Теми статей
Обрати теми

Визначення юрисдикції: позиція Верховного Суду

Мороз Оксана, юрист-аналітик «Видавничого будинку Фактор»
Шановні читачі, в цій статті ми будемо говорити про правила підсудності. Ми неодноразово вже висвітлювали цю тему, але в різних ракурсах. В цьому ж матеріалі розглянемо справу, в якій фізична особа подала до суду позов про скасування рішень міської ради, якими було надано дозвіл на виготовлення технічної документації та передачу у власність земельної ділянки сусіду позивача. Як зазначає сам позивач, внаслідок цих рішень порушуються його права. До якого суду фізична особа подала позов, чи правильно вона визначила юрисдикцію та який насамкінець висновок зробив Верховний Суд1, — про це і не лише будемо говорити далі.

1 Далі за текстом — ВС.

Коротко про суть справи

У червні 2016 року Особа 12 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Шевченківської районної (Октябрської) ради3, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Октябрської районної ради у м. Полтаві:

2 Далі за текстом — Особа 1, позивач.

3 Далі за текстом — Октябрська рада, міська рада, відповідач.

1

про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки площею 799 кв. м для ведення садівництва4

2

про затвердження технічної документації та передачу у власність земельної ділянки площею 799 кв. м для ведення садівництва, кадастровий номер №___5

4 Далі за текстом — Рішення міської ради № 1.

5 Далі за текстом — Рішення міської ради № 2.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є власником частини житлового будинку, а його сусідом є Особа 2, який проживає у житловому будинку поряд.

Між їх будинками весь час існував проїзд, яким позивач постійно користувався для заїзду у свій двір. Однак, у зв’язку із прийняттям Октябрською районною радою у м. Полтаві оскаржуваних рішень порушено його право користування проїздом між житловими будинками. А це в свою чергу, вказує позивач, є грубим порушенням Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів».

Рішення суду першої інстанції

Октябрський районний суд м. Полтави постановою від 22.11.2016 позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував два рішення Октябрської районної ради у м. Полтаві.

Слід зазначити, що задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень Октябрська районна рада порушила вимоги:

1) Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»;

2) Земельного кодексу України;

3) Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376.

Після чого міська рада подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Рішення суду апеляційної інстанції

Харківський апеляційний адміністративний суд6 ухвалою від 03.10.2017 скасував постанову суду першої інстанції і закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України7 у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали.

6 Далі за текстом — ХААС.

7 Далі за текстом — КАС.

Увага! За позицією суду апеляційної інстанції справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Згодом, у листопаді 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали ХААС від 03.10.2017. У скарзі просив про направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що виходячи з природи дій суб’єкта владних повноважень, який здійснює у спірних відносинах владні управлінські функції, цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

15.12.2017 розпочав роботу ВС і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Тому розглядати справу відповідно до нового законодавства буде ВС. Саме про це ми і поговоримо в наступному розділі.

Рішення суду касаційної інстанції

ВС відкрив касаційне провадження за вказаною вище скаргою та 24.04.2018 ухвалив та передав на розгляд Великої Палати ВС вказану вище справу на підставі ч. 6 ст. 346 КАС, оскільки учасник справи оскаржує рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Увага! Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Рішенням міської ради № 1 Особі 2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 799 кв. м для ведення садівництва. Рішенням міської ради № 2 затверджено технічну документацію і передано Особа 2 у власність земельну ділянку, кадастровий номер №___, площею 799 кв. м для ведення садівництва. Таким чином, слід винести в натурі межі земельної ділянки і провести державну реєстрацію права власності на цю ділянку в порядку, визначеному чинним законодавством. Велика Палата ВС:

1) дослідила наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції;

2) перевірила матеріали справи й заслухала суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення;

3) дійшла таких висновків, які наведено нижче.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку:

— органів державної влади;

— ОМС;

— їхніх посадових і службових осіб;

— інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,

у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС).

При цьому відповідно до ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає:

1) орган державної влади;

2) ОМС;

3) їхню посадову чи службову особу;

4) інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС).

Велика Палата ВС звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

ВС вказує: визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Разом з тим, Велика Палата ВС наголошує: приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, Особа 1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень ОМС, якими надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою з подальшою передачею земельної ділянки йому у власність для ведення садівництва, а ця ділянка межує із земельною ділянкою позивача.

За позицією Особи 1, оскаржуваними рішеннями порушені його інтереси, оскільки земельна ділянка, що передана у власність третій особі для ведення садівництва, перекриває проїзд між їхніми житловими будинками.

Тобто позивач, захищаючи своє право користування частиною земельної ділянки, яка слугувала проїздом до його житлового будинку, фактично оскаржує право власності Особи 2 на земельну ділянку, передану йому на підставі рішення ОМС, що підтверджено державним актом.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, регулюється нормами цивільного права.

Увага! Конституційний Суд України в Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що ОМС, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Ненормативні — це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі прийняття ОМС рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Великій Палаті ВС вважати, що спір у цій справі не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку ОМС, а стосується захисту його приватних інтересів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або ОМС, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод8 від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Нижче розглянемо два рішення Європейського суду з прав людини щодо розуміння згаданого словосполучення — «установлений законом».

8 Далі за текстом — Конвенція.

1

У рішенні від 20.07.2006 «Сокуренко і Стригун проти України» суд вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність

2

У рішенні «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів»

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата ВС дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Зазначимо, що за правилами цивільного судочинства можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності ОМС, а також захист приватного інтересу позивача.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати ВС від 14.03.2018 у справі № 363/2449/14-а та від 18.04.2018 у справі № 369/13240/14-а. Радимо вам ознайомитись із ними для комплексного розуміння визначення юрисдикції у цьому аспекті.

Таким чином, ми визначились із поняттями цивільно-правового та адміністративно-правового спору, що лежать в основі визначення юрисдикції. Тому будьте максимально уважними у визначенні правовідносин та суду, до якого будете подавати позов. Нагадаємо, неправильне визначення юрисдикції тягне за собою скасування судового рішення вищою інстанцією, а це й свою чергу витрачені нерви, час та кошти. Не повторюйте чужих помилок. Бажаємо вам успіхів!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі