1 Далі за текстом — НСЗУ.
Закон України від 19.10.2017 № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»2, можна сказати, дав старт медичній реформі в Україні. Цей Закон визначає державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг із медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій. Отже, змінюється система фінансування галузі охорони здоров’я.
2 Далі за текстом — Закон № 2168.
Постановою КМУ від 27.12.2017 № 1101 «Про утворення Національної служби здоров’я України» було утворено новий центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення та діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я. Саме за НСЗУ закріплене одне з таких основних завдань, як виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.
Як зазначено на офіційному веб-сайті НСЗУ3, для того щоб почати співпрацювати з НСЗУ, потрібно зробити наступні кроки:
3 Дивись за посиланням http://nszu.gov.ua/index.html
| 1 | автономізуватись |
| 2 | приєднатись до електронної системи охорони здоров’я |
| 3 | мати необхідне оснащення |
| 4 | подати відповідну заяву до НСЗУ |
| 5 | підписати договір |
Саме про практичні моменти автономізації йтиметься у цій статі.
Відповідно до постанови КМУ від 28.03.2018 № 391 «Про затвердження вимог до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення»4 отримання статусу комунального некомерційного підприємства є однією з обов’язкових умов, які повинні виконати заклади охорони здоров’я для укладання договорів із НСЗУ, та переходу на нову систему фінансування медичного закладу.
4 Далі за текстом — постанова № 391.
Зокрема, постановою № 391 ставляться наступні вимоги:
— наявність ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, інших дозвільних документів, передбачених законом;
— наявність у надавача необхідної для надання послуг з медичного обслуговування населення (медичних послуг) за договором матеріально-технічної бази, яка відповідає вимогам галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, примірних табелів матеріально-технічного оснащення, затверджених МОЗ;
— наявність умов для медичного обслуговування та вільного доступу до будівель і приміщень надавача медичних послуг осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до законодавства5;
5 Набирає чинності з 01 січня 2019 року.
— реєстрація надавача як юридичної особи (крім державної або комунальної установи) або як фізичної особи — підприємця;
— відповідність критеріям, установленим у порядку використання коштів відповідної бюджетної програми, на виконання якої укладаються договори про медичне обслуговування населення.
Робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров’я України при Міністерстві охорони здоров’я України 14.02.2018 було схвалено оновлену версію Методичних рекомендацій з питань перетворення закладів охорони здоров’я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства6. У них, зокрема, наведено алгоритм реорганізації (перетворення) закладу охорони здоров’я7 із бюджетної установи в комунальне некомерційне підприємство8.
6 Дивись за посиланням http://moz.gov.ua/uploads/0/3555-moz_metod_recomendations_autonomization_2018_ua_final_web.pdf
7 Далі за текстом — ЗОЗ.
8 Далі за текстом — КНП.
Необхідно зазначити, що діюче законодавство України не дає єдиного визначення поняття «реорганізація». Так, ст. 104 Цивільного кодексу України9 передбачено такий спосіб припинення юридичної особи, як реорганізація. Згідно з цією нормою припинення юридичної особи відбувається в результаті передачі свого майна, обов’язків та прав іншій юридичній особі або декільком особам — правонаступникам одним із наступних способів: поділ, перетворення, злиття, приєднання.
9 Далі за текстом — ЦК.
У нашому випадку йдеться саме про реорганізацію шляхом перетворення ЗОЗ із комунальної організації (закладу, установи) в КНП. Юридичним підґрунтям такого процесу став Закон України від 06.04.2017 № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я»10. Ним, у свою чергу, були внесені зміни до Закону України від 19.11.1992 № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров’я»11, зокрема, визначено заклад охорони здоров’я як юридичну особу будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
10 Далі за текстом — Закон № 2002.
11 Далі за текстом — Закон № 2801.
Залежно від форми власності ЗОЗ утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я не підлягають приватизації.
За організаційно-правовою формою (як передбачено оновленою ст. 16 Закону № 2801) ЗОЗ комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.
Також означеною вище нормою передбачено, що ЗОЗ, утворені в результаті реорганізації державних та комунальних ЗОЗ — державних та комунальних установ, можуть мати відокремлене майно (у тому числі кошти), закріплене за ними на праві оперативного управління, самостійний баланс, самостійно затверджувати штатний розпис, мати рахунки в установах банків, печатки.
І тут цікавим є факт, що, з одного боку, чинне законодавство, зокрема ст. 16 Закону № 2801, дає можливість ЗОЗ функціонувати як комунальні установи, але, з іншого боку, як вже зазначалося, постанова № 391 унеможливлює співпрацю ЗОЗ (саме у якості комунальних установ) з НСЗУ.
У свою чергу, на законодавчому рівні прямого визначення комунального некомерційного підприємства не існує, але аналіз норм ГК дає можливість сформувати для себе особливості такого роду організаційно-правової форми господарювання.
Так, відповідно до ст. 52 ГК некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що провадиться суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних й інших результатів без мети одержання прибутку.
У свою чергу, ст. 53 ГК передбачено, що некомерційна господарська діяльність може провадитися суб’єктами господарювання на основі права власності чи права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи ОМС з урахуванням вимог, передбачених ГК й іншими законами.
У разі якщо господарська діяльність юридичної особи, зареєстрованої як суб’єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення ГК й інших законів, якими регулюється підприємництво.
Відповідно до ст. 78 ГК комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним ОМС у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
З огляду на зазначене, можна стверджувати, що комунальне некомерційне підприємство — це підприємство, утворене компетентним ОМС за рахунок відокремленої частини майна територіальної громади з метою виконання функцій, покладених на нього статутом, без мети отримання прибутку.
«Некомерційне» не означає, що підприємство не може отримувати доходи (прибутки), а полягає в тому, що доходи (прибутки) такої некомерційної або неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Отже, першим кроком автономізації є прийняття компетентним ОМС рішення про реорганізацію ЗОЗ з комунальної організації (закладу, установи) на КНП шляхом перетворення. Як вже зазначалося раніше, у разі реорганізації шляхом перетворення відбувається припинення однієї юридичної особи та створення нової юридичної особи.
Так зване «перше» рішення ОМС повинно містити положення про припинення комунальної організації (закладу, установи) шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство, встановлений строк для заявлення вимог кредиторами (від 2-х до 6-ти місяців із дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи) та персональний склад комісії з припинення юридичної особи.
Законом № 2002 встановлено, що до 31.12.2018 кредитори комунальних закладів охорони здоров’я, що реорганізуються шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов’язань, припинення або дострокового виконання зобов’язання або забезпечення виконання зобов’язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов’язанні у такому разі не вимагається.
Але в той же час в рішенні ОМС норма про встановлений строк для заявлення вимог кредиторів як мінімум два місяці повинна бути.
Наводимо приклад рішення ОМС:
Наступним кроком є подача головою комісії з припинення державному реєстратору заяви про початок процедури перетворення. Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»12 для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, — відповідним державним органом, подаються такі документи:
12 Далі за текстом — Закон № 755.
— примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, — рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи;
— примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта — для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, — у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, — у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.
Як ми бачимо, у разі прийняття ОМС рішення в тому форматі, який було наведено у прикладі, голова комісії з припинення подає державному реєстратору лише оригінал такого рішення. Після внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань13 до комісії з припинення переходять повноваження з управління ЗОЗ.
13 Далі за текстом — Реєстр.
Починається наступний етап — проведення інвентаризації майна та підготовка передавального акту.
Законом № 2002 встановлено, що до 31.12.2018 обов’язкова оцінка майна, передбачена Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», для закладів охорони здоров’я, що реорганізуються шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства, не застосовується.
Порядок проведення інвентаризації активів і зобов’язань та оформлення її результатів визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (ср. ).
Що стосується передавального акту, то відповідно до ст. 107 ЦК після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи має скласти передавальний акт (у разі перетворення), який повинен містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Слід зазначити, що не існує затвердженого типового варіанту передавального акту, але в той же час слід зупинитися на двох важливих моментах. По-перше, порушення положень ч. 2 та ч. 3 ст. 107 ЦК є підставою для відмови у внесенні до Реєстру запису про припинення юридичної особи та державної реєстрації створюваних юридичних осіб — правонаступників. А по-друге, починаючи з 17.06.2018 п. 12 ч. 1 ст. 15 Закону № 755 було викладено в новій редакції й відпала необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів на передавальному акті юридичної особи, що перетворюється.
Наводимо можливий варіант Передавального акту:
Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами, мінімум двох місяців, проведення комісією з припинення інвентаризації активів та зобов’язань, підготовки передавального акту, відповідний ОМС може переходити до розгляду та прийняття «другого» рішення — рішення щодо створення комунального некомерційного підприємства.
Це рішення в обов’язковому порядку повинно містити положення про затвердження передавального акту, про створення комунального некомерційного підприємства, про розмір статутного капіталу комунального некомерційного підприємства, про закріплення майна на праві оперативного управління, про затвердження статуту комунального некомерційного підприємства. Також в рішенні можна додати положення про призначення керівником новоствореного комунального некомерційного підприємства головного лікаря ЗОЗ, що припинено, шляхом подовження з ним трудових відносин.
Наводимо приклад можливого «другого» рішення ОМС:
Після прийняття відповідного рішення керівник (головний лікар) КНП подає державному реєстратору два пакети документів. Перший щодо припинення юридичної особи (комунальної організації (закладу, установи охорони здоров’я):
— заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації (форма 814);
14 Див. наказ Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», далі — наказ.
— примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта;
Одночасно подаються документи для державної реєстрації створення юридичної особи, в нашому випадку — комунального некомерційного підприємства, а саме:
— заява про державну реєстрацію створення юридичної особи (форма 115);
15 Див. також наказ.
— заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, — за бажанням заявника (або окремо подається безпосередньо до територіального органу Державної фіскальної служби України);
— примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників;
— установчий документ юридичної особи (статут КНП);
— примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта.
Комунальні некомерційні підприємства можуть бути включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій у разі відповідності вимогам, зазначеним у п. 133.4 Податкового кодексу України16, зокрема неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам:
— утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
— установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;
— установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
— внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
16 Див. лист Державної фіскальної служби України від 11.07.2017 № 18066/7/99-99-12-02-04-17 «Про надання методологічної допомоги».
Хочемо звернути увагу на дуже важливий момент. Відповідно до цивільного законодавства юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Тому рекомендуємо час після прийняття рішення про створення КНП та подання відповідних документів до державного реєстратора присвятити взаємодії з відповідним територіальним органом Державної казначейської служби України. На практиці виникають моменти, коли «дуже оперативне» подання документів державному реєстратору призводить до певних проблем при закритті старих та відкритті нових казначейських рахунків.
Після державної реєстрації новоствореного КНП, приведення у відповідність рахунків в Державній казначейській службі необхідно вирішити кадрові питання, зокрема внести зміни до трудових книжок працівників — запис про зміну найменування ЗОЗ у зв’язку з проведенням реорганізації, розпочати готувати документи для отримання ліцензії, також з’являється можливість відкриття рахунків в банківських установах.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності», якщо ліцензіат припиняється в результаті злиття, приєднання чи перетворення і його правонаступник має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, провадити у строк, що не перевищує трьох місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов’язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.
Отже, пройшовши вищезазначений шлях, який може зайняти мінімум два з половиною місяці, при дуже злагодженій роботі місцевої ради, депутатського корпусу та закладу охорони здоров’я, завершується автономізація, тобто зміна організаційно-правової форми господарювання з комунальної організації (закладу, установи) — бюджетної установи на комунальне некомерційне підприємство.
