Земельні відносини в Україні регулює Земельний кодекс України (далі – ЗК), а справляння плати за землю — Податковий (далі — ПК). Одночасно відносини, пов’язані з орендою землі, визначає й Закон України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (зі змінами та доповненнями) (далі — Закон № 161), а також договір оренди землі.
Плата за землю — це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Це прямо передбачено п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК.
Зауважимо: орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі — орендна плата). Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. І, звісно, платником орендної плати за договором є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка надана в оренду.
У п. 287.1 ст. 287 ПК зазначено, що у разі припинення права користування земельною ділянкою плата за землю має сплачуватись за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.
Водночас договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161). І однією із істотних умов такого договору є строк його дії.
Частиною 1 ст. 34 Закону № 161 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. При цьому орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Зауважимо: об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Це визначає ст. 17 Закону № 161.
У той же час ст. 125 ЗК говорить про те, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
З огляду на зазначені норми, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, орендар має повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, які визначені у договорі оренди землі. Що стосується сплати орендної плати — сплатити він її має за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю. Тобто відповідній сільській, селищній, міській раді.
Як правило, фактичне перебування землі у користуванні (фактичний строк оренди) припиняється на наступний день з дати підписання акту приймання- передачі земельної ділянки між відповідною радою та орендарем цієї земельної ділянки.
