Варто зазначити, що в частині планування місцевих бюджетів на наступний рік важливо було звернути увагу і на наступні документи:
| у якій, з-поміж іншого, зазначено індекс споживчих цін 107,4 %, який рекомендується застосовувати для планування росту основних статей видатків на 2019 рік, крім енергоносіїв | |
| наказ Міністерства фінансів України1 від 17.07.2018 № 617 | яким було внесено зміни до наказу МФУ від 17.07.2015 № 648 «Про затвердження типових форм бюджетних запитів для формування місцевих бюджетів» |
| наказ МФУ від 03.08.2018 № 668 «Про затвердження Типової форми рішення про місцевий бюджет» | |
| лист МФУ від 03.08.2018 № 05110-14-21/20720 | у якому рекомендувалося, зокрема, врахувати при плануванні видатків на енергоносії середній коефіцієнт росту 1,1, а також врахувати розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС 1921 грн. Крім того, в листі нагадується, що видатки на надання первинної медичної допомоги населенню на 2019 рік будуть враховуватись у структурі видатків Національної служби охорони здоров’я (а не за рахунок медичної субвенції з держбюджету) |
1 Далі за текстом — МФУ, Мінфін.
Ключові нововведення основних фінансових законів країни
Тепер проаналізуємо ключові нововведення основних фінансових законів країни детальніше. Розглядаючи норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», ми одночасно зазначатимемо і дотичні зміни до Податкового кодексу України2 та Бюджетного кодексу України3. Звичайно, наведені нормативні акти пов’язані між собою.
2 Далі за текстом — ПК.
3 Далі за текстом — БК.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»: прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2019 — 1853 грн., з 01.07.2019 — 1936 грн., з 01.12.2019 — 2027 грн. (нагадуємо, що цього року відповідний показник становив з 01.01.2018 — 1700 грн., з 01.07.2018 — 1777 грн., з 01.12.2018 — 1853 грн.); мінімальна зарплата — 4173 грн. (на 2018 рік — 3723 грн.).
За результатами доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» ресурс місцевих бюджетів на 2019 рік становитиме 573,1 млрд грн., у тому числі: доходи місцевих бюджетів — 288,4 млрд грн.; трансферти з державного бюджету — 291,5 млрд грн.; реверсна дотація з місцевих бюджетів — 6,8 млрд грн. (освітня субвенція запланована в обсязі 69,6 млрд грн., медична — 55,7 млрд грн., базова дотація — 10,4 млрд грн.).
При цьому Кабінету Міністрів України надано доручення за підсумками І півріччя 2019 року за результатами виконання місцевих бюджетів внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2019 рік у частині збільшення освітньої і медичної субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам.
Зупинимося більш детально на освітній субвенції.
З урахуванням того, що кошти субвенції зараз передбачаються лише на оплату праці з нарахуваннями педпрацівників, місцевим бюджетам доводиться дофінансовувати відповідні заклади власними коштами. Комусь це вдається легше, а у когось існуюча мережа закладів вимагає дуже значних витрат, і формується незабезпеченість. Звичайно, протягом року і МФУ, і Міністерство освіти України регулярно отримують від регіонів прохання у додатковому виділенні коштів. Мінфін провів цього року зведений аналіз по закладах освіти, що фінансуються за рахунок коштів субвенції, і листом від 20.09.2018 № 07010-07-21/24561 надіслав по регіонах результати такого аналізу. У листі Мінфін звертає увагу на наступне:
— на наявність великої кількості малокомплектних шкіл по країні: 282 одиниці (І ступеню), в яких навчається менше 10 дітей, 483 одиниці (І ступеню) — 10-19 дітей, 955 одиниці (І — ІІ ступеню) — 40 і менше дітей (при цьому варто нагадати, що відповідно до постанови КМУ від 14.01.2015 № 6 «Деякі питання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» за рахунок освітньої субвенції з 2016 року фінансування закладів загальної середньої освіти (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить менше 25 осіб, не має здійснюватись);
— низький рівень наповнюваності класів, що призводить до появи значного дисбалансу у витратах на утримання 1 учня у різних школах різних регіонів (при середній вартості утримання 1 учня по країні 14,9 тис. грн. на рік виявлені випадки, коли в районах така вартість перевищує 30 тис. грн.).
Харківська область у листі, на щастя, не згадується, хоча, звичайно, і у нас показники наповнюваності класів (і відповідної вартості утримання) в містах, районах та ОТГ області відрізняється (в містах обласного значення, наприклад, наповнюваність класів вища, ніж у районах).
У будь-якому разі Мінфіном у черговий раз пропонується упорядковувати штатну чисельність закладів, оптимізовувати наявну мережу, працювати над наповнюваністю класів, переглядати обсяги надбавок та доплат, а також повноцінно використовувати наявні на рахунках місцевих бюджетів залишки коштів субвенції. Тим не менш усі ми розуміємо, що далеко не всі місцеві бюджети можуть похвалитися наявністю залишків таких коштів.
Асоціація міст України наголошує на необхідності збільшення обсягів освітньої субвенції на 14,6 млрд грн. (а медичної — на 12 млрд грн.) на 2019 рік.
Що стосується формули розподілу коштів освітньої субвенції, то вона кожного року нова, і можна сказати, що за останні два роки вона суттєво вдосконалена. На цей, 2018 рік у її складі враховували і такі показники, як щільність учнів, наповнюваність класів, поділ класів за групами (1-4, 5-9, 10-11), кількість педагогічних ставок тощо, чого раніше не було. Хоча основа будь-якої подібної формули, а саме фінансовий норматив бюджетної забезпеченості 1 учня на рік, і у 2017-му, і цього року особливої ролі у формулі не відіграє.
На 2019 рік розроблено ще більш вдосконалену формулу. У формулі розподілу знайдуть своє відображення такі показники, як, наприклад, поділ класів на групи (при вивченні окремих предметів); коригуючи коефіцієнти, що враховують сільську місцевість у міських радах (що важливо, наприклад, для ОТГ, сформованих на базі міст обласного значення), що має значно покращити справедливість та точність розрахунків. Чому кажемо «у розподілі знайдуть своє відображення», а «не знайшли своє відображення»? Тому що розподіл коштів субвенції на 2019 рік між місцевими бюджетами вже здійснено (і наведено у додатку 6 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»), а сама формула офіційно ще не затверджена (принаймні, на момент написання цієї статті).
Асоціація міст України наголошує на необхідності уточнення коефіцієнтів приведення кількості педагогічних ставок (без вчителів), поділу класів на групи та розрахункової наповнюваності класів для міст обласного значення, а також на необхідності врахування (збереження) поділу класів при вивченні окремих предметів (у тому числі вивчення державної української мови у 5-12 класах).
Повертаючись до затверджених Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» обсягів трансфертів на 2019 рік, зазначимо, що для Харківської області, зокрема, передбачається 308,8 млн грн. базової дотації (2018 рік — 262,3 млн грн.), 3,8 млрд грн. освітньої субвенції (2018 рік — 3,2 млрд), 3,9 млрд грн. медичної субвенції (2018 рік — також 3,9 млрд грн., але на 2019 рік «первинка» вже не є складовою субвенції); реверсна дотація з місцевих бюджетів — 349,8 млн грн. (у 2018 році — 247,2 млн грн.). «Реверс» сплачують у нашій області, як і раніше, міські бюджети м. Харкова (302,8 млн грн.), м. Чугуєва (12,8 млн грн.), районний бюджет Балаклійського району (8,9 млн грн.), бюджети Роганської (3,9 млн грн.), Наталинської (21 млн грн.) та з 2019 року — Коломацької ОТГ (0,4 млн грн.).
Чотири створені цього року ОТГ Харківської області також враховані у показниках державного бюджету на наступний рік (Великобурлуцька, Пісочинська, Циркунівська, Старовірівська).
Варто нагадати, що нині поняття «дотаційність» окремого бюджету не можна вважати одразу ознакою дефіцитності або збитковості. Відповідно до ст. 99 БК для розрахунку базової або, навпаки, реверсної дотації враховується (для місцевих бюджетів, крім обласного) лише податок на доходи фізичних осіб — у порівнянні із середньодушовим по країні, і все. Жодний інший податок або збір тут ролі не відіграє.
Додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я передбачена в сумі 14,9 млрд грн. (для Харківської області — 832,2 млн грн.). На жаль, на 2018 рік було передбачено більше, а саме 16,5 млрд грн. (915,8 млн грн.). По місцевих бюджетах нижчого рівня ці кошти КМУ не розподіляє. Відповідно до ст. 1036 БК розподіл додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я здійснюється між місцевими бюджетами у порядку, визначеному обласними державними адміністраціями, та затверджується рішенням про обласний бюджет. До речі, забігаючи наперед, зазначимо, що змінами до БК (прийнятими 22 листопада) уточнено вказану норму. Відтепер порядок розподілу, визначений обладміністрацією, має бути погоджено з КМУ.
Справа ускладнена тим, що не всі сприймають діючий розподіл справедливим. Ситуація в областях різна. У Харківській області, наприклад, кошти цієї додаткової дотації було розподілено (ще «першим» рішенням обласної ради «Про обласний бюджет на 2018 рік» від 07.12.2017) між обласним бюджетом, районними та бюджетами ОТГ. Міста обласного значення до розподілу «не потрапили». При цьому БК не встановлює вимоги обов’язкового оприлюднення власне самого порядку (формули) розподілу. Оприлюднено рішення обласної ради «Про обласний бюджет на 2018 рік», де є змога побачити лише результат розподілу. Як вплине на ситуацію введення вимоги погодження порядку розподілу з КМУ, сказати складно.
Асоціація міст України наголошує на необхідності розподілу зазначених коштів серед усіх місцевих рад, що мають прямі взаємовідносини з держбюджетом (або просто спрямувати всі кошти додаткової дотації на збільшення обсягів медичної/освітньої субвенцій).
Інші субвенції, заплановані на 2019 рік
Субвенція на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною», оплату послуг із здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя, підтримку малих групових будинків запланована в обсязі 997,2 млн грн. (79,0 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, особам, які не мають права на пенсію, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомоги по догляду за особами з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, — 63,0 млрд грн. (3,5 млрд грн. — для Харківської області).
Субвенція на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів) та вивезення рідких нечистот, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, — 35,1 млрд грн. (2,5 млрд грн.).
Слід зазначити, що надання коштів субвенції, в тому числі на встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку води та теплової енергії, абонентського обслуговування, — це нововведення, внесене змінами до ст. 102 БК (прийнятими 22 листопада). До контингенту отримувачів відповідних допомог тепер включено і постраждалих учасників Революції Гідності.
Субвенція на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу — 3 млрд грн. (86,5 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами — 504,5 млн грн. (13,6 млн грн. — для Харківської області). Для цієї субвенції у БК відтепер включено окрему статтю (ст. 1033).
Розподіл субвенції між місцевими бюджетами (в межах області) має здійснюватися у порядку, визначеному обласними державними адміністраціями відповідно до кількості осіб з особливими освітніми потребами, та затверджуватися рішенням про обласний бюджет. При цьому уточнюється, що перерахування коштів здійснюватиметься 1 раз на місяць (внесено уточнення до статей 97 та 108 БК).
Субвенція на придбання ангіографічного обладнання — 150,0 млн грн. (11,5 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань — 250 млн грн. (17,4 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на придбання витратних матеріалів для закладів охорони здоров’я та лікарських засобів для інгаляційної анестезії — 19,0 млн грн. (1,3 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на придбання медикаментів та виробів медичного призначення для забезпечення швидкої медичної допомоги — 138,0 млн грн. (9,6 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа — 717,7 млн грн. (34,2 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на реалізацію заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості, — 1 млрд грн. (39,5 млн грн. — для Харківської області).
Субвенція на подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові — 30,1 млн грн.
Субвенція на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах — 14,7 млрд грн. (818,6 млн грн. — для Харківської області). На цей рік було передбачено 11,5 млрд грн. (656,2 млн грн. відповідно).
Відповідно до ст. 1031 БК на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах можна спрямовувати кошти у розмірі не більше 20 % цієї субвенції. Ситуація з цим формулюванням є досить цікавою, адже «нуль» — це також «не більше 20 %», тобто в принципі на обласному рівні, при вирішенні питання розподілу субвенції, можна на дороги саме в населених пунктах взагалі нічого не виділяти.
Харківською обласною радою розподілено 131,2 млн грн. субвенції на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (тобто 20 % від загальної суми субвенції для області), що свідчить про повноцінне виконання відповідної, рекомендованої БК, норми.
Проте така норма була виконана досить по-різному у регіонах. Тому Асоціація міст України наголошує на необхідності внесення уточнення у ст. 1031 БК у частині необхідності спрямування на дороги в населених пунктах не менше 20 % коштів субвенції.
Передбачено також перелік субвенцій, які поки не розподілено між регіонами:
| на виплату грошових компенсацій за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників антитерористичної операції, Революції Гідності | 554,8 млн грн. |
| на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» | 1,3 млрд грн. |
| на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення якості освіти | 1,5 млрд грн. |
| на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів | 50,0 млн грн. |
| на проведення виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів | 247,0 млн грн. (розподіл здійснюватиметься відповідно до потреби областей при призначенні виборів у 2019 році) |
| на створення нових, будівельно-ремонтні роботи існуючих палаців спорту та завершення розпочатих у попередньому періоді робіт з будівництва/реконструкції палаців спорту | 200,0 млн грн. |
| на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України | 34 млн грн. |
| на реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України | 1,5 млрд грн. |
| на проведення робіт, пов’язаних зі створенням і забезпеченням функціонування центрів надання адміністративних послуг, у тому числі послуг соціального характеру, в форматі «Прозорий офіс» | 150,0 млн грн. |
| на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження | 137,5 млн грн. |
| на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій | 4,9 млрд грн. |
| на будівництво нових, реконструкцію та капітальний ремонт існуючих спортивних п’ятдесятиметрових басейнів | 200,0 млн грн. |
| на будівництво мультифункціональних майданчиків для занять ігровими видами спорту | 200,0 млн грн. |
| на створення та ремонт існуючих спортивних комплексів при загальноосвітніх навчальних закладах усіх ступенів | 150,0 млн грн. |
| на фінансування проектів транскордонного співробітництва | 10,0 млн грн. |
| на здійснення природоохоронних заходів на об’єктах комунальної власності | 579,7 млн грн. |
| на реформування регіональних систем охорони здоров’я для здійснення заходів з виконання спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку проекту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» | 1,5 млрд грн. |
| на реалізацію проекту «Житло для внутрішньо переміщених осіб» | 10,0 млн грн. |
| на формування інфраструктури ОТГ | 2,1 млрд грн. |
Остання субвенція (що призначена саме для ОТГ) спочатку планувалася на рівні цього року (1,9 млрд грн.). При цьому, якщо цього року її розподілили серед 665 ОТГ, то зараз включно з тими, що в кінці року «підуть на вибори», вже маємо більше 800 ОТГ(!).
Сума у 2,1 мільярди субвенції невелика для такої кількості «споживачів». Асоціація міст України вважає, що обсяг субвенції на розвиток інфраструктури має становити принаймні 4,5 млрд грн. (тобто хоча б на рівні 2016 року, коли пропорційно це було 1,1 тис. грн. на 1 сільського жителя).
Щодо інших фінансових питань
Щодо фінансової підтримки соціально-економічного розвитку, то варто додати: на 2019 рік заплановано 5,8 млрд. грн. коштів державного фонду регіонального розвитку (на цей рік було передбачено 6 млрд. грн.). При цьому у складі державного фонду регіонального розвитку передбачено кошти на фінансове забезпечення реалізації проектів-переможців «Всеукраїнського громадського бюджету» у сумі 500 млн грн. (із внесенням відповідних доповнень у ст. 241 БК).
Позитивною новиною для обласних бюджетів та бюджетів обласних центрів стала відміна запропонованої початковим проектом норми щодо перекладання «на їх плечі» фінансування видатків на оплату послуг з підготовки фахівців у вищих навчальних закладах I — II рівня акредитації державної власності без статусу окремих юридичних осіб, які входять до складу вищих навчальних закладів III — IV рівня акредитації державної власності, що не мають статусу національного.
Як вже було зазначено, фінансування медицини в країні відтепер здійснюється за новим механізмом — з урахуванням суцільного перетворення медичних закладів (усіх ланок) на комунальні некомерційні підприємства та фінансування первинної медицини з Національної служби охорони здоров’я. І це лише перший етап.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлюється, що з 1 квітня 2019 року через Національну службу здоров’я України у порядку, визначеному КМУ, здійснюється пілотний проект з реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у Полтавській області на умовах співфінансування з місцевих бюджетів.
Тобто реформа фінансування медицини продовжується.
Доброю новиною для всіх новостворених ОТГ стало врахування наступних доручень КМУ:
| 1 | забезпечити нормативно-правове врегулювання питання щодо визнання спроможними ОТГ, в яких перші вибори депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови відбулися у 2017 — 2018 роках, для встановлення відносин між державним бюджетом та бюджетами таких ОТГ |
| 2 | опрацювати питання щодо можливості здійснення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів на 2019 рік для бюджетів ОТГ, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, і для бюджетів ОТГ, визнаних КМУ спроможними, в яких перші вибори депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови відбудуться у 2018 році, відповідно уточнивши додаток 6 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в частині міжбюджетних трансфертів (базова/реверсна дотації, освітня, медична субвенції) для бюджетів таких ОТГ та відповідних районних бюджетів |
| 3 | уточнити розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами за наслідками приєднання у 2018 році до визнаних спроможними територіальних громад міст, селищ, сіл суміжних сільських та селищних територіальних громад відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» |
Дуже небезпечним з точки зору повноцінних розрахунків за енергоносії є неврахування пропозиції з врегулювання питання погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Обґрунтування наступне: питання повинно бути опрацьовано після офіційного підтвердження НКРЕКП легітимності утворення різниці між фактичною вартістю послуг тепло-, водопостачання і водовідведення та тарифами. Відповідно до Закону України від 16.07.2015 № 626-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» з 01.01.2016 забороняється НКРЕКП встановлювати тарифи нижчі за економічно обґрунтований рівень. У випадках виникнення різниці в тарифах, що встановлені ОМС, така заборгованість компенсується виключно за рахунок місцевих бюджетів. За інформацією НКРЕКП, з 2015 року Комісією не встановлювались тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення нижче за розмір економічно обґрунтованих витрат. За результатами аналізу звітності ліцензіатів НКРЕКП встановлено, що рівень фактичної собівартості послуг ряду підприємств перевищує рівень встановлених тарифів, що пов’язано з наявністю у підприємств понаднормативних та інших необґрунтованих (неефективних) витрат.
Асоціація міст України наголошує на необхідності виділення 19 млрд грн. на погашення «різниці в тарифах», адже, за розрахунками Мінрегіону, на підставі зібраної облдержадміністраціями від надавачів послуг інформації про розмір заборгованості з різниці в тарифах:
— не погашена заборгованість з різниці в тарифах, що виникла до 01.01.2016 та підтверджена рішенням територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, — 3,34 млрд грн.;
— фактична заборгованість з різниці в тарифах за підприємствами теплопостачання за період 2016 — 2018 років — 13,3 млрд грн.;
— фактична заборгованість з різниці в тарифах за підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення за період 2016 — 2018 років — 2,4 млрд грн.
Ще одна порція змін...
Окреслимо ще кілька важливих для ОМС змін, прийнятих 22-23 листопада.
Обласним радам надано право на рівні ради АРК та міських рад здійснювати місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій (ст. 16, 74 БК); також — право надавати місцеві гарантії для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання — резидентів України, що належать до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури, відновлення та реконструкція об’єктів спільної власності територіальних громад або державної власності, що перебувають в управлінні обласних рад, обласних державних адміністрацій, або впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також реалізацію проектів будівництва, реконструкції, капітального ремонту автомобільних доріг загального користування державного, місцевого значення (ст. 2, 17 БК).
До видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (ст. 91 БК), додано видатки на заходи та роботи з територіальної оборони.
Викликає питання внесення змін до п. 10 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» БК.
Відповідно до зазначених змін КМУ вже не до 2018-го, а до 2020 року доручено забезпечити (на що будемо чекати):
| 1 | проведення інвентаризації всіх нормативно-правових актів, що регламентують застосування галузевих нормативів при здійсненні видатків місцевих бюджетів, зокрема щодо мережі бюджетних установ, педагогічного навантаження, нормативів витрат бюджетних установ, та встановлення мінімального і максимального значень таких нормативів залежно від обсягів фінансових ресурсів |
| 2 | затвердження державних соціальних стандартів і нормативів відповідно до ст. 94 БК (фінансові нормативи бюджетної забезпеченості) в описовому та вартісному вигляді за кожним із делегованих державою місцевому самоврядуванню повноважень у розрахунку на середньостатистичну адміністративно-територіальну одиницю. Внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, що регламентують застосування галузевих стандартів надання соціальних послуг та нормативів при здійсненні видатків з місцевих бюджетів, зокрема щодо мережі, штатних нормативів, робочого навантаження, нормативів витрат бюджетних установ, передбачивши можливість щорічного коригування вартісної величини державних соціальних стандартів залежно від зміни цін та інших умов їх формування |
Реальні та обґрунтовані, офіційно визначені соціальні стандарти — це те, що однозначно має бути затверджено на законодавчому рівні у будь-якій державі, яка має на меті гідне забезпечення соціально-культурної сфери.
Знову ж черговий раз пролонговано на рік дію п. 20 цього ж розділу БК щодо утримання з районних бюджетів, а також місцевих бюджетів базового рівня закладів дошкільної освіти та культури (в тому числі в частині передачі міжбюджетних трансфертів між такими бюджетами на фінансування відповідних закладів).
Не оминув Уряд і питання контролю дотримання бюджетного законодавства. У цьому випадку йдеться про повноваження Рахункової палати, а точніше, про їх розширення. Внесеними змінами до ст. 110 БК (а також до Закону України «Про Рахункову палату») до повноважень віднесено також контроль за надходженням закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки та за використанням коштів місцевих бюджетів у частині видатків, які визначаються функціями держави і передані на виконання місцевому самоврядуванню.
Передбачено, що адміністративні штрафи та інші штрафні санкції, що накладаються виконавчими органами місцевих рад за порушення законодавства про працю, зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (зміни вступають в силу з 1 січня).
До держбюджету відтепер зараховуватиметься 70 % (а не 75 %) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату). Тобто з урахуванням змін до БК (статті 29, 64 та 69) 5 % рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату) буде зараховуватися до місцевих бюджетів (за місцезнаходженням (місцем видобутку) відповідних природних ресурсів). Нагадаємо, що переліки корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення визначені відповідною постановою КМУ від 12.12.1994 № 827 (зі змінами).
Передбачається, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований податковим агентом або фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, із доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), сплачуватиметься до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) — ст. 64 БК, пп. 168.4.4 ст. 168 ПК.
Для повноцінного планування і виконання доходів місцевого бюджету ОМС дуже часто бракує фінансової звітності (зокрема, податкової). Відповідно до змін, прийнятих 23 листопада до ПК (пп. 12.3.3 ст. 12), контролюючі органи зобов’язано подавати ОМС у розрізі джерел доходів звітність:
| 1 | про суми нарахованих та сплачених, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків і зборів на відповідних територіях — щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним |
| 2 | про суми списаного податкового боргу; розстрочені і відстрочені суми податкового боргу і грошових зобов’язань платників податків; суми наданих податкових пільг, включаючи втрати доходів бюджету від їх надання, — щокварталу, не пізніше 25 днів після закінчення звітного кварталу |
Зазначена звітність щодо платників має надаватися контролюючим органом за запитом ОМС.
Важливий пункт, що знайшов своє відображення у висновках до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» та одночасно стосується ПК, — це врегулювання питання щодо втрат доходів місцевих бюджетів, що виникли внаслідок справляння згідно з п. 284.4 ст. 284 ПК плати за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, у розмірі 25 % податку.
За попередніми даними, по Харківській області така пільга застосована не була (на щастя для місцевих бюджетів, адже втрати бюджетів місцевих рад, де такі земельні ділянки значні за площею, могли досягати мільйонів). Власне, з самого початку ініціатива щодо введення такої пільги Мінфіном не підтримувалась, і зараз пропозицію щодо надання певної окремої дотації (компенсатора таких втрат) було відхилено (а є області, де за цей рік місцеві бюджети вже понесли суттєвих втрат).
До ПК внесено зміни (прийняті 23 листопада), відповідно до яких із п. 284.4 ст. 284 ПК (плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Кодексу) вилучається фраза «надані для залізниць у межах смуг відведення», що має виправити ситуацію і зберегти повноцінні доходи місцевих бюджетів з плати за землю.
10 червня було прийнято Закон України № 2497-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств»4, яким, зокрема, було надано право створювати сімейні фермерські господарства як фізичних осіб — підприємців (четверта група єдиного податку) за умови виконання сукупності таких вимог (п. 291.4 ст. 291 ПК):
4 Далі за текстом — Закон № 2497.
| 1 | здійснення виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж |
| 2 | провадження господарської діяльності (крім постачання) за місцем податкової адреси |
| 3 | відсутність використання праці найманих осіб |
| 4 | члени фермерського господарства такої фізичної особи — лише члени її сім’ї у визначенні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України |
| 5 | площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства — не менше 2 гектарів, але не більше 20 гектарів |
При цьому сімейним фермерським господарствам, які зареєстровані платниками єдиного податку четвертої групи, надається додаткова фінансова підтримка через механізм доплати на користь застрахованих осіб — членів/голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 131 Закону України від 24.06.2004 № 1877-ІV «Про державну підтримку сільського господарства України»).
Також Законом № 2497 визначено, що податок за лісові землі тепер складається із земельного податку та рентної плати (п. 273.1 ст. 273 ПК).
У доповнення до цього змінами до ПК (прийнятими вже 23 листопада):
— по-перше, визначено, що такий земельний податок (за лісові землі) не є обов’язковим для встановлення місцевими радами (ст. 10 ПК);
— по-друге, його ставку (саме для лісових земель) визначено у розмірі не більше 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК).
І це все при тому, що місцеві ради ще влітку — до 15 липня — затвердили ставки місцевих податків та зборів. Тобто виникає часове протиріччя.
З цього приводу у листі Державної фіскальної служби України5 від 31.08.2018 № 26938/7/99-99-12-03-05-17 зазначено, що з метою дотримання вимог законодавства суб’єкти господарювання, в яких в користуванні є земельні ділянки (лісові землі), повинні подати податкові декларації з плати за землю (земельний податок). Відповідно до ст. 286 ПК у разі зміни протягом року об’єкта та/або бази оподаткування декларації з плати за землю подаються юридичними особами протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни. Отже, вперше декларування земельного податку за лісові землі, що використовуються для ведення лісового господарства, юридичні особи повинні здійснити шляхом подання податкових декларацій (звітних, уточнюючих) не пізніше 20 вересня поточного року за період починаючи з 15.08.2018.
5 Далі за текстом — ДФС.
У свою чергу, Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики звернувся до ДФС та Мінфіну (лист № 04-27/10-586(193592) від 19.09.2018) з вимогою терміново відкликати зазначений лист ДФС як такий, що суперечить вимогам п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК.
У листі Комітету наголошено на тому, що справляння земельного податку на лісові землі повинно здійснюватися починаючи з 1 січня 2020 року.
Можливо, згодом ще будуть додаткові роз’яснення.
Розширено сферу дії ст. 277 ПК. Якщо зараз визначено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, то змінами визначається, що відповідні ставки вже стосуються земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів або в межах населених пунктів.
Змінами до ПК також передбачається збільшення ставок акцизного податку на тютюнові вироби (ст. 215); ставок податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (ст. 243); ставок рентної плати за користування надрами для видобування нафти і конденсату (ст. 252); рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (ст. 256).
Зазнає змін справляння туристичного збору.
Якщо до цього часу відповідно до п. 268.3 та п. 268.4 ст. 268 ПК ставка встановлювалася у розмірі від 0,5 до 1 % до бази справляння збору (а базою була вартість усього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням податку на додану вартість), то тепер зазначено наступне.
Ставка збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради ОТГ за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі) у розмірі до 0,5 % для внутрішнього туризму та до 5 % для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Відповідно до п.п. 14.1.273 ст. 14 ПК (це теж новий пункт) внутрішній туризм — це переміщення в межах території України громадян України та/або осіб, які постійно проживають на її території, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях. В’їзний туризм — це прибуття на територію України та/або переміщення в межах території України осіб, які постійно не проживають на її території, в пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях.
І знову, здавалося б, ОМС стикається з проблемою, коли всі ставки місцевих податків та зборів вже затверджено.
Як вирішення цього питання підрозділ 10 перехідних положень ПК доповнено новим пунктом 49 такого змісту: до 31 грудня 2019 року до рішень про встановлення туристичного збору та/або про внесення змін до таких рішень, прийнятих сільською, селищною, міською радою або радою ОТГ, не застосовуються вимоги п. 1.9 ст. 4; п. 3.3 — 3.4, п. 4.3 та п. 5 ст. 12 ПК та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Висловлюємо сподівання на те, що більшість із зазначених нововведень піде на користь місцевому самоврядуванню. Асоціація міст України і надалі продовжуватиме захищати інтереси ОМС на центральному рівні.
