1 Далі за текстом — КпАП.
Суть запитання
Наводимо зміст запитання від читача: «Я працюю секретарем адміністративної комісії виконкому районної в місті ради. В ході виконання своїх обов’язків виникли питання щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 197 КпАП.
Статтею 197 КпАП передбачено, що проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадянина України без реєстрації місця проживання є адміністративним правопорушенням та тягне за собою адміністративне стягнення.
За вчинення зазначеного адміністративного правопорушення Кодексом встановлена відповідальність у вигляді попередження (ч. 1 ст. 197).
У випадку, якщо особу протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за адміністративні правопорушення, передбачені ст.197 КпАП, до правопорушника застосовується адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 цієї статті).
Статтею 218 КпАП визначено повноваження адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Статтею 219 КпАП визначено, що розглядати справи про адміністративні правопорушення від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, передбачені ст. 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження (ч. 1 ст. 197 КпАП), в центрі надання адміністративних послуг) мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг.
Пунктом 23 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, передбачено, що працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг під час виявлення правопорушення, зазначеного ст. 197 КпАП, складає адміністративний протокол за його вчинення.
Як вище зазначалось, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 197 КпАП, відноситься до повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад (ч. 1 ст. 219 КпАП).
Відповідно до ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2 виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради в межах своїх повноважень приймає рішення.
2 Далі за текстом — Закон № 280.
Слід зауважити, що відповідно до ст. 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»3 примусовому виконанню підлягають виключно документи, серед яких — постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом. Тобто, рішення виконкому не входить до переліку документів, які підлягають примусовому виконанню.
3 Далі за текстом — Закон № 1404.
Таким чином, діючими нормами не визначений суб’єкт, який уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст.197 КпАП.
Станом на сьогоднішній день виник ряд питань: як саме виконати надану законодавством функцію щодо розгляду справ за ст. 197, 198 КпАП відповідно до ст. 219 КпАП (адміністративною комісією чи виконавчим комітетом) та який механізм цього розгляду. Чи може виконавчий комітет надати відповідні повноваження створеній ним адміністративній комісії та яким чином?»
Відповідь
Одразу означимо, що відповідь буде стислою.
Почнемо з другого запитання: чи може виконавчий комітет надати відповідні повноваження створеній ним адміністративній комісії? Відповідаємо — ні! Тепер обґрунтуємо свою позицію.
Стаття 213 КпАП визначає перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передбачається, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
— адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
— виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
— районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, — місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом;
— органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Тобто, вказана стаття наводить перелік всіх можливих органів та посадових осіб, які можуть розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Наступна стаття КпАП — ст. 214 — в свою чергу розмежовує компетенцію органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Зокрема, в ній уточнюється, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).
Виконавчі ж комітети сільських, селищних, міських рад, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені цим Кодексом до їх відання.
Таким чином положення цієї статті дають нам зрозуміти, що кожному органу «відведено» свій перелік справ, які вони можуть розглядати в межах КпАП. А от щоб дізнатися, які це справи, необхідно звернутися до глави 17 КпАП (Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення). Саме в цій главі окремими статтями визначено орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, а також перелік статей КпАП, які передбачають такі правопорушення і, власне, за якими тільки саме цей орган може розглянути адміністративну справу.
До речі, запитувач, ставлячи запитання, частково на нього ж і відповів, навівши в своєму запиті дві статті КпАП (218 та 219), що конкретизують, які справи розглядають адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, а які — виконавчі комітети.
Увага! Надання можливостей щодо уповноваження на розгляд адміністративних справ одним органом іншому КпАП не передбачає.
Тепер щодо другого запитання, яке запитувач ставив першим: як саме виконати надану законодавством функцію щодо розгляду справ за ст. 197, 198 КпАП відповідно до ст. 219 КпАП (адміністративною комісією чи виконавчим комітетом) та який механізм цього розгляду? Частково на нього ми вже відповіли: за загальними правилами такі справи мають розглядати виконавчі комітети. Виключення становлять лише випадки, якщо такі порушення були виявлені працівниками центрів надання адміністративних послуг. Тоді, враховуючи положення ч. 2 ст. 219 КпАП, а також ст. 258 (випадки, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається) цього ж Кодексу, такий працівник може скласти одразу не протокол про адміністративне правопорушення, а постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження.
Ну й останнє: щодо форми акта, який приймається виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради.
Як вже вказав у своєму запитанні читач, ст. 59 Закону № 280 визначає, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради в межах своїх повноважень приймає рішення. У свою чергу ст. 283 КпАП передбачає, що, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Далі у цій же статті уточнюється, що постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Таким чином, маємо наступне: виконавчий комітет виносить постанову, але у формі рішення. Отже, рішення виконавчого комітету (по факту — постанова) належить до виконавчих документів, перелік яких наведений у ст. 4 Закону № 1404.
Увага! Зміст рішення виконавчого комітету в справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, наведеним в ст. 283 КпАП.
