1 Далі за текстом — ВС.
2 Далі за текстом — Закон № 1700.
Історія справи
Перш ніж говорити про рішення суду в цій справі, пропонуємо ознайомитись із її обставинами. Розглянемо, власне, з якими вимогами позивач3 першочергово звернувся до суду.
3 Далі за текстом — позивач, Особа 1.
Отже, Особа 1 звернувся до окружного адміністративного суду із позовом до Генеральної прокуратури4, в якому просив:
4 Далі за текстом — Генпрокуратура, ГПУ.
— визнати протиправним та скасувати наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 10.04.2017 № 11;
— зобов’язати Генеральну прокуратуру видати наказ про скасування оскаржуваного наказу.
Позовні вимоги Особа 1 обґрунтовував тим, що наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 10.04.2017 № 11 є протиправним.
Тобто таким, що не відповідає фактичним обставинам та підлягає скасуванню. Позивач зазначав, що в його діях відсутня складова правопорушення, передбаченого Законом № 1700, за яке його притягли до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом.
Рішення суду першої інстанції
Одразу зазначимо, що 26.09.2017окружний адміністративний суд позов Особи 1 задовольнив частково. Своїм рішенням суд:
| 1 | визнав протиправним та скасував наказ Генпрокуратури «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 10.04.2017 № 11 |
| 2 | зобов’язав Генпрокуратуру вжити заходів щодо вилучення відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення щодо Особи 1, внесених на підставі наказу від 10.04.2017 № 11 |
| 3 | присудив Особі 1 судовий збір у сумі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Генпрокуратури |
| 4 | відхилив у задоволенні решти вимог |
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обов’язок декларування майна — автомобіля, яким позивач користувався на день звітного періоду, у декларації за 2015 рік виник у позивача з моменту фактичного використання автомобіля в січні 2016 року.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 1700 контроль за повнотою, достовірністю та правильністю заповнення декларацій покладено на спеціальний суб’єкт — Національне агентство з питань запобігання корупції5.
5 Далі за текстом — НАЗК, Національне агентство.
Рішення суду апеляційної інстанції
Слід зазначити, що 29.11.2017 апеляційний адміністративний суд постанову окружного адміністративного суду від 26.09.2017 скасував та прийняв нову постанову, якою в позові відмовив.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що:
— висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи;
— суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи;
— ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України6, чинного на момент спірних правовідносин (підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення), підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
6 Далі за текстом — КАС.
Зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до ВС з касаційною скаргою, в якій просив постанову апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 скасувати та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду від 26.09.2017.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 про відмову в задоволенні позовних вимог прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема:
| 1 | ст. 46 Закону № 1700 (інформація, що зазначається в декларації) |
| 2 | — ч. 2 ст. 71 КАС (в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову); — ч. 2 ст. 86 КАС (ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили) |
У ході касаційного розгляду відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Відзив мотивував тим, що:
— постанову апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства;
— наведені позивачем доводи висновків колегії суддів не спростовують.
Тому касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції — без змін.
Визначення ВС фактичних обставин справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 29.10.2016 позивач заповнив декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, а 05.07.2016 та 18.01.2017 — анкету доброчесності прокурора.
11.01.2017 до Генеральної інспекції Генпрокуратури надійшло повідомлення щодо можливої недоброчесності начальника відділу прокуратури _______ області — Особи 1.
Листом від 13.01.2017 Генпрокуратура повідомила прокурора _____ області про необхідність проведення службового розслідування.
На позивача було складено рапорт, відповідно до якого за результатами службового розслідування підтверджено відомості про недекларування Особою 1 користування транспортним засобом у декларації за 2015 рік, у зв’язку із чим він заслуговує на притягнення до дисциплінарної та/або адміністративної відповідальності.
Після чого наказом Генпрокурора «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 10.04.2017 №11 начальнику відділу представництва інтересів громадянина та держави в суді та при виконанні судових рішень — Особі 1 оголошено догану.
Так, під час службового розслідування встановлено, що згідно з відомостями, які містяться в Національній автоматизованій інформаційній системі департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України7, у користуванні Особи 1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з 12.12.2015 перебував автомобіль 2013 року випуску, реєстраційний № 1, який належить Особі 3 — його тещі.
7 Далі за текстом — ДАІ МВС.
Даючи пояснення в суді першої інстанції, позивач підтвердив, що 12.12.2015 він разом з тещею — Особою 3 (в якої немає посвідчення водія) — на зазначеному автомобілі прибув до Центру обслуговування ДАІ МВС в _____ області, де оформив на себе свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою «для участі в міжнародному русі» (дійсне до 12.12.2016). На зазначеному автомобілі 02.01.2016 здійснив перетин державного кордону України, а 09.01.2016 повернувся до України.
Разом з тим при заповненні 29.10.2016 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік факт корисування зазначеним автомобілем позивач не відобразив.
Нормативно-правова база, яку використовував ВС
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та ОМС, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації й діяльності прокуратури, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури врегульовано Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру»8.
8 Далі за текстом — Закон № 1697.
Частина 5 ст. 19 Закону № 1697 передбачає, що прокурор зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності. Таємну перевірку доброчесності прокурорів Генпрокуратури, регіональних та місцевих прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генпрокурором.
Згідно з вимогами п. 1 розд. 2 Порядку кожний прокурор з метою виконання вимог ч. 5 ст. 19 Закону №1697 зобов’язаний щороку до 1 лютого подавати до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену анкету доброчесності прокурора.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 1700 посадові та службові особи органів прокуратури зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається НАЗК.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1700 Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700 до повноважень НАЗК належить, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1700 державні органи, органи влади АРК, ОМС, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
У ч. 1 ст. 50 Закону №1700 зазначено:
| 1 | повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може проводитися в період провадження суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності |
| 2 | обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством |
| 3 | обов’язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб’єктами декларування, у разі виявлення в них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю |
| 4 | Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадках, передбачених ч. 7 ст. 46 Закону № 1700 |
| 5 | НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення в декларації недостовірних відомостей |
Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону № 1700 у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення в декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади АРК, ОМС, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб’єкт декларування, та спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції.
Позиція ВС
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходив із такого.
На підставі рішення НАЗК від 14.08.2016 № 1 «Про початок діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції» розпочало свою діяльність Національне агентство, до повноважень якого згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700 належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
НАЗК є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику та має повноваження щодо здійснення в порядку, визначеному Законом № 1700, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.
Державні органи, органи влади АРК, ОМС, а також юридичні особи публічного права згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 Закону № 1700 зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. Це дуже важливо.
Згідно із п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону № 1700 посадові та службові особи органів прокуратури зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Нацагентством.
На виконання зазначених вимог Закону №1700 прокурор — Особа 1 29.10.2016 подав відповідну декларацію за 2015 рік.
Враховуючи означене вище, відповідач, видаючи оскаржений наказ від 10.04.2017 р. №11, діяв вийшовши за межі власних повноважень, з порушенням норм Закону № 1700, Закону № 1697, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.
Не було враховано, що здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо достовірності й повноти відомостей, зазначених суб’єктом декларування в декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства.
Приписами ч. 1 ст. 341 КАС визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Про це варто пам`ятати.
Враховуючи викладене, ВС робить висновок, що касаційна скарга Особи 1 має бути частково задоволена.
ВС вирішує:
1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
2. Постанову окружного адміністративного суду від 26.09.2017 та постанову апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 скасувати.
3. Прийняти нову постанову, якою позов Особи 1 до Генпрокуратури задовольнити частково.
4. Наказ Генпрокуратури від 10.04.2017 № 11 у частині притягнення Особи 1 до дисциплінарної відповідальності визнати протиправним та скасувати.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й не оскаржується.
Наостанок...
Як бачите, державний орган, у нашому випадку прокуратура, вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив законодавство України.
Як наслідок, це призвело до визнання протиправним та скасування наказу Генеральної прокуратури (дивись висновок ВС).
На цьому місці міг бути будь-який інший орган, підприємство, установа чи організація, в якому працюють суб’єкти декларування відповідно до Закону № 1700, у тому числі ОМС.
Тому слід бути максимально уважними до виконання норм чинного законодавства України та пам’ятати, що контроль та перевірка декларацій здійснюються за виключною компетенцією НАЗК.
