Членами сім’ї суб’єкта декларування вважаються: особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (ст. 1 Закону України від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції», далі — Закон). Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вищевказаних ознак для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування.
Увага! В декларацію включається інформація про членів сім’ї станом на останній день звітного періоду. Якщо упродовж звітного періоду — незалежно від тривалості — член сім’ї спільно проживав із суб’єктом декларування, але таке спільне проживання було припинено станом на останній день звітного періоду (наприклад, 31 грудня для щорічної декларації), то така особа не вважається членом сім’ї суб’єкта декларування і інформація про неї в декларації не відображається. НАЗК у своїх роз’ясненнях, затверджених їх рішенням від 11.08.16 р. № 3 (далі — Роз’яснення), зазначає, що Закон не передбачає обов’язку суб’єкта декларування звертатися до суду для встановлення факту спільного проживання. Для цілей декларування аби особа вважалась членом сім’ї суб’єкта декларування, вона повинна проживати спільно із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду (незалежно від тривалості такого проживання) і одночасно бути пов’язаною спільним побутом і взаємними правами та обов’язками із суб’єктом декларування. Це не стосується дружини/чоловіка суб’єкта декларування, які є членами сім’ї незалежно від наявності зазначених ознак, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, але взаємні права і обов’язки яких не мають характеру сімейних. У разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім’ї (ч. 7 ст. 46 Закону). Тобто, якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації і при цьому самому суб’єкту декларування ця інформація не відома, він, у процесі заповнення обирає у відповідних полях електронної форми помітку «Член сім’ї не надав інформації». Позиція НАЗК стосовно не наданої членом сім’ї інформації така: «якщо член сім’ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб’єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел, то суб’єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію».
Якщо члену сім’ї відповідна інформація не відома, зазначає НАЗК у своєму Роз’ясненні, і вона не може бути ним отримана з офіційних джерел, то у відповідних полях електронної форми декларації слід обрати помітку «Не відомо» (якщо помітка доступна у відповідному полі згідно з Технічними вимогами до полів форми декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).
Суб’єкт декларування не несе відповідальності за ненадання інформації членом сім’ї. Адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені законодавством за подання суб’єктом декларування «завідомо недостовірних» відомостей. Тож, якщо недостовірні відомості, які були зазначені в декларації, були надані суб’єкту декларування членом його сім’ї, то відповідальність декларанта може настати лише в тому разі, коли суб’єкт декларування усвідомлював недостовірність таких відомостей, але попри це свідомо зазначив їх у декларації. Водночас, НАЗК проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадку, якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації (ч. 1 ст. 50 Закону). Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням НАЗК від 10.02.17 р. № 56.
