Відповідь та обґрунтування Мін’юсту
Отже, у відповідь на звернення однієї з громадських організацій до Мін’юсту, яка занепокоєна ситуацією, що склалася в ході державної реєстрації територіальних громад як юридичних осіб (у тому числі юридичних осіб публічного права), компетентний орган висловив свою чітку позицію1 щодо цього питання.
1 Ідеться про лист Міністерства юстиції України від 15.08.17 р. № 31322/Ж-1548/19, далі за текстом — лист.
У своєму листі Мін’юст звернув увагу на те, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб — підприємців2, регулюються Конституцією України, Законом України від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»3 та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
2 Далі за текстом — державна реєстрація.
3 Далі за текстом — Закон № 755.
Так, зокрема, передбачається, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться в порядку, встановленому ст. 25 Закону № 755, на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, та включають, зокрема, перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів, перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.
У свою чергу, вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, визначені ст. 15 Закону № 755. Від себе додамо, що перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації юридичної особи, наведений у ст. 17 вказаного законодавчого акта.
Тобто, як на нашу думку, Мін’юст наголосив на тому, що є спеціальний закон, який регламентує процедуру державної реєстрації, і відповідно його вимоги має бути дотримано.
Далі компетентний орган у листі наголошує на тому, що відповідно до ст. 80 — 82 Цивільного кодексу України4 юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
4 Далі за текстом — ЦК.
Тобто знову ж таки «юридична особа» може заявляти про свій статус як юридичної особи лише після того як пройде процедуру державної реєстрації.
Крім іншого, Мін’юст нагадує, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Далі компетентний орган уточнює, оперуючи нормами законодавства, спосіб створення юридичної особи залежно від її виду.
Так, передбачається, що юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти в порядку, визначеному законом.
Не забув Мін’юст нагадати і про вимоги щодо найменування юридичної особи: відповідно до ст.16 Закону № 755 та ст. 90 ЦК найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму та назву. У найменуванні юридичних осіб приватного права забороняється використовувати: повне чи скорочене найменування державних органів або органів місцевого самоврядування, або похідні від цих найменувань, або історичні державні найменування, перелік яких установлює КМУ.
Щодо організаційно-правової форми юридичної особи. Компетентний орган уточнив, що вона визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання (Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.04 р. № 97 (зі змінами)).
У свою чергу, ст. 83 ЦК визначено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Тепер щодо юридичної особи публічного права. Передбачається, що вона створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом.
Далі компетентний орган зосереджує увагу саме на «статусі» територіальної громади. Так, у листі зазначається, що відповідно до ст. 1 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»5 територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
5 Далі за текстом — Закон № 280.
Територіальна громада відповідно до ст. 5 Закону № 280 є невід’ємною складовою системи місцевого самоврядування наряду з сільською, селищною, міською радою, сільським, селищним, міським головою, виконавчими органами сільської, селищної, міської ради. Територіальна громада села, селища, міста є первинним суб’єктом та основним носієм функцій і повноважень місцевого самоврядування. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад (положення ст. ст. 3, 5, 6 Закону № 280).
Статтею 10 Закону № 280 визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Таким чином, на нашу думку, Мін’юст підводить до того, що на території відповідної територіальної громади існує такий представницький орган, як рада, який покликаний представляти інтереси всіх членів територіальної громади.
Також Мін’юст наголосив, що за територіальною громадою на законодавчому рівні не закріплено статусу юридичної особи, а відповідно і відсутні підстави для її державної реєстрації як юридичної особи. На це щонайменше вказують норми діючого законодавства, які були приведені вище.
