1 Про Стратегію ми писали у жовтневому номері «Місцеве самоврядування» за 2016 рік на с. 11, далі за текстом — Стратегія.
2 Далі за текстом — ОТГ.
3 Далі за текстом — постанова № 932.
Про моніторинг Стратегії
Стратегія ОТГ є основою для її впровадження через проекти регіонального розвитку, що випливають із операційних цілей Стратегії, а також базисом ухвалення управлінських та бюджетних рішень у сфері розвитку відповідної території.
Основні засади проведення моніторингу та оцінки результативності реалізації регіональних стратегій і виконання планів заходів містить постанова № 932.
Зауважимо: зазначений документ містить загальні положення щодо проведення моніторингу та оцінки результативності виконання як самої Стратегії, так і плану заходів, які ОТГ можуть брати за основу.
Для забезпечення належного рівня відповідальності за реалізацію Стратегії, ОТГ необхідно створити власну систему моніторингу її впровадження. Вона має включати орган з моніторингу, документ (Положення) про систему моніторингу виконання Стратегії та систему індикаторів.
Моніторинг та оцінка результативності реалізації Стратегії — періодичне відстеження відповідних індикаторів на основі офіційних статистичних даних та інформації центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та проведення на підставі даних моніторингу оцінки результативності виконання індикаторів шляхом порівняння отриманих результатів з їх цільовими значеннями.
За досвідом європейських країн моніторинг реалізації стратегії — це постійне спостереження за ходом реалізації Стратегії та її проектів, аналіз отриманої інформації з метою оцінювання прогресу або здійснення необхідних змін.
Найкращим варіантом для ОТГ є здійснення моніторингу кожного півріччя та за рік для того, аби розуміти ступінь виконання проектів та своєчасного внесення змін до них.
По суті моніторинг — процес регулярного збору та аналізу ключових даних (індикаторів) для визначення: які зрушення чи прогрес досягнуті у виконанні Стратегії.
Моніторинг полягає у спостереженні (відслідковуванні, тобто виявленні відповідності наявного стану речей бажаному результату) та попередженні (попередження небажаних результатів виконання Стратегії).
Для проведення моніторингу виконання Стратегії потрібні:
| 1 | показники/індикатори (планові чи цільові, фактичні) |
| 2 | організація процесу регулярного збору фактичних показників (тобто, хто, коли і як провадитиме моніторинг — створення органу моніторингу в ОТГ) |
| 3 | співставлення планових та фактичних показників та визначення відхилень по кожному проекту Стратегії |
Як правило, для оцінки ходу виконання проектів можна скористатись наступною шкалою оцінювання рівня виконання проекту у складі Стратегії ОТГ:
| Ступінь відхилення | Рівень показника виконання |
| Незначущі відхилення | 0,9-1,0 |
| Відчутні відхилення | 0,75-0,89 |
| Відставання (затримка виконання) | 0,5-0,74 |
| Загроза невиконання | менш за 0,5 |
| Примітка. Результати оцінювання ходу виконання проектів передаються відповідальною особою в орган з моніторингу для оцінювання виконання Стратегії ОТГ у цілому. | |
Увага! За результатами моніторингу робляться висновки про необхідність корегування/оновлення Стратегії та стимулюється її реалізація.
Окремо треба сказати про роль старости у моніторингу Стратегії ОТГ.
Згідно з принципом «другого керівника» ОТГ староста несе відповідальність перед мешканцями громади за виконання проектів, передбачених Стратегією ОТГ, що виконуються на її території. Тому має брати активну участь у проведенні її моніторингу. Найкращим варіантом буде включення старости до складу органу з моніторингу.
Про орган моніторингу Стратегії
Моніторинг Стратегії ОТГ по суті відноситься до внутрішнього моніторингу, який здійснює спеціально створений орган з моніторингу. Чому? Оскільки саме такий орган зможе отримувати повну та своєчасну інформацію про виконання Стратегії.
До складу такого органу можуть входити члени Робочої групи зі стратегічного планування, економічний підрозділ виконавчого комітету ОТГ, представники громадських організацій, староста ОТГ тощо.
Для організації ефективного спостереження та роботи органу з моніторингу доцільно визначити:
| 1 | хто буде здійснювати моніторинг загальної соціально-економічної ситуації , а хто — моніторинг реалізації окремих завдань та програм, визначених у Стратегії |
| 2 | перелік показників (індикаторів), що будуть аналізуватись |
| 3 | періодичність збору та аналізу даних |
| 4 | хто збиратиме конкретні дані, яким чином та в якому вигляді такі будуть передаватись відповідальній особі |
| 5 | хто та за який період буде аналізувати зібрану інформацію, у якій формі та кому будуть надаватись результати аналізу цієї інформації |
| 6 | хто буде опрацьовувати висновки на основі результатів аналізу показників, а також кому та в якій формі вони будуть надаватись |
| 7 | у який спосіб будуть враховані надані висновки та ким |
| 8 | джерела фінансування моніторингу Стратегії (наприклад, фінансування заходів, спрямованих на досягнення цілей, визначених Положенням про моніторинг Стратегії, здійснювати за кошти місцевого бюджету ОТГ та інших джерел, не заборонених чинним законодавством України) |
| Примітка. Зазначене доцільно закріпити у Положенні про моніторинг Стратегії. Наприкінці статті надається примірне Положення про моніторинг Стратегії, яке можна доповнити вказаними пунктами. | |
Орган з моніторингу може мати будь-яку назву, яка висвітлює його діяльність, та повинен діяти на підставі розробленого та затвердженого ОТГ положення.
Наприклад, орган з моніторингу може називатись Комітет по управлінню впровадженням Стратегії і буде сформований на добровільній основі шляхом делегування представників — учасників процесу моніторингу від кожного населеного пункту, що увійшли до складу ОТГ.
Про індикатори моніторингу Стратегії
Індикатори (показники) — це основа моніторингу Стратегії. Без їх визначення провести моніторинг неможливо. Індикатори для моніторингу повинні передбачати міру здійснення проектів Стратегії. Вони можуть бути виражені у кількісних одиницях, витратах, доходах, інших одиницях, про які далі поговоримо.
Універсальної формули ОТГ для реалізації її Стратегії немає. Але кожна громада має розробити оптимальний набір індикаторів, які б відображали прийняті нею проекти.
У світовій практиці існують узагальнені вимоги до підбору індикаторів, які треба враховувати при розробці такого набору.
Індикатори мають:
| 1 | вимірюватись (тобто бути такими, щоб можна було їх виміряти у звичайних та звичних одиницях, зокрема, у кілограмах, гектарах, днях, штуках) |
| 2 | відповідати вимогам доречності, регулярності відслідковування і врахування періодичності та циклічності явища, яке вивчається (тобто повністю відповідати проекту Стратегії) |
| 3 | перевірятись шляхом незалежної оцінки чи іншими методами перевірки |
| 4 | давати безперешкодний доступ до їх збору за доступну вартість, мінімально чи взагалі не піддаватись впливу зовнішніх та внутрішніх факторів (тобто вони повинні збиратись чи обраховуватись у будь-який момент, а затрати на їх збір мають бути низькими, у той же час сторонні чинники не повинні впливати на результати їх виміру) |
Наведемо приклад.
Зокрема, найбільш неефективними індикаторами можна вважати такі: підвищення рівня економічного зростання на відповідний відсоток чи покращення якості життя населення (причина: не зрозуміло, за рахунок чого планується отримати зріст чи покращення), зниження рівня безробіття (причина: не чітко визначено вид показника, зокрема безробіття може бути визначено за офіційними або неофіційними даними з урахуванням статі, вікових груп, місця проживання, за освітою чи тривалістю пошуку роботи).
Зверніть увагу: за порадами багатьох експертів при розробці індикаторів варто мати кілька індикаторів для моніторингу кожного результату (достатньо — два), враховувати зацікавленість основних сторін проекту, але пам’ятати, що індикаторів не може бути забагато.
Як правило, у ході виконання проекту Стратегії індикатори також змінюються, що відображається у результатах моніторингу. Тобто деякі з них можуть виявитись неефективними, що напряму потребує їх заміни на ті, що допоможуть оцінити хід реалізації проекту.
Правильно підібрати індикатори до того чи іншого проекту допомагає їх класифікація. За загальним правилом їх поділяють на:
| 1. Прямі та непрямі індикатори | |
| Прямі | ті, що застосовують, коли зміни в об’єкті спостереження може помітити безпосередньо суб’єкт. Зазвичай це стосується короткотермінових результатів. Прямий індикатор точнішій, повніший та більшою мірою готовий для безпосереднього застосування |
| Приклади: кількість дошкільних закладів освіти, промислових підприємств | |
| Непрямі | використовують замість прямих або на доповнення до них. Їх застосовують у разі досягнення чи недосягнення результатів (тобто змін в об’єкті спостереження), зокрема тоді, коли: — не можна зафіксувати і виміряти результат безпосередньо, а лише опосередковано, наприклад якість життя, організаційний розвиток тощо; — результат може бути безпосередньо виміряним, але вартість такого вимірювання буде невиправдано високою; — результат може бути виміряним лише із плином значного часу по завершенні спостережуваного процесу |
| Приклади: рівень прихованого безробіття (наприклад, для визначення рівня зайнятості населення), кількість автомобілів чи будинків із супутниковою антеною (наприклад, для визначення підвищення рівня доходів населення) | |
| 2. Індикатори кількості та якості | |
| Кількості | ті показники, які можна вирахувати, виміряти в одиниці виміру (грамах, кілограмах, метрах, кілобайтах, кілометрах) |
| Приклади: розмір середньої заробітної плати, чисельність студентів чи дітей дошкільного віку чи осіб, які навчаються в аспірантурі та докторантурі, витрати з бюджету ОТГ на освіту та виховання в розрахунку на одного мешканця | |
| Якості | ті показники, які не можна виміряти існуючими одиницями виміру, зокрема ставлення людей до чогось чи їх побажання, рекомендації (наприклад, ступінь задоволення населення наданими адміністративними чи комунальними послугами, реакція населення на зниження соціальної напруги в суспільстві, рівень довіри до органів влади). Для вимірювання таких процесів треба перевести думки людей із розряду відчуттів у кількісні показники. Це роблять за допомогою опитувань громадської думки (анкети, фокус-групи, опитування), результати яких відображають у звітах |
| Приклад: Для визначення оперативної цілі «Пропагування активного способу життя в суспільстві» можна використати такі індикатори (показники): — чисельність людей, які відвідують спортивні клуби; — кількість рекреаційних центрів на 1000 мешканців; — площа зелених насаджень на території; — частка захворювань, пов’язаних із соціальними проблемами | |
| 3. Індикатори зі спеціальними значеннями | |
| Індикатори можуть характеризувати виконання чи невиконання якогось пункту чи завдання проекту. Тому індикатор може мати назву, зокрема, «Так/Ні», (наприклад, прийняття чи неприйняття сесією ради відповідного рішення або створення чи нестворення комплексної ефективної системи поводження із твердими відходами тощо), «Погоджено/Не погоджено», «Прийнято/ Не прийнято», «Схвалено/Не схвалено» й таке інше | |
| 4. Складені індикатори та індекси | |
| Індикатори можуть бути виражені як особлива відносна величина, якою можна вимірювати безпосередньо не співвимірні явища чи проводити оцінку ролі окремих факторів, які формують їх. Зазвичай, вони виражаються у відсотках | |
| Приклади: охоплення дітей та молоді культурними послугами, відносна величина обсягу інвестицій у розрахунку на одного мешканця | |
Для підбору індикаторів стратегічні цілі краще поділяти на групи, серед яких треба обирати ті індикатори, які краще за все відображають результат цілі:
| Екологічні | показники стану атмосферного повітря, земельних та водних ресурсів, стану якості питної води, поводження з відходами |
| Економічні | показники виробничо-економічного розвитку (кількість підприємств, рентабельність реалізованої продукції чи виробництва), показники доходу населення (середня заробітна плата по регіону) |
| Соціальні | показники демографічного стану (кількість населення, зайнятість населення, рівень безробіття), житлового забезпечення населення, життєвого рівня (рівень соціально-культурного чи медичного обслуговування, рівень облаштованості доріг твердим покриттям), забезпечення людськими та інтелектуальними ресурсами |
Розглянемо приклад складання індикаторів по одному із можливих стратегічних напрямків розвитку ОТГ:
| Стратегічний напрям А «Конкурентноспроможна ОТГ для комфортного проживання» | |||||
| Очікувані результати (назва цілі, напрямку) | Індикатори досягнення очікуваних результатів | Одиниця виміру | Відповідальний за збір | Джерело | Строк збору |
| Стратегічна ціль 1.1.1. Створення умов для активізації житлового будів-ництва | Кількість осіб, забезпечених житлом в новобудовах | осіб | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень-лютий 2017 |
| Площа житла, введеного експлуатацію | кв. м | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Статистичні дані | Січень 2017 р. | |
| Обсяг інвестицій у сферу будівництва житла | млн грн | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Статистичні дані | Січень 2017 р. | |
| Стратегічна ціль 1.2.1. Розробка проекту техніко-економічного обґрунтування альтерна-тивного водозабез-печення на території ОТГ | Обсяг залучених інвестицій в проект | млн грн | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень 2017 р. |
| Обсяг балансових запасів підземних вод | куб. м | Дослідницький інститут | Дані досліджень інституту, оформлені документально | Серпень 2017 р. | |
| Стратегічна ціль 1.3.1. Ремонт доріг в межах ОТГ | Протяжність відремонтованих доріг | км | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень-лютий 2017 р. |
| Співвідношення відремонтованих доріг до таких, що вимагають ремонту | у відсотках | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень-лютий 2017 р. | |
| Стратегічна ціль 1.4.1. Розвиток і вдосконалення регіональної маршрутної мережі та структури рухомого складу | Індекс зменшення кількості скарг на якість транспортних послуг на міжміських маршрутах | у відсотках | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень-лютий 2017 р. |
| Кількість відремонтованих автобусних станцій приміського сполучення | одиниць | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень-лютий 2017 р. | |
| Кількість одиниць оновленого рухомого складу транспорту | одиниць | Управління житловим господарством/виконавчий комітет | Оперативні дані | Січень-лютий 2017 р. | |
| Примітка. Оперативні дані — дані, які отримані у ході складання звітів, довідок, планів та інших документів, які використовуються для відображення інформації про поточну роботу за відповідний період. Статистичні дані — дані, які містяться на офіційному сайті Державної служби статистики України, у відповідних статистичних збірниках та виданнях. Зауважимо: джерелом необхідної інформації можуть виступати також особи чи суб’єкти, які забезпечують надходження необхідних даних за визначеними індикаторами. Наприклад, начальники відповідних управлінь чи відділів. | |||||
Після вибору індикаторів необхідно не забувати збирати та порівнювати отримані показники на час здійснення моніторингу. Для цього можна користуватись наступними формами, які можна корегувати у міру необхідності:
1. Форма для збору даних
| Назва цілі/проекту | Назва показника (індикатора) | Одиниця виміру | Періодичність подання даних | Строки подання даних | Фактичне значення показника на дату | Метод збору даних | Відповідальний за збір та подання даних |
2. Форма для аналізу даних показників (індикаторів):
| № з/п | Назва стратегічної цілі/проекту | Назва показника (індикатора) | Одиниця виміру | Базове значення (рік) | Фактичне значення (рік) | Прогнозне значення (рік) | Співвідношення між фактичним та прогнозним значенням |
Положення про моніторинг Стратегії
Наводимо примірне Положення про моніторинг Стратегії:
4 Назва ОТГ — вигадана.
Редакція висловлює вдячність за допомогу у підготовці статті виконавчому директору Луганського регіонального відділення Асоціації міст України, керівнику проекту «Експертний супровід проведення реформи місцевого самоврядування та об’єднання територіальних громад в Україні» Наталії Бойко.
