Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі — ПК).
Фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку можуть здійснювати всі види діяльності, які не заборонені чинним законодавством та дають право застосовувати спрощену систему оподаткування відповідно до вимог норм ПК.
Зауважимо: органи державної влади та ОМС, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це визначено ч. 2 ст. 19 Конституції України.
До повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПК. Про це говорить пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 ПК. І єдиний податок належить до місцевих податків, що засвідчує пп. 10.1.2 п. 10.1 ст. 10 ПК.
Місцеві ради обов’язково установлюють ставку єдиного податку (п. 10.2 ст. 10 ПК). А от обмеження та заборони щодо видів діяльності для платників єдиного податку встановлює п. 291.5 ст. 291 ПК.
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюють сільські, селищні, міські ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для (п. 293.2 ст. 293 ПК):
— першої групи платників єдиного податку – у межах до 10 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
— другої групи платників єдиного податку — у межах до 20 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Водночас, згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов’язковими згідно з нормами ПК, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПК із застосуванням їх мінімальних ставок.
Отже, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку можуть здійснювати всі види діяльності, які не заборонені чинним законодавством та дають право застосовувати спрощену систему оподаткування відповідно до вимог норм ПК. Рекомендуємо ОМС більш детально ознайомитись із вимогами ПК, що стосуються спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб — підприємців, зокрема із видами діяльності, якими вони можуть займатись на законних підставах.
Разом з цим відповідно до пп. 1, 3 ст. 73 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тобто одночасно ОМС повинні затверджувати акти в рамках своїх повноважень, і вони мають бути такими, які не суперечать нормам діючого законодавства, зокрема, нормам ПК.
Тож якщо сільська, селищна, міська рада або рада об’єднаних територіальних громад не прийняла рішення про встановлення відповідних ставок єдиного податку для окремого виду діяльності, то також використовують мінімальну ставку єдиного податку, встановлену цією радою для здійснення фізичними особами — підприємцями діяльності на умовах сплати єдиного податку.
