Аби відповісти на вказані запитання, звернемося до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Він визначає коло органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення (далі — адмінпорушення) (наведені у ст. 213 КпАП) і складаються з:
1) адміністративних комісій при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (далі — адмінкомісії);
2) виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад та їх посадових осіб, уповноважених на те цим Кодексом (далі — виконавчі комітети);
3) районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (суддів), а у випадках, передбачених цим Кодексом, — місцевих адміністративних та господарських судів, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України;
4) органів Національної поліції, органів державних інспекцій та інших органів (посадових осіб), уповноважених на те цим Кодексом.
При цьому ст. 214 КпАП містить положення щодо розмежування компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адмінпорушення. Передбачається, що адмінкомісії вирішують усі справи про адмінпорушення, за винятком віднесених КпАП до відання інших органів (посадових осіб). Виконавчі ж комітети, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи розглядають справи про адмпорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
Тобто, відповідно до КпАП кожен із вищенаведених органів розглядає лише ті справи, які йому підвідомчі відповідно до положень цього Кодексу.
Щодо підвідомчості справ адмінкомісіям: вони наведені у ст. 218 КпАП. Перелік таких справ залежить від статусу комісії, тобто залежно від того, при виконавчому комітеті ради якого «виду» її утворено (міської, селищної чи сільської). Передбачається, що адмінкомісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адмінпорушення, передбачені ст. 45, 46, 92, 99, 1031, 1032, 104, 1041, ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), ст. 138, 141, 142, 149 – 152, ч. 1 та 2 ст. 1521, ч. 1 ст. 154, ст. 155, 1552, ч. 2 ст. 156, ст. 1561, 1562, 159, ст. 1751 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 179, ст. 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ст. 1811, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 18512, 186, 1861, 189, 1891, 2121 цього Кодексу.
А от адмінкомісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адмінпорушення, передбачені ст. 92, ст. 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), ст. 1031, 1032, 104, ст. 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 141, 142, 150 – 152, ч. 1 та 2 ст. 1521, ст. 155, 1552, ч. 2 ст. 156, ст. 1561, 1562, 159, ст. 1751 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 179, ст. 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 186, 1861, 2121 цього Кодексу.
Як бачите, адмінкомісії при виконавчих комітетах міських рад правомочні розглядати справи, відповідальність за які передбачена більшою кількістю статей КпАП (вони виділені напівжирним шрифтом). В той же час адмінкомісії при виконавчих комісіях сільських та селищних рад не правомочні розглядати такі справи.
Тепер щодо доцільності утворення та діяльності адмінкомісії, якщо є виконавчий комітет. Звертаємо вашу увагу на ст. 219 КпАП, яка визначає повноваження виконавчого комітету в адміністративному провадженні.
Відповідно до цієї статті виконавчі комітети розглядають справи про адмінпорушення, передбачені ст. 92, 99 (коли правопорушення вчинено громадянином), ст. 104, 141, 142, 152, 159, ст. 1751 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 179, ст. 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), ч. 4 ст. 181, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 1861, 197, 198.
Якщо проаналізувати коло статей КпАП, що місять склади правопорушень, розгляд яких підвідомчий саме виконавчим комітетам, то ви побачите, що воно є значно вужчим, ніж те, яке передбачене у ст. 218 КпАП для адмінкомісій. Сам по собі напрошується висновок, що існування адмінкомісій однозначно є доцільним та необхідним.
