1 Далі за текстом — КпАП.
2 Далі за текстом — протокол.
Уповноваження посадових осіб на складення протоколу
Як уже було анонсовано, ст. 255 КпАП визначено, що право на уповноваження посадових осіб на складення протоколу закріплено саме за виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради. Тобто в ідеальному варіанті таке уповноваження відбувається відповідно до прийнятого рішення саме виконавчого комітету ради. Хоча, аналізуючи практику, яка склалася, доволі часто уповноваження здійснюється відповідним рішенням ради. Звісно, це не можна вважати порушенням.
В той же час непоодинокими є випадки, коли рішеннями ради (виконавчого комітету) відбувається, так би мовити, загальне уповноваження, без конкретизації, щодо яких саме правопорушень, передбачених статтями КпАП, посадова особа уповноважується на складення протоколів. Так, наприклад, наразі дуже часто на складення протоколів уповноважуються старости (в. о. старост). Водночас у багатьох рішеннях не зазначається перелік статей КпАП, щодо яких того ж старосту уповноважено на складення протоколу. В цій ситуації важливий комплексний підхід ОМС в частині прийняття відповідних рішень з обов’язковим врахуванням структури ОМС та повноважень посадових осіб того чи іншого структурного підрозділу.
Розберемо на прикладі. Так, якщо враховувати, що майже у кожній раді є відділ, який «опікується» питаннями благоустрою, ми маємо розуміти, хто ж з посадових осіб ОМС буде складати відповідні протоколи за певні правопорушення (у сфері благоустрою): та ж посадова особа відділу з питань благоустрою чи староста. На нашу думку, конкретика не завадить. Знову ж таки переносячи все на приклади: з іншого боку, добре, якщо у вашому рішенні йдеться про те, що «Іванова Івана Івановича» уповноважено на складення протоколу про адміністративне правопорушення, який є посадовою особою відділу з питань благоустрою. При цьому радою чи виконавчим комітетом ради приймається рішення про уповноваження на складення протоколу старости «Петрова Петра Петровича» (знову без деталізації статей КпАП, які передбачають те чи інше правопорушення). Як у цій ситуації бути «Петрову» та «Іванову», якщо кожен з них окремо виявив одне й те саме правопорушення, вчинене однією особою? Розуміємо, що «Іванов» та «Петров» між собою не взаємодіють. Отже, маєте розуміти, що уповноважуючи ту чи іншу особу на складення протоколу, необхідно виходити щонайменше з доцільності уповноваження такої особи на складення протоколу, а до того ж — намагатись уникати дублювання функцій між різними посадовими особами. Якщо ви розумієте, що раціонально буде уповноважити на складення протоколу і «Петрова», і «Іванова», тоді виникає необхідність напрацьовувати в межах ОМС інструменти взаємодії між різними посадовими особами. Також незайвим документом, який можна прийняти для внутрішнього користування уповноваженими на складення протоколів посадовими особами, може стати Інструкція зі складення протоколів про адміністративні правопорушення. В ній можна розписати покроково дії посадової особи у разі виявлення адміністративного правопорушення, а також певний алгоритм під час заповнення протоколу. Як варіант, додатком до такої інструкції може стати форма протоколу. Одразу означимо, що будь-якого типового (універсального) документа, який би містив кроки посадової особи, уповноваженої на складення протоколу, не існує. Тому маєте розуміти, що до такої інструкції увійдуть щонайменше основні положення КпАП, які регламентують порядок заповнення протоколу. Вам залишиться лише доповнити інструкцію тими положеннями, які не охоплені КпАП, але знову ж таки, враховуйте, що такі доповнення не повинні суперечити чинному законодавству.
Наявність запропонованої нами інструкції в першу чергу полегшить роботу уповноваженим на складення протоколів посадових осіб. Вони будуть розуміти порядок дій та однаково застосовувати положення як КпАП, так і ті, які ви випишете в інструкції. Якщо ми розуміємо, що протоколи будуть складатися відповідно до затвердженої інструкції, це має в тому числі сприяти і діяльності адміністративної комісії при виконавчому комітеті ради, якій підвідомчі певні справи та до яких надходять протоколи.
Зміст протоколу: дотримуємося вимог КпАП
Загальні вимоги до змісту протоколу наведені в ст. 256 КпАП. У ній зазначаються:
— дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
— відомості про особу, яка притягається до адмінвідповідальності (у разі її виявлення);
— місце, час вчинення і суть правопорушення;
— нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
— прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо є;
— пояснення особи, яка притягається до адмінвідповідальності;
— інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Увага! Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права та обов’язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Відсутність обов’язкових відомостей у протоколі ставить під сумнів можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Для прикладу, якщо в протоколі будуть відсутні відомості про час вчинення правопорушення, адміністративна комісія чи інший уповноважений орган навряд чи зможе прийняти відповідну постанову про притягнення порушника до відповідальності. Адмінстягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, при триваючому правопорушенні — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду, судді (ст. 38 КпАП). Якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, при триваючому правопорушенні — не пізніш як через 3 місяці з дня його виявлення, крім справ, зазначених у ч. 3 ст. 38 КпАП. Важливими є відомості про суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення. Їх відсутність унеможливлює прийняття уповноваженим органом рішення про притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Уповноважені на складення протоколу посадові особи мають детально описати, в чому полягало порушення, правильно зазначити щонайменше відповідну статтю КпАП, яка передбачає відповідальність за його вчинення.
Уповноваженні посадові особи мають право складати протоколи не за всіма статтями КпАП, а лише за тими, які перелічені в ч. 2 ст. 255 КпАП та на складення протоколів за якими їх уповноважено відповідним рішенням виконавчого комітету. У протоколі мають бути зазначені відомості про всіх можливих свідків (якщо вони є). Такі відомості є важливими, оскільки та ж адміністративна комісія може зажадати залучити їх до справи та отримати інформацію, яка стосується адмінсправи. Ця інформація може мати важливе значення для прийняття уповноваженим органом обґрунтованого рішення.
Що стосується відомостей про особу: вони мають бути максимально вичерпними, оскільки, знову ж таки, під час прийняття рішення уповноваженим органом вони будуть обов’язково враховуватися. Увагу звернемо на зазначення віку особи, тому що ст. 12 КпАП передбачає, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
