1 Далі за текстом — Закон № 1700.
Про заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів
Перш ніж розглянути питання вчинення дій та прийняття рішень під зовнішнім контролем, слід спочатку проаналізувати, які взагалі є заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів.
Із правового аналізу ст. 29 Закону № 1700 випливає, що конфлікт інтересів може бути врегульований:
— самостійно — самою особою, в якої він наявний;
— із зовнішнього боку — керівником такої особи, Національним агентством з питань запобігання корупції2, іншим визначеним законом органом чи особою.
2 Далі за текстом — НАЗК, Національне агентство.
Судячи з формулювань щодо заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, наведених у ч. 1 ст. 29 і ст. 30–35 Закону № 1700, вони мають альтернативний характер. Застосування цих заходів буде правомірним за наявності потенційного або реального конфлікту інтересів і за відсутності результативного самостійного врегулювання конфлікту інтересів.
Обрання того чи іншого заходу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів залежить, зокрема, від:
а) специфіки такого, що підлягає врегулюванню, конфлікту інтересів:
— його виду (потенційний або реальний);
— характеру (тимчасовий або постійний);
б) виду суб’єкта, який ухвалює рішення про застосування заходу;
в) наявності чи відсутності можливості звернення до іншого (альтернативного) заходу врегулювання конфлікту інтересів;
г) наявності чи відсутності згоди особи на застосування щодо неї певного заходу.
Нижче в таблиці ми наведемо заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів та відповідного суб’єкта його застосування.
| № | Заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів | Суб’єкт застосування |
| 1 | Застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень (ст. 33 Закону № 1700) | Застосовуються: — керівником органу, підприємства, установи, організації; — керівником структурного підрозділу; — спеціальним працівником, який визначений керівником; або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів; — уповноваженою особою Національного агентства |
| 2 | Усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті (ст. 30 Закону № 1700) | Застосовуються керівником як органу, підприємства, установи, організації, так і структурного підрозділу |
| 3 | Обмеження доступу особи до інформації (ст. 31 Закону № 1700) | Застосовуються керівником як органу, підприємства, установи, організації, так і структурного підрозділу |
| 4 | Перегляд обсягу службових повноважень (ст. 32 Закону № 1700) | |
| 5 | Переведення особи на іншу посаду (ст. 34 Закону № 1700) | Застосовується лише керівником органу, підприємства, установи, організації |
| 6 | Звільнення особи (ст. 34 Закону № 1700) |
Далі зробимо акцент на Науково-практичному коментарі до Закону № 1700 під ред. Хавронюка М. І. від 2018 р., в якому було, зокрема, зазначено, що вибір заходу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів повинен здійснюватись із забезпеченням оптимальної моделі збалансування інтересів:
1) особи, в якої виник конфлікт інтересів;
2) безпосереднього суб’єкта врегулювання конфлікту інтересів;
3) суб’єктів, які вступають у правовідносини із безпосереднім суб’єктом врегулювання конфлікту інтересів;
4) держави або територіальної громади.
У будь-якому разі обрання того чи іншого заходу має бути достатнім для врегулювання конфлікту інтересів (тобто впорядкування діяльності відповідних осіб) і водночас мінімально можливим втручанням у виконання ними своїх службових або представницьких повноважень.
Про зовнішній контроль
Після з’ясування того, які існують заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, перейдемо до одного із них — вчинення дій та прийняття рішень під зовнішнім контролем. Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 1700 службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особою під зовнішнім контролем у разі, якщо:
| усунення від виконання завдання | є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення |
| вчинення дій, прийняття рішень чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів | |
| обмеження особи доступу до інформації чи перегляд її повноважень |
При цьому зовнішній контроль здійснюється в таких формах:
| 1 | перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів |
| 2 | виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника |
| 3 | участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу |
Варто підкреслити, що НАЗК у своїх Методичних рекомендаціях щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням Національного агентства від 29.09.2017 № 839, зазначає, що необхідні такі умови для застосування зовнішнього контролю:
1) наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) якщо конфлікт інтересів має постійний або тимчасовий характер;
3) за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа;
4) якщо усунення особи від виконання завдання,вчинення дій, прийняття рішень чи участі в його прийнятті або обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим;
5) якщо відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону № 1700 у рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов’язки особи у зв’язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняттям рішень.
Слід мати на увазі, що зовнішній контроль вимагає від керівника не просто визначитись із можливістю його здійснення, а й встановлює обов’язок чітко визначити форму зовнішнього контролю та суб’єкта, що на практиці означає необхідність реального відбору особи, яка його здійснюватиме.
Таким чином, особа, яка уповноважена ухвалити рішення про застосування зовнішнього контролю, має заздалегідь визначитись із найбільш прийнятною формою контролю в конкретній ситуації та особою, яка буде здійснювати контроль, аби не допустити нового конфлікту інтересів. Тому не слід призначати особу, яка:
| 1 | перебуває у дружніх, сімейних чи інших близьких стосунках з особою, здійснення службових повноважень якої піддається контролю |
| 2 | є підлеглою підконтрольної особи |
| 3 | є керівником підконтрольної особи |
Особливості зовнішнього контролю в ОМС
Особливості здійснення зовнішнього контролю в ОМС регулює як Закон № 1700, так і Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»3.
3 Далі за текстом — Закон № 280.
Підкреслимо, що всі форми зовнішнього контролю, про які ми говорили вище, притаманні й ОМС, вони мають лише свої особливості. За загальним правилом у ОМС зовнішній контроль здійснюється лише через призначення керівником органу спеціально визначеного працівника в конкретному випадку, про що ми вже детально розібрались у попередньому розділі.
Що ж стосується інших форм, то тут є свої особливості, про які ми і поговоримо далі.
Так, ст. 35 Закону № 1700 встановлює особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема у:
— голів, заступників голів обласних та районних рад;
— міських, сільських, селищних голів;
— секретарів міських, сільських, селищних рад;
— депутатів місцевих рад.
У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Як ви добре знаєте, зазначені вище особи беруть участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 591 Закону № 280 здійснення контролю:
— за дотриманням вищезгаданих вимог (виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересу під час розгляду, підготовки та прийняття рішень в колегіальному органі);
— надання цим особам консультацій та роз’яснень щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;
— поводження з майном, що може бути неправомірною вигодою та подарунками, —
покладається на постійну комісію, визначену відповідною радою.
Як правило, такі комісії у відповідних радах називаються приблизно однаково, наприклад, Постійна комісія з питань дотримання законності, запобігання корупції, депутатської діяльності, етики та регламенту або Постійна комісія з питань регламенту, законності, прав і свобод громадян та запобігання корупції.
Другим нюансом щодо зовнішнього контролю в ОМС є участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.
За загальним правилом згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 35 Закону № 1700, у разі якщо неучасть особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватись під зовнішнім контролем. Рішення про здійснення зовнішнього контролю приймається відповідним колегіальним органом.
Виходячи з аналізу норм Закону № 1700 та Закону № 280, у цьому випадку зовнішнім контролем є участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу. Поговоримо про це.
Відповідно до ст. 13 Закону № 1700 уповноваженими особами НАЗК є Голова та члени Національного агентства, а також уповноважені Національним агентством посадові особи. При аналізі цього ж Закону (ст. 6, 7, 13) доходимо висновку, що ані Голова та члени НАЗК, ані уповноважені Національним агентством посадові особи не наділені повноваженням на здійснення зовнішнього контролю.
Тому в цьому разі ми звертаємось до постанови КМУ від 04.09.2013 № 706 «Питання запобігання та виявлення корупції»4, яка регулює повноваження та діяльність уповноваженого підрозділу (особи) з питань запобігання та виявлення корупції.
4 Далі за текстом — постанова № 706.
Підкреслимо, що уповноважений підрозділ (особа) з питань запобігання та виявлення корупції утворюється в ОМС.
При цьому відповідно до ч. 1 постанови № 706 уповноважена особа визначається у разі недоцільності утворення відповідного підрозділу.
Згідно з п. 6 ч. 4 постанови № 706 до повноважень уповноваженого підрозділу (особи) з питань запобігання та виявлення корупції належить здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Варто зазначити, що такий вид зовнішнього контролю буде застосовуватись і до особи, в якої немає керівника — голови відповідної ради. Про це більш детально ми писали в попередньому номері нашого видання5.
5 Див. «Місцеве самоврядування», № 5 за травень 2018 року на с. 69.
