Теми статей
Обрати теми

Шукаємо власника дороги: а чи є документи?

Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист, Ковшова Олена, заступник головного редактора видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», аналітик
Приводом для написання статті стало наступне запитання читача: «Просимо допомогти в ситуації, що склалась навколо взяття на баланс доріг комунального значення (ґрунтові, асфальтовані), які знаходяться в межах села населеного пункту. В населеному пункті, який знаходиться на території сільської ради, основну господарську діяльність здійснюють приватне підприємство «В» та ПСП, якими керує одна й та сама особа, і вона стверджує, що ці дороги перебувають на балансах її підприємств. Але підтверджуючих документів цього факту така особа сільській раді не надає. Сільською радою було зроблено запит до Служби автомобільних доріг, «Облавтодору», районної державної адміністрації, які надали відповіді. З них випливає, що дороги, які знаходяться на території сільської ради, в них на балансі не перебувають. Іншої інформації сільська рада не має.
Після цього сільською радою було прийнято рішення про визнання доріг в населеному пункту безхазяйними відповідно до ст. 335 Цивільного кодексу України1, але державна реєстраційна служба відмовила в реєстрації цих доріг через відсутність адреси та кадастрових номерів земельних ділянок, на яких розташовані дороги. Тому рішення сільської ради «Про визнання безхазяйним нерухомого майна (дороги) в населених пунктах сільської ради» виконати неможливо. З цієї причини позачерговою сесією сільської ради дане рішення було відмінено. Постійною комісією сільської ради було запропоновано наступне: відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26, п. 1, 2 та 5 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2, п. 2 та 3 ст. 122 Земельного кодексу України, розд. 3 ст.16 та ст.18 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги»3 взяти нерухоме майно (дороги в населених пунктах) на баланс сільської ради як об’єкти комунальної власності.
Чи правильно це? Як правильно згідно із нормами діючого законодавства вирішити це питання та взяти на баланс дані дороги?». Запитання, що надійшло до редакції, є складним, але спробуємо розставити усі крапки над «і» та знайти на нього відповідь.

1 Далі за текстом — ЦК.

2 Далі за текстом — Закон № 280.

3 Далі за текстом — Закон № 2862.

Поняття «дорога» та її приналежність до комунальної власності

Розбиратись із запитанням треба з визначення того, що є дорогою. Зауважимо, що чинне законодавство ототожнює поняття «дорога» та «автомобільна дорога».

Автомобільна дорога, вулиця (дорога) — частина території, зокрема, в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Таке визначення надає постанова КМУ від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху».

Автомобільна дорога — лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів (ст. 1 Закону № 2862).

У той же час ст. 21 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух»4 говорить, що автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.

4 Далі за текстом — Закон № 3353.

Які мають бути наявні складові, аби визначити, що це дорога? Тобто окремий об’єкт, який у нашому випадку належить ще й до об’єктів нерухомого майна? Звернемось знову до зазначених нормативно-правових актів.

Так, відповідно до Закону № 2862 проїзна частина — частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів. Тобто в складі автомобільної дороги має бути проїзна частина. Земляне полотно — ґрунтова конструкція автомобільної дороги. Дорожнє покриття — укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів. Тобто і покриття, і земляне полотно в складі дороги теж мають бути. І тут Закон № 2862 не говорить про те, яке саме має бути покриття автомобільної дороги: асфальтоване, ґрунтове тощо. А ще Закон № 3353 поряд із видами доріг, визначеними у ст. 5, виділяє такі «види» доріг, як під’їзні та ґрунтові дороги (дивись ст. 12). Чому це важливо?

Закон № 2862 визначає складові автомобільних доріг загального користування (див. ст. 9). Крім іншого, цей же законодавчий акт (див. ст. 18) говорить про складові вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, які нас цікавлять. Адже саме вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні ОМС і є комунальною власністю згідно зі ст. 16 Закону № 2862, а відповідно до ст. 17 цього ж Закону — управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними ОМС, у віданні яких вони знаходяться. Тобто ці дороги мають складові як об’єкта в рамках, які визначає Закон № 2862. Тепер далі.

Компетенція власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів визначена ст. 9 Закону № 3353. Тобто, автомобільні дороги відповідно до вимог чинного законодавства повинні мати власника. Зокрема, на власників доріг покладено обов’язок з їх обладнання та ремонту.

Пункт 1.1 стандарту ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» визначає, що він поширюється на автомобільні дороги, вулиці і дороги міст та населених пунктів, залізничні переїзди. Ще цікавіше виглядає п. 1.3 цього ж стандарту, що говорить про те, що вимоги цього стандарту є обов’язковими для виконання, а п. 3.1.1 говорить про те, що стан покриття проїзної частини та інших елементів дороги повинен перевірятись організаціями, які їх експлуатують. Тобто має складатись акт обстеження проїзної частини та інших елементів дороги.

На підприємстві, яке буде займатись цим самим експлуатаційним обслуговуванням, наказом по підприємству повинні бути визначені конкретні працівники (фахівці), на яких покладено обов’язок перевірки стану покриття, та конкретний перелік доріг, які повинні перевірятись. Здійснювати це мають уповноважені комунальні підприємства щодо доріг комунальної власності, які визначає ОМС. А для цього має бути підстава!

Крім того, ч. 5 ст. 18 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов’язані, зокрема, проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, ОМС, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об’єктів благоустрою (їх частин), які здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Основними обов’язками ОМС у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема, здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів (ст. 19 Закону № 2862).

Наголосимо: витрачати кошти місцевого бюджету на ремонт і утримання доріг, що знаходяться у комунальній власності, ОМС має відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Тож, якщо в ОМС немає законної підстави для взяття дороги, що знаходиться в межах населеного пункту, на баланс, виникає доречне питання про те, чи законно рада здійснює ремонт та утримання дороги, яка насправді може мати власника, але рада його не встановила.

Відповідно до вимог чинного законодавства підтвердженням права власності на будь-що має бути відповідний документ. Навряд чи з цим фактом можна сперечатись. З огляду на те, що на величезну кількість доріг станом на сьогодні немає належним чином оформлених документів, на думку редакції, це не означає, що відповідно до законодавства їх не має бути.

Добре відомо, що свого часу було запущено процес розпаювання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств. У складі майна таких підприємств дуже часто перебували і дороги, які не підлягали паюванню, а мали передаватись на той час підприємствам-правонаступникам. Згодом таке майно мало бути передано на баланс ОМС. Про це свідчить наказ Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 62 (станом на сьогодні втратив чинність). Скоріш за все, дороги, про які йдеться в запитанні, були у складі пайового фонду колишнього КСП, оскільки у зверненні до нашої редакції фігурують підприємства, які наполягають на тому, що дороги знаходяться на їх балансі (щоправда, підтвердних документів вони не надали). І тут знову повертаємося до питання належності дороги тому чи іншому суб’єкту. Згідно з чинним законодавством, а саме ст. 16 Закону № 2862, дійсно, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні ОМС і є комунальною власністю. Та все одно для віднесення тієї чи іншої дороги до комунальної власності має бути підстава!

З огляду на ситуацію, яка описується у запитанні, невідомо, хто саме є власником тієї чи іншої дороги. А якщо проаналізувати Закон № 2862, то норма про те, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні ОМС і вони є комунальною власністю, є узагальненою нормою. Така норма не дає повноваження ОМС приймати у комунальну власність майно, яке лише на його думку належить до комунальної власності, а за фактом власник такого майна — невідомий.

На думку редакції, при вирішенні питання про приналежність тієї чи іншої дороги до комунальної власності цією нормою необхідно керуватись лише при оформленні відповідних документів на таку дорогу, але за встановленими чинним законодавством процедурами.

Зауважимо, що важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі й пояснюється тим, що саме з цим моментом пов’язаний перехід до набувача відповідного об’єкта правомочностей, що складають зміст суб’єктивного права власності, – права володіння, права користування та права розпорядження, що мають бути підтверджені відповідними документами. Іншого чинне законодавство не передбачає.

На даний час право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Станом на сьогодні діє Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»5. Зокрема, зазначеним документом передбачено право звернення ОМС до державного реєстратора для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. І, звичайно, є особливості, але про них ми скажемо трохи далі. А поки що звернемось до судової практики.

5 Далі за текстом — Закон № 1952.

Верховний Суд України в ухвалі від 29.08.2007 у справі № 6-3224св07 дійшов висновку, що відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 234 Цивільно-процесуального кодексу України6 справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність суд розглядає в порядку окремого провадження7. Проте згідно з ч. 6 ст. 235 ЦПК (у редакції, що діяла на той час), якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суть справи полягала у тому, що позивач, а саме управління економіки відповідної міської ради, звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що нерухоме майно за вказаною адресою, у тому числі асфальтовані дороги, були поставлені на облік як безхазяйне, про що було зроблено оголошення в газеті, і з того часу відомостей про власника майна до управління економіки не надходило. Але виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства заперечувало проти заяви управління та заявило про свої права на майно і зазначило, що вказане управлінням майно не є безхазяйним, оскільки передане підприємству у відповідному році для ведення господарської діяльності, перебуває на балансі підприємства, яке ним фактично володіє, користується та розпоряджається. На підставі ухвали суду заяву управління економіки відповідної міської ради про передачу безхазяйного нерухомого майна у власність територіальної громади залишено без розгляду.

6 Далі за текстом — ЦПК.

7 Відповідно до ст. 234 ЦПК (у редакції, яка діяла на той час) окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У рамках окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Як бачимо, описана судова справа є гарним прикладом того, що за відсутності інформації щодо власника того чи іншого комунального майна є відповідна процедура, встановлена чинним законодавством, за якою такого власника можна встановити.

Йдеться про ст. 335 Цивільного кодексу України, яка регламентує питання набуття права на безхазяйну річ. Так, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно за заявою ОМС, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Зауважимо, що у справі 239/714/15-ц від 25.11.2015 суд своєю ухвалою дійшов висновку, що така постанова на облік є адміністративним актом, а не юридичним фактом, що впливає на цивільні правовідносини, об’єктом яких є дана нерухомість. Суд зазначив, що значення взяття на облік нерухомої речі полягає в тому, що з даного моменту починається перебіг строку (один рік), необхідного для пред’явлення відповідної вимоги до суду. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Юридичний факт — це життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, юридичні факти оточують нас у повсякденному житті: народження дитини, закінчення інституту, вступ у шлюб). За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що певна особа вступила у спадкоємні правовідносини і одержала спадщину. Тобто необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права.

Адміністративні акти — це прийняті в процесі виконавчої діяльності, на основі та з метою виконання законів України, однобічні владні рішення, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення конкретних правовідносин або такі, що мають обов’язкові для підлеглих органів та співробітників органів виконавчої влади норми, з метою організації і практичного здійснення управління в різних сферах.

Одночасно звертаємо увагу на роз’яснення Мін’юсту від 13.10.2011 «Деякі аспекти набуття права власності на об’єкти безхазяйного нерухомого майна»:

<...> Таким чином, законодавство визначає особливі правила щодо набуття права власності на безхазяйні нерухомі речі. <...> Законодавець визначив саме такий порядок задля того аби встановити власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення такої речі, або ж заявити про свої права на вказану річ. <...>

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участю заявника з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

За позовом органу, правомочного управляти комунальним майном, суд, за умови якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення своєї власності чи не заявила про своє право на нерухоме майно, передає безхазяйну нерухому річ до комунальної власності. <...>

Зі змісту частини першої зазначеної статті 335 Цивільного кодексу України випливає, що лише те майно, яке не має власника або власник якого невідомий, може вважатися безхазяйним. В такому контексті поняття «не має власника» та «власник невідомий» об’єднує одна спільна категорія — відсутня особа, яка б могла оспорити право власності на нерухоме майно.

Вважаю, що таке поняття, як «не має власника», застосовується у випадку, якщо певна річ має статус нерухомого майна, права щодо якого виникли у його власника й були зареєстровані в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, однак з певних причин право власності у відповідної особи на зазначене майно припинилося. Тобто, при фактичному існуванні об’єкта нерухомого майна його власник відсутній. <...>

На мою думку, поняття «власник невідомий» застосовується у випадку, якщо має місце фактичне існування об’єкта нерухомого майна при відсутності будь-якої документації щодо нього та інформації про його власника. <...>

На думку редакції, ситуація, що описана у запитанні, має пряме відношення до випадку, коли власник майна невідомий. Оскільки відсутня як документація на дороги, так і інформація про їх власника, але є фактичне існування об’єкта нерухомого майна — в нашому випадку це дороги. Про те, що дороги, можливо, мають власника в особі керівника зазначених підприємств, про що йдеться у запитанні, надісланого до редакції, — це лише припущення ради.

Тому вважаємо, що рада має йти за процедурою, яка описана у чинному законодавстві, тобто здійснити дії, аби визнати майно безхазяйним і набути його у комунальну власність за рішенням суду. На нашу думку, лише у цьому випадку є правова підстава для того, аби взяти ту чи іншу дорогу на баланс ради, адже рішення суду у такому разі — це та сама законна підстава, про яку ми говорили.

Безумовно, така процедура є складною, витратною і потребує часу. Варто сказати, що, з юридичної точки зору, при взятті радами доріг на баланс на підставі лише ст.16 Закону № 2862, такі дії не можна назвати правомірними, бо вони спираються тільки на власні судження ради щодо віднесення тієї чи іншої дороги як нерухомого майна до комунальної власності.

Такий шлях, на нашу думку, безперечно, є легшим та не таким витратним й довгим у часі, але не має правових підстав. Адже ст. 24 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено таке: ОМС та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, КМУ, а в АР Крим — також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів АР Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Фактично ОМС не має повноважень щодо одноособового вирішення питання про віднесення того чи іншого нерухомого майна до комунальної власності.

«Підводне каміння» у питанні передачі доріг до комунальної власності

Отже, оскільки на законодавчому рівні ситуація, що склалась навколо доріг, є неврегульованою та не встановлений чіткий алгоритм дій щодо прийняття доріг у комунальну власність — на думку редакції, ще раз повторимо, що правильним є визнання відповідного нерухомого майна безхазяйним та набуття його у власність громади за рішенням суду. Але на цьому шляху є й «підводне» каміння, яке можна знайти у вимогах Закону № 1952.

Увага! Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв’язку, залізничні колії. Про це йдеться у ч. 4 ст. 5 Закону № 1952.

Тобто з першого погляду ця норма зводить нанівець саму процедуру визнання нерухомого майна у вигляді автомобільних доріг безхазяйним. Але це лише перше враження. Для того, аби закінчити розпочату процедуру визнання майна безхазяйним, вважаємо, ОМС треба дійсно звернутись до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з відповідною заявою про взяття такого майна на облік. Це не суперечить вимогам чинного законодавства. Навпаки, відповідає їм. Звичайно, рада отримає відмову. Адже згідно із зазначеною ч. 4 ст. 5 Закону № 1952 автомобільні дороги не підлягають державній реєстрації, а відповідно й взяттю на облік. Але таке звернення може стати додатковою гарантією для ради, що суд розгляне подану заяву ОМС про визнання відповідних доріг безхазяйними та задовольнить вимоги щодо передачі таких доріг у комунальну власність з подальшою постановкою їх на баланс.

За судовою практикою, суд відмовляє ОМС у визнанні доріг безхазяйними з причини незвернення із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно про взяття на облік нерухомого майна, як того вимагає чинне законодавство.

У справі № 239/714/15-ц від 25.11.2015 суд своєю ухвалою відмовив Новогродівській міській раді у відкритті провадження у справі та повернув заяву заявнику.

Міська рада звернулась до суду із заявою про передачу безхазяйних міських доріг на її баланс. Причиною відмови послугувало те, що ОМС не звертався із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про взяття на облік нерухомого майна. Суд дійшов висновку, що через це звернення заявника до суду передчасне.

У той же час, судова практика має випадки, коли ОМС відмовлено в прийняття заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно. Наприклад, такого висновку дійшов суд у справі № 705/2194/12 від 14.08.2012, спираючись на вимоги ст. 271 ЦПК (у редакції, що діяла на час подання заяви).

Додамо, що у зазначеній справі районна рада звернулась до суду з заявою про передачу безхазяйної речі — вузькоколійної залізничної дороги довжиною 15 км у комунальну власність територіальних громад сіл, міста, району.

1. Суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня прийняття її на облік.

(ст. 271 ЦПК)

Зауважимо, що залізнична дорога (колія), як і автомобільна, також не підлягає обліку органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно на підставі ч. 4 ст. 5 Закону № 1952.

Чинна станом на сьогодні редакція ЦПК особливості розгляду судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність визначає у гл. 8.

Так, ст. 329 ЦПК передбачає, що заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.

При цьому ст. 330 вказаного Кодексу визначає, що у заяві про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади має бути зазначено, яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.

В свою чергу ст. 331 ЦПК визначає підстави для відмови в прийняті заяви. Відповідно до вказаної норми суд відмовляє в прийнятті заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади, якщо вона не взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, або якщо заяву подано до закінчення одного року з дня взяття її на облік.

На думку редакції, у вимогах чинного законодавства, зокрема у ЦПК та Законі № 1952, є норми, які суперечать одна одній. В даному випадку такі норми та неоднозначне застосування судами цих вимог чинного законодавства не завжди дозволяють ОМС прийняти безхазяйне майно у вигляді автомобільної дороги у комунальну власність на законних підставах.

Поряд із цим є аналогічні справи, в яких заяви ОМС про передачу безхазяйної речі у комунальну власність були задоволені судами. Зокрема:

У справі № 610/2586/16-ц, що надіслана судом 22.07.2016 та рішення за якою набрало законної сили 02.08.2016, суд дійшов висновку, що заяву сільської ради про передачу безхазяйної речі у комунальну власність слід задовольнити та передати у власність сільської ради трубопровід.

Зауважимо, що трубопроводи також не підлягають взяттю на облік на підставі все тієї ж ч. 4 ст. 5 Закону № 1952 (ср. ). У зазначеній справі суд нарешті звернув увагу на ч. 4 ст. 5 Закону № 1952 та задовольнив заяву ради. Додамо, що з рішення по цій справі вбачається, що рада не зверталась із заявою до органу, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно. Але розміщувала відповідну об’яву з пропозицією власникові вказаного трубопроводу заявити про своє право власності та надати відповідні документи до ради. З цього приводу до сільської ради ніхто не звернувся. Отже, за таких обставин суд задовольнив заяву ради.

У справі № 626/1365/17 від 28.11.2017, що набрала законної сили 11.12.2017, у своєму рішенні суд дійшов висновку, що заява сільської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі (безхазяйної труби) у власність територіальної громади підлягає задоволенню. За змістом рішення сільською радою було виявлено безхазяйне майно, а саме труба невідомого походження.

Сільська рада направляла запити до ККП «Водоканал», ПАТ «Харківгаз», архівного відділу райдержадміністрації про виявлення власників безгосподарного майна. За наданими відповідями на запит рада повідомлена, що на балансі відповідних органів така труба не перебуває. З огляду на це своїм рішенням сільська рада оголосила відповідну трубу безгосподарним нерухомим майном:

<...> Кирилівською сільською радою в особі Кирилівського сільського голови ОСОБА_3 було написано заяву до Державної реєстраційної служби з реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень Красноградської РДА про взяття на облік та реєстрацію виявленого безгосподарного майна — труби (попередньо — газопровід низького тиску).

Відповідно до відповіді, наданої від 04.08.2016 року № 01-35/2255, державні реєстратори відділу державної реєстрації РДА беруть на облік безхазяйного нерухомого майна лише нерухомі речі. Поліетиленова труба невідомого походження не може бути взята на облік у якості безхазяйного нерухомого майна, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Так, відповідно у 2013 році було виконано будівництво газопроводу низького тиску по вул. Центральній у с. Кирилівка Красноградського району протяжністю 697 метрів з поліетиленових труб.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України від 01.07.2014 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв’язку, залізничні колії.

Таким чином речові права на газопровід низького тиск по вулиці Центральній у с. Кирилівка Красноградського району не підлягають державній реєстрації.

Крім того вищезазначений газопровід низького тиску не може бути взятий на облік державними реєстраторами відділу державної реєстрації у якості безхазяйного нерухомого майна, оскільки він не підлягає обліку відповідно до закону. <...>

(Витяг із справи № 626/1365/17 від 28.11.2017)

Зауважимо, що, перевіривши матеріали у цій справі, суд дійшов висновку, що заява сільської ради є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Алгоритм дій ОМС

У кожному конкретному випадку саме ОМС вирішує ситуацію, що склалась навколо доріг, на власний розсуд з урахуванням вимог чинного законодавства, у тому числі й читач, що звернувся до редакції із запитанням.

На думку редакції, для того, аби виявлена безхазяйна автомобільна дорога, яка потенційно належить до комунальної власності, була взята ОМС на баланс, треба:

1

скласти акт про виявлення безхазяйної дороги, який затвердити рішенням відповідної ради

2

направити відповідні запити до компетентних органів для встановлення балансоутримувача виявленої дороги (на власний розсуд ОМС залежно від ситуації) та отримати відповіді, відповідно до яких може бути встановлений або не встановлений власник дороги (якщо встановлений — дорога не може перебувати у комунальній власності громади)

3

якщо на підставі отриманих запитів власника дороги не встановлено, треба звернутись із заявою до органу, який здійснює державну реєстрацію права на нерухоме майно, для взяття дороги на облік (радою буде отримана відмова про взяття дороги на підставі ч. 4 ст. 5 Закону № 1952) та розмістити оголошення у друкованих засобах масової інформації (оголошення з пропозицією власника вказаного майна заявити про своє право власності та надати відповідні документи до ОМС)

4

після спливу одного року з дня отримання відмови про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі звернутись до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади (до заяви додати усі наявні документи, що стосуються даної дороги)

Звернемо увагу, що у ст. 335 ЦК не йдеться про строки, в які безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою ОМС, на території якого вони розміщені, та про строк, в який має бути розміщене оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Відтак сплив одного року починається з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі.

В нашому випадку не врегульовано строк перебігу цього одного року: або з дати, коли ОМС отримав відмову від органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про взяття майна на облік чи з дати розміщення оголошення.

На думку редакції, краще дочекатись спливу року саме від дати розміщення оголошення. Оскільки з огляду на ст. 335 ЦК спочатку треба звернутись до органу, а вже потім дати оголошення.

В нашому випадку саме за допомогою оголошення ми шукаємо власника безхазяйного майна.

І зауважимо: у разі звернення до суду ОМС мають враховувати вимоги ч. 7 ст. 235 ЦПК.

Зазначена частина говорить про те, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі