1 З дня опублікування («Офіційний вісник України», 22.01.16 р., № 4, ст. 259).
2 Далі за текстом — Перелік.
Загальні вимоги Порядку
Порядок визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності3, встановлює механізм визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності4, юридичним та фізичним особам5 згідно з Переліком.
3 Далі за текстом — Порядок.
4 Далі за текстом — заклади культури. У статті розглядаємо лише заклади культури комунальної форми власності.
5 Далі за текстом — замовник, тобто фізична чи юридична особа, яка на підставі договору (письмової заяви, звернення тощо), розрахункового документа (касовий чек, товарний чек, квиток, талон, квитанція тощо), що засвідчує вартість понесених у зв’язку з наданням платної послуги витрат, замовляє платну послугу у закладі культури для себе або іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.
Надання платних послуг — важливе джерело надходжень для закладу культури будь-якої форми власності. Додаткові кошти, що надходять від надання платних послуг, включаються до складу спеціального фонду кошторису та належать до складу власних надходжень бюджетних установ відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України6. Такі кошти мають постійний характер та обов’язково плануються у бюджеті.
6 Далі за текстом — БК.
Для закладів культури комунальної власності перелік платних послуг, які ними можуть надаватись відповідно до Переліку, встановлює відповідний орган місцевого самоврядування своїм рішенням. Керівник закладу культури заздалегідь подає на розгляд ради примірний перелік платних послуг, які він вважає доцільними та які має можливість надавати. Після аналізу поданого переліку на відповідність нормам чинного законодавства рада своїм рішенням затверджує конкретний перелік платних послуг та вартість кожної з них.
На практиці перелік таких послуг затверджується в одному рішенні у розрізі усіх об’єктів усіх закладів культури, засновником яких виступає рада.
До речі, самому закладу культури (наприклад, це може бути музей або будинок культури) треба скласти власне Положення про платні послуги. В такому документі раціонально визначити детальний порядок надання платних послуг відповідним закладом культури. Що у ньому доцільно передбачити?
Візьмемо за приклад будинок культури.
Так, у документі необхідно навести:
— мету надання платних послуг (наприклад, для забезпечення культурних потреб населення, організації дозвілля населення, відродження і розвитку національної культури, патріотичного виховання підростаючого покоління, покращення матеріально-технічної бази, залучення позабюджетних джерел фінансування);
— власне перелік платних послуг (наприклад, організація та проведення спектаклів і концертів художньої самодіяльності, фестивалів, конкурсів, спортивно-розважальних, обрядових заходів, виставок книг і творів образотворчого мистецтва; надання послуг під час проведення презентацій фірм, банків, організацій, установ тощо; вечорів відпочинку, танцювальних вечорів, балів, дискотек; показ слайдо-кінопрограм; навчання у хореографічних студіях; надання підприємствам, установам і організаціям в оренду приміщень театрів, концертних залів, цирків, культурно-освітніх закладів, музеїв і заповідників для проведення мистецьких, культурно-просвітницьких громадських заходів, презентацій);
— порядок їх надання населенню, форму розрахунку (готівкова, безготівкова з вказівкою, куди зараховуються кошти — на відповідний реєстраційний рахунок за спеціальним фондом місцевого бюджету) та напрями використання плати за надані платні послуги;
— осіб, які будуть відповідати за надання конкретної платної послуги.
Зупинимось на тому, що таке послуга у розумінні Порядку.
Відповідно до п. 3 Порядку цей термін ідентичний терміну, зазначеному у Законі України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Тобто це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Отже, заклад культури, що надає платні послуги:
1. Зобов’язаний:
| 1 | безкоштовно надавати замовнику повну, доступну та достовірну інформацію щодо порядку та умов надання конкретної платної послуги, її вартості, порядку та строку оплати |
| 2 | оприлюднювати інформацію про вартість послуг, яка діє на дату надання послуги, із застосуванням інформаційних засобів (реклама, інформаційна дошка, веб-сайт закладу тощо) |
2. Надає платні послуги за:
| 1 | письмовою заявою замовника |
| Примітка. В такій заяві має бути зазначено строк надання платної послуги та її вид, який відповідає назві, зазначеній у Переліку. До речі, якщо заяву пише фізична особа, вона має обов’язково вказати своє прізвище, ім’я та по батькові, а також своє місце проживання. Якщо це заява від юридичної особи, в заяві має бути її найменування та місцезнаходження. | |
| 2 | договором, розрахунковим документом (касовим чеком, товарним чеком, квитком, талоном, квитанцією тощо), що засвідчує вартість понесених у зв’язку з наданням платної послуги витрат |
| 3 | фактом оплати надання платної послуги у порядку, визначеному законодавством |
Увага! У випадках, коли замовник має право здійснювати оплату послуги частинами, у відповідному договорі він повинен прописати всі суми та строки сплати.
До речі, оплата послуг може здійснюватись в безготівковій формі шляхом попередньої оплати через банк або відділення поштового зв’язку.
Підтвердженням оплати послуг у такому випадку буде виступати платіжний документ (квитанція, платіжне доручення) з відміткою банку або відділення поштового зв’язку про перерахування коштів.
Враховуйте: кожен заклад культури має вести облік наданих ним платних послуг. Якщо послугу не надано, заклад культури повертає кошти на підставі письмової заяви замовника та пред’явленого ним платіжного документа про сплату послуги (квитанції, платіжного доручення тощо).
Усі кошти, що надійшли від надання платних послуг, заклад культури зараховує на:
| 1 | спеціальні реєстраційні рахунки, призначені для зарахування до спеціального фонду відповідних бюджетів власних надходжень бюджетних установ, відкриті в органах Державної казначейської служби України7 закладам культури, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету, та використовуються відповідно до бюджетного законодавства |
| 2 | рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах ДКС і використовуються для виконання цілей, передбачених статутами (положеннями) закладів культури, які не є бюджетними установами |
| Примітка. Матеріальні цінності, майно закладу культури, які придбані або створені за рахунок коштів, отриманих від платних послуг, належать до активів закладу культури та мають використовуватись для виконання своїх цілей і завдань, визначених статутами (положеннями). | |
7 Далі за текстом — ДКС.
Як визначати вартість платних послуг
Розраховує вартість платної послуги сам заклад культури та подає такі розрахунки у вигляді пропозицій відповідному відділу культури або виконавчому органу місцевої ради. Останні детально вивчають надані розрахунки та за необхідності коректують їх. Вартість розрахованих платних послуг своїм рішенням затверджує саме рада — засновник такого закладу культури.
Зауважимо: усі обчислення платних послуг заклад культури має здійснювати виключно на базі економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних з їх наданням, та на весь строк їх надання. Таку вимогу відтепер чітко передбачає Порядок, що міститься у п. 1 розд. II.
Увага! Вартість послуги обчислюють включно зі сплатою податків, зборів (обов’язкових платежів) відповідно до Податкового кодексу України та з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вона має бути не менше розміру понесених витрат.
Що стосується переліку статей калькуляції і складу витрат, що входять до таких калькуляційних статей, то кожен заклад культури має встановити їх самостійно та визначити їх в своєму наказі про облікову політику.
Складовими вартості платної послуги виступають:
| 1 | витрати на оплату праці працівників, які безпосередньо надають послуги |
| 2 | нарахування на оплату праці відповідно до законодавства |
| 3 | безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій, товари чи послуги яких використовуються при наданні платних послуг |
| 4 | капітальні витрати |
| 5 | індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства |
Щоб розрахувати собівартість платної послуги, треба враховувати норми часу для надання такої послуги та вартість розрахункової калькуляційної одиниці часу. Останню заклад культури також має визначити самостійно за кожною платною послугою, щодо якої треба здійснити розрахунок вартості.
Якщо необхідно змінити вартість платної послуги, то це можна зробити лише тоді, коли змінюються умови її надання, що не залежить від господарської діяльності закладу. Враховуйте, що зміна вартості платної послуги, яку надає той чи інший заклад культури, можлива лише за рішенням ради.
Увага! Заклад культури має право надавати платні послуги на пільгових умовах, передбачених законодавством (наприклад, дітям дошкільного віку, учням, студентам, пенсіонерам, інвалідам).
Які витрати входять до вартості платних послуг
До вартості платних послуг входять витрати на:
1. Оплату праці.
Такі витрати обчислюють за фактично відпрацьований час (виконаний обсяг роботи) відповідно до затверджених в установленому законодавством порядку умов оплати праці працівників закладів культури.
До витрат на оплату праці працівників, які залучені до надання платної послуги, включають розміри посадових окладів, ставок заробітної плати (у тому числі погодинної оплати), підвищення, доплати, надбавки та інші виплати обов’язкового характеру, визначені відповідними нормативно-правовими актами.
Нагадаємо, при формуванні витрат на оплату праці:
| 1 | можуть враховуватись виплати, що мають заохочувальний характер, у порядку, встановленому законодавством та колективними договорами |
| 2 | враховуються розміри витрат на оплату праці працівників, які не перебувають у штаті, але залучені до надання платної послуги |
| Примітка. Оплату праці працівників, які залучені до надання платної послуги і не перебувають у штаті, треба здійснювати на підставі договорів цивільно-правового характеру в тих самих розмірах і за тими самими умовами оплати праці, за якими здійснюють оплату праці відповідних штатних працівників. Якщо залучаються до надання платних послуг видатні вітчизняні та іноземні фахівці, то оплата їхньої праці проводиться на підставі окремо укладених договорів цивільно-правового характеру. | |
Щоб визначити кількість працівників, які залучаються до надання платної послуги, треба виходити з необхідності врахування всіх функцій і видів робіт, які безпосередньо пов’язані з організацією надання кожної конкретної платної послуги замовникам.
Крім того, врахувати треба й функції із забезпечення діяльності закладу культури в цілому, що виконуються працівниками автотранспортних підрозділів, планових та бухгалтерських служб тощо.
Кількість працівників визначається за затвердженими у встановленому порядку штатними нормативами, встановленими для установ та закладів, що функціонують у відповідній сфері діяльності (громадське харчування, побутове обслуговування, туризм, будівництво, транспорт тощо), або штатними розписами закладів культури, затвердженими відповідною радою.
Увага! Нарахування на оплату праці єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюють у розмірах, передбачених чинним законодавством. З 01.01.16 р. розмір такого внеску становить 22 %.
2. Матеріальні витрати.
До складу таких витрат, що використовують при наданні платної послуги, відносять витрати на придбання:
| 1 | сировини, матеріалів, інвентарю, інструментів, запасних частин, медикаментів, витратних матеріалів до комп’ютерної та оргтехніки, канцелярських товарів, бланків та іншої документації |
| 2 | паливно-мастильних матеріалів, хімікатів, білизни, комунальних послуг та енергоносіїв, захисних пристроїв |
| Примітка. Нагадуємо: витрати на паливно-мастильні матеріали розраховують виходячи із допустимих мір споживання палива в певних умовах експлуатації автомобілів, їх технічних характеристик, тривалості їх роботи. Тож не забувайте враховувати Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43. | |
| 3 | спецодягу, обмундирування та фурнітури до нього, харчування у випадках, передбачених законодавством, проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування необоротних матеріальних активів |
| Примітка. До витрат при розрахунку вартості платної послуги треба відносити й витрати на службові відрядження та оплату послуг зв’язку, засобів сигналізації. | |
3. Оплату послуг сторонніх юридичних та фізичних осіб.
Заклади культури несуть такі витрати у тому випадку, якщо при наданні замовникам послуг на належному рівні необхідно сплатити обов’язкові послуги (роботи), які не можуть бути надані (виконані) працівниками закладів культури. Тобто це ті витрати, які надають (виконують) фахівці інших суб’єктів господарювання.
Наведемо приклад. До таких витрат може належати оплата:
— банківських послуг (у тому числі за готівкове обслуговування);
— ветеринарних послуг;
— послуг з охорони, встановлення пожежної та охоронної сигналізації;
— юридичних та інформаційних послуг,
— послуг з оренди, встановлення лічильників і спеціального обладнання та їх повірки (перевірки), гарантійного та післягарантійного обслуговування, поточного ремонту, що здійснюються залученими юридичними особами, установлення та подальшого супроводження програмного забезпечення;
— послуг зв’язку (у тому числі мобільного), інтернет-провайдерів;
— інших видів послуг, що надаються сторонніми особами для забезпечення виконання статутних завдань тощо.
4. Відрахування та плату за інші обов’язкові послуги.
«Відрахувальні» витрати можуть обчислюватись від загального розміру витрат на оплату праці та не включатись до нарахувань на оплату праці (наприклад, відрахування профспілковим організаціям тощо).
До оплати інших сторонніх послуг можна відносити, наприклад:
| 1 | плату за отримання ліцензій, дозволів, отримання яких є необхідною умовою для надання замовникам того чи іншого виду платних послуг |
| 2 | витрати на обов’язковий медичний огляд працівників (у випадках, передбачених законодавством), на заходи з охорони праці та безпеки, охорони навколишнього природного середовища, обов’язкове страхування транспортних засобів |
Увага! Вартість вказаних витрат та оплату послуг інших організацій вираховують на основі встановлених чинними нормативно-правовими актами:
— ставок орендної плати;
— строків надання тієї чи іншої платної послуги;
— площ, що використовують для її надання;
— інших видатків, що необхідні для надання замовлених послуг, норм витрат та тарифів відповідно до затверджених в установленому порядку нормативів, порядку розрахунку за комунальні послуги та спожиті енергоносії (за опалювальний сезон або рівномірно протягом року).
Якщо прямий розрахунок вартості безпосередніх витрат та оплати послуг інших організацій здійснити неможливо, то їх вартість визначають виходячи з фактичних витрат на одиницю наданої аналогічної послуги, що склались у закладі культури за минулий звітний період, з урахуванням індексу інфляції.
До речі, щодо індексу інфляції. Як завжди, для розрахунку треба брати офіційний показник індексу інфляції.
5. Капітальні витрати на придбання (створення) необоротних активів.
До таких витрат треба включати витрати на забезпечення надання закладами культури платних послуг, а саме:
| 1 | придбання або створення основних засобів, зокрема виробничого обладнання, приладів, механізмів, споруд, придбання літератури, оновлення бібліотечних фондів |
| 2 | ремонт, реконструкція та реставрація приміщень, будівель, споруд, що використовуються у закладах культури (у тому числі придбання будівельних матеріалів, виготовлення проектно-кошторисної документації) |
| 3 | придбання програмного забезпечення (у тому числі з передачею прав на користування), авторських та суміжних прав |
Враховуйте, що капітальні витрати включають до вартості платної послуги лише у розмірі до 10 %.
Додаткова інформація
Найближчим часом мають відбутись суттєві зміни щодо питань надання закладами культури платних послуг у руслі децентралізації.
Як пам’ятаємо, 01.01.16 р. набрав чинності Закон України від 24.12.15 р. № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»8.
8 Далі за текстом — Закон № 911.
Законом № 911 внесені зміни щодо порядку фінансування музеїв, бібліотек, а також інших закладів культури державної та комунальної форм власності.
Головною зміною є викладення переліку додаткових джерел фінансування закладів культури.
Так, до таких джерел для:
| музеїв, бібліотек та інших закладів культури відносять кошти | що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг (ремарка: у тому числі за відвідування музеїв і виставок — норма, що стосується виключно музеїв) |
| отримані державними і комунальними музеями, бібліотеками як відсотки на залишок власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, і розміщених на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору | |
| у вигляді: — доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; — грантів, благодійних внесків, добровільних пожертвувань, грошових внесків, матеріальних цінностей, одержаних від фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних; — інших коштів, не заборонених законодавством (ремарка: тобто перелік не є вичерпним) | |
| Примітка. Зазначимо: такі види фінансування не є чимось новим. Адже вони прописані у БК, однак відтепер вони знайшли відображення й в Законі України від 14.12.10 р. № 2778-VI «Про культуру» (ст. 26). Законом № 911 також встановлено, що розмір плати за надання платних послуг встановлюють державний і комунальний заклади культури щороку у національній валюті України, а перелік платних послуг, які можуть ними надаватись, затверджує КМУ. З огляду на подібну ремарку, найближчим часом треба чекати розширення переліку платних послуг для закладів культури, які має затвердити КМУ. Таку думку підтверджують і норми Прикінцевих положень згаданного документа, в яких передбачено, що протягом трьох місяців (дата відліку — 01.01.16 р., тобто дата набрання чинності Законом № 911, що визначена самим документом) КМУ має: — забезпечити розширення переліку платних послуг, які можуть надаватись державними та комунальними закладами освіти, науки, культури, засобами масової інформації та іншими бюджетними установами; — переглянути та встановити економічно обґрунтований розмір платних послуг, що надаються бюджетними установами; — забезпечити перегляд нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками та клубними закладами з урахуванням демографічної ситуації. До речі, останній пункт свідчить про оптимізацію закладів культури на території, підпорядкованій відповідній місцевій раді. Це підтверджує й п. 5 Прикінцевих положень Закону № 911, яким органам місцевого самоврядування наказано забезпечити, зокрема: 1) встановлення керівниками державних і комунальних закладів та установ переліку платних послуг, що надаються ними, із зазначенням способу та порядку надання кожної з послуг, розрахунку їх вартості відповідно до економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних із їх наданням; 2) розширення джерел фінансування закладів культури шляхом стимулювання позабюджетного фінансування культури (налагодження зв’язків між закладами культури та бізнесом (фандрейзинг)); 3) переведення окремих типів закладів на самоокупність. Іншими словами, місцева рада відтепер має сама вирішити, які заклади культури буде фінансувати з місцевого бюджету, а які фінансуватимуть себе самі, шукаючи джерела фінансування в рамках тих, що надала держава. Враховуючи зазначене, змін щодо надання платних послуг закладами культури треба очікувати приблизно протягом лютого або березня. Тож залишається лише чекати. | |
Звертаємо увагу: Законом № 911 чітко прописана норма, якою збережено обсяг фінансування закладів культури з місцевого бюджету, не дивлячись на суму їх додаткових надходжень.
Так, зазначено, що у разі одержання коштів від надання платних послуг, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, з інших джерел, не заборонених законодавством, бюджетні асигнування державних і комунальних музеїв та бібліотек не зменшуються.
Зверніть увагу й на нову вимогу, яка міститься також у Прикінцевих положеннях Закону № 911 (ср. ). Мова йде про створення радами освітніх та культурних округів для задоволення потреб населення у високоякісних послугах. Саме затвердження регіонального плану зі створення таких округів має відбутись у двомісячний термін для раціональної концентрації та ефективного використання матеріальних, фінансових, кадрових ресурсів регіону. Тобто до кінця лютого 2016 року такі плани мають бути затвердженими.
Зауважимо: освітній округ згадується у ст. 9 Закону України від 13.05.99 р. № 651-XIV «Про загальну середню освіту». Правовий статус, порядок утворення та основні засади діяльності освітнього округу викладені у постанові КМУ від 27.08.10 р. № 777 «Про затвердження Положення про освітній округ».
При складанні плану формування освітніх та культурних округів і модернізації мережі навчальних закладів та закладів культури місцеві ради можуть брати за основу зазначене Положення.
Враховуйте, що при створенні відповідних округів знадобиться аналіз стану та перспектив розвитку наявної мережі навчальних закладів та закладів культури. У першу чергу, треба вивчити на відповідній території:
| 1 | потреби у закладах культури, навчальних закладах дошкільної, загальноосвітньої, позашкільної освіти, у тому числі школах-інтернатах |
| 2 | стан будівель навчальних закладів та закладів культури (зокрема, потреби у будівництві, капітальному ремонті, реконструкції об’єктів, а також наявний та додатковий обсяг фінансування, наявність необхідних приміщень, їдалень, спортивних залів, майстерень, допоміжних приміщень, санвузлів тощо) |
| 3 | можливості транспортної системи, порівняльної картосхеми розташування навчальних закладів і закладів культури та їх транспортної доступності для населення |
| 4 | демографічну ситуацію в регіоні ( для навчальних закладів доцільно робити прогнозування щодо дитячого контингенту у середньому на наступні п’ять років) |
| 5 | рівень попиту населення на освітні та культурні послуги (зокрема, треба врахувати потреби у підвищенні духовної культури населення, поглибленому вивченні окремих предметів, допрофільній та профільній підготовці, вибору мови навчання, формах організації навчально-виховного процесу, змінності навчання, забезпеченні варіативності освітніх послуг для задоволення індивідуальних запитів учнів, зокрема обдарованої молоді, осіб, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, а також дітей з особливими освітніми потребами) |
| 6 | рівень забезпеченості педагогічними та науково-педагогічними кадрами, іншими спеціалістами |
| 7 | інформацію про результативність та ефективність діяльності навчальних закладів та закладів культури |
Також раціонально дослідити сучасні тенденції розвитку освіти та культури в регіоні відповідно до національних та світових тенденцій, а також врахувати ризики, пов’язані з оптимізацією мережі таких закладів (їх створенням, реорганізацією та ліквідацією). Дослідити зазначені питання допоможуть надані пропозиції керівників таких закладів освіти та культури в межах їх компетенції.
До речі, тим, хто застосовує програмно-цільовий метод, бажано скористатись показниками результативності та ефективності затверджених у минулому році бюджетних програм, пов’язаних з освітою та культурою. На підставі таких оцінок можна буде оцінити реальний стан освіти та культури в регіоні, зрозуміти, що необхідно зробити в першу чергу у культурно-освітньому напрямі, що полегшить виконання завдання, поставленого Законом № 911.
