Теми статей
Обрати теми

Актуальне запитання. Про подання декларацій при переведенні особи з одного органу до іншого

Мацокін Андрій, головний редактор всеукраїнського видання «Держслужбовець» і спецвипуску «Юридичні практики»
Державний службовець переводиться з органу виконавчої влади до органу місцевого самоврядування. Які види декларацій при переведенні з одного органу до іншого він має заповнити?

Перш за все давайте з’ясуємо, що таке переведення і норми якого законодавства регламентують переведення з органу державної влади до ОМС.

Закон України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» (далі — Закон № 889), зокрема його ст. 41, регламентує випадки переведення держслужбовця в рамках одного державного органу або з одного — до іншого. Законом України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон № 2493), зокрема його ст. 10, також встановлено норми щодо переведення в рамках посад ОМС.

Отже, залишається Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), нормами якого закони № 889 та № 2493 дозволяють користуватися у не врегульованих ними випадках.

Тож ст. 32 КЗпП встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію допускається тільки за згодою працівника. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв’язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника.

Тепер перейдемо до норм Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі — Закон № 1700). Подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, унормовує ст. 45 цього законодавчого акта.

Нагадаємо, що відповідно до норм зазначеної статті:

— особи, які, зокрема, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — Національне агентство) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством;

особи, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;

особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;

особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної Законом № 1700, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Тож маємо чотири види декларацій, фактично на будь-який випадок, але не маємо чіткого визначення поняття особи, яка припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, припинила зазначену діяльність і претендує на зайняття відповідної посади.

З урахуванням норм Закону № 889 підставами для припинення державної служби можна вважати:

— втрату права на державну службу або його обмеження (ст. 84);

— закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85);

— розірвання трудового договору за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86);

— розірвання трудового договору за ініціативою суб’єкта призначення (ст. 87);

— настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88);

— незгоду державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов (ст. 43);

— досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;

— застосування заборони, передбаченої Законом України від 16.09.2014 № 1682-VII «Про очищення влади».

З урахуванням цих норм та норми п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП переведення держслужбовця з державного органу до ОМС є:

— звільненням з посади державної служби, бо є припинення одного трудового договору і укладання іншого;

— припиненням державної служби.

Те ж саме можна сказати і про особу, яка припиняє службу в ОМС.

Стаття 20 Закону № 2493 визначає підстави припинення служби в ОМС:

— загальні підстави, передбачені КЗпП;

— на підставі і в порядку, визначених Законом України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»;

— порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 Закону № 2493;

— порушення умов реалізації права на службу в ОМС (ст. 5 Закону № 2493);

— виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов’язаних із проходженням служби в ОМС (ст. 12 Закону № 2493);

— досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в ОМС (ст. 18 Закону № 2493);

— у разі притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення.

Тож на підставі зазначених норм ми кажемо про припинення служби в ОМС.

Водночас зверніть увагу, що Закон № 1700 не розділяє державну службу і службу в ОМС, а оперує визначенням: «діяльність, пов’язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування».

Отже, у разі переведення з одного державного органу до іншого, з одного ОМС до іншого і , як у нашому випадку, з державного органу до ОМС діяльність, пов’язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, не припиняється, оскільки особа звільняється, але зазначена діяльність не припиняється!

Тому, на нашу думку, немає потреби подавати декларацію, передбачену абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700, і декларацію, визначену абз. 2 ч. 2 цієї статті, оскільки переведена особа звільнилася, але не припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Таку ж позицію щодо переведення займає і НАЗК. Зокрема, у своєму роз’ясненні з найбільш поширених питань, що виникають у суб’єктів декларування під час подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави і місцевого самоврядування1, воно зазначає:

1 Див. роз’яснення за посиланням: https://nazk.gov.ua/news/naybilsh-poshyreni-pytannya-shcho-vynykayut-u-subyektiv-deklaruvannya?fbclid=IwAR16rJmwxYYWXbo7AaEQ5-Y-mBIW9lRjlwpIk4rnNu-KSrPWK_3nJxR21Ko.

«8. Чи подають особи, які припиняють діяльність у державному органі, у зв’язку з переведенням до іншого органу, декларацію, передбачену абзацом першим частини другої статті 45 Закону?

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до зазначеного, у разі призначення особи на посаду до іншого органу шляхом переведення, подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до попереднього місця роботи не потрібно, оскільки переведена особа звільнилася, але не припинила діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування в органі

Тепер щодо декларації, визначеної абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 1700. Норма цього абзацу передбачає, що особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у п. 1, ч. 1 ст. 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

З урахуванням того, що визначення особи, яка претендує на посаду, ані Закон № 1700, ані Закон № 2493 не містить, висловимо свою думку.

Постановою КМУ від 15.02.2002 № 169 затверджено Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, яким користуються ОМС. У цій постанові особи, які бажають взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади, зазначаються як кандидати.

Претендент відповідно до Академічного тлумачного словника української мови (1970—1980) — той, хто претендує на що-небудь, хто має підстави отримати щось, заволодіти чимсь.

На наш погляд, претендент і конкурсант — це особа, яка серед інших претендує на щось або подала заявку на участь у конкурсі.

На підставі цього робимо висновок, що особа, яка приймається на роботу шляхом переведення, тобто не бере участі у конкурсі, не є претендентом, а тому не має подавати і декларацію, визначену абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 1700.

Тож залишається один вид декларації, передбачений ч. 1 ст. 45 Закону № 1700, — щорічна.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі