Теми статей
Обрати теми

Відумерла спадщина: рішення не на користь ради

Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист
Як показує практика, рішення місцевого суду часто не «встоюють» перед судами інших інстанцій. І якщо перше було прийняте на вашу користь, то інші можуть виявитися протилежного змісту. У справі, яку ми наводимо нижче, саме так і сталося: спочатку спадщину було визнано відумерлою та передано територіальній громаді, згодом це рішення було скасовано судами апеляційної та касаційної інстанції. Як усе відбувалося та якими нормами оперували суди, читайте далі.

Суть справи

У квітні 2008 року прокурор Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі територіальної громади Ясеново-Пільнівської сільської ради Городенківського району звернувся до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ДАТА1 помер мешканець с. Ясенів-Пільний Городецького району Івано-Франківської області ОСОБА_4. Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Останнім місцем проживання ОСОБА_4 було с. Ясенів-Пільний. Відповідно до відомостей, наданих Городенківським райвідділом земельних ресурсів, ОСОБА_4 отримав сертифікат на земельну частку (пай), про що в книзі видачі сертифікатів зроблено запис від 15.08.2000 № 481. На підставі ст. 1277 ЦК України спадщина є відумерлою.

1 Зі змісту матеріалів, які ми наводимо, на жаль, не можна дізнатися про дату смерті ОСОБИ_4, зрозумілим є єдине, що це сталося під час дії ЦК УРСР, тобто до 01.01.2004, коли набрав чинності ЦК України.

Нагадаємо: ч. 1 ст. 1277 ЦК України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, ОМС за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Йдемо далі. Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.06.2008 заяву було задоволено: визнано спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а саме право на земельну частку (пай) відумерлою та передано її територіальній громаді.

Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що оскільки після смерті ОСОБА_4 за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку (пай) спадкоємці не звертались, то є підстави відповідно до ст. 1277 ЦК України визнати спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді.

Спадщина: враховуємо норми законодавства

Як вже було анонсовано, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.04.2017 рішення суду першої інстанції від 26.06.2008 було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволені заяви.

Далі звертаємо вашу увагу на норми законодавства, якими оперував суд апеляційної інстанції ухвалюючи своє рішення. Слід віддати належне прискіпливості суду, який під час розгляду справи першочергово звернув увагу на строки відкриття спадщини. Таким чином, акцент було зроблено на необхідності застосування тих правових норм, які діяли на час смерті спадкодавця, а не на дату звернення прокурора з позовною заявою.

Отже, рішення апеляційного суду мотивовано було тим, що відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР ОСОБА_5 є спадкоємцем померлого ОСОБА_4, оскільки станом на час його смерті проживав з ним та фактично вступив в управління спадковим майном.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

(ст. 549 ЦК УРСР)

Судом також було зазначено, що оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_5, який не був залучений до участі в справі. Однак судом першої інстанції не перевірено наявність у померлого спадкоємців, не вирішено питання про залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб. Разом з тим апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості залучати таких осіб до участі в справі, а оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже, підлягає скасуванню.

Як розумієте, заступником прокурора було складено касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції (подано до ВССУ в червні 2017). У ній представник прокуратури просив:

— скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права;

— залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, а відтак із часу відкриття спадщини до набрання чинності ЦК України (01.01.2004) минуло значно більше, ніж 1 рік, а отже, на зазначені правовідносини поширюється дія ст. 1277 ЦК України (про відумерлість спадщини).

Нагадаємо, що п. 5 розд. «Прикінцеві положення» ЦК України визначає, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правила ст. 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.

Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття ОМС за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Крім того, у касаційній скарзі було зазначено, що спадкодавець ОСОБА_4 набув лише право на земельну частку (пай) у землі колективної форми власності, належної АФ ім. В. Книгницького. Таке право не було ним реалізовано у встановленому законом порядку, та, відповідно, не могло бути включене до спадкового (заповідального) майна, оскільки він помер за 2 роки до отримання сертифіката.

Дамо невеличкий коментар до зазначеної вище тези. Така деталь (якби вона відповідала дійсності) могла б стати однією з підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки...

Свого часу Пленумом Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 72 було зазначено, що: «При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю».

2 Далі за текстом — постанова № 7.

Також судом апеляційної інстанції не враховано, що факт родинних відносин між ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4, як сином та батьком, установлений рішенням Городенківського районного суду тільки 22.09.2016, тобто через 18 років з моменту відкриття спадщини.

Твердження ОСОБА_5 про фактичне прийняття спадщини, зокрема і земельної частки (паю), спростовується тим, що з 2000 року й нині він не сплачував земельний податок.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги прокуратура Івано-Франківської області посилалася на те, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції рішення Городенківського районного суду від 26.06.2008 набрало законної сили та виконано фактично — спірна земельна ділянка віднесена до земель запасу Ясенево-Пільнівської сільської ради, що також свідчить про відсутність доказів її управління та використання апелянтом. Сам факт проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_4 за однією адресою на момент смерті останнього не надавав суду підстав для висновку про фактичний вступ ОСОБА_5 в управління спадковим майном у виді права на земельну частку (пай), у зв’язку з відсутністю жодного доказу про підтвердження зазначених обставин.

Йдемо далі та переходимо до найцікавішої частини нашого опусу — до постанови суду касаційної інстанції.

Вище ми вас вже попередили про те, що рішення було прийняте не на користь місцевої ради. Отже, як розумієте, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. В постанові, зокрема, було зазначено: судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ДАТА.

Згідно з повідомленням Городенківської державної нотаріальної контори від 11.04.2008 № 976 спадкова справа на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 не оформлялась.

Звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, прокурор Городенківського району Івано-Франківської області посилався на норму ст. 1277 ЦК України (її зміст ми наводили вище).

Далі Верховний Суд приводить тези з постанови № 7 (ми вже про неї згадували вище), в якій зазначається, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Таким чином Верховний Суд «перекреслив» доводи, наведені в касаційній скарзі представником прокуратури, які в основі своїй були побудовані на положеннях ст. 1277 ЦК України.

Отже, Верховний Суд зазначив: оскільки ОСОБА_4 помер ДАТА, то до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, які чинні на момент їх виникнення, а саме ЦК УРСР 1963 року.

Так, відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день, зазначений у ст. 21 цього Кодексу.

У свою чергу, у пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР регламентовано: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень ст. 526 та 549 ЦК УРСР, відповідно до яких місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Відповідно до довідок Ясенево-Пільнівської сільської ради від 07.11.2016 на момент смерті ОСОБА_4, ДАТА, склад його сім’ї становили: дружина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4. За адресою: АДРЕСА_1, на момент смерті ОСОБА_4, ДАТА, з ним проживав та вів спільне господарство ОСОБА_5 (а. с. 38).

Крім того, рішенням Городенківського районного суду від 22.09.2016 встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який помер ДАТА, як сином і батьком. Також із показів свідків підтверджено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (на момент його смерті).

Також, як убачається з матеріалів справи, сертифікат на право на земельну частку (пай) видано ОСОБА_4 (якщо пам’ятаєте, то представник прокуратури в касаційній скарзі зазначав про те, що ОСОБА_4 не отримувала сертифікат), який проживає в с. Ясенів-Пільний Городенківського району на підставі рішення Городенківської районної державної адміністрації від 09.02.2000, та зареєстровано 15.08.2000 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5, проживаючи разом із ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, станом на час його смерті фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном. Повідомлення державного нотаріуса від 11.04.2008 на запит прокурора Городенківського району про відсутність у реєстрі спадкових справ оформлення на земельну частку (пай) ОСОБА_4, який помер ДАТА, не дає підстав для висновку про відсутність спадкоємців після його смерті.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Івано-Франківської області про те, що до спірних правовідносин застосовуються норми ст. 1277 ЦК України на підставі п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, є помилковими, оскільки з часу відкриття спадщини — день смерті спадкодавця (ДАТА) до набрання чинності ЦК України — спливло більше п’яти років.

Слід вказати на те, що Верховний Суд якось дивно обґрунтував свою позицію, чому в цій справі не можна застосовувати ст. 1277 ЦК України, спираючись на те, що від дня відкриття спадщини до набрання чинності ЦК України минуло більше п’яти років. Навпаки, якраз за таких умов би і застосувався абз. 2 п. 5 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

У цій справі застосуванню підлягає саме абз. 1 зазначеного пункту, в якому зазначається, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. У нашій ситуації було доведено факт того, що спадщину було прийнято, отже, не може стояти питання про відумерлість спадщини взагалі.

Твердження касаційної скарги про те, що факт родинних відносин між ОСОБА_5 та померлим ОСОБА_4, як сином та батьком, установлений рішенням Городенківського районного суду тільки 22.09.2016, тобто через 18 років з моменту відкриття спадщини, не заслуговують на увагу, оскільки цим рішенням установлений факт родинних відносин не з дати ухвалення цього рішення, а з дати народження ОСОБА_5.

Не зайвим буде тут нагадати про лист ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, в якому в тому числі зазначається, що «встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини буде необхідним, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 01.01.2004). Якщо ж спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України, судам слід ураховувати, що ст. 549 ЦК УРСР було визначено перелік дій, які свідчать про прийняття спадщини – фактичний вступ у володіння та управління спадковим майном».

Таким чином, ураховуючи наведені вище обставини, Верховний Суд постановив:

— касаційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області залишити без задоволення;

— рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.04.2017 залишити без змін.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі