Діяльність терцентрів: впроваджуємо стандарт догляду вдома

Мета та складові Державного стандарту

Мета встановлення державних соціальних стандартів¹ визначена ст. 2 Закону України від 05.10.2000 р. № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»². Державні стандарти встановлюються, по-перше, з метою визначення механізму реалізації соціальних прав та гарантій громадян, які передбачені Конституцією України. А по-друге — для визначення та обґрунтування розмірів видатків державного та місцевих бюджетів.

¹ Далі за текстом — Державний стандарт.

² Далі за текстом — Закон № 2017.

Громадяни, які мають право отримувати соціальні послуги на безоплатній основі, отримують їх саме в обсягах, визначених Державними стандартами, а соціальні послуги понад обсяги, визначені Державними стандартами, надаються виключно за плату.

До речі, Державний стандарт встановлює рівні вимоги як для державних, так і для недержавних суб’єктів, що надають соціальні послуги.

Відповідно до Порядку розроблення державного стандарту соціальної послуги, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 16.05.12 р. № 282, Державні стандарти мають однакові структурні складові:

а) заголовок;

б) преамбула;

в) нормативний блок: положення щодо сфери застосування; визначення термінів; скорочення; вимоги до організації та надання соціальної послуги;

г) показники якості соціальних послуг;

ґ) механізми моніторингу та контролю;

д) фінансово-економічне обґрунтування вартості соціальної послуги.

Про Державні стандарти, які стосуються діяльності терцентрів, ми розповідали у попередньому номері газети³.

³ Див. «Місцеве самоврядування» № 4 за квітень 2016 р., с. 75.

Найбільш об’ємним є Державний стандарт соціаль­ної послуги догляду вдома, затверджений наказом Мінсоцполітики від 13.11.13 р. № 760⁴. Тож розглянемо тему впровадження Державного стандарту на прикладі наказу № 760.

⁴ Далі за текстом — наказ № 760.

Отримувачі соціальної послуги та їх участь у процесі її надання

Будь-яка соціальна послуга розрахована на певні категорії отримувачів. Соціальна послуга догляду вдома⁵ надається особам похилого віку, інвалідам, хворим (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більше ніж на 4 місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.

⁵ Далі за текстом — СПДВ.

Надання СПДВ здійснюється за місцем проживання клієнта. Метою надання СПДВ є створення можливості для людей залишатися в комфорті та безпеці в їхніх домашніх умовах, з їхніми сім’ями, на противагу перебуванню в закладах соціального призначення.

Одним із принципів, на основі яких здійснюється надання СПДВ, є добровільність та право на вибір. Тому дуже важливо забезпечити інформування клієнта (в доступній формі), щоб він мав можливість зробити вибір типу догляду, який буде отримувати, брати участь у процесі його планування і надання та відчувати підтримку в намаганні зберегти свою незалежність. Обслуговування повинно бути організоване та здійснене у спосіб, який задовольняв би потреби клієнта, які зазначені у плані догляду, та поважав би права, особисте життя та гідність особи.

Вимоги до надавачів СПДВ

Безпосередніми надавачами СПДВ є соціальні робітники терцентру. Завдання з визначення індивідуальних потреб клієнта, планування надання послуги, координація та контроль за діяльністю соціальних робітників, надання клієнтам консультацій та психологічної допомоги покладаються на соціальних працівників терцентру. Кваліфікаційні вимоги до соціальних робітників та працівників визначені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 80 «Соціальні послуги»), затвердженому наказом Мінсоцполітики від 14.10.05 р. № 324.

Соціальні працівники/робітники повинні бути зацікавленими та здатними працювати з людьми з вразливих груп, бути співчутливими і підтримувати їх у намаганні жити безпечно у своїх власних будинках та громадах, а не поглиблювати їхню залежність від соціального робітника чи соціальної служби.

На соціальних робітниках лежить значна відповідальність, адже в більшості вони працюють самостійно, в будинках інших людей чи в умовах без нагляду. Компетентність та порядність соціальних робітників прямо відображається на якості соціальних послуг. Роботодавець повинен працівникам всіх рівнів надавати можливості для розвитку, забезпечувати проходження ними відповідного навчання, підвищення кваліфікації та супер­візії. Особливої уваги потребує питання догляду за ліжковохворими. Соціальні робітники повинні володіти практичними навичками, зокрема, піднімання та пересування людей без шкоди для свого здоров’я. Разом з тим необхідно розвивати вміння допомагати людям, часто у досить особистий інтимний спосіб, і в той самий час ставитися з повагою та підтримувати професійну дистанцію.

Керівникам не слід забувати про захист від професійного вигорання соціальних працівників/робітників. Створювати їм умови для психологічного розвантаження, спілкування з психологом.

Складові СПДВ

Можна виділити 4 основні типи послуг, що є складовими СПДВ:

1) соціальні послуги з фізичним втручанням, такі як надання клієнтам санітарно-гігієнічної допомоги (годування, купання, гоління, користування туалетом, вдягання тощо);

2) соціальні послуги, які зводять до мінімуму фізичне втручання, проте все одно включають фізичний і близький контакт, у тому числі такий, як допомога людині при купанні, а не власне купання, або ж допомога при вдяганні;

3) соціальні послуги без фізичного втручання, такі як порада, заохочення людей до купання або приймання їжі чи ліків, читання, доставка товарів;

4) соціальні послуги, що ґрунтуються на наданні емоційної та психологічної підтримки, у тому числі закликання до соціальної активності, управління поведінкою, практична допомога вдома та підтримка у когнітивних функціях (сприяння в забезпеченні клієнтів протезно-ортопедичними виробами, допомога в оформленні документів та управлінні персональним майном, надання допомоги в проведенні медико-соціального обстеження).

Більш детально складові СПДВ окремо для кожної групи рухової активності вказано у розділі VIII наказу № 760. Група рухової активності визначається в ході вивчення індивідуальних потреб клієнта.

Визначення індивідуальних потреб отримувача СПДВ

Визначення індивідуальних потреб клієнта є найскладнішим та найвідповідальнішим етапом, оскільки потребує неабиякої підготовки, від цього залежить вірно складений план надання соціальної послуги та, відповідно, і задоволення потреб клієнта.

Проводиться визначення або оцінювання потреб клієнта спеціально уповноваженим працівником терцентру (соціальним працівником, фахівцем з соціальної роботи, психологом, завідувачем відділення тощо) або за потреби — членами мультидисциплінарної команди (групою фахівців), які володіють навичками спілкування та мають відповідну кваліфікацію (пройшли навчання) щодо оцінки індивідуальних потреб.

Визначення потреб проводиться в присутності клієнта із залученням, за потреби, його законного представника або члена родини.

В ході визначення потреб заповнюються відповідні форми (картки тощо), які розробляються суб’єктом, що надає соціальну послугу, з урахуванням його спеціалізації та відображають різні аспекти життєвої ситуації клієнта. Крім зазначених форм (карток), при оцінюванні потреб в послузі догляду вдома використовуються 2 шкали: Шкала оцінки можливості виконання елементарних дій — «шкала Бартела» (див. таблицю 2 додатку 1 до наказу № 760) та Шкала оцінки можливості виконання складних дій «шкала Лаутона» (див. таблицю 3 додатку 1 до наказу № 760). Ці шкали допомагають визначити: залежність клієнта від будь-якої сторонньої допомоги (фізичної, словесної, нагляду); можливість клієнта самостійно задовольняти свої основні життєві потреби; ступінь залежності і передбачуваної тривалості індивідуальної потреби у сторонній допомозі, причин, що її викликають.

Необхідність у нагляді й словесній допомозі означає, що клієнт належить до категорії тих, хто потребує сторонньої допомоги (залежний). Категорія «незалежний» допускає використання допоміжних технічних засобів реабілітації. Існують різні методи, які використовуються при визначенні потреб (заповнення форм, карток, шкал тощо): опитування клієнта; опитування його близького оточення, надавачів соціальної послуги (при повторному оцінюванні потреб); спостереження за клієнтом фахівцями, які здійснюють визначення потреб; використання медичних документів, що характеризують стан клієнта, тощо. На початку визначення потреб клієнту необхідно пояснити суть того, що буде відбуватися, та отримати згоду на застосування того чи іншого методу (методів) збору інформації про нього. При заповненні зазначених шкал обрані відповіді на питання повинні відображати реальні дії клієнта на підставі інформації за попередні 24-48 годин (у разі необхідності оцінка проводиться за довший період часу). Загальна сума балів, отримана за двома шкалами, дозволить нам визначити ступінь індивідуальної потреби отримувача СПДВ та відповідно групу рухової активності за допомогою таблиці 1 додатку 1 до наказу № 760.

Пропоную попрактикуватися у визначенні ступеня індивідуальної потреби отримувача СПДВ та групи його рухової активності. Для цього необхідно зробити декілька кроків.

Крок 1. Оцінюємо можливості клієнта по виконанню елементарних дій. Для цього заповнюємо шкалу Бартела (таблиця 2 додатку 1 до наказу № 760). Попрактикуємось на фрагменті шкали Бартела. Оцінимо можливості клієнта підніматися сходами (критерій № 10 шкали Бартела).

Зі слів клієнта (що підтверджено його дружиною) — «підіймається по сходах самостійно, проте, дуже повільно та потребує присутності сторонньої особи (бо часто трапляється втрата свідомості)». Відповідно даному критерію присвоюємо «5» балів. Таким чином оцінюємо всі критерії та визначаємо загальну суму балів. Наприклад, у наведеному випадку сума балів визначена «63».

Крок 2. Оцінюємо можливості клієнта по виконанню складних дій. Для цього заповнюємо шкалу Лаутона (таблиця 3 додатку 1 до наказу № 760). Попрактикуємось на фрагменті шкали Лаутона. Оцінимо можливості клієнта користуватися телефоном (критерій № 1 шкали Лаутона).

Зі слів клієнта — «Користується телефоном самостійно». Відповідно даному критерію присвоюємо «3» бали. Таким чином оцінюємо всі критерії та визначаємо загальну суму балів за шкалою Лаутона. Наприклад отримали суму балів «16».

Крок 3. Визначаємо ступінь індивідуальної потреби та групу рухової активності отримувача СПДВ. Для цього сумуємо бали за двома шкалами: 63 + 16 = 79. Загальна сума балів за двома шкалами «79» дозволить нам визначити ступінь індивідуальної потреби отримувача соціальної послуги догляду вдома за допомогою таблиці 1 додатку 1 до наказу № 760. Наведемо фрагмент зазначеної таблиці, який відповідає сумі балів «79».

Висновок: клієнт має 3 ступінь індивідуальних потреб, ІІІ групу рухової активності. Загальна характеристика його стану наведена у таблиці.

Результати комплексного визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги є підставою для складання індивідуального плану надання СПДВ.

Складання індивідуального плану надання СПДВ6

⁶ Далі за текстом — Індивідуальний план.

Індивідуальний план складається й узгоджується з кожним отримувачем соціальної послуги та суб’єктом, що надає соціальну послугу, за формою, передбаченою додатком 3 до наказу № 760. Індивідуальний план складається у двох примірниках: один — надається отримувачеві соціальної послуги або його законному представникові, другий — залишається у суб’єкта, що надає соціальну послугу.

Як вже зазначалося вище, Індивідуальний план ґрунтується на визначенні індивідуальних потреб клієнта та включає такі основні складові:

Окремо слід зупинитися на проведенні моніторингу результатів надання СПДВ. Моніторинг передбачає проведення поточного оцінювання результатів виконання Індивідуального плану: наскільки набір заходів та їх обсяг відповідають потребам клієнта. В ході такого оцінювання вносяться корективи до Індивідуального плану. Слід відмітити, що моніторинг передбачає повторне вивчення потреб клієнта. Такий моніторинг проводиться через 30 днів з дня початку надання СПДВ, а надалі один раз на півроку.

В Індивідуальному плані робиться відмітка про проведення Моніторингу із зазначенням дати його проведення. Найбільші складності у працівників терцентру виникають саме при заповненні позиції Індивідуального плану.

Тож пропоную попрактикуватися з цього питання. Розглянемо декілька ситуацій.

Ситуація 1. В ході моніторингу з’ясовано, що перелік заходів, їх обсяг та періодичність відвідування повністю відповідають потребам клієнта. Стан здоров’я з часу проведення попереднього вивчення потреб не змінився. Отже, Індивідуальний план не потребує коректив.

В такому випадку відмітка про проведення Моніторингу може мати наступний вигляд:

або

Ситуація 2. В ході моніторингу з’ясовано, що стан здоров’я клієнта погіршився. За результатами вивчення потреб клієнту замість ІІІ групи рухової активності визначено ІV групу. Тож за результатами моніторингу Індивідуальний план доповнено заходами (позиції 6–11).

В такому випадку відмітка про проведення моніторингу може мати наступний вигляд:

Ситуація 3. В ході моніторингу з’ясовано, що перелік заходів та їх обсяг по деяким позиціям не відповідає потребам клієнта (наприклад: клієнт не потребує допомоги в приготуванні їжі (позиція 2), а потребує допомоги в митті вікон (позиція відсутня), доставку продуктів харчування замість 2 разів на тиждень потребує лише 1 раз.

Тож за результатами моніторингу доцільно скласти новий Індивідуальний план, а в позиції Моніторинг зробити такий запис:

Важливим етапом в наданні СПДВ є контроль за якістю. Детальніше про це ми розповімо у наступному номері нашої газети.