При відведенні земельної ділянки для розміщення місць поховання, враховуючи специфіку такого об’єкта, як кладовища, треба мати на увазі не тільки загальні норми земельного законодавства, а й спеціальні норми, які встановлюють вимоги до таких об’єктів, порядку їх розміщення та утримання.
Так, відповідно до ст. 23 Закону України від 10.07.03 р. № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» (далі — Закон № 1102) для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов’язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.
Відповідно до ст. 28 Закону № 1102 землі, на яких розташовані місця поховання, є об’єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
Відповідно до п. 1.1 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (далі — Порядок) для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка.
Нагадуємо: Порядок затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.03 р. № 193.
Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.
Площа ділянки, відведеної під місця традиційного поховання, визначається з розрахунку 0,24 га на 1000 чоловік, що проживають у міській, та 0,1 га на 1000 чоловік у сільській місцевостях.
Для організації поховання урн з прахом померлого ця норма становить 0,02 га на 1000 чоловік. Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов. Мінімальна територія місць поховань складає 0,5 га.
Тепер далі.
Відповідно до п. 3.2 Державних санітарних правил та норм «Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України», ДСанПіН 2.2.2.028-99:
— місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту;
— відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовища, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Частина 4 ст. 83 Земельного кодексу України (далі — ЗК) передбачає, що земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об’єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об’єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.
Практика виділення земельних ділянок для влаштування місць поховання в останні роки свідчить про можливість відведення таких ділянок й за межами населеного пункту за рахунок земель категорії сільськогосподарського призначення (п. «а» ч. 1 ст. 19 ЗК) або земель категорії промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. «ж» ч. 1 ст. 19 ЗК), але здебільшого за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які можуть бути представлені як сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги), так й несільськогосподарськими угіддями (господарські шляхи і прогони, землі під господарськими будівлями і дворами тощо).
У разі наміру відвести земельну ділянку за рахунок земель сільськогосподарського призначення зацікавленому органу місцевого самоврядування слід мати на увазі наступне.
По-перше.
Розпорядником таких земель дійсно (як зазначає дописувач) є Головне управління у відповідній області як територіальний орган Держгеокадастру відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК.
По-друге.
До Головного управління в області за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення місця поховання повинно звертатися спеціалізоване комунальне підприємство відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 ЗК.
По-третє.
Головним управлінням в області у разі задоволення такого клопотання буде надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення земельної ділянки в категорію земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Але при вирішенні питання про надання такого дозволу слід враховувати вимоги ч. 3 та 4 ст. 24 Закону України від 17.02.11 р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон № 3038), відповідно до яких у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Зазначимо: заборонена зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території.
Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій (ст. 25 Закону № 3038).
Врахування режиму забудови території, визначеної для містобудівних потреб, є обов’язковим під час розроблення землевпорядної документації.
По-четверте.
При зміні цільового призначення земельних ділянок державної власності слід враховувати вимоги ст. 20 ЗК, зокрема ч. 6 вказаної статті щодо суттєвих обмежень зміни цільового призначення особливо цінних земель та визначення особливого порядку такої процедури.
По-п’яте.
Після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки землеустрою для розміщення місця поховання (а у разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку державної експертизи), державної реєстрації земельної ділянки (внесення інформації до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера) такий проект подається до Головного управління в області, яке відповідно до ч. 10 ст. 123 ЗК видає наказ про:
— затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
— вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);
— надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Разом з тим від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва звільняються юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва кладовищ (ч. 1 ст. 208 ЗК).
По-шосте.
У разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється згідно із ст. 117 ЗК передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки (ч. 11 ст. 123 ЗК).
По-сьоме.
При відведенні земельної ділянки для розміщення місця поховання за рахунок земельної ділянки державної власності, яка знаходиться у постійному користуванні, оренді або у приватній власності, виникають додаткові питання, які потребують вчинення дій як користувачем (власником) земельної ділянки, так й набувачем права постійного користування — спеціалізованим комунальним підприємством.
