Дійсно, багато хто задається питанням: як домогтись від власника здати будівлю в експлуатацію та сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо він здійснив реконструкцію тимчасової споруди та в результаті отримав капітальну будівлю. Одне з таких запитань отримали й ми. Причому наш читач уточнив, що будівля завершена та вже протягом певного часу використовується за призначенням (відкрито торговий заклад, здаються в оренду приміщення). У власника є документи на тимчасову споруду (договір купівлі-продажу) та на земельну ділянку під нею (договір купівлі-продажу земельної ділянки).
Одразу треба зазначити, що для того щоб надати повну відповідь на це запитання, необхідно мати значно більше інформації, оскільки кожен випадок є індивідуальним. Тому в даній ситуації будемо оперувати тим, що маємо.
Отже, за загальним правилом правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі — Закон № 3038), який в свою чергу спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Порядок та підстави пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту передбачені в ст. 40 Закону № 3038. Нормами даної статті передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють ОМС відповідно до цього Закону. Так, передбачається, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім певних випадків, перелік яких визначений ч. 4 ст. 40 Закону № 3038.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
При цьому ч. 4 ст. 40 Закону № 3038 передбачено вичерпний перелік випадків, за наявності яких замовники будівництва не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 26 Закону № 3038, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об’єктів будівництва.
Аналізуючи положення наведеної вище ст. 26 у сукупності із положеннями ст. 40 Закону № 3038, можна дійти висновку, що забудова території — це розміщення на ній шляхом будівництва відповідного об’єкта (який раніше на ній не знаходився, тобто створення нового об’єкта будівництва), при будівництві якого суб’єкт містобудування (замовник) зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору з ОМС та сплати встановленого розміру пайової участі.
Відповідно до ДБН А.2.2-3:2012 «Проектна документація для будівництва» реконструкція — це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об’єкта будівництва, яка передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг.
Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об’єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Судова практика в даному випадку схиляється до висновку, що у разі реконструкції об’єкта будівництва фактично не здійснюється забудова території у розумінні положень ст. 40 Закону № 3038, а тому і не виникає зобов’язань щодо залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Більш детально можна ознайомитися з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі № 822/2370/16.
