1 Далі за текстом — КК.
2 Далі за текстом — Закон № 1700.
Коротко про головне
Зазначимо, що особа, яка не подала декларацію, є державним службовцем, а не посадовою особою місцевого самоврядування. Але для нас це не має значення, оскільки як державні службовці, так і посадові особи місцевого самоврядування є суб’єктами декларування відповідно до Закону № 1700.
Звертаємо також вашу увагу на те, що йтиметься саме про кримінальне провадження. Тому тут слід додатково пояснити: при розгляді кримінального провадження на стадії судового розгляду є дві сторони: на стороні обвинувачення — прокуратура, а на стороні захисту — обвинувачений3 (особа при розгляді кримінальної справи набуває цього статусу) та його захисник. При цьому обов’язок доказування лежить на стороні обвинувачення. Тобто прокурор зобов’язаний довести винність обвинуваченого за допомогою тих доказів, які були зібрані під час досудового розслідування.
3 Далі за текстом — обвинувачена, особа 1.
Таким чином, цю справу ми будемо розглядати дещо в іншому форматі. Спочатку розглянемо позицію сторони захисту, потім сторони обвинувачення і насамкінець — власне рішення суду.
Позиція сторони захисту
Спершу слід навести ст. 3661 КК, аби було повне розуміння того, в чому ж обвинувачують особу 1.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3661 КК подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченій Законом № 1700, або умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації:
1) караються штрафом від 2500 тис. до 3000 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; або
2) громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або
3) позбавленням волі на строк до 2-х років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
Під час судового розгляду справи свою вину у вчиненні злочину обвинувачена не визнала, та пояснила, що вона як державний службовець кожний рік подавала декларації про доходи на паперових носіях, однак після чергових змін у законодавстві змінився спосіб подання щорічної декларації. Нагадаємо, що починаючи з 2016 року декларацію потрібно заповнювати на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції4.
4 Далі за текстом — НАЗК, Національне агентство.
Особа 1 наголошувала на тому, що вона своєчасно подала свою декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до НАЗК, але не в електронному, а у письмовому виді. Керувалась при цьому нормами законодавства та своїми релігійними переконаннями. Крім того, вона наголошувала, що інформація, яка була вказана в декларації, за своїм змістом, обсягом та правдивістю повністю відповідає вимогам ст. 47 3акону № 1700.
Від Національного агентства з приводу поданої нею декларації будь-яких зауважень, повідомлень не надходило, а тому вона вважала а, що подана нею декларація прийнята в обробку.
Їй відомі вимоги до декларації, але через свою віру декларацію особа подала в паперовому вигляді, вирішила, що це правильно тому, що раніше так подавала. Вона не цікавилась, чи можна подавати декларацію в паперовому вигляді.
Обвинувачена вважає, що хоча ст. 45 3акону № 1700 і встановлений спосіб подання такої інформації виключно в електронному вигляді, проте подання її в іншому вигляді (у цьому випадку — в письмовому) жодним чином не позбавляє НАЗК можливості здійснювати фінансовий контроль за державними службовцями з метою запобігання та виявлення корупції.
Більше того, вона заперечує проти передбаченого ст. 47 Закону № 1700 поширення, оприлюднення, надання доступу до її відомостей, зазначених у декларації, третім особам та для іншої обробки персональних даних, передбаченої умовами отримання електронного цифрового підпису5 та умовами заповнення електронної декларації.
5 Далі за текстом — ЕЦП.
Адже це звужує її конституційні права та примушує її ними поступитися, що суперечить ст. 22 Конституції України, яка декларує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Разом із тим, обвинувачена наголошує, що Конституція України має вищу силу, ніж Закон № 1700, а тому з метою дотримання конституційних прав, передбачених ст. 32 Конституції України (не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини), декларація нею подана в паперовому вигляді.
На думку обвинуваченої, ідентифікація людини за якимись символами і цифрами — ЕЦП, як того вимагає Закон № 1700, є приниженням її гідності та честі.
Зазначимо, що обвинувачена є віруючою людиною, православною християнкою. В її розумінні ідентифікація її як людини, зокрема — як посадової особи, яка подає декларацію, за якимись цифрами і символами є прямим умисним добровільним зреченням від Бога.
Таким чином, особа 1 вважає, що в її діях відсутній будь-який склад злочину, вона має конституційне право на відмову від обробки, у тому числі оприлюднення, її персональних даних із декларації.
Більше того, її релігійні переконання обумовлюють несприйняття її совістю заміни імені на цифри і символи, а право на свободу совісті гарантовано законом, а тому вважає, що вона діяла в межах прав, гарантій та свобод, наданих чинним законодавством та гарантованих Конституцією України.
Обвинувачена зазначає, що електронну декларацію вона не подавала та подавати її наміру не має. Вона вказала в заяві на виготовлення ЕЦП про заборону на обробку її персональних даних, усвідомлюючи, що за таких обставин ЕЦП вона не отримає.
Наголошує на тому, що з її сторони не було навмисного неподання декларації і умислу злочину в її діях не було, а тому просить суд ухвалити виправдувальний вирок та закрити справу на підставі відсутності події і складу кримінальної відповідальності.
Пропонуємо далі розглянути докази, які зібрала прокуратура на досудовому розслідуванні, та побачимо, чи підтверджують вони показання обвинуваченої.
Позиція сторони обвинувачення
Прокурор зазначив, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які були добуті в установленому законом порядку в ході досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні, а саме:
| показання свідка — особи 2 | В судовому засіданні вказала, що вона працює в тому ж відділі, що й обвинувачена, яка працює на посаді головного спеціаліста. Особа 2 зазначила, що кожен державний службовець ознайомлений та попереджений про обмеження і вимоги, які встановлюються чинним законодавством до державних службовців. Згідно з наказом начальника управління дано вказівку зібрати у всіх працівників перелік документів, а саме: заяву, копію паспорта та коду. Свідок наголошує на тому, що обвинувачена відповідала за виконання цього наказу начальника управління, а тому повідомила всіх працівників про необхідність подати документи. Обвинувачена особисто підписувала заяву на виготовлення електронного ключа в її присутності. Заява встановленого зразка, набрана на комп’ютері, підписана обвинуваченою та керівником управління. В її присутності (свідка — особи 2) обвинувачена також власноручно завіряла копію свого паспорта. Таким чином, підписавши заяву, обвинувачена вже дала свою згоду на обробку її персональних даних для виготовлення ключа. Після цього кожному працівнику ключ скидався на флешку та був наданий на робочий комп’ютер також кожного працівника. Тобто, обвинуваченою надавалися дані документи для виготовлення цифрового підпису, після чого ключ скидався їй на комп’ютер, але в той час її не було за робочим столом, вона сиділа в сусідньому кабінеті у колег. На комп’ютер обвинуваченої електронний ключ скидав інший працівник — особа 3. Після цього особа 2 підійшла до обвинуваченої та повідомила про те, що ключ для заповнення електронної декларації в неї на комп’ютері, на що отримала відповідь, що їй він не потрібний |
| показання свідка — особи 4 | Особа 4 є відповідальною із кадрової роботи в апараті і відділах районної державної адміністрації6, а також надає консультації з кадрових питань всім структурним підрозділам. У січні на апаратній нараді із керівниками структурних підрозділів РДА оголосили про те, що вже люди можуть подавати електронні декларації за минулий рік. Крім цього, показали файли, як зайти в декларацію, як користуватись ключем, де його можна зробити, як заповняти декларацію та повідомили, де саме на сайті НАЗК можливо знайти дану інформацію. Після апаратних нарад в структурних підрозділах відбувалися свої наради. Повідомлялося та роз’яснювалося на нарадах про строки подачі електронних декларацій, попереджалося про наслідки неподання електронних декларацій, що через це має бути не адміністративне, а кримінальне провадження. Особа 3, як призначена відповідальною особою управління по моніторингу декларацій на предмет їх подання чи неподання, після моніторингу декларацій на офіційному сайті НАЗК виявила факт неподання декларації обвинуваченою. Про цей факт особа 3 повідомила голову РДА та НАЗК |
| показання свідка — особи 5 | Особа 5 зазначає, що електронний ключ — це файл з розширенням, який дає змогу підписати електронну декларацію і засвідчити особу, яка її підписує. Для полегшення їх виготовлення головний спеціаліст з кадрової роботи зібрав відповідні документи. Він зробив заявки в електронному вигляді на виготовлення ЕЦП, і вони були передані до Головного управління юстиції в _____області в м. ____. Заяви працівниками заповнювалися для того, щоб в управлінні юстиції на їх підставі змогли виготовити електронний цифровий підпис. Особі 5 відомо, що обвинувачена електронну декларацію не подала. Однак, він не цікавився, чи подавала обвинувачена в будь-якому іншому вигляді декларацію, але чув, що вона подала декларацію в письмовому вигляді |
| показання свідка — особи 6 | Особа 6 працює начальником іншого управління у РДА та зазначає, що обвинувачена — старанний працівник. Зауважень не має, характеризується позитивно |
| дані повідомлення НАЗК | про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за № ___ від _____ за підписом начальника управління — особи 6. Відповідно до якого особа 1 не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування |
| дані повідомлення державного підприємства «Інформаційний центр» | згідно з яким обвинувачена отримала послугу ЕЦП від Акредитованого центру сертифікації ключів органів юстиції України |
| дані табелів обліку робочого часу | за період січень — травень 2017 року, згідно з якими із січня по травень 2017 року обвинувачена була на роботі |
| дані службової записки обвинуваченої | згідно з якою вона повідомила особу 6, що нею надіслано до Національного агентства у паперовому вигляді декларацію. До декларації додано звернення з обґрунтуванням подання декларації у паперовому вигляді на основі норм Конституції і законів України, декларацію особа 1 в паперовому вигляді, опис та квитанцію про кур’єрську доставку листа |
| дані від 15.03.2010 | згідно з якими обвинувачена ознайомлена із загальними правилами поведінки державного службовця, за п. 24 яких, зокрема, йдеться, що державний службовець зобов’язаний декларувати свої доходи та доходи своєї сім’ї в порядку та у строки, визначені законодавством України; ретельно виконувати свої громадянські обов’язки, у тому числі фінансові зобов’язання в порядку і розмірах, установлених законом, і зобов’язалась їх дотримувати |
| дані відповіді НАЗК | на запит місцевої прокуратури щодо особи 1, згідно з якою на адресу Національного агентства обвинуваченою надіслана паперова копія декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування |
| дані протоколу огляду предмету | згідно з яким виявлено та вилучено знімок екрану (скриншот) з офіційного веб-сайту Національного агентства з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після введення у вікні пошуку прізвища, імені, по батькові особи 1, документів, що відповідають запиту, не знайдено |
6 Далі за текстом — РДА.
Рішення суду
Суд у своєму рішенні нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700 особи, зазначені у п. 1, пп. «а» і «в» п. 2, 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Обвинувачена відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 є суб’єктом, на якого поширюється дія цього закону, та відповідно є особою, яка зобов’язана подавати декларацію.
Доказів того, що обвинувачена звільнена від обов’язку подання декларації в порядку, визначеному в ст. 45 Закону № 1700, та визначення для неї іншого порядку, ніж передбачено в цій статті, суду не надано.
Увага! Суд наголошує, що чинне законодавство не передбачає подання суб’єктом декларування письмової декларації.
При дослідженні доказів суд звертає увагу на те, що стороною захисту надана довідка № 35 за підписом Благочинного — особи 7 про те, що обвинувачена є православною прихожанкою Храму Різдва Пресвятої Богородиці в м. _____. Однак, довідка не спростовує обвинувачення та не свідчить про наявність ознак виключення обвинуваченої з кола суб’єктів, передбачених ч. 1 ст. 45 Закону № 1700 та ст. 3661 КК.
Так, суд вважає, що доводи, висловлені стороною захисту в судовому засіданні, та докази, які були надані суду, вказують про подання нею декларації в паперовому вигляді. Більше того, докази сторони захисту не спростовують доказів, наданих стороною обвинувачення.
Зокрема, під час судового розгляду було достовірно встановлено, що:
| 1 | особа 1 достовірно знала про необхідність подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в електронному вигляді |
| 2 | своєчасно отримала інформаційний носій з ЕЦП, необхідний для заповнення електронної декларації |
Таким чином, маючи технічну можливість подати декларацію, обвинувачена електронну декларацію не подала.
Більше того, в судовому засіданні повідомила, що вона не подала та не має наміру подавати електронну декларацію і в подальшому. А тому це спростовує всі доводи обвинуваченої та її захисника про відсутність в її діях складу злочину. Оскільки диспозиція ст. 3661 КК передбачає саме умисне неподання суб’єктом декларування зазначеної декларації, що і має місце в нашому випадку.
Крім цього, суд зазначає, що показання обвинуваченої з приводу відмови в поданні електронної декларації з використанням ЕЦП в силу її релігійних переконань спростовуються можливістю отримати ЕЦП без застосування ідентифікаційного коду, за даними її паспорта, що не суперечить вимогам Закону України від 23.04.1991 № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації»7 та ст. 201 (особисті немайнові блага) і ст. 296 (право на використання імені) Цивільного кодексу України, та подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що обвинуваченою зроблено не було.
7 Далі за текстом — Закон № 987.
Увага! Суд звертає увагу, що подання декларації в електронному вигляді передбачено чинним законодавством і не суперечить Конституції України та вимогам Закону № 987.
Суд вважає, що підстави для застосування положень ч. 2 ст. 11 КК відсутні. Про що саме йдеться, зазначимо далі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, суд доходить висновку, що діяння особи 1 є злочином, оскільки обвинувачена не усунула порушення та не має наміру його усувати, хоча має таку можливість.
Суд оцінює зібрані у справі докази в їх сукупності, в результаті повного, всестороннього та об’єктивного їх дослідження, і вважає, що висунуте особі 1 обвинувачення за ст. 3661 КК є доведеним, а підстави для ухвалення судом виправдувального вироку чи закриття провадження відсутні.
Беручи до уваги середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, низький ризик небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб), суд вважає, що виправлення обвинуваченої є можливим без ізоляції від суспільства.
При призначенні покарання обвинуваченій суд враховує, що:
1) обвинуваченою вчинено злочин, який віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, як це вбачається з норми ст. 12 КК (Класифікація злочинів) і санкції ст. 3661 КК;
2) вона вперше притягується до кримінальної відповідальності;
3) злочин не спричинив тяжких наслідків;
4) з огляду на особу обвинуваченої та той факт, що її виправлення та перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, —
і вважає за необхідне призначити їй основне покарання у виді громадських робіт, з призначенням додаткового покарання, яке передбачене санкцією ст. 3661 КК у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік.
Суд зазначає, що призначення саме такого покарання буде сприяти виправленню обвинуваченої, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень і матиме для неї достатню превентивну роль.
Таким чином, суд призначив особі 1 покарання за ст. 3661 КК у виді 200 годин громадських робіт з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, на строк 1 рік.
Отже, ми навели це судове рішення задля того, аби показати вам, що невиконання вимог закону, зокрема щодо неподання декларації, призводить до таких негативних наслідків, як: розслідування, судовий розгляд, засудження. Тому закликаємо вас дотримуватись усіх вимог закону, аби не опинитись у подібній ситуації.
