Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України (далі — ГК). Одночасно до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі — ЦК) з урахуванням особливостей, передбачених ГК, у першу чергу ст. 526 «Загальні умови виконання зобов’язань». Тобто господарське зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. При цьому учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та ОМС, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Тобто саме у разі неналежного виконання або невиконання зобов’язання, за загальним правилом, сторона, що порушила його умови, зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані таким неналежним виконанням або невиконанням збитки. Варто зауважити, що ст. 549 ЦК передбачає дещо іншу класифікацію штрафних санкцій, аніж ГК.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Тому в положеннях договору найкращим варіантом є визначення конкретного виду санкцій та порядку їх розрахунку (тобто штрафу та пені). Одночасно наголосимо, що у випадку, коли у договорі використовується термін «неустойка», це все одно говорить про можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені.
Зауважимо: така думка викладена у листі Вищого господарського суду від 13.07.2012 № 01-06/908/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» (далі — Лист). Компетентний орган зазначив, що це не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК — видами штрафних санкцій. Тепер далі.
Власні надходження бюджетних установ — це кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності. Про це говорить ст. 2 Бюджетного кодексу України.
У своєму листі Мінфін від 29.01.2018 № 35140-05/23-92/252 зазначав, що штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) відповідно до норм ГК не є ціною послуг вартісного характеру, тому вони не можуть бути зараховані як власні надходження бюджетних установ.
Компетентний орган наголосив, що бюджетною класифікацією, затвердженою наказом Мінфіну від 14.01.2011 № 11, не визначено окремого коду для зарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. У зв’язку з цим для зарахування таких коштів треба використовувати код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Наголосимо: у Листі також зазначалось, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане. При цьому нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
