Коротко про головне
Одразу зазначимо, що можна виокремити декілька можливих шляхів відшкодування завданої власникам авто шкоди:
| 1 | страхові компанії та доведення факту заподіяння шкоди внаслідок стихійного лиха |
| 2 | власники паркувального майданчика, як особа, що бере на себе зобов’язання зі збереження авто |
| 3 | ОМС у разі виявлення прихованих порушень норм містобудування, що могли призвести до затоплення |
| 4 | комунальні служби у разі виявлення порушень в роботі дощової каналізаційної системи чи порушень нормативів при будівництві доріг |
Таким чином, найбільш перспективним є шлях стягнення шкоди за рахунок страхового відшкодування, зокрема,в договорі із страховиком серед страхових випадків наявні стихійні лиха. До того ж проблема може виникнути на етапі доведення існування дійсно факту понаднормового рівня опадів.
У зв’язку із цим слід зазначити, що найбільш позитивних рішень суду на користь позивача — потерпілого від лиха є справи із участю страхових компаній.
Однак у цій статті ми будемо говорити саме про участь ОМС внаслідок пошкодження автомобіля, тому далі мова піде про судове рішення із участю ОМС. Але перед цим коротко означимо судову практику, яка складається із участю комунальних установ.
Позов до комунальних установ
Що стосується позовів до комунальних підприємств, то тут судова практика не є однозначною.
Судове рішення № 1.
Наприклад, якщо розглянути рішення № 44142151 в Єдиному державному реєстрі судових рішень1 позов подано до КП «Мукачівводоканал» щодо відшкодування шкоди, завданої неякісною роботою каналізації.
1 Далі за текстом — ЄДРСР.
Так, у рішенні описується ситуація, коли у зв’язку з дощем рівень води на подвір’ї позивача піднімається, зливові каналізації не працюють і вміст каналізації опиняється у воді на поверхні. Однак, посилаючись на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 та той факт, що позивачем не доведено, в чому конкретно полягала бездіяльність комунального підприємства, судом було відмовлено у задоволенні позову.
Судове рішення № 2.
Натомість рішення № 155956 в ЄДРСР описує протилежну ситуацію, коли в регресному порядку страхова компанія звернулась до обласного автодору та отримала відшкодування, яке перед цим виплатила потерпілому, авто якого затопило внаслідок прориву дамби.
Позов до ОМС
Що стосується позовів до ОМС, то судова практика з цих правовідносин також різниться.
Водночас ми розглянемо рішення № 66075161 в ЄДРСР, в якому ОМС визнано винним у підтопленні автомобіля позивача. В рішенні описується ситуація, коли внаслідок тривалої сильної зливи було підтоплено авто позивача, що призвело до поломки деяких приладів та агрегатів. Пропонуємо далі детально проаналізувати зазначене вище рішення.
Обставини справи.
Так, позивачка2 звернулася до суду з позовом до відповідачів — Одеської міської ради3 та ТОВ «Інфоксводоканал»4 — та просить стягнути з них в солідарному порядку на свою користь відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 3872 грн., відшкодування завданої моральної шкоди — в розмірі 2000 грн., а всього — 5872 грн.
2 Далі за текстом — позивачка, Особа 1.
3 Далі за текстом — відповідач 1, міська рада.
4 Далі за текстом — відповідач 2, ТОВ «Інфоксводоканал».
З пояснень представника позивача, наданих ним відеоматеріалів у сукупному аналізі з іншими зібраними у справі доказами, суд вважає встановленим, що автомобіль позивачки розташовувався вздовж дороги біля приміщення районного суду м. Одеси.
У період часу приблизно з 15:00 до 19:00 години під час тривалих опадів у вигляді сильної зливи стався вилив каналізаційних та стічних вод із системи водовідведення, цей вилив стався через каналізаційні люки. Як наслідок виливу каналізаційних та стічних вод із системи водовідведення був підтоплений легковий автомобіль позивачки.
Підтоплення транспортного засобу сталося саме в той час, коли автомобіль позивачки знаходився припаркованим вздовж дороги біля приміщення районного суду м. Одеси.
Приблизно о 09:00 наступного дня після того, як спала вода, позивачка дісталася до свого автомобіля, але у зв’язку з тим, що був пошкоджений акумулятор, у салоні була вода і машину було неможливо відкрити, вона викликала автомобіль-евакуатор і доставила автомобіль у спеціалізоване СТО.
Зазначені події, пов’язані з виливом каналізаційних вод, є загальновідомими, неодноразово висвітлювалися в ЗМІ, зокрема в мережі Інтернет. Так, розміщена стаття, згідно із якою міський голова м. Одеси як офіційна посадова особа визнав: «масштабность вчерашнего стихийного бедствия в Одессе обусловила не соответствующая требованиям ливневая канализация».
Наведена оцінка наявності та причин подій підтверджена інформацією з офіційного Інтернет-сайту ГУ Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, де в офіційному повідомленні під назвою «Одеса: сильний дощ спричинив тимчасові підтоплення» повідомлено: в Одесі через зливу та неспроможність зливної каналізації своєчасно відводити дощові води, на вулиці Балківській, у найнижчому місці, до якого з чотирьох сторін одночасно йшли дощові потоки, виник водяний затор довжиною близько 220 м та глибиною до 1 м. У заторі опинились автомобілі, які під час зливи рухались у транспортному потоці.
Розгляд справи судом.
Суд вважає зазначені обставини загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню відповідно до ч. 2 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України5 (чинного на момент розгляду справи судом).
5 Далі за текстом — ЦПК.
Суд дійшов висновку, що така повінь мала штучний характер, не може бути визнана, як природний катаклізм, що може бути прирівняна до форс-мажорних обставин, оскільки викликана неналежною людською діяльністю у сфері організації та експлуатації систем водовідведення та мереж каналізації.
Згідно з листом КП «Міські дороги» № 1028 від 06.07.2012 загальносплавні колектори по вул. Балківській на цій дільниці знаходяться на балансі філії ТОВ «Інфоксводоканал».
Відповідно до акту відповідача 2 від 23.01.2013 ливневі колектора на цій дільниці не виконують свої функції з відводу дощових вод, оскільки вони замулені приблизно на 70 %. Ці мережі на балансі (в оренді) філії ТОВ «Інфоксводоканал» не знаходяться та не обслуговуються.
Визначальне значення для розгляду та вирішення цієї справи судом мало те, яка організація є власником мереж водовідведення, яка організація здійснює їх експлуатацію, оскільки поняття «перебування на балансі» є бухгалтерською категорією та не свідчить достеменно про характер правовідносин та склад їх учасників.
Правові відносини з експлуатації мереж і споруд водовідведення та каналізації, якими обладнані автомобільні дороги, регулюються відповідними нормативно-правовими актами та відповідними правилами.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги»6 вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні ОМС і є комунальною власністю.
6 Далі за текстом — Закон № 2862.
Статтею 19 Закону № 2862 визначено, що основними обов’язками ОМС у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема:
— забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів;
— організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону № 2862 ОМС, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів.
Відповідно до ст. 32 Закону № 2862 користувачі автомобільних доріг мають право на відшкодування збитків у порядку, визначеному законом. Крім того, за правилом ст. 49 цього Закону власники і користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні Закону № 2862, несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, на основі аналізу вищевказаних правових норм суд доходить висновку, що власником мереж та споруд водовідведення та каналізації, якими обладнані автомобільні дороги в м. Одесі, в тому числі й ті, що розташовані в районі вулиці Балківської, є Одеська міська рада, ці об’єкти належать на праві комунальної власності, що визначає обов’язок власника забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна.
При цьому факт перебування вказаних мереж та споруд на балансі інших організацій носить другорядний характер та не позбавляє власника обов’язку щодо забезпечення його належного функціонування, як це вбачається із вказаних норм закону.
Між Одеською міською радою та ТОВ «Інфоксводоканал» укладено договір оренди цілісного майнового комплексу, згідно із яким орендар — ТОВ «Інфоксводоканал» прийняв у строкове користування цілісним майновим комплексом КП «Одесводоканал» та відповідно до умов договору зобов’язався:
| 1 | використовувати майно відповідно до його призначення та умов договору |
| 2 | забезпечувати збереження вказаного майна, запобігати його пошкодженню і псуванню |
| 3 | своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна, забезпечити його збереження, запобігти його пошкодженню і псуванню |
Отже, ТОВ «Інфоксводоканал» є належним орендарем системи водовідведення м. Одеси, в тому числі є користувачем частини зливової каналізації по вул. Балківській, а тому ця організація повинна була вжити усіх необхідних заходів задля збереження безперервного та належного функціонування системи водовідведення в цілому.
Міською радою визнано у судовому засіданні, що частково ця мережа обслуговується комунальними підприємствами Одеської міської ради та у користування іншим організаціям не надавалася.
Суд констатує, що зазначена система водовідведення функціонує як єдина мережа у сукупності та взаємодії усіх її частин та конструктивних елементів; технічні властивості цієї системи зумовлюють те, що неналежне функціонування хоча б однієї її ланки призводить до неналежного функціонування системи в цілому.
Вилив стічних каналізаційних вод із системи водовідведення на частину автомобільної дороги свідчить про неналежне функціонування системи в цілому, є доказом того, що ця система не експлуатується у нормальний та належний спосіб.
Згідно зі ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Основного Закону власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Мешканці міста та користувачі міських доріг мають право на безпечне довкілля та не повинні перейматися питанням про балансоутримувача того чи іншого колектора або елементу каналізаційної системи.
Рішення суду
Таким чином, суд приходить до висновку: Одеська міська рада є власником системи водовідведення, а ТОВ «Інфоксводоканал» прийняло в силу договору на себе зобов’язання із забезпечення належного функціонування системи водовідводу на відповідній ділянці, ці особи несуть солідарну відповідальність за завдані збитки.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України7 солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
7 Далі за текстом — ЦК.
Ураховуючи наведені конструктивні елементи мережі водовідведення, суд визнає, що у досліджуваних обставинах справи предмет зобов’язання є неподільним, а тому відповідачі мають нести солідарну відповідальність за завдану їх протиправною бездіяльністю шкоду.
При цьому суд враховує, що відповідно до правила ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Тобто обов’язок доведення відсутності вини у завданні шкоди покладено законом на відповідачів, саме які й мали надати суду переконливі докази того, що вказані події сталися з вини інших осіб, або про відсутність вини будь-якої особи.
Судом таких переконливих доказів не отримано, отже, наявні підстави застосувати презумпцію вини відповідачів.
У своїй сукупності зібрані докази свідчать, що автомобіль позивачки пошкоджено в результаті заливу стічними водами з системи водовідведення, останнє надає суду підстави для підтвердження факту завдання такої шкоди позивачці.
Проте суд вважає, що ремонтні роботи було зроблено більш ніж через три місяці після вказаної події, вказані докази не свідчать про те, що саме вказаний ремонт було зроблено в зв’язку з підтопленням автомобілю. Отже, відсутній прямий причинний зв’язок між ремонтом автомобілю та підтопленням автомобілю позивачки.
Як вже зазначалося, cуд вважає встановленим факт пошкодження майна позивачки в результаті протиправної бездіяльності відповідачів.
Суд визнає, що моральна шкода, завдана позивачці, полягає у моральних переживаннях у зв’язку з протиправним ушкодженням майна, у порушенні її права власності, а також у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні описаних інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у:
1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
За правилом ч.1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї ж статті.
Отже, суд визнав доведеним факт пошкодження майна позивачки внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів, що повною мірою доводиться наданими документами та відеоматеріалами. Маючи право повною мірою розраховувати на безпечне довкілля, позивачка була змушена докладати додаткових зусиль для відновлення стану свого майна, що існував до виникнення вказаних подій у м. Одесі.
Виходячи з принципу розумності та справедливості, суд визначив розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, у сумі 2000 гривень такою, що відповідатиме тим моральним стражданням, що спричинені особі незаконними діями та бездіяльністю відповідачів.
Таким чином, суд позов Особи 1 задовольнив частково. У своєму рішенні зазначає стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивачки на відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 2000 грн.
Наостанок...
Таким чином, у результаті розгляду справи суд задовольнив позов частково і стягнув лише моральну шкоду в розмірі 2000 грн., відмовивши у задоволенні матеріальних вимог, оскільки їх розмір не було доведено (позивач провів ремонтні роботи авто через три місяці після підтоплення, та відсутній доказ, який підтверджує, що необхідність проведення цих ремонтних робіт було зумовлено саме підтопленням).
Однак звертаємо вашу увагу, що такі рішення суду про притягнення до відповідальності ОМС є непоодинокими, тому слід відповідально ставитись не лише до мереж водовідведення, а й до усіх об’єктів благоустрою, аби жителям населених пунктів було забезпечене право на безпечне для життя і здоров’я довкілля.
