Почнемо з теорії
Нагадаю, якщо ми говоримо про діяльність та повноваження депутата місцевої ради, то не обійтися без звернення щонайменше до двох законодавчих актів, які в тій чи іншій мірі регламентують ці питання. Йдеться про Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»1 та Закон України від 11.07.2002 № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад»2.
1 Далі за текстом — Закон № 280.
2 Далі за текстом — Закон № 93.
Частиною 2 ст. 49 Закону № 280 визначено, що депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов’язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради. Якщо уважно почитати, то стає зрозумілим коло суб’єктів, які можуть надати доручення депутату місцевої ради, — це виборці, рада та її органи (якими в тому числі є постійні комісії ради).
В свою чергу частиною 5 цієї ж статті встановлено, що у разі пропуску депутатом протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому законом порядку.
В наведеному контексті напрошується висновок: не виконав доручення ради чи її органу (звертаю увагу — без поважних причин) — можна позбутися не з власної волі статусу депутата.
Поки що про доручення сільського, селищного, міського голови — ані слова. Йдемо далі й звернемось до Закону № 93, в якому є така важлива для кожного депутата стаття, яка визначає його обов’язки у раді та її органах. Йдеться про статтю 19, яка регламентує, що депутат місцевої ради зобов’язаний:
| 1 | додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів |
| 2 | брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень |
| 3 | виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень |
Отже, як бачимо, Закон № 93 зобов’язує депутата виконувати як доручення ради, її органів, так і сільського, селищного, міського голови. І тут виникає запитання: а про які доручення йдеться, чи визначені на рівні законодавства певні напрями, питання, сфери, в межах яких сільський, селищний, міський голова може надавати доручення?
За результатами моніторингу нормативно-правових актів можемо відповісти, що таких меж не встановлено. Але, знову ж таки, це не означає, що депутату можуть надаватися будь-які доручення.
Одразу слід зазначити, що ті доручення, які надаються сільським, селищним, міським головою, можуть носити виключно представницький характер. Як розумієте, зумовлено це в першу чергу статусом депутата місцевої ради.
Депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі — депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України (254к/96-ВР).
Депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради — представницького органу місцевого самоврядування.
Увага! Сільський, селищний, міський голова не наділений управлінськими повноваженнями по відношенню до депутатів місцевої ради.
Отже, доручення, які даються депутату, можуть стосуватись, наприклад, участі (залучення) депутата в певних заходах, виступах, поїздках тощо. Знову ж таки, така участь (залучення) має відбуватись в межах повноважень депутата, які в більшості своїй орієнтовані на забезпечення прав та інтересів виборців, а також діяльності депутата на пленарних засіданнях ради чи її органів (як то постійних комісій).
Тепер щодо форми доручення. Як показує практика, доручення сільського, селищного, міського голови оформлюються:
| розпорядженням | форма прямо передбачена ст. 59 Закону № 280. Примітка. Відповідно до ч. 8 ст. 59 Закону № 280 сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. |
| протокольним дорученням | висловлюється головою під час пленарного засідання чи засідань органів ради. Примітка. На законодавчому рівні не передбачена, але може бути закріплена в регламенті ради. |
Взагалі, якщо говорити про існуючу прогалину в законодавстві в частині надання доручень депутатам місцевих рад, рекомендую всі ці речі максимально прописувати в регламенті ради.
Знову ж таки, слід пам’ятати про те, що депутат має бути обізнаний про те, що йому надано доручення, тому не забуваємо про правила діловодства: належним чином слід не лише оформлювати доручення, а й передавати його депутату, а також отримувати підтвердження про те, що депутат його прийняв.
До речі кажучи, законодавець не передбачає для депутата відповідальності за невиконання доручення сільського, селищного, міського голови. Настання певних негативних наслідків для депутата можливе лише за невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів. Так, ч. 5 ст. 20 Закону № 93 регламентовано, що в таких випадках відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання депутата у встановленому законом порядку.
