Міністерство фінансів України <...> в межах компетенції повідомляє.
Щодо надання органам місцевого самоврядування доступу до інформації про платників податків та їх об’єктів оподаткування відповідної адміністративно-територіальної одиниці
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування наділені правом лише встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону.
Статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг по їх сплаті відповідно до Податкового кодексу України (далі — Кодекс).
При цьому згідно зі статтею 191 Кодексу функцію здійснення адміністрування податків, зборів, платежів та контролю за своєчасністю подання платниками податків звітності, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів покладено на контролюючі органи.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація — це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Кодексом.
Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Кодексу податкова інформація, зібрана контролюючими органами, зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 Кодексу).
При цьому підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Кодексу встановлено, що платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.
Підпунктом 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 Кодексу встановлено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов’язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.
Крім того, статтею 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Одночасно повідомляємо, що Мінфіном підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування місцевих податків і зборів», який найближчим часом буде подано на розгляд Кабінету Міністрів України, окремими нормами якого пропонується запровадити норму, згідно з якою контролюючі органи щомісячно надсилатимуть органам місцевого самоврядування інформацію про суми нарахованих та сплачених місцевих податків і зборів та суми податкового боргу на відповідних територіях, що дозволить своєчасне та якісне планування та затвердження органами місцевого самоврядування показників місцевих бюджетів і соціально-економічного розвитку.
Щодо зарахування податків відокремлених підрозділів підприємств до місцевих бюджетів за місцем розташування відокремлених підрозділів підприємств
Згідно із підпунктом 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Кодексу термін «відокремлені підрозділи» вживається у значенні, встановленому для розділу IV Кодексу, — у визначенні.
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання розміщення таких підрозділів з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Крім того, відповідно до пункту 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету встановлено пунктом 168.4 статті 168 Кодексу, згідно з яким податок, утриманий із доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом — юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі — відокремлений підрозділ).
У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку (підпункт 168.4.2 пункту 168.4 статті 168 Кодексу).
Згідно з абзацом другим підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Кодексу у разі, якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (підпункт 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Кодексу).
Отже, якщо юридична особа створює підрозділ із використанням праці найманих осіб за місцем знаходження (розташування) на іншій території, ніж така юридична особа, і не уповноважений нею нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то цей податок, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, юридична особа перераховує до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу.
Крім того, зазначаємо, що факт неутримання та неперерахування податку з доходів, нарахованих (виплачених) фізичним особам, встановлюється контролюючим органом під час проведення документальної перевірки податкового агента. У разі систематичного порушення норм Кодексу, зокрема щодо сплати податку суб’єктом господарювання, він буде запропонований до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків з питань дотримання чинного законодавства.
За порушення податковим агентом норм Кодексу, зокрема щодо неперерахування податку до відповідного бюджету, податкові органи під час встановлення фактів застосовують штрафні санкції відповідно до чинного законодавства України.
Водночас повідомляємо, що Міністерством фінансів України підтримано проект Закону України «Про внесення змін до статей 14 та 168 Податкового кодексу України щодо зарахування податку на доходи фізичних осіб по місцю знаходження виробничих підрозділів» (реєстр. № 7149 від 29.09.2017), внесений народним депутатом України Геращенком А. Ю., яким пропонується внести зміни до статей 14 та 168 Кодексу щодо перерахування податку на доходи фізичних осіб, нарахованого податковим агентом, до відповідного бюджету за місцезнаходженням відокремленого підрозділу або виробничого структурного підрозділу.
Отже, з прийняттям зазначеного законопроекту порушене питання стосовно сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб буде врегульовано.
Щодо удосконалення механізму зарахування акцизного податку з пального до місцевих бюджетів шляхом закріплення цього податку за доходами бюджетів місцевого самоврядування (відновлення механізму, який існував у 2015-2016 роках)
З 1 січня 2015 року діяв акцизний податок з роздрібного продажу пального, який перераховувався суб’єктами роздрібної торгівлі (зокрема, АЗС) до місцевих бюджетів.
Водночас операції зберігання, оптові поставки пального з використанням талонів, смарт-карток тощо не є роздрібним продажем. Тому ЛЗС, які здійснювали такі операції, не сплачували акцизного податку. Це призводило до недоотримання коштів місцевими бюджетами та порушувало принцип вільної конкуренції, оскільки несплата акцизного податку деякими суб’єктами господарювання призводила до переваг у формуванні ціни на пальне.
До Мінфіну надходили звернення від центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та профільних асоціацій (зокрема, асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів») з пропозиціями скасувати акцизний податок з роздрібного продажу пального, збільшити акцизний податок, який надходить до державного бюджету, та надалі перерозподіляти акциз до рівня місцевих громад. У зв’язку з цим Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» скасовано акцизний податок з роздрібного продажу пального та відповідно збільшено розмір ставок базового акцизу з виробництва та імпорту пального.
Щодо запровадження середньострокового бюджетного планування
Верховною Радою України прийнято у першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» (щодо правового підґрунтя для запровадження середньострокового бюджетного планування) (реєстр. № 8044 від 15.02.2018).
Зазначений законопроект розроблений Мінфіном з метою створення правового підґрунтя для запровадження середньострокового бюджетного планування як на державному, так і на місцевому рівні, його прийняття сприятиме побудові ефективної системи управління державними фінансами, розподілу ресурсів відповідно до визначених пріоритетів держави, забезпечить послідовність бюджетної політики.
Директор Департаменту місцевих бюджетів Є. КУЗЬКІН
