1 Набрав чинності 28.09.17 р. (з дня, наступного за днем його опублікування — «Голос України», 27.09.17 р., № 178-179), далі за текстом — Закон № 2145.
2 Далі за текстом — Лист.
Термінологічні зміни
Стаття 1 Закону № 2145 містить нову термінологію, яка визначає освітній процес по-новому. Рекомендуємо ОМС детально ознайомитись із новими термінами, щоб розуміти сутність освітніх змін, що відбулись. Разом з тим нові терміни завітали й до інших нормативно-правових актів, які привели їх у відповідність до Закону № 2145 та про які йдеться у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 2145.
Зокрема, нова термінологія доповнила:
| Закон України від 13.05.99 р. № 651-XIV «Про загальну середню освіту» | термін «загальноосвітній навчальний заклад» замінено терміном «заклад загальної середньої освіти», а термін «навчально-виховний процес» — терміном «освітній процес» |
| Закон України від 11.07.01 р. № 2628-III «Про позашкільну освіту» | термін «дошкільний навчальний заклад» замінено на «заклад дошкільної освіти», «навчально-виховний процес» — на «освітній процес», «директор (завідуючий)» — на «директор», «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації» — на «діти з особливими освітніми потребами», «відповідна вища педагогічна освіта» — на «вища педагогічна освіта за відповідною спеціальністю», «засновник (власник)» — на «засновник (засновники)», «надання освітніх послуг» — на «провадження освітньої діяльності» |
У Листі Міносвіти звертає увагу на необхідність використання в усіх офіційних документах (наказах, положеннях, статутах, листах тощо) нової термінології відповідно до законів України. Надалі в усіх нових актах Уряду та наказах Міносвіти буде використовуватись нова термінологія.
Тож до приведення усіх актів законодавства та установчих документів закладів освіти у відповідність із чинним законодавством тимчасова термінологічна розбіжність не має створювати перешкод для реалізації відповідних положень законодавства, прав осіб на освіту чи діяльності закладів освіти.
Увага! До приведення законодавства та установчих документів закладів освіти у відповідність до нього терміни «навчальний заклад» і «заклад освіти» є ідентичними, а всі суб’єкти владних повноважень і навчальні заклади керуються всіма положеннями Закону № 2145, що стосуються закладів освіти, та положеннями законодавства, що стосуються навчальних закладів у частині, що не суперечить Закону № 2145. Про це прямо говорить пп. 1 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2145.
У листі Міносвіти від 29.09.17 р. № 4.2-15-2965-17 «Щодо терміна «навчальний заклад» компетентний орган зазначив таке.
Заклад освіти — це юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність (ч. 1 ст. 1 Закону № 2145). Одночасно організаційно-правовий статус закладів освіти регламентує ст. 22 Закону № 2145.
Так, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Права та обов’язки закладу освіти визначені Законом № 2145 та іншими законами України. Їх має також фізична особа — підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність.
Заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів:
— бюджетна установа;
— неприбутковий заклад освіти;
— прибутковий заклад освіти.
Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний та може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.
Для здійснення статутної діяльності заклад освіти може на договірних засадах об’єднуватись з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначає засновник і зазначає в установчих документах закладу освіти.
Міносвіти наголосило: заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства та діють на підставі власних установчих документів, що затверджують їх засновники відповідно до законодавства.
Основні «освітні» зміни
Закон № 2145 є базовим для усіх інших спеціальних законів у сфері освіти і водночас передбачає суттєве реформування системи освіти, містить багато відсильних норм і прикінцевих та перехідних положень, а деякі його норми потребують негайного практичного застосування.
У цілому документ регулює суспільні відносини в процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов’язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, визначає компетенцію державних органів та ОМС у сфері освіти, а також вносить суттєві зміни до цілої низки законів, у тому числі й до законів України від 11.07.01 р. № 2628-III «Про дошкільну освіту», від 13.05.99 р. № 651-XIV «Про загальну середню освіту»3, від 22.06.2000 р. № 1841-III «Про позашкільну освіту», від 01.07.14 р. № 1556-VII «Про вищу освіту».
3 Далі за текстом — Закон № 651.
Закон № 2145 повністю змінює уявлення про освітні послуги. Відтепер існують такі види освіти: формальна, неформальна та інформальна. Тобто Закон № 2145 закріплює право громадян здобувати не тільки традиційні види формальної освіти (дошкільну, загальну середню, професійну, вищу), позашкільну та післядипломну освіту, але також й неформальну та інформальну освіту.
Закон № 2145 містить наступні визначення видів освіти:
— формальною є освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою;
— неформальною — освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватись присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій;
— інформальна освіта (самоосвіта) передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.
Зауважимо, що результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти, визнають в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством. Але наразі ані Законом № 2145, ані іншими нормативно-правовими актами не визначено, як саме це буде реалізовано на практиці.
У цілому Законом № 2145 запроваджується4:
4 За офіційною презентацією Міносвіти, розміщеною на його офіційному сайті http://mon.gov.ua.
| педагогічна свобода | — шкільний вчитель та вихователь дошкільного навчального закладу можуть самостійно розробляти освітню програму на основі розробленого Міносвіти державного стандарту; — освітня програма схвалюватиметься педагогічною радою закладу та затверджуватиметься його керівником, без погодження з Міносвіти; — План роботи закладів освіти затверджується керівником закладу та не потребує погодження з управлінням освіти |
| управлінська автономія | — керівника закладу освіти призначає на посаду та звільняє з посади засновник або уповноважений ним орган; — всіх працівників закладу призначає та звільняє виключно його керівник |
| фінансова автономія | — Порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі освіти визначає керівник відповідно до законодавства. За рішенням керівника закладу бухгалтерський облік може здійснюватись самостійно закладом освіти або через централізовану бухгалтерію; — дозволяється залучення додаткових джерел фінансування |
| подолання корупції | — вводиться обов’язкове прозоре звітування про надходження та використання фінансових ресурсів закладу освіти — громадський контроль, громадське врядування; — керівник школи обирається на конкурсній основі строком на 6 років з правом переобрання на ще один строк у цьому закладі освіти; — чіткі процедури захисту кожної особи, до якої можуть виникнути питання щодо академічної доброчесності |
| форми здобуття освіти | чітко формалізовано форми здобуття освіти, якими є очна, заочна, дистанційна, мережева, сімейна (домашня), екстернатна форми, а також педагогічний патронаж, здобуття освіти на робочому місці (на виробництві), дуальна форма |
| підвищення кваліфікації для педагогічних та науково-педагогічних працівників | — підвищення кваліфікації для педагога не менше 150 годин впродовж 5 років; — педагог самостійно планує та визначає кількість годин для щорічного підвищення кваліфікації; — оплата підвищення кваліфікації з державного та/або місцевих бюджетів; — кошти отримує заклад освіти і розподіляє за рішенням педагогічної ради між суб’єктами, які будуть забезпечувати підвищення кваліфікації; — кожен педагог самостійно визначає місце підвищення кваліфікації (інститут післядипломної освіти, заклад освіти, інший суб’єкт освітньої діяльності, фізична особа (наприклад, видатний, заслужений вчитель, майстер, інша видатна особистість тощо)) |
За вимогами Закону № 2145 місцеві органи влади втратили право контролювати освітній процес. До їх повноважень в розрізі освіти належить, зокрема, тільки створення відповідного освітнього середовища. Забезпечувати якість освіти буде центральний орган виконавчої влади з забезпечення якості освіти. Але Закон № 2145 не дає йому назву — у попередніх проектах було і Національне агентство із забезпечення якості освіти, і Державна служба із забезпечення якості. Але у фінальній версії Закон № 2145 вказує, що це має бути саме центральний орган забезпечення якості. Його повноваження визначає ст. 67 Закону № 2145. А от у вищих навчальних закладах контролювати якість освіти покликане Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти.
Як бачимо, Міносвіти та місцеві органи управління освітою втратили право здійснювати управління закладами освіти. Якщо подивитись на ст. 25 вказаного Закону, то навіть у разі виконання функцій засновника такі органи не мають права втручатись в діяльність закладу освіти. Адже Закон № 2145 чітко розподіляє компетенцію органів влади та їх сфери відповідальності в питаннях освіти.
Одночасно ч. 3 ст. 26 Закону № 2145 передбачає функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти, яку має організувати керівник закладу освіти в межах наданих йому Законом № 2145 повноважень.
Зауважимо: будь-яких перехідних положень, які відтерміновують запровадження в закладах освіти внутрішньої системи забезпечення якості освіти, Закон № 2145 не містить. А це означає, що з моменту вступу Закону № 2145 у дію цю норму треба виконати. Тобто кожен керівник закладу освіти має розпочинати розбудову такої системи якості в своєму закладі.
До речі, відділами освіти міських рад наразі розпочато підготовчі роботи й по створенню мережі офіційних інтернет-представництв закладів освіти міст. Зокрема такі роботи розпочато на підставі роз’яснень Міносвіти щодо застосування вимог ст. 30 Закону № 21455:
5 Лист Міносвіти з роз’ясненнями стосовно вимог ст. 30 Закону № 2145 щодо необхідності формування закладами освіти відкритих та загальнодоступних ресурсів з інформацією про свою діяльність, розміщений за посиланням http://www.osvita-konotop.com.ua.
<...> Відповідно до статті 30 Закону всі заклади освіти мають формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднювати таку інформацію. У частині 2 цієї статті міститься перелік усієї інформації та документів, відкритий доступ до яких зобов’язані забезпечувати заклади освіти на своїх веб-сайтах, а у разі їх відсутності — на веб-сайтах своїх засновників. Згідно з частиною 3 цієї ж статті Закону заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.
З метою дотримання норм Закону необхідно надавати місцевим органам управління освітою, методичним службам та навчальним закладам роз’яснення із зазначеного вище питання, а після 1 грудня 2018 року здійснити моніторинг забезпечення прозорості та інформаційної відкритості закладів дошкільної та загальної середньої освіти.
Крім цього, до Міністерства часто звертаються з проханням надати роз’яснення щодо функціонування навчально-виховних комплексів (далі — НВК), оскільки такий тип закладів не передбачено Законом, а також Законами України «Про загальну середню освіту» та «Про дошкільну освіту». Звертаємо Вашу увагу, що згідно з підпунктом 13 пункту 3 розділу XII Закону «переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із цим Законом здійснюється протягом п’яти років з дня набрання чинності цим Законом». До того ж, пунктом 4 статті 22 Закону передбачено, що заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти, в тому числі на рівні дошкільної та початкової загальної середньої освіти, та утворювати для цього структурні підрозділи. Таким чином, заклад загальної середньої освіти може мати в своєму складі дошкільне відділення як структурний підрозділ <...>.
Одночасно у Листі Міносвіти зазначає таке. У разі, якщо заклади освіти обслуговує централізована бухгалтерія, останній рекомендовано передавати закладам освіти всю необхідну інформацію та документи для подальшого їх оприлюднення відповідно до вимог Закону № 2145.
Увага! Міносвіти наголошує, що саме з 28.09.17 р. (дата набрання чинності Законом № 2145) всі заклади освіти зобов’язані оприлюднювати всю зазначену у ст. 30 Закону інформацію та документи на своїх веб-сайтах або веб-сайтах своїх засновників. Виконання цієї статті Закону № 2145 узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 68 Закону № 2145.
Нагадаємо: органи управління у сфері освіти зобов’язані оприлюднювати всю публічну інформацію відповідно до вимог законів України від 13.01.11 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» та від 11.02.15 р. № 183-VIII «Про відкритість використання публічних коштів»6.
6 Далі за текстом — Закон № 183.
У разі виникнення питань щодо формату оприлюднення такої інформації Міносвіти рекомендує керуватись ч. 4 ст. 3 Закону № 183 (ср. ). Тобто у спосіб, що забезпечує вільний безоплатний доступ до неї, можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації та у вигляді наборів даних (електронних документів), організованих у форматі, що дозволяє їх автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.
Повноваження ОМС у сфері освіти
Повноваження ОМС у сфері освіти визначає ст. 66 Закону № 2145.
| Верховна Рада АР Крим, обласні ради, Київська та Севастопольська міські ради |
| — відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності повної загальної середньої освіти та професійної (професійно-технічної) освіти; — планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти, закладів післядипломної освіти, спеціальних закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами, науково-методичних та навчально-методичних установ; — мають право засновувати заклади освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами, а також реорганізовувати та ліквідовувати їх; — забезпечують гуртожитками та/або перевезенням здобувачів профільної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, які навчаються не за місцем проживання (у разі потреби — транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних); — оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; — забезпечують рівні умови для розвитку закладів освіти всіх форм власності; — здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом |
| районні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад |
| — відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; — планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; — планують та забезпечують розвиток мережі закладів профільної середньої освіти академічного спрямування (міські ради міст з населенням більше 50 тисяч — самостійно; міські ради міст з населенням менше 50 тисяч — за погодженням з обласною радою); — мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх; — закріплюють за закладами початкової та базової середньої освіти територію обслуговування (крім випадків, встановлених спеціальними законами); — забезпечують доступність дошкільної та середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній та позашкільній освіті; — забезпечують та фінансують підвезення учнів і педагогічних працівників до закладів початкової та базової середньої освіти і у зворотному напрямку (у разі потреби — транспортними засобами, пристосованими для перевезення осіб, які пересуваються на кріслах колісних); — ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку у порядку, затвердженому КМУ; — оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; — забезпечують рівні умови розвитку закладів освіти всіх форм власності; — здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом |
| сільські, селищні ради |
| — відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти; — мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток; — оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; — здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом |
Як бачимо, з переліку повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих органів виконавчої влади та ОМС в галузі загальної середньої освіти виключено повноваження щодо здійснення добору, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів. Саме керівник закладу загальної середньої освіти має право не лише призначити на посади та звільнити з посад заступника керівника, педагогічних та інших працівників закладу загальної середньої освіти, але й оголосити конкурс на вакантну посаду (абз. 5 ч. 2 ст. 26 Закону № 2145).
Тобто з моменту набуття чинності Законом № 2145 всі питання прийняття та звільнення з роботи працівників, а також усі інші питання, що випливають з трудових відносин, вирішує саме керівник закладу освіти відповідно до трудового законодавства.
Переоформлення установчих документів закладів освіти
У Листі Міносвіти надало детальне роз’яснення щодо тлумачення пп.13 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2145 щодо переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із Законом № 2145. За вимогами Закону № 2145 зробити це треба протягом 5 років з дня набрання чинності Законом № 2145. Одночасно п. 5 вказаного розділу Закону № 2145 говорить, що засновникам закладів освіти також рекомендовано протягом цього терміну привести установчі документи закладів освіти у відповідність із вимогами Закону № 2145.
Як наголошує Міносвіти, установчі документи, зокрема статути закладів освіти, мають переоформлятись в поточному режимі (у разі виникнення необхідності).
Увага! Установчі документи розробляють відповідно до Конституції України, Закону № 2145, інших законів, а також відповідних підзаконних актів (у частині, що не суперечить зазначеним законам). Закон № 2145 містить багато відсильних положень, згідно з якими ті чи інші питання діяльності закладів освіти мають бути врегульовані їх установчими документами.
Зауважимо: внесення змін до установчого документа юридичної особи оформлюють шляхом викладення його в новій редакції (п. 11 ч. 1 ст. 15 Закону України від 15.05.03 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»).
Отже, у разі потреби внесення навіть мінімальних змін засновник має забезпечити підготовку нової редакції установчого документа з включенням до нього усіх необхідних змін, пов’язаних із реалізацією Закону № 2145.
Освіта для дітей з особливими потребами
Питання забезпечення доступу до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами є одним із пріоритетів держави у сфері освіти. Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону № 2145 держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.
У Законі № 2145 визначені такі нові поняття, як «індивідуальна програма розвитку», «інклюзивне навчання», «інклюзивне освітнє середовище», «розумне пристосування», «універсальний дизайн у сфері освіти» тощо.
Питання здобуття дітьми з особливими освітніми потребами якісної освіти, зокрема через створення інклюзивних та/або спеціальних груп і класів, врегульовують ст. 19 та 20 Закону № 2145.
Увага! Таку групу або клас утворюють в обов’язковому порядку в разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків.
До 01.09.18 р. ОМС доручено забезпечити (п. 31 ст. 48 Закону № 651):
| 1 | зміну типу підпорядкованих шкіл-інтернатів (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку) на гімназію, ліцей відповідно до вимог Закону № 2145 із збереженням у складі цих закладів освіти інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). Примітка. Припинення функціонування інтернатів у складі таких закладів можливе лише після вирішення в установленому порядку питання здобуття учнями (вихованцями) освіти та/або отримання відповідних соціальних послуг за місцем їхнього проживання (реєстрації) чи місцем проживання (реєстрації) їхніх батьків. |
| 2 | створення обласних (міських — у містах Києві та Севастополі) ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти, а також районних, міських (районних у містах) інклюзивно-ресурсних центрів, у тому числі в об’єднаних територіальних громадах, шляхом реорганізації існуючої мережі психолого-медико-педагогічних консультацій |
Увага! Постановою КМУ від 12.07.17 р. № 545 затверджено Положення про інклюзивно-ресурсний центр. ОМС рекомендовано відповідно до Положення, затвердженого цією постановою, утворити протягом двох місяців інклюзивно-ресурсні центри.
Ліцензування освітньої діяльності закладів освіти
Законом України від 02.03.15 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» було запроваджено ліцензування освітньої діяльності закладів освіти (п. 6 ч. 1 ст. 7). Згідно зі змінами, внесеними до цього положення Законом № 2145, освітня діяльність ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.
Освітню діяльність провадять на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 43 Закону № 2145) для закладів:
| 1 | вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти — Міністерством освіти і науки України |
| 2 | дошкільної та загальної середньої освіти — Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями |
Увага! Державні та комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти, що діють на день набрання чинності Законом № 2145, отримують ліцензію без проходження процедури ліцензування. Заклади освіти усіх форм власності, що створюються після набрання чинності Законом № 2145, ліцензуються на загальних засадах (пп. 6 п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2145).
Нагадаємо: заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні загальної середньої освіти, за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку. Здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти (ч. 3 ст. 9 Закону № 2145).
До речі, заклад дошкільної освіти здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, виданої у встановленому законодавством України порядку.
Отже, усі державні та комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти мають отримати без проходження процедури ліцензування в обласних або Київській міській державних адміністраціях ліцензії на провадження освітньої діяльності на всі ті рівні освіти, на яких вони провадять відповідну освітню діяльність.
Відповідні державні органи мають забезпечити видачу таких ліцензій (окремо на кожен рівень освіти, що визначений ч. 2 ст. 10 Закону № 2145) без процедури ліцензування та проінформувати заклади освіти про дату і порядок отримання ліцензій. З метою виконання відповідної норми Закону № 2145 Міносвіти рекомендувало обласним, Київській міській державним адміністраціям як органам ліцензування закладів дошкільної і загальної середньої освіти прийняти відповідні рішення та оприлюднити їх на офіційних веб-сайтах.
Увага! Ліцензування закладів позашкільної освіти не вимагається законодавством. Водночас згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 2145 позашкільна освіта є «невід’ємним складником системи освіти». Це засвідчено багатьма іншими положеннями Закону № 2145, які вимагають не лише від держави, але й від ОМС як формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення (ч. 6 ст. 14 Закону № 2145), так і належного «фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством» (ч. 2 ст. 4 Закону № 2145).
Атестація закладів освіти
Ми вже зазначали, що Законом № 2145 були внесені зміни до багатьох «освітніх» законів України, у тому числі й в частині повноважень відповідних місцевих органів управління. Зокрема, з переліку цих повноважень виключені повноваження на проведення атестації відповідних закладів освіти. Одночасно із цих законів виключена й атестація закладу освіти як форма державного нагляду (контролю).
Тобто атестація закладів освіти вже не належить до повноважень відповідних органів управління і не існує як форма державного нагляду (контролю) чи інструмент забезпечення якості освіти. Відповідно, й проведення атестації є безпідставним і правові наслідки її проведення відсутні.
Міносвіти наголошує, що у системі загальної середньої освіти буде запроваджено новий плановий захід державного нагляду (контролю) — інституційний аудит, зміст та особливості проведення якого визначені ст. 45 Закону № 2145. Поряд із цим Порядок державної атестації дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладів, затверджений наказом Міносвіти від 30.01.15 р. № 67, буде визнаний таким, що втратив чинність.
Обрання керівника закладу загальної середньої освіти
Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу. Таку норму містить у ст. 26 Закону № 651.
Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки — для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії. До складу комісії входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об’єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об’єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Зауважимо: до участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатись представники громадських об’єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти.
Увага! Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого Міносвіти (наразі розробляється).
Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування на посаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.
Слід врахувати, що відповідно до пп. 17 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2145 після 28.09.17 р. ч. 2 ст. 26 Закону № 651 застосовується до посад, що стали вакантними в установленому трудовим законодавством порядку. Тож будьте уважними!
Під час проведення конкурсу враховуйте вимоги ч. 2 ст. 24 Закону № 651. Так, посаду керівника закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності може обіймати особа, яка є громадянином України, має вищу освіту ступеня не нижче магістра та стаж педагогічної роботи не менше трьох років, а також організаторські здібності, фізичний і психічний стан якої не перешкоджає виконанню професійних обов’язків.
Як бачимо, вилучено вимогу щодо обов’язкової наявності саме вищої педагогічної освіти, а також вимогу щодо необхідності проходження атестації керівних кадрів освіти у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.
Увага! У Листі Міносвіти наголосило, що тимчасова відсутність затвердженого Міносвіти зазначеного вище типового положення (яке наразі розробляється) не зупиняє дію норми Закону № 2145 щодо призначення керівника закладу загальної середньої освіти на посаду винятково за результатами конкурсного відбору.
Тому керівник державного закладу загальної середньої освіти має обиратись на основі конкурсного відбору, проведеного відповідно до Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності. Такий порядок затверджений постановою КМУ від 13.10.15 р. № 827.
Водночас керівник комунального закладу загальної середньої освіти має обиратись на основі конкурсного відбору, що має бути проведений відповідно до Положення про конкурс на посаду керівника комунального закладу загальної середньої освіти, розробленого та затвердженого засновником цього закладу.
Крім того, у п. 3 зазначеної вище постанови ОМС рекомендовано з урахуванням Порядку, затвердженого цією постановою, визначити протягом місяця процедуру призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності за результатами конкурсного відбору.
Як бачимо, керівника державного чи комунального закладу загальної середньої освіти призначають на посаду виключно за результатами конкурсного відбору.
Цікаві запитання
«Чи дозволяє новий закон «Про освіту» місцевим органам створювати відділи та департаменти освіти? Чи зможуть вони контролювати школи?7»
7 Відповідь надана для Нової Української школи (проект створений громадською організацією «Смарт Освіта» у партнерстві з Міносвіти для комунікації реформи «Нова Українська Школа») та у повній версії розміщена на її офіційному сайті http://nus.org.ua, а також за посиланням http://decentralization.gov.ua/news/7486.
Відповідь на це запитання надав головний експерт РПР з питань освіти, радник Міністра освіти і науки України, член робочої групи з розробки Закону № 2145 Володимир Бахрушин. За його словами, зазначені повноваження ст. 66 Закону № 2145 не передбачають втручання місцевих органів у внутрішню діяльність закладів освіти, але можуть передбачати отримання необхідної інформації:
<...> місцеві органи як органи управління освітою не мають ніяких повноважень з безпосереднього управління закладами освіти. Тому вони не можуть делегувати такі повноваження будь-кому, зокрема, обласним, районним відділам освіти. Натомість, місцеві органи мають обов’язок забезпечувати розвиток мережі закладів освіти, доступність освіти, підвезення учнів. Для цього вони можуть створювати відповідні структурні підрозділи. Але ці підрозділи мають не управляти закладами, а забезпечувати їхню діяльність. Тобто виконувати для них сервісні функції. Також вони можуть виконувати функції збору і аналізу статистичної інформації, прогнозування, планування (на рівні відповідної території) тощо. Тобто виконувати підготовчу аналітичну роботу для прийняття рішень відповідними місцевими органами.
<...> Місцеві органи також можуть бути засновниками закладів освіти. <...>Звідси випливає, що засновник не має повноважень втручатися в освітню діяльність, вирішення питань організації освітнього процесу, кадрові питання (крім призначення та звільнення керівника закладу). Часто в обговореннях висловлюється думка, що саме під уповноваженою особою і маються на увазі відділи освіти. Насправді це не так. Закон визначає коло можливих уповноважених осіб. Насамперед, це МОН та інші центральні органи виконавчої влади, які можуть бути уповноважені Кабінетом Міністрів на виконання окремих функцій засновника державних закладів (статті 64, 65). По-друге, це може стосуватися права засновника приватного закладу створити уповноважений орган. Право місцевих органів створювати додаткові «уповноважені органи» є сумнівним, оскільки таке їхнє повноваження законом не передбачено. Може виникнути ідея, що в цьому випадку на них можна не поширювати дію статті 19 Конституції, оскільки це стосується їх повноважень як засновника, а не як органу влади чи місцевого самоврядування. Але і в цьому випадку вони можуть передати такому органу лише ті повноваження, які їм самим надано законом.
Враховуючи статтю 19 Конституції, сумнівною є також можливість розширення повноважень місцевих органів як засновників через законодавство чи установчі документи.
Під законодавством тут можуть розумітися лише інші закони. Зокрема спеціальні закони про освіту, Цивільний кодекс й т. п. Розширення повноважень установчими документами буде прямим порушенням Конституції.
III. За новим законом місцеві органи влади та самоврядування, а також створені ними органи управління освітою (якщо вони будуть створені) позбавляються таких повноважень, які вони мали за попереднім законом про освіту (стаття 14 закону про освіту, стаття 37.3 закону про загальну середню освіту, стаття 19.2 закону про дошкільну освіту) <...>
Організація обліку дітей дошкільного та шкільного віку (тепер вони самі мають здійснювати цей облік стаття 66.2). <...> Підсумовуючи: законодавство не передбачає і не заважає місцевим органам створювати відділи, департаменти чи інші структурні підрозділи, що будуть опікуватися проблемами розвитку освіти у відповідних областях, районах, містах тощо.
Але ці підрозділи не будуть мати повноважень втручатися в освітню, кадрову, організаційну роботу закладів освіти, крім, можливо, закладів позашкільної освіти. Для останніх частина 6 статті 10, що регулює повноваження місцевих органів, істотно не змінилася.
«Якщо термін контракту директора закінчується, то посада керівника стає вакантною чи управління освіти може продовжити контракт без конкурсу?8»
8 Ознайомитись з відповіддю можна на офіційному сайті Нової Української школи http://nus.org.ua.
У разі закінчення терміну контракту керівника освітнього закладу його засновник мусить оголосити конкурс на заміщення цієї посади. Засновник, згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 651, має затвердити положення про конкурс на посаду керівника закладу освіти.
«Хто має матеріально забезпечувати пілотні школи?9»
9 Ознайомитись з відповіддю можна на офіційному сайті Нової Української школи http://nus.org.ua.
Фінансування і забезпечення матеріально-технічної бази закладу освіти належить до повноважень ОМС.
«Під час конкурсного набору педагогів в опорну школу перевага надаватиметься досвідченим педагогами чи менш титулованим спеціалістам?10»
10 Ознайомитись з відповіддю можна на офіційному сайті Нової Української школи http://nus.org.ua.
Це залежить від керівника школи. Директор школи може проводити конкурс і формулювати вимоги на свій розсуд, а може й не проводити конкурс, якщо не вбачає в цьому потреби.
«Якою має бути температура повітря в школах та хто несе відповідальність за недотримання вимог?11»
11 Ознайомитись з відповіддю можна на офіційному сайті Нової Української школи http://nus.org.ua.
Спершу розглянемо температурні норми в школах. У Державних санітарних правилах і нормах влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів зазначено, що температура в класах, кабінетах, актовій залі має бути 17-20 °C. У спортивній залі допустимою є температура 15-17 °C, а в роздягальнях при спортзалах — 19-23 °C. У бібліотеці температура має бути 16-18 °C, у медкабінетах – 21-23 °C, у вестибюлі та гардеробі — 16-19 °C, у туалетах — 17-21 °C, а в приміщеннях з умивальниками — 20-23 °C. У позаурочний час в приміщеннях шкіл повинна підтримуватись температура не нижче 15 °C.
Також у санітарних правилах і нормах зазначено, що в разі зниження «температури повітря до -20 °C при швидкості руху повітря більше 5 м/с і при підвищенні вологості вище 80 % для учнів початкових класів та при температурі -24 °C — для учнів 5-12 класів, а також при надзвичайних ситуаціях органи місцевої виконавчої влади приймають рішення про тимчасове призупинення навчання учнів».
Отже, якщо ви виявили, що в школі не дотримуються зазначених санітарних норм, то спершу потрібно визначити відповідального. Якщо це центральне опалення — то відповідальним є виконавчий орган міської або районної ради, якщо автономне шкільне опалення — то керівник школи.
Тоді потрібно писати звернення на ім’я відповідальної особи з вимогою виправити ситуацію. Перевагою буде, якщо під зверненням підпишуться багато людей. Окрім батьків, зацікавленими в цьому можуть бути й вчителі — адже вони так само, як і діти, щодня мусять проводити багато годин у холодному приміщенні.
Окрім того, ми радимо пошукати грантові проекти з енергоефективності або подавати відповідні проекти на участь у конкурсі громадських бюджетів. В Україні вже є школи, які завдяки участі в подібних проектах утеплили стіни, вікна та перейшли на автономне опалення.
