Загальні поняття про контракт про проходження військової служби
Конституцією України та Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»1 закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України.
1 Далі за текстом — Закон № 2232.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України в добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Нормативно-правовою основою, що регулює порядок проходження військової служби за контрактом, є Закон № 2232 та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України2, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
2 Далі за текстом — Положення № 1153/2008.
Так, відповідно до п. 15.3 Положення № 1153/2008 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України3 — письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
3 Далі за текстом — контракт про проходження військової служби.
Контракт про проходження військової служби укладається в суворо встановленій правовими актами письмовій формі. Перед укладенням контракту громадянин (військовослужбовець) проходить відповідну перевірку для встановлення його відповідності вимогам, встановленим для вступу на військову службу за контрактом. Контракт може бути першим і новим.
Відповідно до п. 18 Положення № 1153/2008 перший контракт про проходження військової служби може бути укладений:
| 1 | з військовослужбовцями, прийнятими на посади рядового складу | строком на 3 роки |
| 2 | з військовослужбовцями, прийнятими на посади сержантського і старшинського складу | строком від 3 до 5 років залежно від згоди сторін |
| 3 | з курсантами вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, після закінчення цих навчальних закладів про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу | строком на 5 років |
| 4 | з громадянами, які за державним замовленням зараховані на курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, після закінчення цієї підготовки про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу | строком від 2 до 5 років залежно від згоди сторін |
| 5 | з громадянами, яким первинне військове звання офіцерського складу присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, та які приймаються на військову службу за контрактом | строком від 2 до 5 років залежно від згоди сторін |
| 6 | з громадянами, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу | строком від 1 до 5 років залежно від згоди сторін |
| 7 | з військовослужбовцями, які вислужили строк військової служби за призовом осіб офіцерського складу та які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу | строком від 1 до 5 років залежно від згоди сторін |
| 8 | з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану | до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію |
| 9 | з військовослужбовцями строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, з особами, звільненими з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію | строком на шість місяців |
Новий контракт може бути укладений: з громадянами, які раніше проходили військову службу в Україні; з громадянами, які проходять військову службу; з військовослужбовцями, військова служба яких була припинена; з військовослужбовцями, відрядженими з інших військових формувань для проходження військової служби у Збройних Силах України із виключенням зі списків особового складу цих військових формувань; з військовослужбовцями, які змінили один вид військової служби на інший.
Отже, контракт про проходження військової служби є підставою виникнення відносин при проходженні військової служби у добровільному порядку та документом, в якому закріплюються права та обов’язки учасників під час виконання громадянином обов’язків військової служби та строк проходження військової служби.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України4, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, контракт про проходження військової служби з громадянами, прийнятими на військову службу за контрактом, набирає чинності з дня зарахування до списків особового складу військової частини для таких осіб:
4 Далі за текстом — Інструкція № 170.
— громадян, які є особами офіцерського складу запасу;
— громадян призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкову військову службу;
— військовозобов’язаних, а також осіб жіночої статі, які не мають військових звань офіцерського складу;
— військовослужбовців, які прибули для проходження військової служби до Збройних Сил України з інших військових формувань.
Контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня його укладення для:
— осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу;
— військовослужбовців строкової служби;
— військовослужбовців, у яких в особливий період закінчився строк контракту про проходження військової служби і дію якого продовжено, у разі продовження військової служби за новим контрактом після оголошення демобілізації;
— військовослужбовців, строк контракту яких продовжено в порядку, визначеному пп. 31 — 33 Положення № 1153/2008, у разі продовження військової служби за новим контрактом.
Новий контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня, наступного за днем закінчення строку дії попереднього контракту, за винятком військовослужбовців, у яких дію контракту про проходження військової служби продовжено в особливий період.
Збереження за працівником-контрактником місця роботи, посади і середнього заробітку
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Зважаючи на те, що особливий період настав із початком оголошення вперше часткової мобілізації і діє до теперішнього часу, гарантії, які передбачені ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України5, розповсюджуються, зокрема, на громадян, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту про проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
5 Далі за текстом — КЗпП.
На це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 567/568/17.
Так, за обставинами справи позивач звернувся до Острозького районного суду Рівненської області з позовом до ТОВ «Горинь Агро» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченого середнього заробітку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову вказав, що був прийнятий на роботу у ТОВ «Горинь Агро» на посаду механіка. На підставі Указу Президента від 14.01.2015 «Про часткову мобілізацію» він був мобілізований у Збройні Сили України. 21.07.2016 його було звільнено у запас. 22.09.2016 з ним було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, а наказом від 07 листопада 2016 його було звільнено з роботи у зв’язку із вступом на військову службу за п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
Судом першої інстанції було ухвалено рішення про часткове задоволення позову виходячи із того, що позивач був прийнятий на строкову військову службу під час проведення мобілізації, а тому звільнення відбулось із порушенням ст. 39 Закону № 2232 та вимог КЗпП.
Рішення суду першої інстанції було скасоване апеляційним судом Рівненської області, з ухваленням нового рішення про відмову в позові виходячи з того, що позивач не був призваний на військову службу під час мобілізації, кризова ситуація в країні не оголошувалась, воєнний стан не вводився, а тому позивач був звільнений відповідно до вимог трудового законодавства.
Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 рішення апеляційного суду Рівненської області скасовано. Рішення Острозького районного суду Рівненський області в частині задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди залишено в силі.
При цьому суд касаційної інстанції виходив з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП (чинної на час виникнення спірних правовідносин) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 цього Кодексу.
Статтею 119 КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Згідно з частиною третьою вказаної статті за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ч. 4 ст. 119 КЗпП).
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Пунктом 3 ст. 23 вказаного Закону (чинної на час укладення контракту) передбачено, що для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених із військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців.
У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.
Частиною 2 ст. 39 Закону № 2232 визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3 та 4 ст. 119 КЗпП, а також ч. 1 ст. 51, ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст. 57, ч. 5 ст. 61 Закону України «Про освіту».
З положень зазначених норм законів вбачається, що гарантії, передбачені частинами 3, 4 ст. 119 КЗпП, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, чи настання особливого періоду.
Позивач був призваний на військову службу за контрактом при проходженні громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу до закінчення особливого періоду або до демобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період — це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період — це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У листі Міноборони від 20.10.2016 № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду» та у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 (справа № 800/582/14), виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.
Також на час укладення позивачем контракту набрало чинності рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Відповідно до примітки до ст. 4 Закону України «Про Раду Національної безпеки та оборони України» кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.
Касаційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що на час укладення контракту з позивачем існувала кризова ситуація, що загрожувала національній безпеці України, а невідкладні заходи, запроваджені рішенням Ради національної безпеки та оборони України щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України вимагали, крім іншого, проведення часткової мобілізації, з початком якої настав особливий період діяльності усіх інституцій України, який не закінчився на час розгляду судового спору.
З аналізу вказаних норм робимо висновок: роботодавець зобов’язаний зберігати за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом такого виду, місце роботи, посаду і середній заробіток на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення; між працівником, прийнятим на військову службу за контрактом до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, та роботодавцем зберігаються трудові відносини; працівник не звільняється, а лише увільняється від виконання обов’язків; гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП, не поширюються тільки на осіб, які займали виборні посади в ОМС та строк повноважень яких закінчився.
Підтвердження факту прийняття на військову службу за контрактом як підстава для надання гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП
У разі вступу працівника, який раніше не проходив військову службу, на військову службу за контрактом кадрова служба ОМС повинна підготувати розпорядження про увільнення його від роботи на період проходження військової служби за контрактом. Для видання цього розпорядження необхідно отримати документ, який би підтверджував початок військової служби працівника, у нашому випадку — жінки, яку було прийнято на військову службу за контрактом. І ним не може бути припис військового комісаріату щодо прибуття до військової частини для прийняття на військову службу за контрактом. Ось чому.
Припис військового комісаріату — це документ, який видається кандидату за результатами відбору про проходження військової служби за контрактом для направлення до військової частини для подальшого прийняття на військову службу і не є підтвердженням початку проходження працівником військової служби.
Адже відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232 початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов’язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Військовим законодавством передбачено, що з одночасним зарахуванням до списків особового складу, призначенням на відповідну посаду рядового, сержантського та старшинського складу з кандидатами, які раніше не проходили військову службу, у день їх прибуття до військової частини, укладається контракт.
Укладення контракту та прийняття на військову службу оформлюються наказами з особового складу.
Це дає підставу вважати, що підставою для оформлення кадровою службою ОМС розпорядження про увільнення від виконання обов’язків зі збереженням середнього заробітку на час проходження працівником військової служби за контрактом буде копія наказу або витяг із наказу про прийняття на військову службу за контрактом.
Зауважимо, що оскільки контракти з кандидатами з одночасним зарахуванням їх до військових частин укладаються і підписуються командирами таких військових частин у день прибуття їх до військових частин, процес отримання документів на підтвердження прийняття працівника на службу може бути ускладненим.
Дуже добре, якщо працівник самостійно надішле з військової частини до ОМС належним чином завірені копії необхідних документів. Але якщо такої можливості немає?
Пам’ятайте! Після отримання повідомлень від командирів військових частин про прийом громадян на військову службу за контрактом військові комісаріати повинні надіслати повідомлення державним органам, підприємствам, закладам, установам і організаціям, в яких ці громадяни працювали, про день прийняття на військову службу за контрактом.
Якщо ж ніяких відомостей стосовно працівника не надійшло, ОМС вправі направити письмовий запит до військового комісаріату з метою отримання копій необхідних документів на підтвердження проходження працівником військової служби.
Залежно від ситуації, з моменту невиходу на роботу і до моменту отримання документів, які підтверджують проходження працівницею військової служби за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, у табелі обліку використання робочого часу час відсутності працівниці на роботі відмічаємо умовним позначенням «НЗ» («Неявка з нез’ясованих причин») (лист Міністерства соціальної політики України від 05.06.2015 № 225/06/18615). Після подання/надходження необхідних документів в табелі проставляємо код «ІН» («Інший невідпрацьований час, передбачений законодавством»).
Кадрова служба ОМС на підставі документів, які підтверджують факт прийняття працівниці на військову службу, оформляє розпорядження про увільнення працівниці від роботи у зв’язку із проходженням військової служби за контрактом.
Дата видання розпорядження про увільнення від роботи працівниці, яка перебуває на військовій службі за контрактом, має відповідати даті фактичного отримання підтверджувальних документів, а дата увільнення від роботи – даті зарахування її до списків особового складу військової частини.
До трудової книжки працівниці запис про увільнення від роботи у зв’язку з проходженням військової служби за контрактом не вносимо, оскільки це не передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 27.09.1993 № 58.
