1 Далі за текстом — Закон № 280.
2 Далі за текстом — ОТГ.
Підписувати та видавати довідки староста може лише за умови покладання на нього цього обов’язку відповідною радою ОТГ та надання (виготовлення) для цього печатки. Для забезпечення роботи старост з видачі довідок рада ОТГ може виготовити гербові номерні печатки. Для цього вона має прийняти рішення «Про виготовлення гербових номерних печаток...», в якому визначити, печатка за яким номером передається відповідному старості та яка персональна відповідальність покладається на нього за збереження та використання печатки.
Видача довідок ОМС здійснюється на підставі Конституції України, Сімейного, Житлового, Земельного кодексів України, Закону № 280, законів України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України», від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», від 15.05.2003 № 742-IV «Про особисте селянське господарство» та інших нормативно-правових актів. Окрім цього, ОМС досить часто затверджують окремим рішенням положення про порядок видачі довідок.
Щодо конфлікту інтересів
Досить часто старост цікавить, чи наявний конфлікт інтересів при видачі довідок близьким особам. На жаль, щодо цього на сьогоднішній день відсутні офіційні роз’яснення. При цьому думки фахівців, які надають правову підтримку та проводять навчання для посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема рад ОТГ, розділилися. Спробуємо розібратися в цьому питанні, але звертаємо увагу, що ця стаття не може вважатися офіційним роз’ясненням та містить особисту думку автора.
Нагадаємо, що відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»3 близькі особи — особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із посадовою особою місцевого самоврядування (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням посадової особи місцевого самоврядування.
3 Далі за текстом — Закон № 1700.
Абзацами 8, 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700 надано визначення потенційного та реального конфлікту інтересів.
Потенційний конфлікт інтересів — це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний же конфлікт інтересів — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
З положень Закону № 280 випливає, що повноваження старости (в. о. старости) поширюються на старостинський округ, в якому його обрано або, відповідно, призначено виконувати обов’язки. Якщо на старосту покладений обов’язок підписувати та видавати довідки, то право їх отримувати у старости мають всі жителі населених пунктів, які входять до старостинського округу. Виходячи з повноважень старости, які передбачені Законом № 280, йому належить не лише представницька функція, а й обслуговуюча. Тобто жителі населених пунктів, які входять до певного старостинського округу, не повинні відчувати брак можливостей, якими вони користувалися при функціонуванні сільських, селищних рад до об’єднання громад. До цих можливостей належить і отримання довідок.
Для того щоб розібратися в питанні наявності конфлікту інтересів, необхідно з’ясувати, що саме являє собою довідка?
Чинне законодавство не містить уніфікованого визначення поняття «довідка». Різні нормативно-правові акти по-різному з урахуванням галузі правового регулювання визначають це поняття. В цілому, всі ці визначення зводяться до того, що довідка є документом. Узагальнюючи, можна вважати, що довідка є документом, який містить опис та підтверджує ті чи інші факти, події. Фактично, довідка є документом інформаційного характеру, що підтверджує певні факти та події. Орган, який видає такий документ, як довідка, відповідальний за викладення в ній достовірної інформації.
Тобто сама по собі довідка лише підтверджує наявність або відсутність певних фактів або подій, на які староста не може впливати. На нашу думку, видача довідки не є тим рішенням, яке староста може прийняти або не прийняти, або дією, яку він може вчинити чи не вчинити. Це його обов’язок (якщо, звісно, на старосту було зобов’язано видавати довідки радою ОТГ). З іншого боку, можлива необ’єктивність та неупередженість старости при видачі довідок близьким особам може впливати на достовірність відомостей, які до неї вносяться. Це вже є підставою для притягнення старости до юридичної відповідальності.
Про відповідальність
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 366 Кримінального кодексу України4 передбачений такий вид злочину, як «Службове підроблення», тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.
4 Далі за текстом — КК.
В узагальненні практики розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 КК (службове підроблення), виданому Верховним Судом України5, зазначається, що обов’язковою ознакою службового підроблення є його предмет — офіційні документи.
5 Далі за текстом — ВСУ.
Для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом та мав статус офіційного, він повинен відповідати певним ознакам:
1) документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);
2) така інформація має бути зафіксована у тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;
3) інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її зберігання, використання або розповсюдження;
4) документ має бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об’єднань, а також підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності;
5) офіційним згідно зі ст. 366 КК є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи — докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Потребує уваги й те, що 09.07.2015 ВСУ в рішенні по справі № 5-50кс15 надав роз’яснення щодо ознак офіційного документа як предмета службового підроблення.
Так, для того щоб документ визнавався офіційним, необхідна сукупна наявність таких ознак:
1) документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;
2) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значимий характер — підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків.
Виходячи з вищенаведеного, можемо зробити висновок, що довідки, які видають посадові особи місцевого самоврядування, належать до офіційних документів, адже вони мають затверджену форму, містять реквізити, а засвідчені в них конкретні події, явища або факти мають здатність спричиняти наслідки правового характеру.
Окрім цього, як ще можна відрізнити службове підроблення від інших видів службових злочинів? Об’єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК дій:
а) внесення до документів неправдивих відомостей;
б) інше підроблення документів;
в) складання неправдивих документів;
г) видача неправдивих документів.
Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа матиме місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.
Отже, видаючи довідки, староста має пам’ятати, що він несе відповідальність в першу чергу не за сам факт їх видачі, а за правдивість та достовірність відомостей, які в них містяться.
