініціативи та внесення її до ради, реєстрації місцевої ініціативи, розгляду місцевої ініціативи та порядку участі членів територіальної громади (ініціативної групи) в розгляді місцевої ініціативи відповідною радою, прийняття рішення щодо місцевої ініціативи, оприлюднення рішення ради щодо місцевої ініціативи. |
Щодо предмета місцевої ініціативи. Статтею 9 Закону № 280 передбачена можливість для членів територіальної громади ініціювати у порядку місцевої ініціативи розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. До речі, цю норму дотримано у всіх проаналізованих нами положеннях про місцеві ініціативи та статутах територіальних громад. У них не обмежується коло питань, які можуть порушуватися у порядку розгляду місцевої ініціативи.
Зауважимо, що не можуть бути предметом місцевої ініціативи:
— пропозиції, що суперечать Конституції та чинному законодавству України;
— пропозиції, реалізація яких стосується територій поза межами юрисдикції відповідної ради;
— питання, які згідно з чинним законодавством рада вирішує лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.
Також, на нашу думку, місцева ініціатива не може торкатись особистого життя громадян.
Отже, ОМС слід мати на увазі, що питання, які будуть вноситися на розгляд ради в порядку місцевої ініціативи, не можуть виходити за коло проблем, які відповідно до законодавства належать до компетенції місцевого самоврядування. Нагадаємо, що межі відання місцевого самоврядування встановлюються Конституцією України та законодавством (в першу чергу — Законом № 280). Тобто місцева ініціатива має бути в рамках правового поля і не може суперечити Конституції України та чинному законодавству. В той же час, оскільки місцева ініціатива має локальний характер, доцільно дотримуватись принципу невтручання у справи інших територіальних громад.
Увага! Означені обмеження щодо змісту місцевої ініціативи прямо не встановлені законодавством, але вони випливають із принципів юрисдикції повноважень місцевих рад.
А тепер, власне, про механізм (процедуру) внесення місцевих ініціатив.
Довідка
Слід зазначити, що свого часу було розроблено та подано до Верховної Ради України проект Закону України «Про місцеві ініціативи» (законопроект наприкінці 2014 року було відкликано). Законопроект було підготовлено з метою гарантування прав громадян України на безпосередню участь у місцевому самоврядуванні. Ним, зокрема, пропонувалося запровадити єдину для рад всіх рівнів процедуру щодо порядку внесення та розгляду радою питань в порядку місцевої ініціативи.
Необхідно вказати, що деякі положення означеного проекту були піддані критиці. Так, наприклад ст. 5 вказаного законопроекту передбачалося, що документ, підготовлений у порядку місцевої ініціативи, оформлюється у вигляді проекту рішення відповідної ради. До проекту такого рішення, підготовленого у порядку місцевої ініціативи, повинна додаватись пояснювальна записка з необхідними додатками, посилання на які міститься в тексті. З цього приводу Головним науково-експертним управлінням ВРУ у висновку до законопроекту зазначалося, що передбачена у проекті єдина форма місцевої ініціативи (у вигляді проекту рішення місцевої ради) виглядає недостатньо обґрунтованою, особливо з огляду на те, що у ст. 9 Закону № 280 йдеться про ініціювання розгляду у раді певного питання, що не обов’язково має супроводжуватись поданням проекту рішення з цього питання. Звісно, що це було лише одне із зауважень. В той же час слід відмітити, що вказаний законопроект був чи не єдиним документом, над розробленням якого працювали фахівці і який дав визначення «місцеві ініціативи», а також запропонував основні етапи впровадження цієї форми участі громадян у місцевому самоврядуванні. Немає заперечень, що законопроект далеко не ідеальний, але завдяки його появі:
| по-перше | вималювалася певна процедура |
| по-друге | ознайомившись з висновком Головного науково-експертного управління ВРУ, можна дізнатися про ставлення правників до положень законопроекту та взяти їх до уваги, розробляючи власні порядки впровадження місцевих ініціатив |
Думаємо, ми ще не раз повернемося до вказаного законопроекту, використовуючи його як приклад того, як варто робити і чого бажано уникати, напрацьовуючи власний порядок подання місцевої ініціативи.
В той же час вважаємо, що цілком можливо скористатися визначенням «місцеві ініціативи», яке було надане в законопроекті. Як показує аналіз вже більшості прийнятих радами порядків внесення місцевих ініціатив, ті визначення, які містяться в них, по своїй суті відповідають такому визначенню.
Отже, місцева ініціатива — це офіційна письмова пропозиція громадян з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, внесена до відповідної ради для розгляду та прийняття відповідного рішення в межах її компетенції.
Увага! Обов’язковою умовою є те, що місцева ініціатива має бути оформлена письмово.
Слід зазначити, що в більшості порядків внесення місцевих ініціатив (які вже прийняті місцевими радами) визначається, щоб така пропозиція була оформлена вже у формі проекту відповідного рішення ради. В той же час нагадуємо вам про думку з цього приводу Головного науково-експертного управління ВРУ. Фахівці цього управління зазначали, що робота з підготовки проекту рішення як юридичного документа потребує особливих фахових знань, перш за все юридичних. Юридично оформлений варіант рішення певної проблеми не повинен вимагатись уже на стадії ініціювання її розгляду радою. Очевидно, що у випадку, коли суб’єктом ініціювання розгляду питання виступає територіальна громада, то підготовка проекту рішення ради (за які вона несе юридичну відповідальність) має здійснюватись відповідними посадовими особами та підрозділами апарату ради, а не перекладатись на ініціаторів цього рішення. В той же час фахівцями було акцентовано увагу на тому, щоб передбачити не тільки можливість внесення ініціативною групою на розгляд ради певного проекту рішення, в якому зацікавлені члени територіальної громади, а й процедури взаємовідносин, за якими члени територіальної громади можуть ініціювати у раді розгляд певного питання, а рада зобов’язана протягом певного терміну розглянути цю пропозицію і визначитись щодо доцільності вирішення питання по суті. Звісно, що означену думку можна брати до уваги, а можна й ігнорувати, оскільки, знову ж повторимося, на законодавчому рівні процедура внесення місцевої ініціативи не визначена. В той же час рекомендуємо: якщо ваша рада пішла шляхом подання проекту рішення (як форми місцевої ініціативи), у відповідних порядках (положеннях) про місцеві ініціативи доцільно закріплювати, що неналежне оформлення місцевої ініціативи (наприклад, невідповідність проекту рішення вимогам регламенту ради) не може бути підставою для її відхилення (прийняття). Наявність подібної норми буде підтвердженням того, що вимоги ст. 9 Закону № 280 не порушуються.
Йдемо далі. Більшість рад у своїх порядках передбачають, що подання пропозиції до ради здійснює створена членами територіальної громади ініціативна група (така група може бути створена і на зборах громадян). Що ж вона собою являє? В згаданому нами вище законопроекті дається визначення, що ініціативна група — це група громадян України, сформована для підготовки, оформлення й представлення в раді проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи. Слід відмітити, що в порядках більшості рад дається більш уточнююче визначення, а саме: ініціативна група — це група представників територіальної громади (громадської організації, органу самоорганізації громадян), сформована для підготовки, оформлення й представлення в раді проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи.
Увага! Створення ініціативної групи є першочерговим завданням, яке ставиться перед членами територіальної громад, аби вони могли розпочати процедуру внесення місцевої ініціативи.
Тому етап створення ініціативної групи, вимоги до її членів тощо повинні бути досконало прописані в порядку.
Що ж має здійснити ініціативна група? Як правило, під час створення на зборах громадян ініціативної групи вона одразу наділяється повноваженнями збирати підписи, готувати всі необхідні документи щодо місцевої ініціативи, зареєструвати її у відповідному ОМС тощо. Для збору підписів зазвичай використовують підписні листи (форму та зміст яких знову ж таки визначає рада у відповідному порядку).
Увага! Кількість необхідних підписів має бути встановлена у відповідному порядку про внесення місцевих ініціатив.
Після збору підписів ініціативна група передає раді відповідну пропозицію, яка має бути зареєстрована та розглянута на сесії ради.
Важливо
Частиною 3 ст. 9 Закону № 280 передбачається, що місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
Окрім цього, ч. 4 ст. 9 Закону № 280 встановлено, що рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким ОМС або статутом територіальної громади.
Отже, ми стисло означили рекомендації щодо змісту документа, який регулює порядок внесення місцевої ініціативи. Нижче ж пропонуємо вам наш варіант такого документа, який був розроблений відповідно до ст. 9 Закону № 280 та на підставі узагальненого аналізу вже існуючих порядків (положень) про місцеві ініціативи, проектів нормативно-правових актів щодо місцевих ініціатив тощо. Назвемо його «Положення про місцеві ініціативи». Крім іншого, нагадуємо, що в ідеальному варіанті вказаний документ має бути складовою Статуту територіальної громади (наприклад, одним із додатків до нього). У зразку документа для зручності буде використовуватися міська рада. Ви ж сміливо можете застосовувати його для сільських та селищних рад відповідно.
Положення про місцеві ініціативи
І. Загальні положення
1. Місцева ініціатива є формою безпосередньої участі членів територіальної громади у здійсненні місцевого самоврядування, що передбачена статтею 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
2. Місцева ініціатива — це офіційна письмова пропозиція громадян з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, яка в порядку, передбаченому цим Положенням, внесена до ____________ міської ради для розгляду та прийняття відповідного рішення в межах її компетенції.
Місцева ініціатива оформлюється у формі проекту рішення ради відповідно до вимог регламенту ради.
3. Місцева ініціатива може бути внесена безпосередньо громадянами України, які є дієздатними, досягли 18 років та належать до територіальної громади ______________.
4. Предметом місцевої ініціативи можуть бути будь-які питання, віднесені до відання місцевого самоврядування.
Не можуть бути предметом місцевої ініціативи:
— пропозиції, що суперечать Конституції та чинному законодавству України;
— пропозиції, реалізація яких стосується територій поза межами юрисдикції _______________ ради;
— питання, які згідно з чинним законодавством рада вирішує лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі місцевого референдуму.
II. Утворення ініціативної групи
4. Місцеві ініціативи реалізуються через ініціативні групи.
Ініціативна група — це група представників територіальної громади (громадської організації, органу самоорганізації громадян), сформована для підготовки, оформлення й представлення в раді проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи.
Ініціативна група створюються у складі не менш як _______ членів територіальної громади, що мають право на внесення місцевої ініціативи.
Ініціативна група може створюватися тільки з одного питання місцевої ініціативи.
5. Ініціативна група утворюється на зборах громадян (членів відповідної територіальної громади, які мають право на внесення місцевої ініціативи).
Ініціатори проведення зборів громадян* не пізніше ніж за п’ять календарних днів до їх проведення повинні письмово повідомити відповідну раду та поінформувати членів відповідної територіальної громади про час, місце, мету проведення зборів та суть питання, яке планується ініціювати у раді шляхом внесення місцевої ініціативи**.
Представник ради має право бути присутнім на зборах громадян.
Для ведення зборів обираються голова та секретар зборів.
На зборах громадян обирається ініціативна група, яка уповноважується чинити дії щодо оформлення й представлення в раді проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи***.
Рішення на зборах громадян приймається відкритим голосуванням більшістю голосів їх учасників.
За результатами проведення зборів складається протокол, який підписується головою і секретарем зборів.
6. Ініціативна група легалізується шляхом подання до ради протягом _________ днів з дня проведення зборів громадян повідомлення про місцеву ініціативу (далі — повідомлення), написаного у довільній формі.
Повідомлення повинно бути підписано головою та секретарем зборів, містити суть місцевої ініціативи, а також перелік членів ініціативної групи із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, адрес для листування та контактних телефонів.
До повідомлення додаються****:
— копія протоколу зборів громадян, завірена підписами голови та секретаря зборів;
— список реєстрації учасників зборів із зазначенням прізвищ, імені, по батькові, дати народження, адрес місця проживання та особистими підписами учасників зборів.
Повідомлення про створення ініціативної групи реєструється у раді у день надходження повідомлення і не передбачає відмови або додаткового часу на процедуру реєстрації.
7. Ініціативна група здійснює всі видатки, пов’язані зі своєю діяльністю, самостійно.
III. Збирання підписів на підтримку місцевої ініціативи
8. Після подання до ради повідомлення про створення ініціативної групи ініціативна група розпочинає збір підписів на підтримку проекту рішення, що вноситься в порядку місцевої ініціативи.
Термін збирання підписів не може перевищувати ________ календарних днів від дня передачі до відповідної ради повідомлення про створення ініціативної групи. При недодержанні цього терміну місцева ініціатива відповідно до чинного законодавства України розглядається як колективне звернення громадян.
Підпис на підтримку внесення місцевої ініціативи мають право вносити члени територіальної громади, що є дієздатними, досягли 18 років та належать до територіальної громади ____________.
9. Підписні листи у необмеженій кількості виготовляються ініціативною групою самостійно.
Підписний лист повинен містити назву документа «Підписний лист», назву проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи, та назву ради, до якої він вноситься.
Підписний лист повинен мати графи:
— порядковий номер;
— прізвище, ім’я, по батькові;
— рік народження (для громадян, яким у рік внесення місцевої ініціативи виповнилося 18 років, — число, місяць і рік народження);
— адреса проживання громадянина (на підставі реєстрації);
— назва, номер і серія документа, що посвідчує особу громадянина;
— особистий підпис.
10. Члени ініціативної групи зобов’язані ознайомити з текстом проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи, кожного, кому пропонується поставити підпис на її підтримку. Текст проекту рішення повинен бути викладений на зворотній стороні підписного листа.
Член територіальної громади, який підтримує проект рішення, ставить свій підпис на підписному листі, особисто зазначаючи при цьому своє прізвище, ім’я та по батькові, рік народження, серію та номер паспорта, а також адресу проживання.
11. Після заповнення підписного листа в ньому робиться запис про загальну кількість підписів громадян. Правильність відомостей, занесених до підписного листа, засвідчується підписом члена ініціативної групи, що проводив збір підписів.
12. Кількість підписів*****, необхідних для підтримки проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи, повинна складати не менше ________________.
ІV. Реєстрація місцевої ініціативи
13. Місцева ініціатива вноситься в порядку, визначеному цим Положенням, на ім’я секретаря ради.
14. Для реєстрації місцевої ініціативи ініціативна група подає до відповідної ради наступні документи:
— заяву про внесення на розгляд ради місцевої ініціативи, підписану всіма членами ініціативної групи;
— проект рішення, підготовлений у порядку місцевої ініціативи;
— пояснювальну записку до проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи, з необхідними аргументами та додатками, посилання на які міститься в тексті;
— підписні листи з підписами громадян України на підтримку місцевої ініціативи в кількості, визначеній в п. 12 цього Положення.
15. Секретар ради може перевірити дотримання порядку формування ініціативної групи, збирання підтримуючих підписів та повноти заповнення підписних листів.
У реєстрації місцевої ініціативи може бути відмовлено у таких випадках:
— порушення порядку організації та проведення зборів громадян;
— виявлення неналежної кількості членів ініціативної групи;
— неповноважності хоча б одного члена ініціативної групи;
— недостатньої кількості підтримуючих голосів в підписних листах та інші порушення;
— недотримання вимог п.п. 4, 6, 14 цього Положення.
Помилки в оформленні місцевої ініціативи підлягають виправленню та не є підставою для її відхилення чи неприйняття за наявності всіх указаних в п. 14 цього Положення документів.
16. У разі відмови в реєстрації місцевої ініціативи з підстав, визначених у п. 16, ініціативна група проводить процедуру внесення місцевої ініціативи спочатку.
17. Ініціативна група має право письмово відкликати заяву про місцеву ініціативу до часу включення питання про її розгляд в порядок денний сесії ради. Подання про відкликання місцевої ініціативи підписується не менш як 2/3 загальної кількості членів ініціативної групи.
18. Секретар ради повинен зареєструвати місцеву ініціативу (відмовити у реєстрації місцевої ініціативи) в Книзі реєстрації місцевих ініціатив, загальних зборів, громадських слухань****** не пізніше ________ з дня отримання документів, зазначених у п. 14 цього Положення.
Секретар ради не пізніше ________ з дня прийняття відповідного рішення щодо місцевої ініціативи, що вноситься до ради, письмово повідомляє про це ініціативну групу.
V. Розгляд місцевої ініціативи
19. Місцева ініціатива, внесена у встановленому цим Положенням порядку, підлягає обов’язковому розгляду на відкритому пленарному засіданні ради за участю членів ініціативної групи із включенням цього питання до порядку денного пленарного засідання сесії відповідної ради.
20. Розгляд проекту рішення, поданого в порядку місцевої ініціативи, проводиться згідно з вимогами регламенту відповідної ради.
21. Міський голова в термін, встановлений регламентом відповідної ради, направляє місцеву ініціативу, викладену у формі проекту рішення, на розгляд відповідних постійних профільних комісій ради та виконавчих органів ради.
22. Постійні профільні комісії та виконавчі органи ради протягом _______________ робочих днів розглядають проект рішення, поданий у порядку місцевої ініціативи, з обов’язковим запрошенням уповноваженого представника ініціативної групи та складають висновки в межах своєї компетенції.
Члени ініціативної групи мають право виступати на засіданнях комісій та виконавчих органів ради з питання місцевої ініціативи.
Після отримання висновків комісій та виконавчих органів ради незалежно від їх змісту, а також і за їх відсутності міський голова в обов’язкову порядку приймає рішення про включення до порядку денного найближчого чергового пленарного засідання ради питання про розгляд проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи.
23. Після отримання висновків відповідних постійних комісій чи виконавчих органів міський голова приймає рішення про включення проекту рішення, підготовленого в порядку місцевої ініціативи, до порядку денного найближчого чергового пленарного засідання відповідної ради.
24. Ініціативна група доручає одному чи декільком членам виступати на засіданнях постійних комісій та засіданні відповідної ради із доповіддю з питання, внесеного в порядку місцевої ініціативи, відповідати на запитання депутатів ради згідно з регламентом відповідної ради.
На прохання доповідача від ініціативної групи на деякі запитання депутатів можуть відповідати інші члени ініціативної групи, присутні на засіданні відповідної ради.
Відповідна рада може призначити співдоповідача з питання, внесеного в порядку місцевої ініціативи.
Присутні на засіданні члени ініціативної групи беруть участь в обговоренні та вносять пропозиції до проекту рішення з питання місцевої ініціативи в порядку, встановленому регламентом відповідної ради.
25. Після обговорення проект рішення, внесений ініціативною групою в порядку місцевої ініціативи, обов’язково ставиться на голосування. Окремо від проекту ставляться на голосування внесені до нього зміни та доповнення, якщо вони не погоджені з ініціативною групою, про що ініціативна група заявляє на засіданні.
26. Міська рада за результатами обговорення питання, внесеного в порядку місцевої ініціативи, в межах своїх повноважень може:
— прийняти рішення, підготовлене у порядку місцевої ініціативи;
— відхилити проект рішення, підготовлений у порядку місцевої ініціативи;
— відправити проект рішення, підготовлений у порядку місцевої ініціативи, на доопрацювання за обов’язкової участі членів ініціативної групи з обов’язковим винесенням узгодженого із членами ініціативної групи допрацьованого проекту рішення на наступне пленарне засідання відповідної ради.
Такий варіант рішення може прийматися радою не більше одного разу. Повторне відправлення проекту на доопрацювання не допускається.
27. Щодо питання, внесеного шляхом місцевої ініціативи, відповідна рада може розглянути власний альтернативний проект рішення, але після того, як по проекту, підготовленому в порядку місцевої ініціативи, рішення не прийнято, та за умови обов’язкового його попереднього обговорення з членами ініціативної групи.
28. Рішення ради, ухвалене з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, в ______________термін надсилається ініціативній групі та оприлюднюється в порядку, встановленому регламентом ради*******.
29. Ініціативна група припиняє своє існування в разі відкликання за власною ініціативою з ради заяви про місцеву ініціативу.
Після розгляду радою внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи проекту рішення ініціативна група вважається автоматично розпущеною з моменту прийняття або відхилення даного рішення.
* Звертаємо вашу увагу на те, що в цьому Положенні під зборами громадян не маються на увазі загальні збори громадян, які передбачені ст. 8 Закону № 280, як окрема форма участі громадян у місцевому самоврядуванні. Йдеться про збори членів територіальної громади, які мають підтримати або не підтримати створення ініціативної групи, а відповідно — і необхідність внесення місцевої ініціативи.
Свого часу Координаційною радою з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України3 було проведено аналіз виконання (дотримання) місцевими радами ст. 9 Закону № 280, в тому числі і на предмет правового регулювання реалізації права на місцеву ініціативу. За результатами такого аналізу місцевим радам було рекомендовано максимально спростити процедуру ініціювання та подання місцевої ініціативи на розгляд ради і не створювати додаткових кроків, які необхідно зробити ініціаторам для подання місцевої ініціативи. Зокрема, варто скасувати окрему процедуру створення чи обрання ініціативної групи, а визначення членів ініціативної групи слід віднести до компетенції ініціаторів внесення місцевої ініціативи — членів територіальної громади, громадського об’єднання, благодійної організації тощо.
3 Далі за текстом — Координаційна рада.
Беручи до уваги ці рекомендації, ми в наведеному Положенні намагалися у максимально спрощеному вигляді представити процедуру створення ініціативної групи (не визначаючи порядок оповіщення членів територіальної громади про проведення зборів громадян; не закріплюючи конкретну кількість голосів членів територіальної громади, необхідної під час голосування для створення ініціативної групи).
В той же час вважаємо, що проведення такого заходу, як ті ж збори громадян (чи будь-який інший), має бути організовано в обов’язковому порядку, оскільки внесення місцевої ініціативи передбачає вирішення питання місцевого значення, яке стосується усієї громади. В цій ситуації доречно і доцільно забезпечити інформування про ініціативу всієї громади, що, наприклад, можна зробити шляхом розміщення відповідного повідомлення на стендах у приміщенні ради або в інший спосіб.
** Легалізація ініціативної групи шляхом повідомлення ради передбачена у більшості порядках (положеннях) про місцеві ініціативи (можливо, вона була запозичена із згаданого нами законопроекту). На нашу думку, це є доречним, оскільки дає можливість ОМС завчасно вивчити питання, щодо якого планується внесення місцевої ініціативи. Більше того, таке питання вже, може, перебуває на етапі опрацювання в раді і не вимагає внесення місцевої ініціативи, про що може бути повідомлено представниками ради на зборах громадян.
*** На нашу думку, раціональним є уповноважити саме ініціативну групу здійснювати оформлення необхідних документів (в тому числі і проекту рішення), які мають подаватися до ради в межах впровадження місцевої ініціативи. Тобто на зборах громадян (після озвучення питання, яке планується ставити перед радою шляхом внесення місцевої ініціативи) присутні на них члени територіальної громади, голосуючи за обрання ініціативної групи, наділяють її повноваженнями щодо всіх подальших дій, необхідних для внесення місцевої ініціативи.
**** Дуже часто в своїх локальних документах місцеві ради в переліку документів, які подаються до ради з метою легалізації ініціативної групи, передбачають проект рішення, підготовлений у порядку місцевої ініціативи. На нашу думку, це дещо суперечить логіці: спочатку має відбутися повідомлення ради про «заплановану» місцеву ініціативу, а вже потім протягом певного часу відбутися повноцінна підготовка такої ініціативи та її подання у формі рішення ради. Власне, для цього обирається ініціативна група на зборах громадян. Звісно, що в ідеальному варіанті такий проект рішення може бути підготовлено ініціаторами місцевої ініціативи вже на етапі підготовки зборів громадян. В той же час необхідно враховувати, що після проведення зборів громадян може виникнути необхідність в додатковому опрацюванні такого проекту із залученням певних фахівців, тоді цілком вірогідно постане проблема із наданням проекту рішення ще на етапі легалізації ініціативної групи.
***** Координаційна рада у сформованих нею за результатами аналізу положень (порядків) рад про місцеві ініціативи висновках зазначала, що визначення кількості підписів, з одного боку, повинно бути реалістичним та не перешкоджати праву громадян ініціювати розгляд в раді питань, навіть таких, що важливі для однієї вулиці, а з іншого боку — кількість підписів не повинна бути замалою, щоб не знівелювати інструмент місцевої ініціативи. Також важливо не встановлювати кількість підписів у відсотковій величині від кількості членів територіальної громади, оскільки у містах з великою кількістю мешканців відсоток перетворюється у велику кількість підписів. Зверніть на це увагу!
****** Також Координаційна рада місцевим радам рекомендувала визначати відповідальну особу за механізм супроводження в раді місцевої ініціативи (дуже часто це секретар ради). Така відповідальна особа має забезпечувати реєстрацію місцевих ініціатив, здійснювати перевірку поданих документів, оприлюднювати всі необхідні документи тощо.
Місцеві ініціативи доцільно реєструвати в окремо створеній Книзі реєстрації загальних зборів, місцевих ініціатив, громадських слухань. В таку Книгу повинна вноситися інформація щодо питань, які порушуються у порядку місцевої ініціативи, дати реєстрації місцевої ініціативи, у випадку відмови у реєстрації обов’язково повинні зазначатися причини. Крім цього, необхідно зазначати дату розгляду місцевої ініціативи на засіданні ради та ухвалені рішення за результатами такого розгляду.
******* Ухвалене рішення необхідно оприлюднювати в засобах масової інформації, інформаційних ресурсах місцевої ради або в інший прийнятний спосіб, що встановлюється регламентом ради, з метою широкого інформування членів територіальної ради. Рішення повинні оприлюднюватися у встановлений Законом України від 13.01.11 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» строк — не пізніше п’яти робочих днів з дня затвердження документа.
