Права та обов’язки сторін земельного спору
Основні права та обов’язки сторін, які беруть участь у вирішенні земельного спору, перелічені в ст. 160 Земельного кодексу України1. Цією нормою визначено, що сторони мають право знайомитися з матеріалами провадження, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.
1 Далі за текстом — ЗК.
У той же час необхідно пам’ятати, що вказаний вище перелік прав та обов’язків сторін не є вичерпним. Частина прав сторін закріплена в інших статтях ЗК (про них ми частково згадували у попередній нашій статті). Так, зокрема, ч. 2 ст. 159 ЗК визначено право сторони земельного спору:
— бути завчасно повідомленою про час і місце розгляду справи;
— дати офіційну згоду на розгляд спору за її відсутності.
ОМС необхідно дотримуватись вказаних вище норм та сприяти тому, аби сторони земельних спорів повною мірою могли скористатися своїми правами. Пам’ятаємо, що рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду спору, має бути обґрунтованим. Цьому, в свою чергу, має передувати з’ясування всіх обставин справи, а це можливе за умови забезпечення сторонам спору прав, зокрема, подавати документи та інші докази, давати пояснення тощо.
Рішення ОМС у справах про земельні спори
Коли ми говоримо про рішення ОМС у справах про земельні спори, дуже часто виникають запитання щодо їх обов’язковості для сторін. І тут треба зауважити, що чіткої відповіді на вказане запитання ЗК не містить. ЗК лише обмежується нормами, які визначають строк, протягом якого прийняте ОМС рішення має бути передане сторонам земельного спору (триденний строк із дня прийняття рішення, що зазначено у ч. 1 ст. 159 ЗК).
Тепер щодо обов’язковості чи необов’язковості рішення ОМС, прийнятого за результатами вирішення земельного спору. На думку2 багатьох фахівців, певний висновок можна зробити, проаналізувавши знову ж таки відповідні норми ЗК.
2 Більш детально див. за посиланням: http://buklib.net/books/35473/
Частиною 1 ст. 161 ЗК визначено, що ОМС набирають чинності з моменту їх прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Це, в свою чергу, означає, що одна зі сторін спору може не погодитись з прийнятим рішенням ОМС та оскаржити його у суді, що є правом сторін, яке передбачено ст. 160 ЗК. Таким чином, незгода однієї із сторін із прийнятим рішенням, що підтверджується фактом подання позовної заяви та прийняття її судом, призупиняє її обов’язковість. Іншими словами, якщо законом передбачено можливість оскарження прийнятого рішення будь-якого компетентного органу, то воно є неостаточним, а отже, і необов’язковим для сторони, яка з ним не погоджується. Але в цій ситуації необхідно пам’ятати: рішення щодо земельного спору характеризується обов’язковістю до моменту прийняття судом позовної заяви від особи, яка не погодилась із таким рішенням.
Тут від себе додамо, що забезпечити виконання рішень ОМС за результатами розгляду земельних спорів дуже важко, оскільки відсутні чіткі механізми, які б були закріплені на законодавчому рівні. Власне тому більшість категорій справ, пов’язаних із земельними спорами, розглядаються все ж таки судами.
У чому полягає складність, запитаєте ви? А в тому, що ч. 2 ст. 161 передбачено перш за все, що виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення. А от в який спосіб це робити, на жаль, ЗК не розтлумачує. Можна б було однозначно говорити про обов’язковість прийнятого ОМС рішення для громадян, яких воно стосувалося, застосовуючи при цьому ст. 73 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування». Але ж ні. Вказаною нормою прямо передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Як бачите, в цій нормі відсутні акти, які приймаються іншими, ніж рада та виконавчий комітет ради, ОМС. Крім іншого, акцентуємо вашу увагу, що акт, який прийнятий ОМС, не належить згідно зі ст. 3 Закону України від 02.06.16 р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження» до переліку виконавчих документів, а отже, не може бути прийнятий виконавчою службою для примусового його виконання.
Рішення ОМС: продовження його терміну чи призупинення
Нагадаємо, що відповідно до ч. 4 ст. 161 ЗК зацікавленій стороні надано право звернутися до суду або до вищестоящого органу з клопотанням про призупинення виконання рішення щодо земельного спору або про продовження терміну його виконання.
Зауважимо, що цією нормою не охоплюється ситуація, коли сторона, яка не погоджується з рішенням ОМС, звертається до суду. У такій ситуації в будь-якому випадку призупиняється виконання рішення, як про це зазначено у ч. 1 ст. 161 ЗКУ. Отже, додатково звертатися до суду з клопотанням про призупинення виконання рішення щодо земельного спору немає потреби, оскільки саме по собі звернення особи до суду з позовною заявою з проханням про вирішення того самого земельного спору є для цього достатньою правовою підставою.
Увага! Призупинення виконання передбачає припинення всіх дій, спрямованих на виконання відповідними органами позасудового вирішення земельних спорів чи їх посадовими особами певного рішення, незалежно від стадії такого виконання.
Клопотання про продовження терміну, на думку багатьох фахівців, виконання рішення може мати місце, якщо цей термін чітко зазначений у самому рішенні або випливає з його змісту.
ОМС мають бути готові до того, що земельний спір, який вони вирішували у позасудовому порядку, згодом буде вирішуватися в судовому порядку. Цього не треба боятись. В такій ситуації можемо лише порадити, аби відповідні рішення щодо вирішення земельних спорів приймалися ОМС обґрунтовано. Можливість звернення зацікавленої особи до суду передбачена ч. 5 ст. 158 ЗК (ср. ). І ви як представники ОМС можете на будь-якому етапі вирішення вами земельного спору зазначити зацікавленій особі про те. ЗК надає право такій особі у разі її незгоди з рішенням, яке буде прийняте ОМС, вирішити земельний спір у судовому порядку. Це нормальне явище.
У разі незгоди однієї сторони з рішенням ОМС або його частиною вона вправі звернутись до суду (з вимогою вирішення земельного спору по суті). Суд, оскільки він не зв’язаний будь-якими рішеннями ОМС, що розглядав земельний спір у позасудовому порядку, повинен вирішити спір між сторонами по суті. Це пояснюється тим, що порушення норм матеріального та процесуального права під час позасудового розгляду земельного спору не входить у безпосередній предмет судового дослідження при самостійному розгляді земельного спору в порядку позовного провадження. Рішення органу, що здійснив позасудовий розгляд земельного спору, не є обов’язковим для суду, який розглядає справу з приводу цього земельного спору. Оскарження є останньою стадією вирішення земельного спору. Воно виключає будь-яку можливість виконання рішення ОМС.
Випадки, коли ОМС не можуть вирішити земельний спір
На сайті однієї міської ради розміщено інформацію, яку приведено нижче. На наш погляд, така інформація є чудовим прикладом того, як необхідно працювати з членами територіальної громади та проводити серед них певну роз’яснювальну роботу.
Отже в означеній інформації вказується про те, що «до міської ради часто звертаються жителі щодо вирішення земельного спору щодо меж між суміжними земельними ділянками задля приведення меж земельних ділянок відповідно до даних державного акта про право власності на землю. Дані земельні ділянки, про які йде мова, приватизовані, що підтверджується існуючими державними актами на право власності на земельну ділянку. При цьому межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не винесені та не встановлені межові знаки.
У зв’язку з тим, що візуально встановити фактичний розмір земельної ділянки неможливо, виїзною комісією з вирішення земельних спорів міської ради рекомендується власникам суміжних земельних ділянок звертатися щодо винесення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) до юридичних осіб, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичної особи — підприємця, який володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.
Також в інформації вказується про те, що ст. 158 ЗК визначені органи, які мають вирішувати земельні спори. Так, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
ОМС вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Частиною п’ятою цієї статті встановлено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом.
Порядок розгляду земельних спорів визначений ст. 159 цього ж Кодексу. Так, зокрема, земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
У рішенні ОМС визначається порядок його виконання.
У випадку, якщо земельний спір стосується меж суміжних земельних ділянок — без залучення землевпорядної організації або фізичної особи — підприємця, який має відповідний сертифікат, вирішити його у більшості випадків неможливо.
Зокрема, зазначаємо, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів за допомогою спеціальних приладів.
Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі, зобов’язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:
— юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
— фізичні особи — підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Отже, якщо комісія з вирішення земельних спорів не може візуально чітко визначити порушення або непорушення межі одним із суміжних землевласників чи землекористувачів, для врегулювання цього спору мають бути залучені землевпорядна організація або сертифікований інженер-землевпорядник, які, за допомогою спеціальних приладів, відновлять межі ділянки».
