Підземна вода та правила видобування
Що таке підземні води? Підземні води — води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах. Це визначає ст. 1 Водного кодексу України1. Підземні води бувають питні та технічні.
1 Далі за текстом — ВК.
Питна вода — вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам.
Питна вода не вважається харчовим продуктом у системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води. Саме це визначає ст. 1 Закону України від 10.01.02 р. № 2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»2.
2 Далі за текстом — Закон № 2918.
Питні підземні води — підземні води, що призначені для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, а також харчової промисловості та тваринництва; якісні характеристики питних підземних вод у природному стані або після спеціальної водопідготовки повинні відповідати вимогам, установленим відповідними державними стандартами, нормативами екологічної безпеки водокористування і санітарними нормами. Таке визначення надає п.п. 15.2 п. 1.5 розд. «Загальні положення» Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод.
Нагадаємо: зазначений документ затверджено наказом Державної комісії по запасах корисних копалин від 04.02.2000 р. № 23.
Первинні водокористувачі — це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води (ст. 42 ВК). Тобто сільська рада в цьому випадку є первинним водокористувачем.
Згідно зі ст. 46 ВК водокористування може бути загальним та спеціальним. У нашому випадку водокористування є спеціальним, оскільки забір води з водних об’єктів здійснюється із застосуванням споруд або технічних пристроїв — водозабірної станції, яка обладнана для забору питної води необхідним обладнанням та пристроями (ст. 48 ВК).
Спеціальне водокористування:
| 1 | здійснюють юридичні та фізичні особи насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб |
| 2 | є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування |
| Примітка. Не належать до спеціального водокористування (ст. 48 ВК): — пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); — скид води з водних об’єктів відповідно до встановлених для них режимів роботи для підтримання екологічних витрат у річці та з метою запобігання виникненню гідродинамічних аварій; — подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; — усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); — використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; — вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; — виконання розчистки русел річок, каналів і дна водойм, будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; — видобування корисних копалин (крім підземних вод) і водних рослин; — прокладання трубопроводів і кабелів; — проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; — забір та/або використання води в обсязі до 5 кубічних метрів на добу, крім тієї, що використовується для виробництва (входить до складу) напоїв та фасованої питної води; — інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Як бачимо, серед наведеного переліку ст. 48 ВК в нашому випадку єдиний варіант, який може начебто підійти аби уникнути отримання дозволу на спеціальне водокористування, є подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони. Однак якщо зробити детальний аналіз цього варіанту — він в жодному разі не підходить. Оскільки маловодний регіон — територія, на якій відсутні поверхневі та підземні джерела водних ресурсів для забезпечення потреб населення і галузей економіки, що відповідають вимогам ДСТУ 4808:2007 «Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання», а перекидання води — транспортування води у маловодні регіони з використанням каналів та/або водогонів (об’єктів трубопровідного транспорту) централізованих систем водопостачання міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Такі визначення надає постанова КМУ від 19.03.12 р. № 280 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Часткова компенсація витрат за спожиту електроенергію, пов’язаних з перекиданням води». З листа читача бачимо, що на території, яка підпорядкована сільській раді, є підземне джерело водного ресурсу (підземна вода), хоча й розташоване досить глибоко (на глибині 70 м). А отже, така територія не може вважатись маловодним регіоном. | |
Наголосимо, що в нашому випадку сільська рада вважається представником землевласника щодо земель комунальної власності, розташованих у межах населеного пункту. Тож треба зазирнути до Кодексу України про надра.
Статтею 23 Кодексу України про надра зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу здійснювати видобування підземних вод для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу. На цьому навіть наголошував Вищий господарський суд України у своїй постанові 23.03.17 р. у справі № 918/542/16.
Як правило, суди першої та апеляційної інстанцій зазвичай сприймали цей аргумент водокористувачів, якщо вони видобували не більше ніж 300 кубічних метрів підземної води. Тобто такі водокористувачі могли не отримувати дозволи. Поряд із цим Верховний Суд України своєю постановою від 29.09.15 р. у справі № 810/1638/13-а зазначив таке (аналогічна думка зазначена у згаданій постанові Вищого господарського суду України від 23.03.17 р. у справі № 918/542/16):
Відповідно до ВК підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМУ від 12.12.94 р. № 827).
Стаття 2 ВК містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об’єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто прісні підземні води — це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов’язок отримання господарюючими суб’єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування — право на їх використання.
Зауважимо: аналогічну правову позицію при вирішенні питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права Верховний Суд України висловив, зокрема, у постанові від 23.06.15 р. у справі № 21-431а15 (ср. ).
Як бачимо, за судовою практикою дозволи можна не отримувати, якщо видобування вкладається у граничну межу 300 кубічних метрів. На нашу думку, у випадку, що розглядається, скоріше за все видобування води значно перевищує цю цифру на добу. На жаль, читач не надав таких даних, але рекомендуємо сільській раді ознайомитись із даними пристроїв, які вимірюють кількість води. Якщо видобування підземної води перевищує 300 кубічних метрів на добу, необхідно отримувати дозволи.
Дозвіл на спеціальне водокористування
Законом України від 07.02.17 р. № 1830-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування» були внесені значні зміни до ВК, зокрема в частині, що стосується отримання дозволу на спеціальне водокористування (це ст. 48 «Спеціальне водокористування» та ст. 49 «Право на здійснення спеціального водокористування» ВК).
Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Наразі це Державне агентство водних ресурсів України.
Увага! Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно та відповідно до Закону України від 06.09.05 р. № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в установленому КМУ порядку.
Подання юридичною або фізичною особою, фізичною особою — підприємцем заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування та відповідних документів, а також видачу (відмову у видачі, переоформлення, видачу дубліката, анулювання) їй цього дозволу здійснюють в паперовій або електронній формі.
Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа — підприємець має звернутись із заявою, до якої додаються (перелік документів є вичерпним та міститься у ст. 49 ВК):
| 1 | обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення |
| 2 | опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод |
| 3 | нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо) |
| 4 | затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій) |
| 5 | копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів) |
| Примітка. Як правило, для того, аби сформувати повний перелік таких документів, той, хто бажає отримати дозвіл, звертається до спеціальних організацій, які надають допомогу у підготовці такого комплекту документів для отримання дозволу на платній основі. Самостійно розробити такі документи вкрай важко. Пам`ятайте, що підставою для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування є, зокрема: — подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно з визначеним ст. 49 ВК переліком; — виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів. | |
Зауважимо: отримати дозвіл найпростіше через Центр надання адміністративних послуг:
| Умови отримання адміністративної послуги (адмінпослуги) | |
| Підстава для одержання адмінпослуги | Здійснення спеціального водокористування |
| Порядок та спосіб подання документів, необхідних для отримання адмінпослуги | Письмова заява та документи, що додаються до неї, подаються в одному примірнику суб’єкту надання адміністративної послуги особисто водокористувачем або уповноваженою ним особою через Центр надання адміністративних послуг |
| Платність (безоплатність) надання адмінпослуги | Безоплатно |
| Строк надання адмінпослуги | 30 календарних днів (ст. 49 ВК) |
| Перелік підстав для відмови у наданні адмінпослуги | — подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно з визначеним цією статтею переліком; — виявлення в документах, поданих суб’єктом господарювання або фізичною особою, недостовірних відомостей, невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, довгостроковим прогнозам водогосподарських балансів; — негативний висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, чи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, про можливість здійснення спеціального водокористування |
| Результат надання адмінпослуги | 1. У разі відсутності підстав для відмови видається дозвіл на спеціальне водокористування. 2. У разі наявності підстав для відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування водокористувачу через Центр надання адміністративних послуг направляється лист про відмову у видачі дозволу із зазначенням причини відмови та всі додані до заяви матеріали |
| Способи отримання відповіді (результату) | Поштою або особисто водокористувачем (уповноваженою ним особою) через Центр надання адміністративних послуг |
| Строк дії документа дозвільного характеру (необмеженість строку дії) | Короткострокове (на 3 роки) або довгострокове (від 3 до 25 років) (ст. 50 ВК) |
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюють ліміт:
— забору води,
— використання води;
— скидання забруднюючих речовин.
У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Форму дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форму нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата за спеціальне використання води справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання. Про це зазначено у пп. 255.11.15 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу України.
Про якість підземної води
Як правило, при виборі місця розташування водозабору для господарсько-питного водопостачання вимога до якості води в джерелі є основною. Причому необхідно мати прогноз якості води на весь розрахунковий період експлуатації водозабору.
Звернемо увагу, що громадяни мають право на, зокрема, безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище (ст. 4 Закону України від 24.02.94 р. № 4004 «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»3). І саме ОМС зобов’язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм. Про це говорить ст. 18 Закону № 4004.
3 Далі за текстом — Закон № 4004.
Крім того, держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення шляхом, зокрема, зобов’язання ОМС дотримуватись екологічних вимог та санітарного законодавства під час проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації систем питного водопостачання та централізованого водовідведення. А у разі, коли питна вода має відхилення за показниками від державного стандарту, ОМС інформують споживачів через засоби масової інформації про її якість та вживають заходів, пов’язаних з відверненням загрози здоров’ю людей. Самі такі норми закріплені ст. 7 та 9 Закону № 4004 відповідно.
Тобто воду з підземних джерел, якість якої за всіма показниками відповідає вимогам Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПІН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 12.05.10 р. № 400, можна подавати безпосередньо в систему господарсько-питного водопостачання без очищення та знезараження.
Якщо ж бактеріологічні показники сумнівні, то воду з таких джерел потрібно знезаражувати. Інакше кажучи, треба здійснювати заходи організаційного та санітарно-епідеміологічного характеру щодо поліпшення якості питної води та доведення показників якості питної води відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством.
Місцева програма «Питна вода»
До повноважень ОМС у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать, зокрема, затвердження та реалізація місцевих програм у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і місцевих програм (ст. 13 Закону № 2918) .
Законом України від 03.03.05 р. № 2455-IV4 затверджена Загальнодержавна цільова програма «Питна вода України»5 на 2011 — 2020 роки. Метою Програми є забезпечення гарантованих Конституцією України прав громадян на достатній життєвий рівень та екологічну безпеку шляхом забезпечення питною водою в необхідних обсягах та відповідно до встановлених нормативів.
4 Далі за текстом — Закон № 2455.
5 Далі за текстом — Програма.
Нагадаємо: ч. 4 Закону № 2455 ОМС надано завдання у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом № 24556 скоригувати і затвердити відповідно до завдань Програми регіональні та місцеві програми (заходи) щодо забезпечення населення якісною питною водою в достатній кількості.
6 Набрав чинності 13.04.05 р. з дня опублікування («Урядовий кур`єр», 13.04.05 р., № 68).
Крім того, під час розроблення та затвердження проектів місцевих бюджетів ОМС мають передбачати у них необхідні кошти для забезпечення виконання регіональних та місцевих програм (заходів) щодо забезпечення населення якісною питною водою в достатній кількості. ОМС можуть долучитись до державної програми або затвердити власну місцеву програму «Питна вода».
За практикою, багато ОМС своїм рішенням затверджують власні місцеві програми (наприклад, «Про затвердження місцевої програми «Питна вода села Тростянець» на 2013 — 2020 роки»), в яких прописують відповідні заходи, та щороку у проекті місцевого бюджету враховують потребу у видатках на їх виконання (у випадку, якщо програма розрахована більше ніж на один бюджетний рік). Фінансування таких місцевих програм, як правило, здійснюють з урахуванням заходів, які фінансуються у рамках державних, регіональних та галузевих програм і проектів, що реалізуються. Тобто здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів обласних бюджетів, коштів місцевого бюджету, грантів, благодійної допомоги тощо.
Увага! Кожен ОМС самостійно обирає перелік заходів місцевої програми «Питна вода» з урахуванням вимог чинного законодавства, який дозволить змінити на ввіреній йому території ситуацію з питною водою на краще.
На нашу думку, головним завданням таких місцевих програм є саме забезпечення населення питною водою, яка необхідна для збереження здоров’я, поліпшення умов діяльності та підвищення рівня життя населення. І це узгоджується із повноваженнями ОМС, наданими їм «водними» документами, у сфері питної води та державною політикою щодо забезпечення населення якісною питною водою.
Ураховуючи, що системи водопостачання та водовідведення збудовані за часів СРСР, вони дійсно характеризуються надмірним енергоспоживанням. Причому електроенергія є головною статтею витрат у виробництві послуг водопостачання та водовідведення, як централізованого, так і нецентралізованого. Тому при експлуатації об’єктів водопостачання та водовідведення необхідно застосовувати нові технології та обладнання з менш енергоємними затратами. Для цього необхідно провести енергетичне та технічне обстеження об’єктів водопостачання та водовідведення, експертизу витрат та втрат, пов’язаних із транспортуванням питної води споживачам та очищенням стічних вод. Але такі заходи є дуже дорогими. Однак ОМС може їх передбачити у заходах прийнятої місцевої програми «Питна вода».
Як свідчить практика, удосконалення водозаборів із підземних джерел питного водопостачання передбачає:
— проведення інвентаризації водозаборів підземних вод із визначенням техніко-економічних, санітарно-епідеміологічних та екологічних критеріїв водозаборів;
— здійснення робіт із вдосконалення конструкцій водозабірних свердловин (каптажних колодязів), фільтрів, підйомного обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури;
— розробку комплексу заходів щодо захисту підземних вод від виснаження та забруднення.
Отже, вважаємо, що рада має повне право сплачувати й частину коштів за електроенергію, використану на водозабірній станції, яка знаходиться на її балансі, в рамках прийнятої місцевої програми про питну воду, якщо таке відшкодування дійсно включено до заходів прийнятої програми та передбачено відповідне фінансування за кошти місцевого бюджету. Вважаємо, що таке відшкодування безпосередньо пов`язане з обов`язком ОМС забезпечити населення питною водою. А отже, на нашу думку, не суперечить вимогам чинного законодавства. Однак рада має мати відповідні обґрунтування щодо перерахування сум, яких не вистачає для оплати рахунків за електроенергію (відповідний обґрунтований порядок розрахунку такої суми, яку рада перераховує кожного місяця на рахунки постачальника електроенергії), які мають бути прописані у програмі.
Дозвіл на користування надрами
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод (крім мінеральних), здійснюється без надання гірничого відводу на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами регулює Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами7, затверджений постановою КМУ від 30.05.11 р. № 615. Дія Порядку поширюється на всі види користування надрами.
7 Далі за текстом — Порядок.
Пункт 5 Порядку виділяє 7 видів користування надрами, на які надають спеціальні дозволи. Однак усі ці види користування надрами умовно можна розділити на дві основні категорії:
| 1 | спеціальні дозволи на користування надрами, пов’язані із видобутком корисних копалин |
| 2 | спеціальні дозволи на користування надрами, не пов’язані з видобуванням корисних копалин |
Отже, рада має отримати ще й спеціальний дозвіл на користування надрами. Виключення становить лише випадок, про який (ще раз повторимо!) йдеться у ст. 23 Кодексу законів про надра: землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу здійснювати видобування підземних вод для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Зауважимо: спеціальні дозволи на користування надрами надає Державна служба геології та надр України (держгеонадра) відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.11 р. № 615 (у разі отримання спеціального дозволу без проведення аукціону), та Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30.05.11 р. № 594 (в разі отримання спеціального дозволу за процедурою продажу з аукціону).
Додамо, що першочерговою умовою підготовки отримання спеціального дозволу на користування надрами за безаукціонною процедурою є формування основного пакету документів, який залежить від виду корисної копалини, виду користування надрами.
Усі документи, які готуються надрокористувачем, мають засвідчуватись підписом та печаткою підприємства/підписом фізособи. Більш детально про умови отримання спеціального дозволу на користування надрами можна дізнатись на офіційному сайті Держгеонадр за посиланням http://geo.gov.ua.
Кілька слів скажемо про проблему оренди сільського водогону, яка описана у листі читача. Рекомендуємо сільській раді детально проаналізувати проблему, вивчити досвід інших рад, в яких є подібна проблема, та створити вигідну «орендну» пропозицію для орендарів, яка дійсно зможе їх зацікавити. Зокрема, рада може надавати пільги з оренди на об`єкти водопостачання.
Крім того, радимо ОМС ознайомитись із листом Державної фіскальної служби України від 19.01.18 р. № 1579/7/99-99-12-03-04-17 «Про адміністрування у 2018 році рентної плати за спеціальне використання води».
