Аби відповісти на означене запитання, звернемося до ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП). Нагадаємо, що вказаною нормою визначені строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме передбачається, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Разом з тим КпАП не визначає того факту, а чи є особа винною у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності? Чи потрібно у такому випадку встановлювати вину правопорушника?
Відповідь на вказане запитання ми будемо формувати лише в тій частині, яка стосується справ, підвідомчих адміністративним комісіям при виконавчих комітетах рад чи безпосередньо виконавчим комітетам рад.
Нагадаємо, що ст. 284 КпАП передбачає три види постанов, які можуть бути винесені адміністративною комісією:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
При цьому ст. 247 КпАП наводить перелік обставин, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні за даним фактом;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження у справі.
Отже, ст. 247 КпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, після виключення провадження втрачається можливість здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи означене, можна стверджувати, що в адміністративної комісії чи виконавчого комітету відсутня необхідність з’ясовувати та встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття справи.
Отже, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КпАП, вина особи не встановлюється.
