1 Перший громадський центр правосуддя на Харківщині сформований на базі Чугуївського офісу Мережі правового розвитку при Чугуївській правозахисній групі. Він знаходиться за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Музейна, 16а. Центр був створений для полегшення доступу людей до правосуддя, адміністративних та соціальних послуг, послуг з надання правової допомоги й альтернативного вирішення спорів. Центр надає допомогу у створенні програми громадської просвіти та підвищенні обізнаності громадян щодо прав, правової допомоги, функціонування судової системи та сектору юстиції. Проект «Перший громадський центр правосуддя на Харківщині» впроваджується ГС «Мережа правового розвитку» за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Нове правосуддя».
2 Матеріал використано за погодженням з ГС «Мережа правового розвитку» та розміщено на офіційному сайті за посиланням: ldn.org.ua/consultations/yaki-pravoporushennya-dopuskayut-orhany-opiky-ta-pikluvannya/?fbclid=IwAR0gJUHJiVJ5qDTJwcxV3TNqW51CnS2_IFdZOg2RzuIaXB9V-vtMWXR-LaI
Бездіяльність органів опіки та піклування
Перше, на що слід звернути увагу при розгляді порушень з боку органів опіки та піклування, є їхня бездіяльність. Вона зазвичай полягає у невиконанні цими органами покладених на них повноважень. Слід зазначити, що, розглядаючи судову практику, можна помітити, що зазвичай органи опіки та піклування не виконують цілий комплекс обов’язків, які вони повинні вчиняти відповідно до закону в кожному конкретному випадку, чим порушують права та законні інтереси осіб, які потребують опіки чи піклування.
Як приклад можна навести окрему ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 708/1300/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/72935253), в якій суд зауважує на бездіяльності органів опіки та піклування одразу щодо декількох повноважень, що покладені на них законодавством, а саме: невстановлення опіки та непризначення опікуна над недієздатною особою, нездійснення контролю за діяльністю опікуна, якістю, достатністю здійснених ним повноважень щодо підопічної з метою недопущення порушення її прав та інтересів, невжиття заходів щодо збереження нерухомого та іншого майна, яке перебуває у власності недієздатної особи тощо.
Отже, заявник звернувся до суду із заявою про звільнення його від виконання обов’язків опікуна над недієздатною особою.
Під час розгляду справи встановлено, що орган опіки та піклування (опікунська рада) при виконкомі Тіньківської сільської ради не має будь-яких матеріалів справи щодо громадянки, яка є недієздатною та з 10.09.13 зареєстрована і фактично одна проживає. При цьому опікун зареєстрований та фактично проживає в іншому населеному пункті (в с. Чорнявка, Черкаського району) і, як зазначив, не міг в повній мірі виконувати обов’язки опікуна, оскільки хворіє, отримує незначний розмір пенсії, є пенсіонером, проживає в іншому населеному пункті, що знаходиться на значній відстані від населеного пункту, де проживає недієздатна особа, і періодично її відвідував.
Поведінка недієздатної особи стала більш агресивною, було вирішено помістити її 26.12.17 на лікування до психіатричної лікарні в м. Сміла. Крім того, житловий будинок, де вона проживає, на даний час знаходиться у жахливому стані і не є придатним для проживання. Недієздатна особа сама без опікуна жити та вести побутові справи не може.
Крім того, на час розгляду справи про звільнення заявника від виконання обов’язків опікуна ні орган опіки і піклування при виконкомі Тіньківської сільської ради Чигиринського району, ні орган опіки та піклування виконкому Черкаської міської ради, за поданням якого заявник у 2013 році був призначений опікуном над недієздатною особою, не вирішували питання і не подали до суду подання про призначення іншої особи опікуном. Також слід зазначити, що на виклики в судове засідання представник органу опіки та піклування Черкаської міської ради не з’явився, не повідомив про причини неявки та не надав на запит суду матеріали, що стосувалися питання призначення опікуна, звільнення від опікунства та інші наявні матеріали, що мають значення для справи.
Таким чином, на думку суду, недієздатна особа не може залишатися без здійснення над нею опіки, а відповідне подання органів опіки відсутнє.
Ухвалою суду від 15.03.18 заявника звільнено від повноважень опікуна над недієздатною особою.
За нормами п. 2.7 Правил опіки та піклування, що затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 № 34/166/131/883, на кожну особу, яка потребує опіки чи піклування, органи опіки та піклування складають реєстраційну картку (додаток 1), а також за актом здійснюють опис майна, що їй належить (додаток 2). У разі відсутності в цих осіб свідоцтва про народження, а також інших особистих документів органи опіки і піклування забезпечують їх одержання у відповідних установах.
3 Далі за текстом — Правила.
Пунктом 3.5 Правил передбачено, що при встановленні опіки (піклування) орган опіки та піклування оформляє на кожного підопічного особову справу із занесенням до неї усіх вищенаведених документів, яка зберігається в органах опіки та піклування за місцем проживання підопічного протягом 75 років. Особова справа підопічного нумерується і під відповідним номером заноситься до реєстру, який веде орган опіки та піклування. Окрім реєстру, ведеться алфавітна книга або картотека. На обкладинці зазначаються номер справи, прізвище, ім’я та по-батькові підопічного й опікуна або піклувальника, їх місце проживання, рік і дата заведення справи. На зворотному боці обкладинки наклеюється аркуш паперу з описом документів, що знаходяться у справі.
Правилами передбачено, що, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом із підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов’язків (п. 4.3).
Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки та піклування із залученням громадськості шляхом планових відвідувань осіб, які перебувають під опікою (піклуванням).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 опікуни та піклувальники на їхнє прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов’язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов’язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов’язків.
Отже, за результатами розгляду справи судом встановлені обставини, на які слід звернути увагу і довести до відома голови Тіньківської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та голови Черкаської міської ради щодо необхідності в межах своїх повноважень та компетенції опікунської ради негайно вирішити питання про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою. При цьому слід зазначити, що, на думку суду, належний контроль вказаними органами опіки та піклування за діяльністю опікуна, якістю, достатністю здійснених ним повноважень щодо підопічної з метою недопущення порушення її прав та інтересів, вказаними органами не здійснювався; не вжиті заходи щодо збереження нерухомого та іншого майна, яке перебуває у власності недієздатної особи, подання про призначення іншого опікуна до суду не вносилося; взаємодія між органами опіки у зв’язку із зміною місця проживання недієздатної особи відсутня.
Суд ухвалює негайно вирішити питання про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою, а також збереження належного їй на праві власності майна.
Ненадання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав
Питання надання органами опіки та піклування висновків про доцільність позбавлення батьківських прав є дуже важливим. Такий висновок є ключовим доказом у даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки висновку комісія спілкується з обома батьками та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав. За наявності висновку, що підтверджує потребу позбавлення батьківських прав, суди здебільшого виносять рішення із задоволенням позовних вимог. Отже, ненадання такого висновку органами опіки та піклування може бути підставою незадоволення позовних вимог та порушення прав та законних інтересів громадян.
З огляду на судову практику можна зробити висновок, що при ненаданні висновку про доцільність позбавлення батьківських прав органами опіки та піклування суди виносять ухвалу, в якій зобов’язують ці органи вчинити певні передбачені законом дії. Свідченням цього може бути ухвала Індустріального районного суду ще м. Дніпропетровська, справа № 202/7295/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/72153792).
У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки.
Позивач подала через канцелярію суду клопотання про витребування доказів, вказавши, що служба у справах дітей Дніпровської районної адміністрації відмовляється давати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав.
Просить витребувати з Органу опіки та піклування Дніпровської районної ради або зобов’язати їх надати висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав.
Служба у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації у своїй відповіді вих. № 122/10-24/11.6-017 від 07.02.18 зазначає, що звернення з відповідною заявою про надання висновку про доцільність позбавлення конкретної особи батьківських прав подається до відповідної Служби у справах дітей органу місцевого самоврядування відповідного району в місті або місцевої державної адміністрації в районі відповідної області за місцем реєстрації матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав згідно з вимогами, визначеними постановою КМУ від 24.09.08 № 866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини4.
4 Далі за текстом — Порядок № 866.
Згідно з роз’ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.02.17, під час вирішення судом позову про доцільність (не доцільність) позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав складає та надає до суду висновок орган опіки та піклування за місцем проживання (виявлення) дитини.
Згідно з листом Служби у справах дітей виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, малолітній фактично проживає за адресою, яка територіально належить до Дніпровського району Дніпропетровської області.
З огляду на це суд ухвалює задовольнити клопотання про витребування доказів та зобов’язав орган опіки та піклування Дніпровської районної ради надати до суду висновок про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав.
Порушення порядку прийняття рішень (без присутності заінтересованої особи)
Як свідчить судова практика, дуже часто трапляються випадки, коли органи опіки та піклування при здійсненні своїх повноважень нехтують встановленим законодавством порядком прийняття рішень. Зокрема типовим порушенням порядку прийняття рішень є їх прийняття без присутності заінтересованих осіб, на яких може вплинути прийняте рішення. Так органи опіки та піклування не надають можливості заінтересованій особі вплинути на прийняття рішень та захистити свої законні права, надавши пояснення або докази, що є вагомими при врегулюванні спору.
Прикладом такої ситуації може слугувати рішення Біляївського районного суду Одеської області у справі № 496/2899/17(reyestr.court.gov.ua/Review/71641176).
Позивач перебував у шлюбі, після його розірвання донька залишилася проживати разом з матір’ю. Після укладення повторного шлюбу жінка припинила надавати позивачу можливість спілкуватися з дитиною та здійснювати обов’язки з виховання та розвитку доньки. 26 липня 2017 року виконавчим комітетом Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області було прийнято рішення №109 про доцільність позбавлення батьківських прав позивача відносно його малолітньої доньки. 27 липня 2017 року орган опіки та піклування Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області прийняв висновок № 02-40/202 про доцільність позбавлення позивача батьківських прав. Позивач не погоджується з висновком органу опіки та піклування Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області та вважає його незаконним і неправомірним, оскільки той був прийнятий з порушенням норм діючого законодавства, тому батько звернувся до суду із вказаним позовом.
Після дослідження доводів сторін та матеріалів справи суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав відносно до малолітньої» та рішення виконавчого комітету Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 109 від 26.07.17 прийнято з порушенням ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України5, без повного, всебічного та об’єктивного розгляду, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого висновку та рішення.
5 Далі за текстом — СК.
Відповідно до п. 73 Порядку № 866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, який проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби також з родичами дитини. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Після з’ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Тобто, всупереч вимогам Порядку № 866 позивач не був повідомлений органом опіки та піклування про розгляд питання щодо позбавлення його батьківських прав. Також органом опіки та піклування Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області не враховано відомостей стосовно особи батька, його способу життя, не проводилась особиста бесіда працівниками органу опіки з позивачем, тим самим було порушено його право на участь у прийнятті рішення, оскільки він не мав змоги надати свої пояснення та докази на обґрунтування своєї позиції.
Відповідачем не були з’ясовані причини, з яких позивач не брав участі у вихованні та відвідуванні дитини, не встановлені наявність чи відсутність перешкод зі сторони у наданні позивачу дитини для спілкування та прийняття участі позивачем у вихованні дитини.
При винесенні висновку та рішення органом опіки та піклування були прийняті до уваги лише умови проживання малолітньої дитини в новій родині її матері, згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, письмові свідчення хрещеної матері, бабусі, подруги, сусідів.
Із пояснень позивача на судовому засіданні вбачається, що жодних дій по спілкуванню або його повідомленню щодо необхідності з’явитися на засідання комісії органу опіки та піклування стосовно нього не було. Позивач був позбавлений можливості довести факт належного виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до переконання, що висновок та рішення були прийняті з порушенням його прав та інтересів, без його повідомлення і без його участі, тому підлягає скасуванню такий висновок, а також рішення виконавчого комітету Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області № 109 від 26.07.17, з зобов’язанням відповідача провести засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Дачненської сільської ради, при цьому врахувавши позиції та ставлення кожного з батьків щодо спірного питання.
Ненадання висновку щодо...
...розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні
При розгляді спорів щодо участі одного за батьків у вихованні дитини дуже важливим доказом є письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Органи опіки та піклування зобов’язані розглянути цей спір та надати висновок. Але дуже часто ці органи не дотримуються норм закону та протиправно не виконують свої повноваження. В такому разі суд постановляє окрему ухвалу, вказуючи на незаконну бездіяльність органів опіки та піклування, і зобов’язує вчинити певні дії.
Як приклад можна розглянути окрему ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, справа № 761/35686/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/79456345).
Ухвалою суду по справі відкрито провадження та третій особі – Службі у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено строк терміном в п’ятнадцять днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження та отримання відзиву від сторін у справі для подання пояснень щодо позову або його відзиву.
На судове засідання з’явилася представник Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, однак вона повідомила, що ухвалу вони не отримували, відповідно пояснень щодо позову не підготували. Водночас представник поводилася на судовому засіданні занадто зухвало та непрофесійно.
З матеріалів справи, а саме: з повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що ухвала суду Службою у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації отримана, що було в подальшому підтверджено представником Служби. Тобто, поведінка її на судовому засіданні була спрямована на введення суд в оману, що є неприпустимим та ганебним для працівника органу, який діє від імені держави, а невиконання покладених на неї обов’язків може призвести до порушення прав дитини, які суворо захищені на рівні як національного, так і міжнародного законодавства.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 19 СК, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Разом із тим, Службою у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в порушення вимог ст. 19 СК, не надано до суду свого письмового висновку щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи і мають значення для всебічного та правильного вирішення справи.
Ненадання відповідного висновку щодо справи призводить до затягування розгляду справи та обмеження громадян у забезпеченні їхнього права на доступ до правосуддя, що може тягнути за собою порушення Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, зобов’язання Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації провести ретельну перевірку викладених в ухвалі фактів, притягнути до відповідальності винних осіб, надати до суду відповідний висновок по справі та повідомити суд про вжиті заходи в установлений законом строк.
Залишення дітей без батьківської опіки (піклування)
Типовою помилкою, якої припускаються органи опіки та піклування, є залишення дитини без батьківської опіки (піклування) після позбавлення батьків батьківських прав.
Тобто в такому разі органи опіки та піклування залишають дитину без догляду, хоча законом на них покладено обов’язок вирішення питання про призначення опіки (піклування) щодо неповнолітніх.
Прикладом може бути окрема ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі № 486/1308/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/73674721).
24.04.18 Южноукраїнським міським судом Миколаївської області ухвалено рішення, яким особу позбавлено батьківських прав, стягнено з неї аліменти на користь на утримання малолітньої та призначено опікуна над малолітньою.
На судовому засіданні встановлено, що ОМС залишили малолітню без батьківської опіки, не відреагували на виявлений факт смерті матері малолітньої дівчинки.
Навчальний заклад, в якому навчається малолітня, залишився осторонь, що вказує на відсутність взаємодії та координації дій державних органів у цій ситуації.
Разом із тим, суд не погоджується з висновками органів опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки він є недостатнім і необґрунтованим.
Органи опіки та піклування самоусунулись від функцій, покладених на них державою, переклали тягар на бабусю малолітньої, що підтверджується висновком про доцільність позбавлення батьківських прав № 21 від 07.02.18, у якому відсутня будь-яка інформація про батька малолітньої, про місце його реєстрації, фактичне проживання, відсутня взаємодія органів опіки та піклування за місцем фактичного проживання відповідача.
На судовому засіданні за участі психолога, класного керівника та директора шкоди допитувалася малолітня особа, яка не заперечувала проти позбавлення батьківських прав її батька, оскільки вона з ним спілкується рідко. Пояснила, що після смерті матері вчителі та психолог школи з нею з приводу смерті матері не спілкувалися, не з’ясовували, на утриманні кого вона перебуває.
Опікою після смерті матері займається бабуся, вона не заперечувала проти того, щоб суд призначив її опікуном.
Згідно з пп. 4 п. б ч. 1 ст. 34 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, а саме вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки та піклування.
Опіка (піклування) над неповнолітніми дітьми встановлюється у випадку, якщо батьки померли, невідомі, визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими, а також може бути встановлена і при житті батьків, зокрема, коли батьки судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини (п. 2.2 Правил).
У відповідності до Правил безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад.
Неналежне виконання покладених завдань та повноважень структурними підрозділами Южноукраїнської міської ради Миколаївської області та неналежний контроль за їх діяльністю призвели до порушення прав малолітньої дитини.
Неявка на судове засідання
Типовим порушенням, яке допускають органи опіки та піклування, є неявка на судове засідання у випадках, коли законом передбачена обов’язкова присутність цих органів.
Як свідчить судова практика, органи опіки та піклування допускають помилку та направляють до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Свідченням такої помилки може бути окрема ухвала Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі № 715/2370/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/72936456).
Глибоцьким районним судом Чернівецької області було задоволено позов, однак під час розгляду справи встановлено, що орган опіки та піклування в особі Герцаївської райдержадміністрації Чернівецької області надав висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав.
Проте в даному висновку відсутні обґрунтування його прийняття. Більш того, представник органу опіки та піклування на жодне судове засідання не з’явився, направив до суду заяву про розгляд справи без їх участі, хоча законом передбачено обов’язок представника органу опіки та піклування бути присутнім під час розгляду даної категорії справ.
Так, згідно з ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Вказаними діями представники органу опіки та піклування Герцаївської РДА Чернівецької області допустили порушення вказаних норм законодавства.
Вказані порушення є недопустимими, тому суд дійшов висновку винести окрему ухвалу та довести до відома голові Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької для вжиття заходів щодо усунення вказаних недоліків у роботі і недопущення в майбутньому подібних порушень.
Невиконання повноважень щодо...
...перевірки наявності підстав для встановлення статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, та взяття їх на облік
Органи опіки та піклування повинні при отриманні відомостей про те, що дитина позбавлена батьківського піклування, вжити заходів для перевірки такої інформації. Та у разі підтвердження таких відомостей повинні вжити заходів для вирішення питання про взяття такої дитини на облік як особу, що потребує опіки (піклування) та встановлення опіки (піклування). Але, як свідчить судова практика, органи опіки та піклування нерідко нехтують такими повноваженнями.
Свідченням цього може бути окрема ухвала Апеляційного суду Миколаївської області у складі, справа № 477/2198/17 (reyestr.court.gov.ua/Review/75255544).
З позовом про призначення піклувальником та опікуном до суду звернулась бабуся. Вказала на те, що незабаром хлопцю необхідно отримувати паспорт громадянина України, а для цього потрібен один із батьків або опікун, та, взагалі, дітям необхідно оформлювати громадянство України, бабуся просила встановити піклування над хлопцем та опікунство над дівчинкою, призначивши її їх піклувальником та опікуном.
На судовому засіданні позивач свій позов підтримала та просила задовольнити, вказуючи, що діти позбавлені батьківського піклування та опіки, і немає нікого, крім неї, для представлення їх прав та інтересів, в тому числі і для навчання у школі, оформлення документів тощо.
Представник третьої особи на судовому засіданні заперечувала проти позову, вказуючи, що даних про те, що діти позбавлені батьківського піклування, немає, тому доцільно було би спочатку вирішити питання про позбавлення батьків батьківських прав відносно дітей.
Рішенням Жовтневого районного суду позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що наданими позивачем доказами підтверджено факт, що діти є такими, що позбавлені батьківського піклування, а тому є підстави для призначення над ними опіки та піклування, тоді як позивач є єдиною особою, яка виховує, утримує дітей та піклується про них.
Не погодившись з таким рішенням суду, Орган опіки та піклування Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема судом не вирішено питання щодо позбавлення фактичних батьків батьківських прав, відповідно, дітям не надано статусу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не досліджено особу, якій надано опіку.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, по справі ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову через відсутність передбачених законом підстав для призначення опіки (піклування) над неповнолітніми онуками позивача в судовому порядку.
Однак при розгляді даної справи апеляційним судом виявлені наступні порушення закону в діях органів, на які покладені обов’язки із захисту прав та інтересів дітей.
Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи залучено службу у справах дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, яка направлена на адресу третьої особи.
Представник служби брав участь у судовому засіданні. Потім бабусею було подано уточнена позовна заява, в якій позовні вимоги заявлені також до органу опіки та піклування Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області, яка в той же день разом з ухвалою суду направлена до вказаного органу опіки та піклування.
Між тим, будь-яких дій в порядку та строки, які визначені статтями 5, 11, 13 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавленого батьківського піклування»6 та Порядку № 866, а саме перевірки наявності підстав для встановлення статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, відносно обох неповнолітніх органом опіки та піклування Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області та службою у справі дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області не вчинені, а також не здійснені заходи щодо встановлення над ними опіки та піклування.
6 Далі за текстом — Закон № 2342.
Лише 03.07.18 під час розгляду справи Вітовською районною державною адміністрацією прийняті розпорядження, якими надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, неповнолітнім дітям.
Водночас колегія суддів вважає таким, що не відповідає положенням закону твердження органу опіки та піклування Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області та служби у справі дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області про те, що призначення опікуна (піклувальника) можливе лише за умови позбавлення батьків дітей батьківських прав, оскільки, як наведено вище, закон визначає й інші юридичні факти, на підставі яких дітям надається статус дітей, позбавлених батьківського піклування, та призначається опікун (піклувальник), зокрема, коли батьки не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції.
З урахуванням викладеного, виявлені під час розгляду справи неналежне виконання органом опіки та піклування Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області та службою у справі дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області покладених на них обов’язків, які призводять до порушення прав дітей, є підставою постановлення по справі окремої ухвали.
Відмова органу опіки та піклування у...
...постановці на квартирний облік за списками пільгової позачергової черги для одержання державного житла
Відмова органу опіки та піклування в постановці на квартирний облік за списками пільгової позачергової черги для одержання державного житла є типовою помилкою, яка зазвичай вчиняється цими органами у зв’язку з неповною обізнаністю про норми законодавства, що регулюють це питання.
Прикладом такого правопорушення є рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 821/247/18 (reyestr.court.gov.ua/Review/72466086).
Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що на первинному обліку служби у справах дітей виконавчого комітету Новокаховської міської ради перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування. Неповнолітній із вересня 2010 року постійно проживав та навчався на території Таврійської міської ради у КЗ «Таврійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Херсонської обласної ради. На момент підтвердження статусу «дитина, позбавлена батьківського піклування» мав реєстрацію за адресою: Херсонська область, м. Таврійськ, вул. Північна, буд. 52.
Службою у справах дітей виконавчого комітету Новокаховської міської ради до органу опіки та піклування Таврійської міської ради 22 грудня 2016 року вих. № 33/4681 було направлено клопотання разом з пакетом документів щодо постановки на квартирний облік для позачергового отримання житла неповнолітнім за місцем його походження.
Протягом січня-березня 2017 року органом опіки та піклування виконавчого комітету Таврійської міської ради двічі було відмовлено у постановці на квартирний облік неповнолітнього, незважаючи на аргументоване роз’яснення підстав стосовно забезпечення дотримання права статусної дитини на поліпшення житлових умов та постановку на квартирний облік за списками пільгової черги в м. Таврійськ.
У червні 2017 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради, з метою захисту порушених прав та інтересів неповнолітнього, звернувся до Новокаховського міського суду з позовом до виконавчого комітету Таврійської міської ради про оскарження дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Новокаховського міського суду від 05.07.17 у справі № 661/1768/17 відмова виконавчого комітету Таврійської міської ради в постановці неповнолітнього на квартирний облік за списками пільгової позачергової черги для одержання державного житла за місцем походження дитини визнана неправомірною.
Комісія з житлових питань виконавчого комітету Таврійської міської ради 24 липня 2017 року розглянула питання про постановку неповнолітнього на квартирний облік при виконавчому комітеті Таврійської міської ради і визнала неповнолітнього таким, що потребує поліпшення житлових умов.
Проте у постановці на квартирний облік дитини, позбавленої батьківського піклування, було відмовлено через те, що неповнолітній на сьогодні зареєстрований та проживає в прийомній родині у Горностаївському районі, а місцем походження статусної дитини комісія вважає Каховський район. Аргументи комісії щодо місця походження неповнолітнього не підтверджуються жодним документом.
Відповідно до ст. 33 Закону № 2342 діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування.
Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.
Перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягли 16 років, на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови їм у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством.
Після завершення перебування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у відповідних закладах для таких дітей, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї або завершення терміну піклування над такими дітьми та в разі відсутності в таких дітей права на житло обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, ОМС забезпечують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.
Згідно з п. 64 Порядку № 866 у разі коли у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за місцем походження або проживання дитини з урахуванням її бажання подає районній, районній у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органові міської, районної у місті, сільської, селищної ради документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Таким чином відповідач зобов’язаний прийняти, фактично, єдине рішення: поставити на квартирний облік неповнолітнього за списками пільгової позачергової черги для одержання державного житла.
Якщо у постановці на квартирний облік було відмовлено безпідставно і це визнано судом неправомірним, то в такому випадку ні про який власний розсуд виконавчого комітету Таврійської міської ради не може йтися і він може прийняти тільки одне єдине рішення: поставити на квартирний облік.
Тому суд вважає, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень до вчинення цих дій – це єдиний можливий спосіб відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Суд вирішив: визнати відмову виконавчого комітету Таврійської міської ради як органу опіки та піклування в постановці неповнолітнього на квартирний облік за списками пільгової позачергової черги для одержання державного житла за місцем походження дитини протиправною та зобов’язати виконавчий комітет Таврійської міської ради як орган опіки та піклування поставити на квартирний облік неповнолітнього за списками пільгової позачергової черги для одержання державного житла.
