Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Неприємні пости у соцмережах: чи є підстави для відповідальності?

Сербіна А., головний редактор спецвипуску «Юридичні практики», адвокат
Місцеве самоврядування Січень, 2018/№ 1
Друк
Публічна критика тієї чи іншої діяльності стала звичним явищем. Бажання свої думки довести до великої кількості людей через соціальні мережі набуло нечуваних розмірів. Одним із способів захисту, який нам пропонує сучасне законодавство, є захист честі, гідності та ділової репутації у суді. Чи дійсно працює цей механізм, давайте розбиратися на прикладі однієї судової справи.

Одразу попереджаємо: ОМС (представники ОМС) не є головними героями історій, які будуть представлені вашій увазі нижче. Тим не менш справи, які будуть проаналізовані, є яскравим прикладом того, що не завжди можна захиститися від тієї чи іншої інформації, розміщеної в той чи інший спосіб. Якщо ж враховувати, що посадові особи ОМС можуть часто піддаватися критиці (і, як правило, критика буває безпідставною), відносно посадових осіб можна зустріти різну інформацію на різних джерелах та різного змісту, то наведена нижче інформація стане вам у нагоді.

Суть спору

Влітку 2016 року на сторінці відповідача у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» була поширена інформація наступного змісту: «А знаєте, що цікаво?!..Першим на місці подій опинився так званий 17 канал — російсько-пропагандонський засіб дезінформації, фінансований «Сім’єю».

З метою захисту своїх прав телеканал звернувся до суду із позовом про захист ділової репутації.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що вся інформація, яка міститься у вислові, є недостовірною і порушує його ділову репутацію, оскільки створює негативне враження про діяльність позивача. Знімальна група «Розвідка» прибула першою на місце події, оскільки неподалік виконувала редакційне завдання, що підтверджується розміщеним на сайті каналу сюжетом. Словосполучення «так званий 17 канал» створює хибне враження про канал, вказуючи на непрофесійність та неналежну кваліфікацію журналістів каналу. Звинувачення типу «російсько-пропагандонський засіб дезінформації, фінансований «Сім’єю», не відповідає дійсності і посягає на ділову репутацію, оскільки звинувачують у проросійських поглядах, що пов’язує із державою-агресором та має негативні наслідки, оскільки зв’язок із «Сім’єю», під якою в суспільстві розуміють представників колишньої влади України, негативно сприймається жителями України. Оскільки зазначений пост був розміщений на сторінці позивача у вільному доступі, то був доведений до відома невизначеного кола осіб.

Позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «17 канал», розміщену у мережі Інтернет на веб-сайті «Facebook» на сторінці BogdanButkevych вищевказану інформацію та спростувати її шляхом видалення вказаної інформації з мережі Інтернету та опублікування рішення суду на сторінці BogdanButkevych протягом місяця після набрання чинності рішенням суду.

Обґрунтування рішення суду

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв’язку з цим ст. 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України1 кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

1Далі за текстом — ЦК.

Відповідно до вимог ст. 91 ЦК юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ч. 1 ст. 94 ЦК юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Представники позивача стверджували, що вислів у тексті поширеної на сторінці відповідача у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» інформації: «так званий 17 канал «російсько-пропагандонський засіб дезінформації, фінансований «Сім’єю», не відповідає дійсності і посягає на ділову репутацію, оскільки формує негативний імідж каналу.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 02.10.92 р. № 2657-ХII «Про інформацію»2 під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

2Далі за текстом — Закон № 2657.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.09 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»3 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

3Далі за текстом — Постанова Пленуму.

1

поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб

2

поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача

3

поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності

4

поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови Пленуму визначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 2657 оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно зі ст.471 Закону № 2657 ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за виключенням образи або наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних.

Отже, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Європейської Конвенції з прав людини захищає й погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.06 р. № 3477-IV «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Так, рішенням від 21.02.12 р. у справі «Тушалп проти Туреччини» Європейський суд встановив, що, навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли бути визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому Європейський суд підкреслив, що використання навіть «вульгарних фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий, що захищений разом зі змістом вираження».

Відповідну правову позицію наведено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131), у п. 41 якого зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи; за умови додержання п. 2 ст. 10 цієї Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій; такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та щоб сформувати про них свою думку (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Із аналізу всього змісту поширеної на сторінці відповідача у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» інформації слід, що ця інформація була покликана повідомити про відомі події, що сталися 20.07.16 р., — вбивство журналіста та прибуття першими на місце вбивства представників 17 каналу, щоб зробити відеозйомку.

Виокремлений вислів без урахування семантики загального контексту поширеної на сторінці відповідача інформації тягне спотворення всього тексту, в якому відповідачем викладена власна думка, бачення, переконання та критична оцінка зазначеним подіям та діям позивача в сукупності, про що ним зазначено в письмових запереченнях з посиланням на аналітичний матеріал, який доступний у мережі Інтернет.

Виокремлення із загального спірного тексту вказаного вислову призводить до викривлення думки, висловленої відповідачем, та є втручанням у його право на свободу вираження поглядів у спосіб, що не є необхідним у демократичному суспільстві.

При цьому, в якому б непривабливому світлі у цьому вислові не був представлений позивач — «…так званий 17 канал — російсько-пропагандонський засіб дезінформації, фінансований «Сім’єю», цю частину інформації не можна розглядати як окремо взятий вислів, а треба сприймати з розумінням змісту та семантики всього загального тексту.

Тому поширену на сторінці відповідача у загальнодоступній соціальній мережі «Facebook» інформації щодо позивача слід розцінювати лише як критику його дій, тобто спірний вислів є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, які підлягають доведенню під час судового розгляду.

Рішення суду

Дніпровським районним судом м. Києва 02.12.16 р. у справі № 755/11966/16-ц було встановлено відсутність порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача або таких, що перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що є підставою для відмови у позові.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «17 канал» до відповідача про захист ділової репутації було відмовлено.

На вказане рішення суду була подана апеляційна скарга, разом із тим Апеляційний суд м. Києва своєю ухвалою від 22.02.17 р. апеляційну скаргу відхилив із посиланням на те, що суд першої інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, зібраним доказам надав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Єдиний державний реєстр судових рішень містить багато аналогічних судових рішень, в яких суди відносили розміщені публікації у різних засобах масової інформації до оціночних суджень або міркувань певної особи, внаслідок чого у задоволенні позовів було відмовлено. Як показує практика, захиститися від таких постів у соціальних мережах, які критикують ті чи інші дії, містять образливу та неприємну інформацію, досить важко, адже предметом позитивного судового розгляду можуть бути твердження, а не судження.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі