Суть справи
Отже, суть справи полягала в тому, що рішенням сесії (зверніть увагу, саме сільської ради) громадянину було відмовлено в надані йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно, це і стало підставою для звернення заявника до суду з адміністративним позовом. Позивач у своїй позовній заяві просив скасувати рішення сільської ради, а також зобов’язати винести на засідання чергової сесії та розглянути подане ним клопотання. Одразу уточнимо, цільове призначення земельної ділянки, яку позивач намагався отримати у власність, — це земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Забігаючи наперед, означимо, що підставою для відмови сільської ради в наданні відповідного дозволу стало незазначення заявником у графічних матеріалах, доданих до його клопотання, місця розташування земельної ділянки. Водночас слід відзначити, що загалом заявником було дотримано вимог законодавства та належним чином сформовано необхідний пакет документів з метою отримання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Як вже було нами анонсовано, позивачу було відмовлено в задоволені його вимог спочатку судом першої інстанції, а згодом з таким рішенням погодився суд апеляційної інстанції. Ну і врешті-решт, за результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відповідність законодавству цих судових рішень.
Тепер про все по порядку.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про:
| 1 | визнання протиправними дій сільської ради щодо прийняття рішення від 11.10.2013 25-ї сесії 6-го скликання № 29 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1» про відмову у передачі безоплатно у власність земельної ділянки, відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах відповідного села |
| 2 | скасування зазначеного рішення |
| 3 | зобов’язання винести на засідання чергової сесії сільської ради та розглянути подане ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах зазначеного заявником села |
Постановою районного суду від 22.05.2014, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014, у задоволені позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове — про задоволення адміністративного позову повністю.
Рішення суду касаційної інстанції
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що на розгляд відповідача (тобто сільської ради) він подавав клопотання з графічними матеріалами у відповідності до наявної у вільному доступі інформації щодо незайнятих земельних ділянок. Проте з рішення суду першої інстанції не вбачається дослідження графічних матеріалів, а факти встановлені лише на підставі заперечень відповідача, який не довів свою позицію належними доказами.
У свою чергу, у запереченнях на касаційну скаргу сільська рада просила залишити її без задоволення, а судові рішення — без змін, через те, що до клопотання про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд позивачем додано графічні матеріали без конкретного зазначення місця розташування земельної ділянки, що віднесено земельним законодавством до обов’язку громадянина. Незазначення ж місця розташування є порушенням порядку звернення та підставою для відмови в наданні земельної ділянки у зв’язку з її фактичною відсутністю, тобто невизначеністю.
Нагадаємо, що механізм отримання земельної ділянки безоплатно у власність визначено в ст. 118 Земельного кодексу України1 (у редакції, яка діяла на той час). Зокрема, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного ОМС, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
У клопотанні мають бути зазначені цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Крім іншого, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
ОМС, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
1 Далі за текстом — ЗК.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Судами було встановлено, що 23.08.2013 ОСОБА_1 звернувся до сільської ради з клопотанням та доданими матеріалами для реалізації права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а саме: визначення та виділення йому у власність земельної ділянки без її погодження, орієнтовною площею 0,25 га, у межах відповідного села сільської ради з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням 25-ї сесії шостого скликання від 11.10.2013 № 29 сільської ради ОСОБА_1, який проживає за АДРЕСА_1, було відмовлено в задоволенні клопотання щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки без визначення ним на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, орієнтовним розміром 0,25 га та в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність через невиконання обов’язку додавання до клопотання графічних матеріалів з визначення бажаного місця розташування земельної ділянки та відсутність у доданих графічних матеріалах позначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
Звертаємо вашу увагу на дати: відповідно, подання заявником клопотання про передачу йому земельної ділянки та прийняття рішення сесію ради за результатами його розгляду. Якщо визначати проміжок часу, який минув від дати подання клопотання та прийняття рішення, то неважко буде порахувати, що він становить більше одного місяця.
Тут слід нагадати: ч. 7 ст. 118 ЗК визначено, що відповідний ОМС, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає
клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім іншого, якщо вже говорити про дати та строки розгляду клопотань, які стосуються саме земельних питань, ч. 5 ст. 46 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності — не рідше ніж один раз на місяць.
Як бачимо, сільською радою було порушено встановлені законодавцем строки розгляду клопотання, але, на щастя, в цьому випадку позивач не ставив питання про бездіяльність ради.
Тепер безпосередньо повернемося до «нашої» справи.
Як уже було зазначено вище, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про розгляд клопотання позивача від 11.10.2013 № 29 прийняте правомірно.
Колегія суддів також погодилася із зазначеними висновками. При цьому суд касаційної інстанції оперував нормами земельного законодавства, які частково ми вже навели вище.
Основною нормою, на яку спирався суд касаційної інстанції, була ст. 118 ЗК, адже саме вона визначає не лише механізм отримання земельної ділянки, а й зміст документів, який має надаватися громадянином.
З цього приводу в постанові колегією суддів було зазначено, що системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об’єктивної оцінки та відповіді на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено.
Проте, як вбачається з графічних матеріалів, доданих позивачем до клопотання, та дослідженими судами попередніх інстанцій, вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять графічні межі території села, до складу якої входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивач прагне отримати у власність.
Окрім того, підтвердженням цьому є невідповідність зазначеної площі бажаної земельної ділянки в розмірі 0,25 га в аспекті доданої до клопотання графічної схеми.
Таким чином, правова підстава відмови у задоволенні заяви, викладена у прийнятому рішенні, що є предметом оскарження у справі, повністю узгоджується з приписами ч. 7 ст.118 ЗК (ср. ).
Як вбачається, судова колегія акцентувала увагу в першу чергу на відсутності позначення місця розташування земельної ділянки в графічних матеріалах. Крім того, колегією суддів було зауважено на тому, що пошук земельної ділянки не віднесено до повноважень ради.
Водночас, говорячи про зміст графічних матеріалів, можна було б додати ще одну деталь, яку можна було б покласти в обґрунтування постанови Верховного Суду, а саме:
Відсутність позначення місця розташування земельної ділянки в графічних матеріалів позбавило можливості сільської ради зробити висновок про відповідність чи невідповідність розташування земельної ділянки вимогам
законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Саме про необхідність здійснення такого аналізу і йдеться в ч. 7 ст. 118 ЗК.
Отже, за наведених обставин, як зазначила колегія суддів, твердження позивача про невідповідність рішення відповідача про відмову у виділенні та передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку вимогам чинного законодавства на момент його прийняття не були доведені належними та допустимими доказами.
Посилання позивача на те, що на розгляд відповідача подано графічні матеріали відповідно до наявної у вільному доступі інформації щодо незайнятих земельних ділянок, спростовуються матеріалами справи, а саме, доводами, які викладені в рішенні суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції. У свою чергу, не зазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та відповідно підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність.
Враховуючи викладене, колегія суддів визначила, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у визнанні протиправним та скасуванні рішення 25-ї сесії 6-го скликання сільської ради від 11.10.2013 № 29 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1» про виділення та дачу дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах відповідного села.
Таким чином, судом касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги було залишено судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу — без задоволення.
Наостанок...
Слід зазначити, що непоодинокими є випадки, коли громадяни, які бажають отримати безоплатно у власність земельні ділянки, не можуть з першого разу належним чином підготувати необхідний пакет документів. Найбільшу проблему у його формуванні становить саме підготовка та подання графічного матеріалу із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Необізнаність громадян у цих питаннях створює ситуацію, коли ОМС змушені постійно надавати консультації з приводу того, яким чином необхідно підготувати документи. Тому рекомендуємо взяти на озброєння нехитрий інструмент: розміщувати на своїх офіційних сайтах інформацію про перелік документів, які має подати громадянин з метою отримання земельної ділянки. Крім іншого, можна окремими рядками прописувати, яким чином можна оформити графічний матеріал, який є невід’ємним додатком до клопотання.
Погодьтеся, незайвим буде вказати, що графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, можуть бути виготовлені громадянами самостійно, у разі необхідності викопіювання можуть бути виготовлені в територіальному органі Держгеокадастру області за місцезнаходженням земельної ділянки. Тобто, обравши вільну земельну ділянку, можна звернутися до відповідного територіального органу Держгеокадастру та замовити вказані вище графічні матеріали — викопіювання з кадастрової карти або плану. Вартість викопіювання станом на сьогодні становить 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.
Розміри плати та види послуг, які надаються Держгеокадастром, встановлені постановою КМУ від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг».
Слід також наголосити на тому, що форма графічних матеріалів не затверджена жодним нормативним актом, тому вона може бути подана громадянином у довільній формі. На жаль, ще трапляються непоодинокі випадки відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки з посиланням на те, що графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
