Про підстави поновлення строків судом
Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив скасувати рішення ради, які були прийняті майже два роки тому. Суть спору у цій справі немає жодного значення. З огляду на те, що рішення ради можуть бути оскаржені лише в порядку адміністративного судочинства, де встановлений загальний шестимісячний строк позовної давності, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження, одразу звернув увагу на пропущення вищевказаних строків.
Одночасно з позовом було подано заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій позивач просив визнати поважними причини пропуску ним шестимісячного строку звернення до суду, стверджуючи, що повні тексти оскаржуваних рішень суб’єктів владних повноважень не були опубліковані в районній газеті «С.» і таким чином було порушено право позивача на обізнаність із питаннями, що являються предметом оскарження.
Також вказав, що з повним текстом оскаржуваних рішень суб’єкта владних повноважень він ознайомився в січні 2017 року.
Ухвалою суду першої інстанції позовну заяву позивача про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що саме в період ухвалення оскаржуваних рішень позивач дізнався або повинен був дізнатись про факт створення об’єднаної територіальної громади, а отже, і з порушенням своїх прав, оскільки, за твердженнями позивача, його права порушені саме вищенаведеним фактом. Натомість за захистом своїх прав до суду позивач звернувся лише через майже два роки, а тому пропустив встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України1 строк звернення до суду.
1 Далі за текстом — КАС України.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції посилалася на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Статтею 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Обов’язок публікувати в офіційних друкованих виданнях нормативно-правові акти (а не назву актів і посилання про місце, де можна ознайомитись з повним текстом) вбачається зі ст. 22 Закону України від 23.09.1997 № 539/97-ВР «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»2 — закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення ОМС, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих ЗМІ відповідних органів державної влади та ОМС.
2 Далі за текстом — Закон № 539.
Із матеріалів справи вбачається, що на інформаційний запит депутата відповідної районної ради редакція районної газети «С.» повідомила, що сільська рада не зверталася до редакції районної газети із заявами про публікації в повному викладі змісту оскаржуваних рішень.
Саме порушення порядку оприлюднення повного тексту рішень, на переконання апелянта, позбавило його можливості належним чином дізнатись про свої порушені права.
Під час розгляду справи встановлено, що предметом позову є оскарження рішень суб’єкта владних повноважень. Відповідачем не надано будь-яких даних, що підтверджують обізнаність позивача про наявність оскаржуваних ним рішень раніше ніж за шість місяців до звернення до суду із цим позовом, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що позивачем строк звернення до суду пропущено з поважних причин.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду та про залишення позову без розгляду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Слід зазначити, що суд першої інстанції ще двічі залишав позов без розгляду на тих же підставах, однак апеляція скасовувала ці рішення. Як наслідок справа все ж таки слухалась по суті й суд давав оцінку доводам позивача. Наразі справа знаходиться на стадії апеляційного перегляду вже прийнятого судового рішення по суті спору.
Порядок опублікування
Як бачите, порядок опублікування рішень ради має визначальне значення в контексті обізнаності громадян про діяльність ради. З огляду на вимоги Закону № 539 слід ще раз згадати про те, яким же чином рада має здійснювати оприлюднення власних рішень.
Згідно з ч. 11 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»3.
3 Далі за текстом — Закон № 2939.
Статтею 5 Закону № 2939 визначені способи оприлюднення інформації, до них належать:
| 1 | офіційні друковані видання |
| 2 | офіційні веб-сайти в мережі Інтернет |
| 3 | єдиний державний веб-портал відкритих даних |
| 4 | інформаційні стенди |
| 5 | будь-яким іншим способом |
Ані Закон № 280, ані Закон № 2939 не визначають конкретного обов’язкового способу опублікування рішення ради. Рада самостійно, виходячи із власних можливостей та з метою забезпечення принципу гласності та відкритості своєї роботи, визначає спосіб оприлюднення власного рішення (і це може бути навіть шляхом вивішування тексту рішення на дошці оголошень). Разом із тим Регламент відповідної ради може встановлювати конкретний спосіб опублікування. Тому доречно зробити ревізію та виявити невідповідність вимог Регламенту потребам сучасності та можливостям ради.
Щодо вимог Закону № 539. Так, дійсно вимоги цього Закону встановлюють обов’язковість оприлюднення рішень ради, зокрема, в друкованих ЗМІ ОМС.
Але, перше на що слід звернути увагу, — це на визначення поняття друкованого ЗМІ відповідного ОМС.
Стаття 1 Закону № 539 дає нам таке визначення:
Засіб масової інформації ОМС — ЗМІ, засновником (співзасновником) якого є ОМС і який повністю або частково утримується за рахунок місцевого бюджету.
Офіційні друковані видання ОМС — видання, які спеціально видаються ОМС (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність.
Із наведеного визначення ми розуміємо, що далеко не кожний ОМС має свій друкований ЗМІ, у якому має бути оприлюднено текст рішення. Не у власному друкованому ЗМІ обов’язку оприлюднювати рішення ради законодавством не встановлено.
Другий фактор, який впливає на реалізацію вказаного положення, є наявність Закону України від 24.12.2015 № 917-VIII «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»4, який визначає механізм реформування друкованих ЗМІ, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та ОМС. Цей Закон набув чинності 01.01.2016.
4 Далі за текстом — Закон № 917.
Статтею 3 Закону № 917 визначені такі способи реформування друкованих ЗМІ та редакцій:
| 1 | вихід ОМС із складу засновників (співзасновників) друкованого ЗМІ та редакції — у разі відсутності у майні редакції комунального майна |
| 2 | вихід ОМС із складу засновників (співзасновників) друкованого ЗМІ та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого ЗМІ |
| 3 | вихід ОМС із складу засновників (співзасновників) друкованого ЗМІ та редакції з подальшою приватизацією майна редакції, що перебуває у комунальній власності, відповідно до законодавства з питань приватизації, якщо трудовий колектив редакції не подає протягом установленого цим Законом строку пропозиції про свою участь у реформуванні друкованого ЗМІ |
Реформування друкованих ЗМІ та редакцій здійснюється у два етапи: перший — протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом та другий — протягом наступних двох років.
На першому етапі здійснюється реформування друкованих ЗМІ та редакцій згідно з переліком, що затверджується КМУ.
На другому етапі здійснюється реформування друкованих ЗМІ та редакцій, не реформованих на першому етапі.
Отже, ми розуміємо, що до 01.01.2019 має бути завершено процес реформування друкованих ЗМІ, наслідком якого буде відсутність у ОМС власного друкованого ЗМІ, внаслідок чого виконати наведену вище вимогу про обов’язкове оприлюднення тексту рішення у друкованому ЗМІ стане взагалі не можливим.
У будь-якому випадку, навіть якщо реформування не завершиться до вказаного часу, згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 917 фінансування друкованих ЗМІ та редакцій через три роки з дня набрання чинності цим Законом із державного та місцевих бюджетів припиняється.
З 01.01.2019 до Закону № 539 будуть внесені зміни, згідно з якими ОМС зможе мати аудіовізуальний (електронний) ЗМІ. ОМС зобов’язані будуть надавати ЗМІ повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби ОМС, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України від 21.01.1994 № 3855-XII «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес. ОМС набудуть право засновувати або бути співзасновниками аудіовізуальних (електронних) ЗМІ в порядку, встановленому законодавством України, і в межах коштів, що виділяються з місцевих бюджетів на висвітлення їх діяльності, або за рахунок перерозподілу коштів, що виділяються на забезпечення функціонування цих органів.
Рішення ОМС, інші нормативно-правові акти будуть публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи ОМС, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих ЗМІ договором.
