1 Далі за текстом — Держпродспоживслужба.
2 Далі за текстом — КпАП.
Отже, в пропозиції зазначалося, що за результатами санітарно-мікробіологічного дослідження питної води з сільського водогону було виявлено, що питна вода не відповідає мікробіологічним показникам, не проводиться планова дезінфекція, не проведено ревізію мережі на можливість прориву чи інших причин мікробного забруднення питної води, що сприяло і могло призвести до виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань серед споживачів питної води. Разом з цим в пропозиції не було зазначено, склад якого адміністративного правопорушення виявлено Головним управлінням Держпродспоживслужби. Також із вищезазначеної пропозиції випливає, що порушення санітарного законодавства було спричинено старостою, на території старостинського округу якого розташовано водогін. З’ясуємо, які повноваження та відповідальність ОМС у сфері забезпечення безпечності та якості питної води передбачені чинним законодавством? Чи є староста відповідальним за стан питної води в населених пунктах, які входять до його старостинського округу?
Про питну воду...
Статтею 1 Закону України від 10.01.2002 № 2918-III «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»3 визначено, що питна вода — це вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам.
3 Далі за текстом — Закон № 2918.
Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води. Нагадаємо, що в попередній редакції Закону № 2918 вода питна визнавалася харчовим продуктом, придатним для споживання людиною.
Про повноваження Держпродспоживслужби
Тепер безпосередньо перейдемо до підстави, яка й спонукала нас написати цю статтю.
Отже, чи належить до повноважень Держпродспоживслужби здійснення контролю у сфері питної води та питного водопостачання?
Відповідь на це запитання спробуємо знайти в Положенні про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженому постановою КМУ від 02.09.2015 № 667. Відповідно до п. 1 вказаного Положення Держпродспоживслужба реалізує державну політику, зокрема, у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, санітарного законодавства, а до її повноважень, окрім іншого, визначеного даним Положенням, відноситься здійснення в межах компетенції контролю за факторами середовища життєдіяльності людини, що мають шкідливий вплив на здоров’я населення.
Оскільки питна вода не належить до харчових продуктів, Держпродспоживслужба може здійснювати контроль за дотриманням санітарного законодавства щодо якості питної води в аспекті спричинення нею шкідливого впливу на здоров’я населення.
Про повноваження ОМС
Якщо бути більш точними, то про повноваження ОМС в сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2918 до суб’єктів у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення, окрім органів державної влади (до сфери управління яких належать об’єкти питного водопостачання та водовідведення), підприємств питного водопостачання та централізованого водовідведення, споживачів питної води та/або послуг з водовідведення, відносяться, зокрема, й ОМС, до сфери управління яких належать об’єкти питного водопостачання та водовідведення.
Частинами 8 – 10, 12 ст. 13 вищезазначеного Закону до повноважень ОМС у сфері забезпечення безпечності та якості питної води, питного водопостачання та водовідведення належать, зокрема:
| 1 | прийняття рішень з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів господарської діяльності, що можуть негативно вплинути на якість питної води та системи питного водопостачання |
| 2 | здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання та водовідведення |
| 3 | забезпечення інформування населення про якість питної води та стан питного водопостачання та водовідведення |
| 4 | обмеження, тимчасова заборона діяльності підприємств у разі порушення ними вимог законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення в межах своїх повноважень |
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 24.02.1994 № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання.
Контроль у сфері питної води та питного водопостачання (державний, виробничий і громадський) здійснюється з метою визначення відповідності якості питної води державним стандартам. Так, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2918 державний контроль безпечності та якості питної води здійснюють ОМС і органи виконавчої влади згідно з повноваженнями, встановленими законом.
А тепер про відповідальність
Звісно ж, йдеться про відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.
Статтею 46 Закону № 2918 встановлені наступні підстави настання відповідальності за порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення:
| 1 | постачання споживачам питної води, яка не відповідає державним стандартам на питну воду або яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя і здоров’я людей |
| 2 | порушення без поважних причин встановленого режиму подачі питної води населенню для питних і господарсько-побутових потреб, а також підприємствам харчової та медичної промисловості |
| 3 | забруднення, засмічення, виснаження джерел питного водопостачання |
| 4 | порушення режиму охорони, господарської чи іншої діяльності в зонах санітарної охорони джерел та об’єктів централізованого питного водопостачання |
| 5 | самовільне підключення споживачів до об’єктів та систем питного водопостачання і водовідведення |
| 7 | провадження діяльності з централізованого питного водопостачання та водовідведення без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов |
| 8 | неповідомлення (приховування) або надання недостовірної інформації про аварійні ситуації на об’єктах централізованого питного водопостачання та водовідведення, про якість питної води, стан джерел та систем питного водопостачання і водовідведення |
| 9 | пошкодження (руйнування чи псування) систем питного водопостачання, порушення правил їх експлуатації та встановлених режимів роботи, дії, що становлять загрозу санітарному та епідемічному благополуччю населення |
| 10 | невиконання обов’язкових приписів посадових осіб |
Слід зазначити, що Законом № 2918 встановлені лише підстави настання відповідальності за порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення та не передбачені заходи такої відповідальності, зокрема, види стягнень за їх вчинення. Власне як ст. 47 даного Закону визначені лише особливості відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.
Так, відшкодовувати майнову та моральну (немайнову шкоду) мають підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення, які порушили законодавство у сфері питної води, питного водопостачання та централізованого водовідведення, що призвело до виникнення захворювань, отруєнь, тривалої або тимчасової втрати працездатності. Отже, основна відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та централізованого водовідведення покладена на підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення. Якщо провадження діяльності з централізованого питного водопостачання та водовідведення здійснюється без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов, це є окремою підставою для відповідальності.
Увага! У разі, коли питна вода має відхилення за показниками від державного стандарту, ОМС інформують споживачів через засоби масової інформації про її якість та вживають заходів, пов’язаних з відверненням загрози здоров’ю людей.
Староста та відповідальність
А тепер ближче до фіналу нашого опусу. Тож чи можуть старости бути віднесені до осіб, до яких може бути застосована відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання?
Інститут старости села, селища є порівняно новим в українському законодавстві. Це досить часто тягне за собою нерозуміння обов’язків, які на нього покладаються, як з боку ОМС, так і органів державної влади, зокрема, контролюючих органів.
Нагадаємо, що повноваження старости визначені в ст. 541 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», проте вони не є вичерпними. Рада ОТГ в Положенні про старосту може розширяти коло повноважень старости, але надані повноваження не повинні суперечити чинному законодавству. На сьогоднішній день законодавством на старосту не покладається жодних контрольних повноважень у сфері питної води та питного водопостачання. Староста не є відповідальним за стан питної води в населених пунктах, які входять до старостинського округу, на який поширюються його повноваження. Виходячи з цього, старости не можуть бути віднесені до осіб, до яких може бути застосована відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
