Про виборчу систему
Перш ніж ми почнемо, необхідно проаналізувати поняття та значення виборчої системи. Вибори — це демократичний спосіб формування та зміни персонального складу органів влади голосуванням. Упродовж 25-річного періоду розвитку демократії в Україні виборчі системи, які запроваджувались в державі, неодноразово змінювались. Однак, питання реформи виборчої системи є одним із актуальних для України, оскільки, з однієї сторони, вибори проходять більш-менш демократично, а з іншої — з низьким рівнем довіри зі сторони українців.
З моменту отримання незалежності в Україні відбулось вісім парламентських виборів, на яких застосовувались три типи виборчих систем: мажоритарна, паралельна (змішана) та пропорційна із закритими списками. При цьому особливих змін в суспільстві не відбувається, тому варто задуматись над виборчою системою в Україні.
Один з елементів виборчої системи, який є зацікавленою стороною, — це політичні партії. На превеликий жаль, більшість політичних партій в Україні є такими за формою, але зовсім не за змістом, оскільки вони виконують свої функції однобоко та вибірково. За словами експертів Центру політико-правових реформ та Реанімаційного пакету реформ, жодна політична партія України сьогодні не опирається на конкретну соціальну групу. Іншими словами, сьогодні важко говорити про те, що якась політична партія здійснює функцію представництва інтересів професійних, світоглядних та інших соціальних груп. Негативним проявом діяльності політичних партій є те, що в основі їх діяльності немає чіткої ідеології та далекоглядного бачення розвитку суспільства і країни.
Звичайно, результати виборів і, як наслідок, якість влади залежать від стану партійної системи, але вона у свою чергу дуже залежить від правил проведення виборів. Партії завжди підлаштовуються під них, щоб бути ефективними на виборах. Тому однією з найважливіших задач на сьогодні, саме у міжвиборчий період, є реформування виборчого законодавства.
Не можна сказати, що до цих пір проблема реформи виборчої системи не стояла на повістці дня. Реформа виборчого законодавства була однією з головних обіцянок п’яти парламентських фракцій Верховної Ради VII скликання. Також слід зазначити, що експертне середовище та громадянське суспільство давно досягли згоди в питанні розуміння недоліків виборчої системи, яка існує на сьогодні, та пріоритетності виборчої реформи.
Нагадаємо, що на сьогодні в Україні паралельна виборча система, при якій застосовується мажоритарна виборча система з голосуванням в одномандатних округах та пропорційна виборча система із голосуванням в єдиному загальнодержавному окрузі із закритими списками. При цьому право брати участь у розподілі мандатів в загальнодержавному окрузі отримують лише партії, які змогли подолати 5-відсотковий виборчий бар’єр.
Основними недоліками паралельної виборчої системи є:
| 1 | найбільш сприятлива для підкупу виборців (за даними ГО «Опора», 70 % випадків зафіксовано в одномандатних округах) |
| 2 | більш сприятлива до застосування адміністративного ресурсу, а отже, приносить провласним політичним партіям більше місць в парламенті, таким чином веде до створення місцевих депутатських вотчин |
| 3 | не сприяє внутрішньопартійній конкуренції, що призводить до низького рівня внутрішньопартійної демократії, монополії партійного керівництва, розвитку партійної корупції |
| 4 | посилення відчуження між партіями та виборцями, оскільки до партійних списків потрапляють кандидати не ті, які популярні серед виборців, а ті, до яких лояльне керівництво партії |
| 5 | перешкоджає відповідальності народних депутатів перед виборцями і взагалі зв’язку з виборцями |
Наведені вище недоліки виборчої системи в першу чергу викликані закритими виборчими списками і голосуванням в єдиному загальнодержавному окрузі. Саме це фактично позбавляє виборця реального вибору, оскільки в нього немає можливості вплинути на черговість кандидатів у виборчих списках і визначитись, насамкінець, кого він хоче бачити своїм депутатом.
Слід зазначити, що на фоні тенденції звуження використання мажоритарної виборчої системи збільшується практика застосування пропорційної виборчої системи. До слова сказати, на сьогодні 34 європейські країни використовують пропорційну систему, однак більшість із цих країн вибирають членів свого парламенту використовуючи пропорційну систему з відкритими списками.
Відповідно до п. 1.1 Угоди про коаліцію депутатських фракцій «Європейська країна» від 27.11.14 р. (так звана Коаліційна Угода) передбачено відмову від паралельної (змішаної) пропорційно-мажоритарної виборчої системи та запровадження пропорційної виборчої системи виборів до Верховної Ради України, за якої виборці матимуть можливість голосувати за конкретних кандидатів у багатомандатних виборчих округах (пропорційна система з відкритими списками)
В цьому аспекті хочемо навести основні аргументи на користь пропорційної системи із відкритими списками:
| 1 | Виборець віддає голос конкретному кандидату зі списку і тим самим поліпшує його шанси на обрання депутатом. Хто саме стане депутатом — залежить не тільки від партії, яка розставляє кандидатів в порядку черговості, але й від персонального вибору виборця |
| 2 | Кандидати у депутати будуть зацікавлені проводити кампанію на користь партії, щоб партія подолала бар’єр, і тому змушені будуть активніше проводити кампанію в округах |
| 3 | Депутати обираються у виборчих округах і зацікавлені у підтриманні постійного зв’язку з громадянами та врахуванні інтересів округу у прийнятті рішень |
| 4 | Політики регіонального рівня, які не можуть фінансово змагатись за прохідне місце у закритому списку, отримують шанс стати депутатами національного парламенту за рахунок підтримки виборців |
| 5 | Депутати, обрані в регіональних виборчих округах, будуть зацікавлені в забезпеченні діалогу з виборцями щодо ходу реформ та врахуванні їх інтересів у ході реформування різних сфер |
| 6 | Пропорційна система забезпечує представництво інтересів більшої кількості виборців та обрання кандидатів від усіх партій, що подолали виборчий бар’єр |
| 7 | Пропорційна система дозволяє обрати повний склад парламенту, на відміну від змішаної вибори не проводились у 27 округах |
Про законопроекти
В той же час в Україні жодного разу не вибирали народних депутатів за пропорційною системою із відкритими чи напіввідкритими списками. Однак, у парламенті з’явились законопроекти, які пропонують змінити виборчу систему, та відповідно до Коаліційної Угоди деякі із них пропонують саме пропорційну систему із преференціями. Таким чином, пропонуємо розглянути та проаналізувати відповідні законопроекти.
| Проект Виборчого кодексу України № 3112 (внесений В. Писаренком) | 1) територія України буде поділена на 450 територіальних виборчих округів; 2) партії висувають кандидатів у відповідних округах; 3) розподіл місць здійснюватиметься пропорційно до кількості голосів, отриманих у загальнодержавному виборчому окрузі; 4) для розподілу депутатських мандатів, партія повинна отримати 3 % голосів виборців; 5) розподіл місць між кандидатами у партійних списках здійснюватиметься пропорційно до частки голосів; 6) пріоритет в отриманні мандата матимуть кандидати, у яких відповідні частки будуть вищими |
| Проект Виборчого кодексу України № 3112-1 (внесений А. Парубієм, О. Черненком, Л. Ємцем) | 1) територія буде поділена на 27 виборчі регіони, межі яких будуть враховувати адміністративно-територіальний устрій країни до регіонального рівня включно; 2) право висування кандидатів закріплюється виключно партіями; 3) виборцю буде представлено не лише регіональний виборчий список, а і загальнодержавний одночасно; 4) загальнодержавні списки формуватимуться із кандидатів, включених до регіональних списків; 5) виборча система передбачає застосування відкритих списків — виборці матимуть можливість проголосувати за регіональний список в цілому та додатково за одного кандидата у цьому списку; 6) для розподілу депутатських мандатів партія повинна отримати 4 % голосів виборців |
| Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 1068 (внесений Ю. Мірошниченко) | 1) територія України буде поділена на 225 територіальних виборчих округів; 2) висувати кандидатів може партія або виборчий блок не менше 18 і не більше 450 кандидатів у депутати; 3) в різних частинах законопроекту згадується різний відсотковий бар’єр, таким чином, незрозуміло, про який відсоток йде мова; 4) черговість кандидатів здійснюється у виборчому списку, їх черговість визначається на з’їзді |
| Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 1068-1 (внесений Ю. Тимошенко) | 1) територія України буде поділена на 450 територіальних виборчих округів; 2) висувати кандидатів може лише партія, до загальнодержавного виборчого списку від партії включається не менше 100 і не більше 450 кандидатів у депутати; 3) з’їзд партії формує окремий список із 10 кандидатів загальнонаціонального списку та закріплює одного кандидата в територіальному окрузі; 4) партія може прийняти рішення про зміну черговості кандидатів вже після голосування |
| Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 1068-2 (внесений В. Чумаком, Н. Агафоновою, Н. Новак, П. Різаненком, Л. Ємцем) | 1) територія буде поділена на 27 виборчі регіони, межі яких будуть враховувати адміністративно-територіальний устрій країни до регіонального рівня включно; 2) партії висувають кандидатів у відповідних округах; 3) розподіл місць здійснюватиметься пропорційно до кількості голосів, отриманих у загальнодержавному виборчому окрузі; 4) для розподілу депутатських мандатів партія повинна отримати 4 % голосів виборців; 5) розподіл місць між кандидатами у партійних списках здійснюватиметься у відповідності до частки голосів; 6) пріоритет в отриманні мандата матимуть кандидати, частки яких будуть вищими |
В цій статті ми намагались довести інформацію про виборчі системи та законопроекти, які представлені в нашому парламенті, що в основному спрямовані на введення пропорційної системи з відкритими списками. Сподіваємося, що ви погодитеся з нами, — без змін виборчої системи нам не вдасться подолати неефективні реформи і почати рухатись вперед до розвитку країни, адже всі реформи залежать від рішень, які приймаються у Верховній Раді Україні.
