Згідно з термінологією, яка міститься у ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України1 адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) — адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
1 Далі за тестом — КАСУ.
Спрощене позовне провадження призначене саме для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КАСУ справами незначної складності є справи щодо:
| 1 | прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище |
| 2 | оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію |
| 3 | оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг |
| 4 | припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців |
| 5 | оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію |
| 6 | оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб |
| 7 | стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження |
| 8 | типові справи |
| 9 | оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині |
| 10 | інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження |
| 11 | перебування іноземців або осіб без громадянства на території України |
Важливо зазначити, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб — це розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Отже, як бачимо, перелік справ, які визначені законодавством як такі, що не потребують тривалого вивчення справи, слухання пояснень сторін тощо, є досить великим і, що цікаво, не вичерпним, оскільки у п. 10 наведеної вище таблиці ви могли побачити право суду розглядати й інші справи як малозначні.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 ст. 257 КАСУ.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
| 1 | значення справи для сторін |
| 2 | обраний позивачем спосіб захисту |
| 3 | категорію та складність справи |
| 4 | обсяг та характер доказів у справі, у тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо |
| 5 | кількість сторін та інших учасників справи |
| 6 | чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес |
| 7 | думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження |
На підставі цих же критеріїв суд може віднести справу до малозночної.
Разом із тим у будь-якому випадку не можуть бути визнані малозначними такі справи:
| 1 | щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом |
| 2 | щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб |
| 3 | про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності |
| 4 | щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб |
Також хочу нагадати, що типовими адміністративними справами є адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той же суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
У разі якщо Верховний Суд розгляне одну типову справу як суд першої інстанції, ним буде постановлене зразкове рішення, що на практиці означатиме застосування судами прецедентного права в будь-яких інших аналогічних спорах.
Порядок розгляду справ за правилами спрощеного провадження регулюється ст. 257 — 263 КАСУ (ср. ).
Окремо слід згадати про участь у справі представника. Так, згідно з ч. 3, 4 ст. 55 КАСУ юридична особа (наприклад, комунальне підприємство), суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Статтею 57 КАСУ визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Разом із тим у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Отже, у малозначних справах представляти ОМС або комунальне підприємство може не тільки адвокат, а й будь-яка інша дієздатна фізична особа на підставі довіреності. Це правило поширюється навіть тоді, коли малозначна справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
