(066) 87-010-10 Передзвоніть менi
Переводимо бухгалтерів в ОНЛАЙН!
Перейти до номеру
  • № 12
  • № 11
  • № 10
  • № 9
  • № 8
  • № 7
  • № 6
? За допомогою цієї функції ви зможете швидко перейти до номеру, що вас цікавить
У цьому номері :
 
  • У обране
  • Друк
  • Шрифт
  • Колір фону
  • Коментарі 0
  • В розробці
1/21
Місцеве самоврядування
Місцеве самоврядування
Січень , 2018/№ 1

Земельні спори: кущі та дерева на межі: хто правий

Приводом для написання цього матеріалу стали запитання, які останнім часом надходять до нашої редакції. Стосуються вони земельних спорів, що нерідко виникають між сусідами — власниками земельних ділянок, які мешкають на території тієї чи іншої ради. І тут слід нагадати, що ОМС є одним із суб’єктів, який уповноважений розглядати такі спори. Яким чином це здійснюється та які можуть бути результати вирішення земельного спору — ми і поговоримо далі.

Стисло про порядок розгляду земельних спорів

Як вже було анонсовано, ОМС є одним із суб’єктів, який наділений повноваженнями щодо розгляду земельних спорів. Відповідні норми закріплені як в Земельному кодексі України1, так і в Законі України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2.

1 Далі за текстом — ЗК.

2 Далі за текстом — Закон № 280.

Так, зокрема, нагадаємо: ст. 33 Закону № 280 чітко визначено, що саме до відання виконавчих органів сільських, селищних та міських рад належать такі делеговані повноваження, як вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Акцентуємо на цьому увагу, оскільки трапляються випадки, коли питання вирішення земельних спорів намагаються виносити на розгляд сесій, керуючись при цьому п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280 (цей пункт відносить до виключних повноважень ради вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин). Це неправильно.

Тепер звернемося до ЗК, який, власне, перелічує всіх суб’єктів, які можуть розглядати земельні спори. Вони наведені в ст. 158 цього Кодексу. Отже, вказаною нормою визначено, що земельні спори вирішуються:

— судами;

— ОМС;

— центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр)).

Увага! Перелік органів, які уповноважені розглядати ти вирішувати земельні спори, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.

Тепер окремо розглянемо кожен з наведених органів та які категорії справ вони розглядають. Чому це важливо? ОМС мають розуміти, розгляд яких заяв про земельний спір належить до їх повноважень, а в розгляді якого слід відмовити.

Отже, все тією ст. 158 ЗК визначено, що виключно судами вирішуються земельні спори щодо:

1

володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб

2

розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей

При цьому передбачається, що ОМС вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:

1

меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян

2

додержання громадянами правил добросусідства

3

розмежування меж районів у містах

Держгеокадастр вирішує земельні спори щодо:

1

меж земельних ділянок за межами населених пунктів

2

розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів

Увага! ОМС здійснюють виключно позасудовий розгляд і вирішення земельних спорів.

Також необхідно пам’ятати, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням ОМС, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (ч. 5 ст. 158 ЗК).

Слід зазначити, що ЗК добре розмежував повноваження щодо розгляду земельних спорів, виокремивши кожного суб’єкта. В той же час, якщо ми говоримо про ОМС, то, на жаль, ЗК, окрім базових норм, не розтлумачує певні моменти порядку вирішення земельних спорів. Тому виникає необхідність у тому, щоб ОМС самостійно визначили власним локальним документом порядок вирішення земельних спорів. Це може бути окремий документ (наприклад, Порядок вирішення земельних спорів), який в ідеальному варіанті має бути затверджений виконавчим органом ради, до повноважень якого віднесено розгляд земельних спорів. Примірну його форму та зміст ми наведемо в одному з наступних номерів нашого видання.

Поки що ж звернемо вашу увагу на документ, який є підставою для розгляду земельного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК земельні спори розглядаються ОМС на підставі заяви однієї із сторін. Це означає, що заява зацікавленої особи є підставою для порушення провадження щодо вирішення земельного спору. Що ж має бути зазначено у заяві про розгляд і вирішення земельного спору у позасудовому порядку та які документи слід долучити до неї? Одразу зазначимо, що ЗК не визначено структуру такої заяви. В той же час, якщо виходити із загальних вимог до таких документів, заява має бути достатньо мотивованою (містити всі обставини, які слугували причиною для звернення) та містити чітко сформульовані вимоги.

Заява зацікавленої сторони повинна містити повну інформацію стосовно того: між ким, з приводу чого, коли виник земельний спір, яке право було порушено, на яких документах це право ґрунтується тощо.

Разом із заявою мають бути подані документи, які підтверджують наявність у заявника порушеного або спірного права, а також факт його порушення. Якщо такі документи на додаються, у заяві може бути зазначено про їх відсутність, але може бути наведено особу чи осіб, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В той же час слід враховувати, що вирішення земельного спору без наявних документів ускладнить розгляд земельного спору або взагалі унеможливить його.

Тепер щодо строку, протягом якого має бути розглянуто земельний спір. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 159 ЗК земельний спір має бути розглянутий у тижневий строк з дня подання заяви. Тобто строк, протягом якого земельні спори мають бути розглянуті, охоплює проміжок часу, який починається з моменту подання заяви зацікавленої особи та триває до дня першого розгляду спору.

Тепер звернемо вашу увагу на ті базові моменти в частині процедури розгляду земельного спору, які закріплені в ЗК. Отже, в тій же ст. 159 ЗК зазначено, що:

1

земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору

2

у разі відсутності однієї із сторін при першій спробі вирішити питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання — розгляд спору переноситься

3

повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин

4

відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення

Як вже було анонсовано, ЗК детально не регламентує розгляд земельних спорів, але на практиці, зазвичай, процедура розгляду земельних спорів складається з декількох етапів:

1

Порушення земельного спору.

Примітка. На стадії порушення земельного спору ОМС зобов’язаний прийняти заяву про розв’язання земельного спору (при цьому такий орган має перевірити, чи відноситься вирішення такого спору саме до його компетенції: вище ми зазначили, які спори вирішують саме ОМС). Якщо спір не відноситься до компетенції ОМС, останній вправі повернути таку заяву, відмовивши у вирішенні земельного спору та вказавши на уповноважений орган, якому підвідомче таке вирішення. Повернення такої заяви, на нашу думку, має відбутися не пізніше строку, передбаченого для розгляду спору, тобто в семиденний строк.

2

Підготовка до його розгляду.

Примітка. Ця стадія передбачає підготовку матеріалів справи для вирішення спору по суті. На жаль, ця стадія недостатньо врегульована положеннями ЗК. Тому тут важлива наявність локального документа, затвердженого відповідним виконавчим органом ради, з детальним описом вказаної стадії. Вона може передбачати такі етапи:

— реєстрацію справи, дослідження поданих документів, аналіз викладених заявником аргументів та обставин у заяві зацікавленої особи;

— прийняття усних та письмових пояснень зацікавлених сторін щодо предмета спору;

— повідомлення іншої сторони спору про прийняття заяви та порушення провадження щодо вирішення земельного спору;

— роз’яснення сторонам їх прав та обов’язків при розгляді земельного спору;

— надання можливості стороні (сторонам) ознайомитися з матеріалами справи (заявою, доданими документами, іншими доказами, клопотаннями та рішеннями по них, запереченнями тощо), самостійно подавати клопотання, пояснення та заперечення щодо предмета спору та процедури його вирішення тощо.

Також звертаємо вашу увагу, що у разі виникнення складного земельного спору можливим є дослідження певними посадовими особами ситуації на місцях з метою встановлення фактичних обставин порушення прав зацікавленої особи. Такі дослідження можуть проводитися комісійно (ні ЗК, ні жоден інший нормативно-правовий акт не містить заперечень проти створення погоджувальних чи будь-яких інших комісій). За результатами такого дослідження, як правило, складаються акти, що підписуються посадовими особами, які брали участь у їх проведенні, а також сторонами спору.

3

Розгляд та розв’язання земельного спору.

Примітка. На цій стадії власне відбуваються розгляд та вирішення земельного спору по суті, результатом чого є винесення відповідного рішення.

Загальні вимоги до порядку провадження на цій стадії визначаються положеннями ст. 159 ЗК. Земельні спори, належним чином підготовлені до цієї стадії, розглядаються на засіданнях відповідних виконавчих органів ради, до повноважень яких віднесено розгляд таких справ. Необхідно пам’ятати, що сторони спору мають бути завчасно повідомлені про час та місце його розгляду. Бажано, звісно ж таки, аби сторони брали участь під часу розгляду спору. Якщо ж така участь є неможливою, знову ж таки необхідно отримати офіційне підтвердження того, що сторона була повідомлена про розгляд справи. Крім іншого, від такої особи не зайвим буде отримати офіційну згоду на розгляд питання по земельному спору без її участі. У такому разі компетентний орган, маючи достатньо матеріалів (відомостей, документів) та інших доказів для вирішення спору по суті і за відсутності потреби в отриманні заперечень чи пояснень іншої сторони, приймає рішення про розгляд спору без участі однієї із сторін. В іншому випадку такий орган повинен буде перенести розгляд спору по суті на інший день. Повторна ж неявка сторони на розгляд земельного спору може мати місце лише з поважних причин, про які, як розумієте, має бути повідомлено органу, що вирішує земельний спір.

Розв’язання земельного спору здійснюється шляхом прийняття рішення за результатами його розгляду. Знову ж таки, звертаємо вашу увагу на те, що ні ЗК, ні жоден інший нормативно-правовий акт не визначає вимог до структури рішення компетентного органу. Тому тут слід керуватись загальними вимогами, які висуваються до структури рішення. Воно має складатися щонайменше зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Вступна частина має містити відомості про дату і місце прийняття рішення, орган, що його ухвалив, назву цього документа, прізвища (найменування) всіх зацікавлених осіб, які брали участь у розгляді справи, тощо.

Звертаємо увагу, що ухвалене рішення за результатами розгляду земельного спору є актом індивідуальної дії, а отже не може містити рішень з інших питань.

Описова частина має містити відомості про виникнення матеріальних правовідносин та спору, пов’язаного з ними, також в ній зазначаються позиції зацікавлених сторін.

Мотивувальна частина має містити правове, фактичне обґрунтування висновків, яких дійшов орган під час розгляду земельного спору. У мотивувальній частині обов’язково мають вказуватися норми матеріального права, що стали підставою вирішення справи.

Резолютивна частина має бути викладена у стислій формі (це сформульований висновок як кінцевий результат розгляду земельного спору). Зауважуємо, що у цій частині рішення, в тому числі, обов’язково

повинні бути визначені суб’єкт виконання рішення та порядок його виконання. Відповідно до ст. 161 ЗК таким суб’єктом є той орган, що ухвалив рішення, чи його посадова особа. Виходячи з положень ч. 4 ст. 161 ЗК, резолютивна частина рішення має містити й термін його виконання.

Необхідно також пам’ятати, що прийняте рішення має бути передане сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

4

Виконання рішення.

Примітка. Базові моменти, які стосуються виконання рішення, містяться у ст. 159, 161 ЗК. Зауважимо, що з приписів вказаних норм випливає, що відповідний ОМС, який вирішував земельний спір та ухвалив відповідне рішення, не вправі доручати його виконання будь-якому іншому державному органу.

5

Оскарження рішення щодо земельного спору.

Примітка. Відповідно до ч. 5 ст. 158 ЗК рішення ОМС з приводу розв’язання земельного спору не є остаточним. Передбачається, що у разі незгоди однієї сторони із зазначеним рішенням або його частиною вона вправі звернутися до суду (з вимогою вирішення земельного спору по суті). Зауважуємо, що оскарження рішення є останньою стадією вирішення земельного спору, яка має місце лише у тому випадку, якщо з таким рішенням, ухваленим у позасудовому порядку, не згодна одна із сторін такого спору. І тут важливо пам’ятати: аби забезпечити право сторони на оскарження прийнятого ОМС рішення, його необхідно надати сторонам у триденний строк з дня його прийняття. В інакшому випадку у зацікавленої сторони з’являються підстави для оскарження бездіяльності ОМС.

Приклад із судової практики

Нижче наведемо одну судову справу, яка стосувалася вирішення земельного спору. Вважаємо, що вона буде корисна виконавчим органам рад, до повноважень яких віднесено розгляд земельних спорів. Зверніть увагу на норми, якими оперував суд, приймаючи рішення.

Отже, судом було розглянуто позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому позивач просив зобов’язати відповідача зрізати 14 дерев та 2 кущі на власній території, корені яких заважали позивачу використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням. Позов обґрунтовувався ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень»3, а також положеннями ЗК.

3 Далі за текстом — ДБН Б.2.4-1-94.

Одразу зазначимо, що судом було відмовлено в задоволенні позову. А от якими нормами матеріального права керувався суд, читайте далі.

Так, у січні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідач є суміжним землекористувачем ділянки. Під час переобладнання тимчасової будівлі відповідач самовільно зайняла частину земельної ділянки позивача. Також на земельній ділянці відповідача ростуть 14 дерев на відстані ближче 5 м від межі ділянки позивача та 2 кущі на відстані менше 1,5 м, чим порушуються державні будівельні норми. У зв’язку з цим позивач просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання відповідача вирівняти межу між їх земельними ділянками, знести самовільно збудований навіс, знести 14 дерев та 2 кущі.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 28.03.16 р. позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача вирівняти лінію межі між їх земельними ділянками, знести самовільно збудований навіс, який знаходиться на межі, та знести 8 дерев на ділянці відповідача залишені без розгляду за заявою представника позивача. В частині позовних вимог щодо знесення 6 дерев та 2 кущів розгляд продовжено.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги щодо знесення 6 дерев та 2 кущів, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Позивач також додала, що коріння та гілки цих дерев та кущів заважають зорювати її земельну ділянку біля межі. Вони їх не обрізують, бо це чужі насадження і корені та гілки все одно відростуть.

Представники відповідача заперечили щодо позовних вимог та зазначили, що відповідач невеликі дерева вже відсадила, а ті дерева та кущі, що залишилися, вже великі та їх неможливо відсадити без знищення. Також вважають, що до даних правовідносин не може бути застосований п. 4.13 ДБН Б.2.4-1-94, оскільки він регулює питання щодо відстаней від дерев та кущів до будівель і споруд для висадження зелених насаджень на територіях загального користування населених пунктів. Позивач має право самостійно обрізати гілки та корені, які проникають на її ділянку, інших перешкод для неї ці кущі та дерева не створюють.

Пунктом 4.13 розділу «Система озеленень поселень» розділу 4 «Ландшафтно-рекреаційна організація, озелення і благоустрій» ДБН Б.2.4-1-94 визначено, що відстань від будинків і споруд до дерев і чагарників належить брати за табл. 4.1. При цьому в таблиці вказано, що відстань від зовнішніх стін будівель та споруд, меж сусідніх ділянок до стовбура дерева має становити 5 м, а до чагарників — 1,5 м.

Заслухавши позивача представників сторін, свідка, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Якими ж нормами керувався суд, ухвалюючи відповідне рішення?

Відповідно до ст.103 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не використовувати земельні ділянки у способи, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що гілки та корені від цих дерев та кущів заважають зорювати ділянку біля межі.

Проте, відповідно до ст.105 ЗК у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Тобто, позивач наділена правом відрізати корені та гілки цих дерев, які їй заважають. Відповідач з об’єктивних причин не може регулювати ріст гілок та коренів у певному напрямку. При цьому, як зазначав свідок та сторони, ці дерева та кущі ростуть там вже тривалий час і не можуть бути переміщені без їх знищення, що також завдасть шкоди відповідачу. А тому, враховуючи наявність законної можливості у позивача самостійно відрізати корені та гілки, які їй заважають на власній земельній ділянці, а також те, що знесенням цих дерев та кущів будуть завдані незручності відповідачу, які, на думку суду, будуть не меншими ніж у позивача, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Також суд погоджується з позицією представників відповідача та вважає, що п. 4.13 ДБН Б.2.4-1-94 не може бути застосованим до цих правовідносин, оскільки даний пункт знаходиться в розділі «Система озеленення поселень» та регулює питання щодо зелених насаджень на території сільських рад і населених пунктів, які підрозділяються на такі категорії:

— спільного користування (на території парку, скверу, бульварів);

— обмеженого користування (на територіях безсадибної житлової забудови, виробничої зони, ділянок установ громадського призначення, приквартирних і присадибних ділянок);

— спеціального призначення (санітарно-захисні, в тому числі шумо-, вітро- і снігозахисні, протиерозійні, меліоративні).

Крім цього, ст. 105 та 109 ЗК не забороняють знаходження дерев на межі чи біля межі земельних ділянок, а тому в цих правовідносинах слід застосовувати саме ЗК, якому повинні відповідати підзаконні нормативні акти, якими є ДБН.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 103, 105 ЗК, ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити в повному обсязі.

Сподобалась стаття?

Виберіть свій варіант підписки, щоб отримати доступ до всіх номерів журналу «Місцеве самоврядування».

journal_img
Друкована версія + електронна версія 175.00 грн. на місяць Передплатити Залишити заявку
journal_img
Електронна версія 140.00 грн. на місяць Передплатити Залишити заявку
Або придбайте журнал в комплекті з двох видань Детальніше
земельні спори, порядок розгляду, органи місцевого самоврядування, позасудовий розгляд, судова практика додати теги змінити теги
Додайте свої теги до статті
Розділіть мітки комами. Наприклад: бухгалтерія, форма, відсотки, ПДВ, квартальний звіт. Максимальна кількість 10.
або Закрити
Ваша оцінка врахована! Оцініть статтю :
  • Добре
  • Нормально
  • Погано
Поділитися:
Коментарі до статті