Юридичні та організаційні особливості визнання спадщини відумерлою

В обраному У обране
Друк
Печений Олег, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого, к. ю. н.
Місцеве самоврядування Листопад, 2018/№ 11/1
У практичній діяльності ОМС істотне значення мають питання, пов’язані із виявленням, обліком та подальшим використанням майна, яке може бути віднесене до відумерлої спадщини.

Визнання спадщини відумерлою відноситься за законом (ч. 1 ст. 60 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»1) до підстав виникнення права комунальної власності, а отже, є способом розширення матеріальної бази місцевого самоврядування відповідного рівня. Водночас постійні зміни законодавчої бази, недостатність організаційних чинників, динамічність судової практики породжують коло проблем, з якими стикаються у практичній діяльності ОМС і які вимагають аналізу та вирішення.

1 Далі за текстом — Закон № 280.

Підстави визнання спадщини відумерлою

Цивільним законодавством (ст. 1277 ЦК України) визначені такі підстави подання заяви до суду про визнання спадщини відумерлою:

Підстави відумерлості спадщини

Особливості

1

відсутність спадкоємців за заповітом і за законом

відсутність спадкоємців визначається на момент подання заяви про визнання спадщини відумерлою

2

усунення спадкоємців від права на спадкування

ст. 1224 ЦК України перелічені випадки такого усунення

3

неприйняття спадкоємцями спадщини

відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України спадкоємець, який протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її

4

відмова спадкоємців від прийняття спадщини

відмова від прийняття спадщини можлива лише протягом строку, встановленого для її прийняття (ч. 1 ст. 1273, ст. 1270 ЦК України)

Слід звернути увагу, що наведені підстави, хоча і є альтернативними, але можуть мати місце й одночасно. Зокрема, це стосується випадків, коли деяких спадкоємців було усунуто від права на спадкування або вони не прийняли спадщину, а інші – відмовилися від її прийняття.

Перелік підстав визнання спадщини відумерлою є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Так, не може йтися про відумерлу спадщину у випадку наявності хоча б одного спадкоємця, який прийняв спадщину (або є таким, що прийняв спадщину), але не оформив спадкових прав.

Непоодинокими є випадки, коли за даними Спадкового реєстру відсутні спадкоємці, які подали нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але є спадкоємці, які вважаються такими, що прийняли спадщину. Це стосується осіб, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, дієздатність яких обмежена (ч. 3 та 4 ст. 1268 ЦК України). За наявності таких спадкоємців підстави для визнання спадщини відмерлою відсутні, хоч цими особами і не подавалася заява про прийняття спадщини.

Так, рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 26.06.2008 задоволено заяву прокурора Городенківського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі територіальної громади Ясеново-Пільнівської сільської ради Городенківського району. Визнано спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, а саме право на земельну частку (пай) розміром 72,46 кад. один., вартістю 22 484,4 грн. відумерлою та передано її територіальній громаді Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки після смерті ОСОБА_4 за оформленням спадкових прав на належну йому земельну частку (пай) спадкоємці не звертались, то є підстави на основі ст. 1277 ЦК України визнати спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді Ясенево-Пільнівської сільської ради.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.04.2017 рішення Городенківського районного суду від 26.06.2008 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР ОСОБА_5 є спадкоємцем померлого ОСОБА_4, оскільки станом на час його смерті проживав з ним, та фактично вступив в управління спадковим майном. Оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_5, який не був залучений до участі в справі. Однак судом першої інстанції не перевірено наявність у померлого спадкоємців, не вирішено питання про залучення до участі у справі усіх заінтересованих осіб.

Залишаючи вказане рішення без змін, ВС зазначив, що ОСОБА_5, проживаючи разом із ОСОБА_4 в АДРЕСА_1, станом на час його смерті, фактично прийняв спадщину та вступив в управління спадковим майном. Повідомлення державного нотаріуса від 11.04.2008 на запит прокурора Городенківського району про відсутність у Реєстрі спадкових справ оформлення на земельну частку (пай) ОСОБА_4, який помер, не дає підстав для висновку про відсутність спадкоємців після його смерті.

Виявлення та облік відумерлої спадщини

Попереднім етапом підготовки до подання заяви до суду є виявлення територіальною громадою майна, яке може бути віднесене до відумерлої спадщини. Законодавством про місцеве самоврядування не визначено, які саме дії мають бути вчинені територіальною громадою та ОМС для виявлення відумерлої спадщини. При цьому до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відноситься облік житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; облік нежилих приміщень, нерухомого майна на відповідній території незалежно від форм власності (п.п. 5, 9 та 10 п.п. «б» ст. 30 Закону № 280). Тому не виключається прийняття ОМС нормативно-правових актів, що стосуються такого обліку, виявлення відумерлої спадщини. Сільські, селищні, міські ради проводять збір необхідної інформації щодо визнання відумерлої спадщини на нерухоме майно, можуть доручати відповідним виконавчим органам та їх структурним підрозділам узагальнення такої інформації. До цього процесу залучаються також відповідні комунальні підприємства, будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення (ст. 14 Закону № 280).

У багатьох територіальних громадах існує практика затвердження сільською, селищною, міською радою регуляторного акта у вигляді Порядку виявлення, взяття на облік, збереження та використання безхазяйного майна, визнання спадщини відумерлою та прийняття такого майна у комунальну власність або іншого аналогічного нормативно-правового акта.

Метою прийняття такого документа є врегулювання відносин щодо виявлення, взяття на облік, збереження та використання рухомого та нерухомого майна, яке є безхазяйним або визнано на підставі рішення суду відумерлою спадщиною. При цьому з метою виявлення такого майна, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, фізичні та юридичні особи, яким стало відомо про розташоване на території територіальної громади майно, яке не має власника або власник якого невідомий чи яке не успадковане, зобов’язані з моменту виявлення або отримання відповідної інформації повідомити про це визначений радою орган управління (це може бути виконавчий комітет, відповідне управління комунальної власності чи департамент). Проводиться обстеження виявленого майна, про що складається акт, направляються запити до адміністративного центру, органів реєстрації актів цивільного стану, нотаріату, органів Держгеокадастру, Національної поліції, реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріальних органів, за необхідності проводиться технічна інвентаризація цього майна.

Суб’єкти права на відумерлу спадщину

Відповідно до ст. 1277 ЦК України суб’єктом права на відумерлу спадщину є територіальна громада за місцем відкриття спадщини. Законом України від 20.09.2016 № 1533-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» зміст зазначеної норми диференційовано та передбачено, що за загальним правом спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за його місцезнаходженням. Таким чином, законодавством установлена множинність суб’єктів права на відумерлу спадщину — територіальні громади за місцем відкриття спадщини та за місцезнаходженням нерухомого майна.

При цьому слід звернути увагу, що суб’єктом права на відумерлу спадщину є саме територіальна громада, а не її органи або відповідні підрозділи.

Суб’єктів права на відумерлу спадщину слід відрізняти від заявників, тобто осіб, які звертаються до суду із заявами про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1277 ЦК України, ст. 334 ЦПК України заявником у справах про визнання спадщини відумерлою є ОМС за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням.

Право на відумерлу спадщину має певну специфіку, оскільки містить у собі обов’язок його суб’єкта — територіальної громади здійснити це право у певному порядку. Інакше кажучи, право набути відумерлу спадщину обертається обов’язком здійснити це право, незалежно від бажання територіальної громади.

Реалізація права на відумерлу спадщину носить обов’язковий характер, хоча і не забезпечений ні відповідними заходами примусового характеру, ні відповідальністю територіальної громади за неподання заяв про визнання спадщини відумерлою.

Процесуальні особливості визнання спадщини відумерлою. Судовий збір

Заява про визнання спадщини відумерлою подається до суду і розглядається у порядку окремого провадження (гл. 9 розд. IV ЦПК України), що виключає наявність спору про право, який вирішується у порядку позовного провадження, зокрема спору між спадкоємцями. За наявності такого спору суд залишає заяву про визнання спадщини відумерлою без розгляду (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).

До кола спорів про право, які унеможливлюють визнання спадщини відумерлою, слід віднести справи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України), про визнання права власності у порядку спадкування або за набувальною давністю (ст. 344 ЦК України) тощо.

Відповідно до п. 151 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (ср. 025069200) при поданні ОМС до суду заяви про визнання спадщини відумерлою останній звільняється від сплати судового збору. Але у випадку звернення до суду інших осіб, яким надано право звертатися до суду з аналогічними заявами (кредитори спадкодавця, власники суміжних земельних ділянок та ін.), судовий збір сплачується ними за ставками, визначеними п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону: юридичною особою або фізичною особою – підприємцем — 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у цьому році — 881 грн), фізичною особою — 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (352, 40 грн), незалежно від вартості спадщини чи розміру боргу спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України справа розглядається судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Закон визнає обов’язковим залучення до участі у справі ОМС за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. При цьому за змістом ч. 2 ст. 337 ЦПК України не виключається залучення до участі у справі кількох ОМС. Зазначені органи залучаються судом як заінтересовані особи (ч. 4 ст. 294 ЦПК України).

Визнання спадщини відумерлою і подальші дії щодо майна

Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, установивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Після отримання судового рішення, яке набуло законної сили, готується відповідний проект рішення сесії сільської, селищної, міської ради про прийняття спадщини, визнаної судом відумерлою у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, об’єднаної територіальної громади. Цим же рішенням може визначатися балансоутримувач цього майна.

Після прийняття нерухомого майна до комунальної власності ОМС здійснює реєстрацію права власності на це майно за територіальною громадою села, селища, міста в особі відповідної ради. Рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України від 1.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити