1 Далі за текстом — КАСУ.
Види заходів примусу
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених КАСУ випадках та направлені на усунення перешкод у здійсненні адміністративного судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення (ч. 2 ст. 144 КАСУ). Про їх застосування суд постановляє ухвалу.
Види заходів процесуального примусу визначені в ст. 145 КАСУ, до них належать: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід та штраф.
Важливо розуміти, що до однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення, тобто діє принцип, закріплений у ст. 61 Конституції України.
При цьому законодавство встановлює важливу гарантію і подальшого виконання обов’язків сторони адміністративного провадження. Так, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов’язків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 145 КАСУ).
Частиною 5 ст. 44 КАСУ визначені обов’язки учасників справи. Так, учасники справи зобов’язані:
| 1 | виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу |
| 2 | сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи |
| 3 | з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою |
| 4 | подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази |
| 5 | надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні |
| 6 | виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки |
| 7 | виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом |
Попередження і видалення
До учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень судді (головуючого судді) застосовується попередження, а в разі повторного вчинення таких дій — видалення із залу судового засідання.
З огляду на зазначене, корисно згадати, що особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судового засідання до початку судового засідання та під час перерви. Суд може видалити із зали судового засідання осіб, які перешкоджають веденню судового засідання, здійсненню прав або виконанню обов’язків учасників судового процесу або судді, порушують порядок у залі судового засідання.
Разом із тим особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених КАСУ.
Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав.
Особи, присутні в залі судового засідання, повинні встати, коли входить і виходить суд. Рішення суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Учасники судового процесу, інші особи, присутні в залі судового засідання, звертаються до суду та один до одного, дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи.
Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил (ч. 3 ст. 198 КАСУ).
За прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення учасника справи або іншої особи, присутньої в залі судового засідання, до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення правопорушення, для чого у судовому засіданні із розгляду справи оголошується перерва, або після закінчення судового засідання.
Окремо передбачені заходи процесуального примусу для перекладача та спеціаліста. Так, у разі повторного вчинення перекладачем, спеціалістом дій, визначених у ч. 1 ст. 146 КАСУ, суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача, спеціаліста.
Тимчасове вилучення доказів
Частиною 4 ст. 9 КАСУ передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
У разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом (ч. 1 ст. 147 КАСУ).
При цьому в ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються:
| 1 | повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, в якої знаходиться доказ, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку, адреса електронної пошти або офіційна електронна адреса, за наявності |
| 2 | назва або опис письмового, речового чи електронного доказу |
| 3 | підстави проведення його тимчасового вилучення |
| 4 | кому доручається вилучення |
Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАСУ судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, ОМС, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. У контексті наведеного доречно згадати про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, що набрало законної сили, яка передбачена ст. 382 Кримінального кодексу України.
Привід
Суд з урахуванням обставин справи може визнати участь тієї чи іншої особи обов’язковою.
Статтями 205 та 206 КАСУ передбачені дії головуючого у разі неявки учасників провадження на виклик суду. Як правило, це є підставою для відкладення розгляду справи, внаслідок чого затягуються розумні строки її розгляду. Одним із способів забезпечення належної явки є привід.
До належно викликаних осіб, особисту участь яких визнано судом обов’язковою, свідків, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
При цьому привід до суду не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно з КАСУ не можуть бути допитані як свідки.
Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім’я фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання (перебування), роботи, служби чи навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
Ухвала про привід до суду передається для виконання до органу Національної поліції України за місцем провадження у справі або за місцем проживання (перебування), роботи, служби чи навчання особи, яку належить привести. Ухвала про привід до суду оголошується учаснику судового процесу, до якого застосовується привід, особою, яка її виконує.
У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про привід до суду, через керівника органу Національної поліції України негайно повертає її суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Штраф
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
| 1 | невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу |
| 2 | зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству |
| 3 | неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб’єктом владних повноважень |
| 4 | використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису |
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
| 1 | повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов’язків |
| 2 | неодноразового зловживання процесуальними правами |
| 3 | повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення |
| 4 | невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів |
У випадку невиконання процесуальних обов’язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Разом із тим ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов’язків.
