Умови оплати праці робітників органів місцевого самоврядування (далі — ОМС) визначає наказ Міністерства праці України від 02.10.96 р. № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі — наказ № 77).
Виплачувати матеріальну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку надано право керівнику (п. 2 наказу № 77). Але є умова: в межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працівників.
На жаль, наказ № 77 не уточнює вид матеріальної допомоги, яка може виплачуватись за рішенням керівника. Тож за відсутності такого важливого уточнення логічно, що виплачуватись може будь-яка матеріальна допомога незалежно від її виду: на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, на поховання померлого члена родини тощо.
Зверніть увагу: виплата матеріальної допомоги працівнику керівником є його правом, а не обов’язком, про що і йдеться у наказі № 77. І надавати таку допомогу можна лише у випадку, коли фонду оплати праці, затвердженого в кошторисі ради, достатньо для виплати обов’язкових виплат всім працівникам.
Вид, умови виплати та розмір матеріальної допомоги повинні обов’язково регулюватись документом, який затверджено відповідною радою, наприклад положенням про надання матеріальної допомоги посадовим особам та працівникам виконавчого органу сільської (селищної) ради або спільним положенням про преміювання та надання матеріальної допомоги цим особам.
До речі, щодо виплат матеріальної допомоги працівникам органу місцевого самоврядування йшлось у листі Мінсоцполітики від 19.01.15 р. № 39/13/84-15 «Щодо надання матеріальних допомог держслужбовцю».
Зауважимо: в наказі № 77 немає прямої умови про те, що матеріальна допомога має бути обов’язково надана, якщо працівник подає відповідну заяву. Тобто виплата матеріальної допомоги незалежно від її виду знаходиться в прямій залежності від рішення керівника щодо її надання за умови наявності заяви від працівника та від того, чи передбачені на це кошти в кошторисі установи.
У своєму листі від 15.03.16 р. № 272/13/84-16 «Щодо надання матеріальної допомоги» Мінсоцполітики наголосило, що виплата двох і більше допомог впродовж одного календарного року не передбачена. При цьому компетентний орган зазначив, що це стосується матеріальної допомоги на оздоровлення.
Тому вважаємо, що за наявності коштів працівнику може виплачуватись матеріальна допомога двічі чи тричі на рік, якщо це різні види матеріальної допомоги та за умови дотримання перелічених вимог чинного законодавства. Наприклад, на початку року працівнику виплатили матеріальну допомогу на оздоровлення, а в середині чи у кінці року — для вирішення соціально-побутових питань.
Однак за аналогією виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, про яку йдеться у листі, навряд чи можна виплачувати два рази на рік один і той самий вид матеріальної допомоги, наприклад у разі скрутного матеріального становища чи для вирішення соціально-побутових питань.
Вважаємо, що у випадку, коли сільська (селищна) рада фінансово спроможна виплатити працівнику матеріальну допомогу в один календарний рік (якщо це закріплено у відповідному положенні та на це передбачено кошти заздалегідь), наприклад, і на оздоровлення, і для вирішення соціально-побутових питань, то це не може прирівнюватись до порушення чинного законодавства або нецільового використання бюджетних коштів.
На нашу думку, сільська рада має право надати працівнику матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, якщо відповідним положенням передбачено такий вид допомоги, на це закладені відповідні кошти в межах фонду оплати праці та є дозвіл сільського голови на виплату такого виду матеріальної допомоги.
До речі, у зазначеному листі Мінсоцполітики зауважило: чинним законодавством не передбачено донарахування матеріальної допомоги на оздоровлення у наступному фінансовому році. Аналогічно, на нашу думку, це стосується й виплати інших видів матеріальної допомоги.
